Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №158/1171/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/1171/26 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К.

Провадження № 22-ц/802/1015/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Киці С. І.,

секретар судового засідання Русинчук М. М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Садівничого товариства «Озерце» Нечая Ю. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Луцька міська рада Волинської області, до ОСОБА_2 , Садівничого товариства «Озерце» про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою відповідача Садівничого товариства «Озерце» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , який був членом Садівничого товариства (далі – СТ) «Озерце», про що видано членський квиток садівника № 355 від 17.02.2007, та користувався земельною ділянкою площею 0,06 га, номер ділянки 355.

Згідно із записами у членському квитку ОСОБА_3 за 2007-2024 роки сплачено членські внески до СТ «Озерце».

Крім того, нею 09.04.2025 у повному обсязі було сплачено майнові внески члена садівничого товариства за 2025 рік згідно відомості № 13, що стверджується відповідними записами у членському квитку садівника № 355, зробленими уповноваженими особами СТ «Озерце».

Сплата членських внесків за 2025 рік проведена нею, оскільки її чоловік ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вона постійно проживала та була зареєстрована разом з чоловіком на день його смерті і не відмовлялася від прийняття спадщини, а отже в силу ст. 1268 ЦК України фактично прийняла спадщину.

Вважає, що внесені чоловіком за його життя членські внески під час їх перебування у шлюбі, а тому вони також є спільною сумісною власністю подружжя.

Оскільки вона фактично прийняла спадщину, то 03.09.2025 подала голові правління СТ «Озерце» заяву про прийняття її в члени СТ «Озерце».

18.10.2025, знаючи, що нею виконані всі вимоги законодавства щодо успадкування прав та обов`язків після смерті чоловіка та виконані правила членства в СТ «Озерце», вона обробила земельну ділянку на зиму.

Листом від 20.10.2025 СТ «Озерце» повідомило її про те, що заяву на вступ в члени товариства розглянуто, але їй відмовлено у прийнятті в члени СТ «Озерце» рішенням правління садівничого товариства, оформленим протоколом засідання правління товариства від 14.10.2025 за № 5/25, без надання будь-яких пояснень прийнятого рішення.

18.11.2025 вона повторно звернулася до відповідача СТ «Озерце» із заявою та просила розглянути її заяву про прийняття в члени садівничого товариства «Озерце», як спадкоємця прав та обов`язків після смерті чоловіка ОСОБА_3 – члена товариства, передавши земельну ділянку їй в користування та використання згідно положень Статуту.

Відповіді на своє звернення від 18.11.2025 вона не отримала.

Лише на запит адвоката СТ «Озерце» повідомило про розгляд звернення від 18.11.2025 протоколом від 14.10.2025 та надало його копію.

Позивач вважає протокол засідання правління СТ «Озерце» № 5/25 від 14.10.2025 незаконним.

Протокол не відповідає вимогам, що встановлені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163:2020), затвердженого наказом державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» за № 144 від 01.07.2020 «Про прийняття та скасування національних стандартів».

Наданий відповідачем протокол не відповідає складу, змісту та місцем розташування реквізитів протоколу, що встановлений Національним стандартом України (ДСТУ 4163:2020).

У протоколі відсутнє оформлення результатів голосування із зазначенням кількості голосів «за», «проти» та «утрималися», що не дає можливості здійснити підрахунок голосування.

З протоколу також вбачається, що голова правління СТ «Озерце» Ройко С. М. при розгляді заяви від 03.09.2025 про прийняття її в члени товариства повідомив присутніх, що в порушення вимог Статуту земельна ділянка, яка була у користуванні її чоловіка, не використовувалася за призначенням, не оброблялася. Однак, жодних доказів цього присутнім доповідач не надав. Зазначив, що земельна ділянка не приватизована та про те, що вивільнені ділянки розподіляються згідно черговості поданих заяв (позачергово – військовослужбовцям).

Відповідно, за результатами такого обґрунтування їй відмовили у прийнятті в члени СТ «Озерце».

З тексту оскаржуваного Протоколу, в частині розгляду другого питання вбачається, що голова правління Садівничого товариства «Озерце» Ройко С. М. повідомив присутніх, що ділянка № НОМЕР_1 не приватизована і не може бути успадкована, а відповідно вирішено припинити членство її чоловіка у зв`язку з його смертю, на підставі п. 6.8 Статуту СТ «Озерце», а земельну ділянку № НОМЕР_1 повернути відповідачу на підставі п. 6.12 Статуту СТ «Озерце».

Вважає рішення правління садівничого товариства «Озерце», оформлене протоколом № 5/25 від 14.10.2025, у частині відмови у прийнятті її в члени товариства протиправним, прийнятим з порушенням вимог Статуту товариства та таким, що порушує її майнові права.

Ураховуючи наведене, посилаючись на норми Закону України «Про кооперацію», Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, просила скасувати рішення засідання правління СТ «Озерце», оформлене протоколом № 5/25 від 14.10.2025, в частині відмови у прийнятті ОСОБА_1 до членів СТ «Озерце» та зобов`язати СТ «Озерце» внести ОСОБА_1 до реєстру (обліку) членів СТ «Озерце» з правом користування земельною ділянкою № НОМЕР_1 , як спадкоємця члена товариства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 травня 2026 року позов задоволено.

Скасовано рішення засідання правління СТ «Озерце», оформлене протоколом № 5/25 від 14 жовтня 2025 року, в частині відмови у прийнятті ОСОБА_1 до членів СТ «Озерце».

Зобов`язано СТ «Озерце» внести ОСОБА_1 до реєстру (обліку) членів СТ «Озерце» з правом користування земельною ділянкою № НОМЕР_1 , як спадкоємця члена товариства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі відповідач СТ «Озерце», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові.

Зазначає, що суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо безпідставності та необґрунтованості пред`явленого позову, а також не навів мотивів відхилення наданих відповідачем доказів.

Судом не враховано, що земельна ділянка не перебувала у власності спадкодавця ОСОБА_3 , а лише перебувала у користуванні члена товариства. Помилково ототожнено право на спадкування майна померлого та право членства у садівничому товаристві. Членство у кооперативі є особистим правовим статусом, який не входить до складу спадщини та не переходить автоматично до спадкоємців. Тому членство в кооперативі не може автоматично входити до складу спадщини, оскільки припиняється в силу прямої вказівки закону. У Садівничого товариства є право, а не обов`язок прийняти спадкоємця до членів кооперативу.

Право користування земельною ділянкою було похідним від членства у товаристві та припинилося одночасно з припиненням членства померлого.

Вважає, що суд вийшов за межі своїх повноважень та втрутився у внутрішню діяльність кооперативу.

Суд фактично підмінив собою орган управління юридичної особи приватного права та втрутився у його дискреційні повноваження, зобов`язавши товариство прийняти конкретне рішення щодо членства позивача.

Посилання суду на постанову Верховного Суду від 24.01.2025 в справі № 369/4167/21 вважає таким, що не відповідає вимогам ч 4 ст. 263 ЦПК України, оскільки правовідносини у цих обох справах не є подібними.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача СТ «Озерце» Нечай Ю. М. апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав і просить її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила і просить залишити її без задоволення.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача порушує права позивачки, як спадкоємця померлого члена садівничого товариства, у зв`язку із чим відсутні передбачені законом підстави для відмови у її прийнятті в члени садівничого товариства.

Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 , який відповідно до виданого СТ «Озерце» 12.02.2007 членського квитка садівника № НОМЕР_1 був членом цього Садівничого товариства і користувався земельною ділянкою площею 0,06 га, номер ділянки 355.

Також встановлено, що члену товариства ОСОБА_3 за його життя не належало на праві власності будь-якого майна у Садівничому товаристві.

Земельна ділянка перебувала не у власності, а в користуванні і на земельній ділянці також відсутня будь-яка інша нерухомість.

03.09.2025 позивач звернулася до СТ «Озерце» із заявою, у якій просила прийняти її в члени садівничого товариства у зв`язку зі смертю її чоловіка.

Рішенням товариства, оформленим протоколом № 5/25 засідання правління СТ «Озерце» від 14.10.2025, відмовлено ОСОБА_1 в прийнятті в члени товариства.

Позивачем оскаржується рішення товариства саме у цій частині.

Підставою оскарження зазначено норми законодавства, які регулюють права і обов`язки спадкоємців після смерті спадкодавця.

Згідно п. 1.1. Статуту СТ «Озерце» товариство діє у відповідності до Закону України «Про кооперацію», Земельного кодексу України, та інших нормативних актів, чинних на території України, а також затвердженого Статуту.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про кооперацію» (далі – Закон) кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Згідно зі ст. 8 Закону статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити, зокрема, умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього.

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності (частини 1, 2 статті 10 Закону).

Відповідно до статті 11 Закону вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Пунктом 11.8 Статуту СТ «Озерце визначено, що Правління товариства вирішує питання прийому нових членів товариства та виключення членів з товариства.

Згідно з п. 6.8 Статуту членство у товаристві припиняється … у разі смерті фізичної особи – члена товариства.

Відповідно до п. 6.16 Статуту особа, яка подала заяву про вступ до членів товариства замість особи, яка померла, при наявності у такої особи заборгованості перед товариством, повинна до розгляду правлінням її заяви погасити існуючу заборгованість за таку особу.

Згідно з п. 6.13 Статуту членство в товаристві може переходити до спадкоємця фізичної особи – члена товариства за його згодою, даруванням, або за заповітом у разі його смерті. У разі згоди спадкоємця фізичної особи – члена товариства на вступ до членів товариства, здійснюється на підставі поданої заяви до Правління товариства. При цьому вступний внесок не сплачується.

Із наведеного встановлено, що сплата позивачем відповідачу членських внесків за 2025 рік за свого чоловіка, який помер, є виконанням нею вимог п. 6.16 Статуту щодо сплати такої заборгованості до розгляду правлінням її заяви про вступ до членів товариства.

Така сплата не є тотожною автоматичному її вступу у члени товариства.

Посилання позивача в суді апеляційної інстанції на те, що до неї, як спадкоємця після смерті свого чоловіка, перейшли усі його права і обов`язки – відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Визначена у п. 6.13 Статуту можливість права переходу членства в товаристві до спадкоємця фізичної особи – члена товариства за його згодою, даруванням, або за заповітом у разі його смерті, відноситься не до усіх без винятку спадкоємців, а лише тих осіб, які набули право на спадкове нерухоме майно, належне на праві власності померлому члену товариства у цьому товаристві.

Судом встановлено, що чоловікові позивачки у товаристві не належало на праві власності будь-якого майна, яке б вона успадкувала. А земельна ділянка перебувала у користуванні члена товариства, а не у його власності.

Ураховуючи наведене, у товариства не було обов`язку безумовного позитивного вирішення заяви позивачки про її прийняття у члени СТ «Озерце», у зв`язку із чим у позові необхідно відмовити.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів і з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача Садівничого товариства «Озерце» задовольнити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в позові ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Луцька міська рада Волинської області, до ОСОБА_2 , Садівничого товариства «Озерце» про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий – суддя

Судді