Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №290/1167/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №290/1167/24 Головуючий у 1-й інст. Ковальчук М. В.

Категорія 46 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 290/1167/24 за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 16 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ковальчука М.В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 , діючи в своїх інтересах, а також в інтересах своїх неповнолітніх дочок: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 23 березня 2023 року, на 124 км. пікету №6 залізничної платформи Ганнусине Хмельницької області, внаслідок наїзду потяга № НОМЕР_1 , загинула його дружина та матір їхніх дітей ОСОБА_4

23 березня 2023 року за фактом настання цієї події відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023244000000498 та розпочато досудове розслідування.

26 травня 2023 року постановою слідчого СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області закрито кримінальне провадження.

Позивач вказує, що передчасна смерть дружини та матері їхніх доньок зруйнувала їхнє життя та спричинила надзвичайні страждання, які тривають й до цього часу. Вони втратили близьку людину, яка була їхньою опорою та підтримкою у житті.

Враховуючи вищезазначене, просив стягнути з відповідача по 200000 грн. на відшкодування моральної шкоди, кожному.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 16 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з відповідача на користь неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , по 150000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ « Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 4500 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі АТ « Українська залізниця», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зокрема зазначає, що потерпіла порушила п.п. 2.1,2.2, 2.3,2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. Дотримання цих правил не вимагає від пішоходів особливих зусиль, певних навичок чи здібностей. Очевидним є факт, що потерпіла свідомо порушила ці Правила. Окрім того, її тіло було виявлено на станції Ганнусине, яка знаходиться на значній відстані від місця її постійного проживання.

Позивач не надав відповіді, а суд не з`ясував питання про те, що потерпіла могла робити з 20 години 09 хвилин 22 березня 2023 року по 5 годину 20 хвилин 23 березня 2023 року на залізничній колії, де виявлено її труп. Матеріали справи не містять доказів того, що смерть ОСОБА_4 . Настала саме внаслідок наїзду вказаного потяга.

Також не з`ясовано, чому чоловік потерпілої, з яким, як стверджує позивач, вони перебували у тісних сімейних стосунках, не подав до органів поліції заяву про її зникнення.

Поза увагою суду залишилась й та обставина, що у постанові про закриття кримінального провадження зазначено про відсутність в діях машиніста та помічника машиніста потяга порушень вимог законодавства, а причиною загибелі потерпілої вказано порушення нею правил безпеки на залізничному транспорті та умисне самогубство.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23 березня 2023 року, о 5 год. 44 хв., до ВПД №3 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області надійшло повідомлення про те, що на 124 км. Пікету 6 залізничної платформи Ганнусине, машиніст потяга 912 «Додатковий на Київ» виявив труп ОСОБА_4 з тілесними ушкодженнями, яка загинула внаслідок наїзду невстановленого потяга.

23 березня 2023 року відомості про дану подію внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023244000000498 та розпочато досудове розслідування.

Постановою слідчого СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області від 26 травня 2023 року кримінальне провадження закрито за відсутності складу злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України.

У вказаній постанові зазначено, що подія сталася внаслідок умисного самогубства або особистої необережності померлої під час перебування на залізничній колії, що призвело до нещасного випадку зі смертельним наслідком.

Також зазначено, що слідством встановлено, що суспільно небезпечні наслідки настали через порушення встановлених законодавством вимог безпеки громадян на залізничному транспорті, з`ясовано характер порушень, які ОСОБА_4 допустила, а саме порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав ( договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела ( водій, машиніст, оператор та ін.).

Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ними своїх трудових ( службових) обов`язків.

Аналіз глави 82 ЦК України свідчить, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Тобто, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки при виконанні особою трудових обов`язків, відшкодовується власником ( володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

Варто зазначити, що у деліктних правовідносинах саме на відповідача покладається обов`язок довести відсутність своєї вини.

Судом встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок наїзду потяга, що підтверджується змістом постанови про закриття кримінального провадження.

Матеріали справи не містять доказів того, що потяг, який здійснив наїзд на ОСОБА_4 , не перебуває на балансі відповідача.

Суду також не надано беззаперечних доказів того, що смерть ОСОБА_4 настала саме внаслідок умисного самогубства потерпілої, оскільки у постанові про закриття кримінального провадження міститься лише припущення про таку ймовірну причину нещасного випадку.

Варто зазначити, що у деліктних правовідносинах саме на відповідача покладається обов`язок довести відсутність своєї вини.

Отже, АТ « Українська залізниця» має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події ( пункт 1 частини 1 статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату ( наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого ( а в разі вини особи, яка завдала шкоди,- також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом ( частина 2 статті 1193 ЦК України).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою у кожному конкретному випадку має вирішуватися з урахуванням фактичних обставин справи ( характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Належним чином дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач має нести відповідальність за моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини.

Відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення його від відповідальності у зв`язку із тим, що шкоду завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

У свою чергу, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд взяв до уваги ту обставину, що факт смертельного травмування дружини позивача стався внаслідок її грубої необережності.

Врахувавши вищезазначені обставини, суд застосував положення частини 2 статті 1193 ЦК України та обгрунтовано визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

При вирішенні даного спору суд врахував вищезазначені положення цивільного законодавства й, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір моральної шкоди, яку слід відшкодувати на користь позивача та його неповнолітніх дітей.

Судом врахована та обставина, що моральна шкода завдана смертю дружини та матері, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя чоловіка й доньок душевні страждання й для них є неможливим відновлення становище, яке існувало до цієї трагічної події.

Таким чином, суд встановив дійсні обставини справи на підставі наявних доказів та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду, який вірно застосував вимоги матеріального права та дотримався положень цивільного процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Романівського районного суду Житомирської області від 16 липня 2025 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: