Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №161/9855/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/9855/25 Головуючий у 1 інстанції: Антіпова Т. А.

Провадження № 22-ц/802/812/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

прокурора Романішиної Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю за апеляційною скаргою Луцької окружної прокуратури на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

21.05.2025 року позивач звернулась до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить визнати за ним право власності на нерухоме майно: контору цегельного заводу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 90,1 м.2.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що 07 грудня 2006 року між ним та Луцькою районною державною (військовою) адміністрацією Волинської області було укладено Договір оренди водних об`єктів та земельних ділянок під водними об`єктами, згідно якого йому надано в оренду земельну ділянку загальною площею 6,2620 га, в тому числі водний об`єкт з площею водного плеса 2,7759 га. Земельна ділянка надана для рибогосподарської діяльності та знаходиться на території Романівської сільської ради Луцького району.

13 грудня 2013 року між ним та Луцькою районною державною (військовою) адміністрацією Волинської області було укладено новий Договір оренди земельної ділянки строком дії на 24 роки, предметом якого була таж сама земля із зазначенням кадастрового номеру 0722885600:05:000:0073, загальною площею 6,2620 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Романів Луцького району.

Орендована земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 21.03.2014 року. Право оренди зазначеної земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 березня 2014 року.

На межі зазначеної земельної ділянки знаходиться об`єкт нерухомого майна, контора колишнього цегельного заводу, яка ніким не використовувалась та перебувала в занедбаному стані. Контора була побудована в часи Радянського союзу та була частиною цегельного заводу, який функціонував на території Романівської сільської ради. Вказаному об`єкту нерухомості з 2007 року було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

З березня 2007 року зазначеним об`єктом нерухомості почав користуватися позивач для цілей розміщення охорони, зберігання робочого інвентарю.

З 2007 року по теперішній час позивач відкрито здійснював та здійснює утримання та експлуатацію даного об`єкта нерухомості: провів внутрішній ремонт приміщень, замінив усі віконні конструкції, відновив покрівлю, яка протікала.

Таким чином, з 2007 року по сьогодні позивач є фактичним власником зазначеного об`єкта нерухомого майна.

24 лютого 2025 року, з метою з`ясування інформації про титульного володільця даного об`єкта нерухомості було скеровано адвокатський запит до СТОВ «Романів» (код ЄДПОУ 30740160), у відповідь на який отримано інформацію про те, що товариство є правонаступником колгоспу ім. Горького, який діяв на території с. Романів Луцького району. Водночас, Товариство зазначило, що контора цегельного заводу, яка знаходиться за адресою: Луцький район, село Верхівка, вул. Миру, буд. 45, не увійшла до статутного капіталу Товариства при його утворенні та не перебуває на балансі СТОВ «Романів», як правонаступника колгоспу імені Горького. Товариство також повідомило, що точний рік побудови контори цегельного заводу йому невідомий. Цегельний завод в с. Верхівка було збудовано орієнтовно в 1976 році.

07 березня 2025 року було скеровано адвокатські запити до Підгайцівської сільської ради та до Луцької районної державної (військової ) адміністрації, на які отримано відповіді, зокрема Підгайцівська сільська рада повідомила, що контора колишнього цегельного заводу не перебуває у комунальній власності/на балансі сільської ради. Інформація про рік будівництва, власника, балансоутримувача чи фактичного користувача Підгайцівській сільській раді невідома.

Луцька РД(В)А повідомила, що контора колишнього цегельного заводу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не перебуває на балансі та/або у власності Луцької райдержадміністрації.

24 квітні 2025 року позивачем виготовлено технічний паспорт зазначеного об`єкта нерухомого майна, згідно якого площа контори колишнього цегельного заводу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 90,1 кв.м.

16 травня 2025 року позивачем отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкту нерухомого майна, згідно якого у перелічених державних реєстрах відсутні відомості про зареєстроване право власності чи інші речові права, право іпотеки чи інше обтяження щодо об`єкта нерухомого майна: будівлі контори цегельного заводу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що він більше десяти років відкрито, безперервно та добросовісно володіє об`єктом нерухомого майна: будівлею контори цегельного заводу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Власник даного об`єкту нерухомості йому невідомий, у державній чи комунальній власності контора не перебуває.

З огляду на викладене, вважає, що ним виконані визначені законом умови набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, в зв`язку із чим просив позов задовольнити та визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності за набувальною давністю на нерухоме майно: контору колишнього цегельного заводу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 90,1 м2.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2026 року позов задоволено.

Ухвалено визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на нерухоме майно: контору колишнього цегельного заводу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 90,1 м2.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі Луцька окружна прокуратура, яка діє в інтересах відповідача, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши позивача, представника позивача, прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено, що 07 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та Луцькою районною державною (військовою) адміністрацією Волинської області було укладено Договір оренди водних об`єктів та земельних ділянок під водними об`єктами, згідно якого йому надано в оренду земельну ділянку загальною площею 6,2620 га, в тому числі водний об`єкт з площею водного плеса 2,7759 га. Земельна ділянка надана для рибогосподарської діяльності та знаходиться на території Романівської сільської ради Луцького району (а.с. 8-10).

13 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та Луцькою районною державною (військовою) адміністрацією Волинської області було укладено новий Договір оренди земельної ділянки строком дії на 24 роки, предметом якого була таж сама земля із зазначенням кадастрового номеру 0722885600:05:000:0073, загальною площею 6,2620 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Романів Луцького району (а.с. 11-15).

Орендована земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 21.03.2014 року. Право оренди зазначеної земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 березня 2014 року (а.с. 16).

З березня 2007 року ОСОБА_1 почав користуватися об`єктом нерухомості, конторою колишнього цегельного заводу, яка ніким не використовувалась та перебувала в занедбаному стані, який знаходився на межі вищезазначеної зазначеної земельної ділянки, з метою розміщення охорони, зберігання робочого інвентарю. Зазначена контора була побудована в часи Радянського союзу та була частиною цегельного заводу, який функціонував на території Романівської сільської ради. Вказаному об`єкту нерухомості з 2007 року було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Судом встановлено, що вказаним нерухомим майном позивач відкрито користувався з 2007 року по теперішній час, здійснював та здійснює утримання та експлуатацію даного об`єкта нерухомості: провів внутрішній ремонт приміщень, замінив усі віконні конструкції, відновив покрівлю, яка протікала, це підтверджується фото зазначеної будівлі колишнього цегельного заводу (а.с. 105-108) .

Відповідно до інформації, наданої СТОВ «Романів» №39 від 17.03.2025 року на адвокатський запит, вбачається, що товариство є правонаступником колгоспу ім. Горького, який діяв на території с. Романів Луцького району. Водночас, Товариство зазначило, що контора цегельного заводу, яка знаходиться за адресою: Луцький район, село Верхівка, вул. Миру, буд. 45, не увійшла до статутного капіталу Товариства при його утворенні та не перебуває на балансі СТОВ «Романів», як правонаступника колгоспу імені Горького. Товариство також повідомило, що точний рік побудови контори цегельного заводу йому невідомий. Цегельний завод в с. Верхівка було збудовано орієнтовно в 1976 році (а.с. 25).

Як вбачається з відповіді Підгайцівської сільської ради на адвокатський запит від 07.03.2025 року № 01/03-25, контора колишнього цегельного заводу не перебуває у комунальній власності/на балансі сільської ради. Інформація про рік будівництва, власника, балансоутримувача чи фактичного користувача Підгайцівській сільській раді невідома (а.с. 27).

З інформації Луцької РД(В)А №981/19/2-25 від 11.03.2025, що контора колишнього цегельного заводу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не перебуває на балансі та/або у власності Луцької райдержадміністрації (а.с. 29).

У виготовленому позивачем технічному паспорті об`єкта нерухомого майна, зазначено, що площа контори колишнього цегельного заводу, яка знаходиться за адресою: Луцький район, село Верхівка, вул. Миру, буд. 45, становить 90,1 кв.м. (а.с. 18-23).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 427259095 від 16.05.2025, щодо об`єкту нерухомого майна, згідно якого у перелічених державних реєстрах відсутні відомості про зареєстроване право власності чи інші речові права, право іпотеки чи інше обтяження щодо об`єкта нерухомого майна: будівлі контори цегельного заводу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , представник Підгайцівської сільської ради вказувала, що радою розпочато процедуру взяття на облік безхазяйного майна, об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

Рішенням Підгайцівської сільської ради восьмого скликання № 57/42 від 03 жовтня 2025 року «Про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна» вирішено взяти на облік безхазяйне нерухоме майно, що розташоване на території Підгайцівської сільської ради, для подальшого набуття права комунальної власності, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Станом на день розгляду справи вказане рішення виконано лише частково, представником відповідача повідомлено, що рада очікує результати розгляду даної справи.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.

Вказані правові висновки також викладені постановах Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20, від 23 грудня 2025 року у справі № 535/885/23.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первісних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

У постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21, від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20, від 21 лютого 2024 року у справі № 756/6953/2017 Верховний Суд зазначив, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 643/13004/23.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 зазначила про те, що підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про підставність позовних вимог та визнав за позивачем право власності на нерухоме майно: контору колишнього цегельного заводу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 90,1 м2., за набувальною давністю.

Безпідставними є доводи апелянта про невиконання позивачем усіх умов, які передбачені чинним законодавством для набуття права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за набувальною давністю.

Відповідно до ст. 37 ЦК УРСР (в ред. від 30.10.1999р.), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

В матеріалах справи міститься відповідь на адвокатський запит СТОВ «Романів». Так, у листі вих. №39 від 17.03.2025р, Товариство повідомило, що СТОВ «Романів» засноване 16.02.2000р. та є правонаступником колгоспу імені Горького, який діяв на території с. Романів Луцького району.

Водночас, Товариство зазначило, що контора цегельного заводу, яка знаходиться за адресою: Луцький район, с. Верхівка, вул. Миру, будинок 45 не увійшла до статутного капіталу Товариства при його утворенні та не перебуває на балансі СТОВ «Романів» як правонаступника колгоспу імені Горького.

Відповідно до ст. 346 ЦК України, право власності припиняється зокрема у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Таким чином, твердження прокурора не відповідає дійсності, оскільки колгосп ім. Горького припинив своє існування як юридична особа, спірне майно не увійшло до статутного капіталу СТОВ «Романів» при його утворенні та не перебуває на його балансі.

Крім того, наявність титульного володільця спірного майна сама по собі унеможливлює набуття нерухомого майна за набувальною давністю, а також передачу такого майна у комунальну власність як безхазяйної.

01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння.

За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позивач стверджує, що більше десяти років відкрито, безперервно та добросовісно володіє об`єктом нерухомого майна: будівлею контори цегельного заводу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом всього строку фактичного володіння вказаним майном, жодна особа, яка б претендувала на спірне майно, ні представники органів місцевого самоврядування не відвідували земельну ділянку, де знаходиться об`єкт нерухомого майна та не пред`являли жодних майнових вимог щодо даного об`єкта нерухомого майна.

Стверджував, що перед тим, як почав використовувати вказаний об`єкт у своїй діяльності, він був занедбаний та перебував у вкрай незадовільному технічному стані, що свідчило про його безхазяйність.

Такі пояснення позивача прокурором не заперечувались та належними доказами не спростовувалась

Безтитульність володіння спірним об`єктом нерухомого майна також підтверджується: відповіддю Підгайцівської сільської ради на адвокатський запит від 07.03.2025 року № 01/03-25, згідно якої контора колишнього цегельного заводу не перебуває у комунальній власності/на балансі сільської ради; відповіддю на адвокатський запит Луцької РД(В)А від 11.03.2025, згідно якої контора колишнього цегельного заводу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не перебуває на балансі та/або у власності Луцької райдержадміністрації; Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 427259095 від 16.05.2025, щодо об`єкту нерухомого майна, згідно якої у перелічених державних реєстрах відсутні відомості про зареєстроване право власності чи інші речові права, право іпотеки чи інше обтяження щодо об`єкта нерухомого майна: будівлі контори цегельного заводу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Судом встановлено, що позивачем за власний рахунок було проведено капітальний ремонт спірної будівлі. Зокрема: з фотографій спірного об`єкта нерухомого майна вбачається, що було здійснено ремонт покрівлі, замінено шифер, віконні та двірні конструкції, здійснено внутрішні ремонтні роботи, облаштована кухня та кімната для відпочинку, приміщення для зберігання інвентарю, упорядковано прибудинкову територію. Також, з даних фотознімків вбачається, що спірний об`єкт нерухомого майна розміщений неподалік орендованого позивачем водного об`єкта.

Позивач протягом більше 10 років відкрито користується спірним нежитловим приміщенням, що було очевидним для всіх, так як ОСОБА_1 з 2006 року з метою здійснення рибогосподарської діяльності орендує суміжну земельну ділянку загальною площею 6,2620 га разом із розташованим на ній водним об`єктом, площею водного плеса 2,7759 га.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснює господарську діяльність у сфері прісноводного рибальства та рибництва (аквакультури), яка вимагає залучення найманих працівників та підрядників, що унеможливлює факт прихованого володіння будь-яким майном на даній території та приховання цього факту.

Станом на день звернення позивача до суду з даним позовом – 21 травня 2025 року, Підгайцівською сільською радою не було ініційовано жодних процедур по визнанню спірного об`єкту нерухомості безхазяйним. Лише в серпні 2025 року, після того, як було відкрито провадження у справі і справа вже тривалий час перебувала в провадженні суду, було ухвалено Рішення виконавчого комітету Підгайцівської сільської ради №29 від 10.08.2025 року «Про створення комісії з виявлення, обстеження та взяття на облік безхазяйного нерухомого майна та майна відумерлої спадщини на території Підгайцівської сільської ради, затвердження її складу та Положення про комісію».

З врахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 виконав усі передбачені чинним законодавством умови для набуття права власності на спірне майно з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України.

Суд першої інстанцій дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які їх обґрунтовано спростував.

Керуючись ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької окружної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: