Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №296/2475/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/2475/25 Головуючий у 1-й інст. Дідоренко А. Е.

Номер провадження №33/4805/351/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Юревича Ігоря Вікторовича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 09 жовтня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 28.02.2025 о 22 год 25 хв у м.Житомирі, вул Святослава Ріхтера, 23 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці за допомогою приладу Драгер, у найближчому медичному закладі у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із зазначеною постановою судді місцевого суду, адвокат Юревич І.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в діях його підзахисного, посилаючись на незаконність постанови, неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що матеріалами справи, у тому числі долученим відеозаписом, не підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому вимога працівників поліції про проходження ним огляду на стан сп`яніння була безпідставною. Крім того, вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався, як на доказ, на направлення на огляд водія транспортного засобу, не врахувавши, що ОСОБА_1 після отримання удару по голові потребував госпіталізації та погодився пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, куди його мала доставити карета швидкої медичної допомоги, що, на думку апелянта, підтверджується відеозаписом. Також зазначає, що вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися на її користь, у зв`язку з чим вважає, що матеріали справи не підтверджують наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 та його захисник Юревич І.В., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду справи шляхом доставки 24.04.2026 судових повісток до їх електронних кабінетів, а ОСОБА_1 також шляхом направлення SMS-повідомлення, повторно в судове засідання не з`явилися.

Судове засідання, призначене на 22.04.2026, було відкладено за клопотанням захисника Юревича І.В. у зв`язку з його перебуванням на лікуванні, до якого долучено консультативний висновок спеціаліста.

У повторному клопотанні захисник просив відкласти розгляд справи у зв`язку з перебуванням у щорічній відпустці, на підтвердження чого надав наказ адвокатського бюро від 24.07.2026, підписаний ним як керуючим бюро.

Разом із тим, зазначений наказ видано після належного повідомлення захисника про дату, час і місце судового засідання та не підтверджує об`єктивної неможливості його участі у судовому засіданні. Будь-яких належних доказів, які б свідчили про його фактичне перебування за межами України чи існування інших обставин, що об`єктивно унеможливлювали участь у судовому засіданні, до клопотання не додано.

За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також положення частини шостої статті 294 КУпАП, суд не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду справи, а тому вважає за можливе розглянути її за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, оскільки їх неявка не перешкоджає перевірці законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час її розгляду судом першої інстанції вимоги наведених норм закону виконано у повному обсязі: всебічно, повно та об`єктивно з`ясовано обставини справи, належним чином досліджено й оцінено зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, встановлено фактичні обставини правопорушення, яким надано правильну правову оцінку.

Так, із протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №259151 від 01.03.2025 вбачається, що 28.02.2025 о 22 год 25 хв у м.Житомирі, вул Святослава Ріхтера, 23 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці за допомогою приладу Драгер, у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що відповідальність, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Водія відсторонено від права керування (а.с.1-2).

За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім протоколу про адміністративне правопорушення, вина ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується також сукупністю інших досліджених у справі доказів, а саме: письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 28.02.2025, який повідомив, що став очевидцем порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля HYUNDAI, номерний знак НОМЕР_1 , який своїми діями створював небезпеку для інших учасників дорожнього руху, у зв`язку з чим викликав працівників поліції, якими згодом було встановлено, що водієм зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_1 (а.с.3); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); направленням на огляд водія транспортного засобу до КНП «ОМСЦ ЖОР» (а.с.5); рапортом поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Б.Перегуди від 01.03.2025, згідно з яким під час відпрацювання повідомлення на лінію «102» встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем HYUNDAI, номерний знак НОМЕР_1 , мав ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим щодо нього складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.6); відеозаписом події (а.с.8).

Оцінивши наведені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з яким погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Із дослідженого під час апеляційного розгляду відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що екіпаж поліції прибув на місце події після отримання повідомлення про порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля HYUNDAI, який, зі слів очевидців, здійснював небезпечні маневри («дрифтування») посеред проїзної частини, чим створював небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

Сукупністю досліджених доказів, а саме повідомленням на лінію «102», поясненнями очевидця, рапортом працівника поліції, відеозаписом та іншими матеріалами справи підтверджується, що саме ОСОБА_1 керував зазначеним транспортним засобом. При цьому під час спілкування з працівниками поліції він не висловлював заперечень щодо того, що керував автомобілем, та надавав пояснення щодо обставин події. За таких обставин доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування транспортним засобом є безпідставними.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції позбавили ОСОБА_1 можливості пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Із відеозапису вбачається, що після виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння працівники поліції неодноразово пропонували йому пройти огляд, як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, так і в найближчому закладі охорони здоров`я, роз`яснювали порядок проведення такого огляду та правові наслідки відмови від нього.

Після повідомлення ОСОБА_1 про отримання удару в ділянку голови працівники поліції негайно викликали бригаду екстреної медичної допомоги, яка прибула на місце події. При цьому матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що стан здоров`я ОСОБА_1 об`єктивно унеможливлював проходження огляду на стан сп`яніння, а із дослідженого відеозапису таких обставин також не вбачається.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд виключно після його доставлення каретою швидкої допомоги до медичного закладу, не спростовують установлених судом першої інстанції обставин. Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 не висловив чіткої та безумовної згоди пройти огляд у встановленому законом порядку, натомість неодноразово пов`язував його проходження з виконанням інших умов, зокрема прибуттям адвоката, проведенням огляду лише у визначеному ним медичному закладі та іншими обставинами, що свідчить про відсутність його безумовної згоди пройти огляд у встановленому законом порядку та підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про відмову від проходження такого огляду.

Крім того, із відеозапису вбачається, що працівники поліції не перешкоджали ОСОБА_1 користуватися правовою допомогою, неодноразово роз`яснювали його процесуальні права та повідомляли, що він має право запросити адвоката. Водночас реалізація права на правову допомогу не звільняє водія від виконання обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння відповідно до вимог статті 266 КУпАП. Отже, доводи апеляційної скарги щодо порушення права на захист є безпідставними.

Дії працівників поліції відповідали вимогам статті 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, а тому доводи апеляційної скарги про порушення процедури проведення огляду є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, та не містять посилань на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність ухваленої у справі постанови.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушень судом першої інстанції норм права, які б були підставою для скасування або зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними і допустимими доказами.

За таких обставин підстав для скасування чи зміни постанови судді Корольовського районного суду м.Житомира відносно ОСОБА_1 не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Юревича Ігоря Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 09 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Галацевич