Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №278/6397/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/6397/25 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О.М.

Категорія 84 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Григорусь Н.Й., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 278/6397/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс-Груп" про забезпечення позову, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс-Груп" на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Дубовік О.М.,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року до подання позову ТОВ "Акріс-Груп" звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, в якій зазначило, що ОСОБА_1 являється власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 1822083200:01:000:0221, 1822083200:01:000:0359, 1822083200:01:000:0200, 1822083200:01:000:0459, 1822083200:01:000:0489. 1822083200:01:000:0220, 1822083200:01:000:0412.

1 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДІВА АГРОКОМ» були укладені договори оренди землі, об`єктом яких стали зазначені земельні ділянки. Додатковими угодами до договорів оренди землі від 21.10.2020 року було внесено зміни до договорів оренди землі в частині строку дії договорів та зазначено, що договори укладено на 7 років.

02.09.2021 року Інформаційною системою Державного реєстру прав автоматично було продовжено дію договорів до 01.09.2028 року.

Протягом строку дії спірних договорів оренди, у тому числі в 2023-2024 роках, позивачем сплачувалась, а ОСОБА_1 отримувалась орендна плата, що підтверджується копіями: відомостей на виплату готівки за лютий 2024 року № 404; платіжних інструкцій на виплату орендної плати; квитанції на перерахунок представником ТОВ «АКРІС-ГРУП» орендної плати.

24.07.2025 року ТОВ «ДАФНІС» звернулось до Іщука О.І. з листом, де висловило пропозицією укласти договори оренди земельних ділянок, що перебувають у його власності, про що йдеться у скарзі, поданій Міністерству юстиції України.

08.08.2025 року адвокат Іщука О.І. отримав з інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта – ОСОБА_1 , де відповідно містились відомості про оренду позивача. Надалі ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення суб`єктів державної реєстрації, а саме державних реєстраторів Ходоровської Оксани Миколаївни та ОСОБА_2 , зокрема, стосовно рішень останніх, які пов`язані з державною реєстрацією прав оренди та внесення змін до відомостей щодо оренди, стосовно вищевказаних земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_1 . Кінцева мета звернення ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України- звільнити земельні ділянки від права оренди позивача, адже показовим є суперечлива поведінка ОСОБА_1 , що знайшло своє відображення в змісті скарги.

Так, ОСОБА_1 зазначає наступне: «Однак, 24.02.2022 року 24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України. Указом Президента України від 24.02.2022 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 року, який продовжується і по сьогодні. Отже, пошуки нових орендарів скаржник не проводив з об`єктивних причин. ОСОБА_1 отримав пропозицію від ТОВ «Дафніс» про бажання орендувати земельні ділянки, що належать скаржнику на праві власності.

При розгляді даного звернення, скаржником в ДРРП виявлені оскаржувані рішення. Таким чином, про оскаржувані рішення державних реєстраторів заявнику стало відомо 08.08.2025 року - після отримання адвокатом Ярошем С.В. витягу з державного речових прав.

08.09.2025 року позивач направив Міністерству юстиції України заперечення проти скарги ОСОБА_1 , в яких навів вищевказані обставини існування сталих відносин оренди земельних ділянок, в тому числі до даних заперечень долучив відповідні підтверджуючі докази.

21.11.2025року наказом № 3198/5 заступника міністра з питань європейської інтеграції Міністерства юстиції України скарги, в тому числі скаргу ОСОБА_1 , задоволено, в результаті чого скасовано рішення державних реєстраторів щодо оренди позивачем земельних ділянок.

Отже, як вказано у заяві, позивач має на меті оскаржити наказ від 21.11.2025року шляхом звернення з позовом до суду.

Таким чином, просив суд заборонити державним реєстраторам (нотаріусам) вчиняти реєстраційні дії, спрямовані на реєстрацію права користування (сервітут), права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), права господарського відання, права оперативного управління, права постійного користування та права оренди (суборенди) земельної ділянки та інші речові права відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», стосовно земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_1 , а саме земельних ділянок за наступними кадастровими номерами: 1822083200:01:000:0221, 1822083200:01:000:0220, 1822083200:01:000:0359, 1822083200:01:000:0200, 1822083200:01:000:0412, 1822083200:01:000:0459, 1822083200:01:000:0489.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2025 рокуу задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Роз`яснено, що позивач не позбавлений права після усунення вказаних недоліків звернутися до суду із заявою про забезпечення повторно на будь-якій стадії розгляду справи.

В апеляційній скарзі ТОВ "Акріс-Груп", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати.

Зокрема, зазначає, що ухвала суду мотивована тим, що захід забезпечення позову, який просило застосувати ТОВ «АКРІС-ГРУП», не відповідає принципам відповідності та співмірності, тобто судом не встановлено, що, з урахуванням потенційних позовних вимог, існує майновий інтерес на даній стадії провадження, що було б достатньо підстав для застосування заходів забезпечення позову в якості реалізації (виконання) майбутнього рішення суду.

Із вказаною ухвалою Товариство не згодне, вважає її протиправною, постановленою з порушенням вимог процесуального права, а тому такою, що має бути скасована.

Так, суд не взяв до уваги і ту обставину, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову спрямовані виключно на тимчасове унеможливлення вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, які не мають своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності учасників судового процесу, та спрямовані на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Крім того, суд не надав жодної правової оцінки аргументам ТОВ «Акріс-Груп», наведених у заяві про забезпечення позову.

Під час постановлення оскаржуваної ухвали судом порушено вимоги ст. 263 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Проаналізувавши зміст заяви, а також суть і предмет можливих позовних вимог, докази, подані позивачем разом з поданням заяви в обґрунтування заявлених вимог про забезпечення позову, захід забезпечення позову, який просить застосувати позивач, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про невідповідність заходу забезпечення позову, який просить застосувати позивач, принципам відповідності та співмірності.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс-Груп" залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: