Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 07 червня 2026 р.
Справа: №761/11089/26
Суддя: Циктіч В. М.
Справа № 761/11089/26
Провадження № 3/761/3024/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Циктіч Віталій Михайлович, розглянувши справу щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою - АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий, про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
у с т а н о в и в :
гр. ОСОБА_1 28.02.2026, приблизно о 21.50 год., рухаючись вулицею Щусєва у місті Києві, керував транспортним засобом «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, координації рухів. Водій ОСОБА_1 , будучи доставленим на медичний огляд до закладу охорони здоров`я, у присутності лікаря нарколога від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився.
Вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), що тягне відповідальність, передбачену ч.1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання гр. ОСОБА_1 викликався шляхом направлення судової повістки на зазначену у протоколі адресу, однак повістка гр. ОСОБА_1 не отримана, останній до суду не прибув.
Суддя враховує, що відповідно ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України», у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Також у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
З викладеного вбачається, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі гр. ОСОБА_1 у розгляді справи, тому наведені вище обставини дають підстави для висновку про свідоме ухилення гр. ОСОБА_1 від явки до суду.
Суддя, дослідивши матеріали справи - протокол про адміністративне правопорушення від 01.03.2026 серії ЕПР1 № 603309, який складений уповноваженою особою, відеозапис з нагрудних камер працівників поліції № 473571, 470887, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Реалізація вказаного завдання здійснюється шляхом оцінки судом доказів, якими у силу ст. 251 КУпАП можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні.
Зазначені положення закону передбачають, що особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, піддає відповідній правовій оцінці докази, які містяться у матеріалах справи. Дослідження та врахування саме цих доказів має привести до обґрунтованого висновку про винуватість особи.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Вказаний пункт ПДР передбачає, що водій повинен на вимогу працівника правоохоронного органу пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 у разі ухилення водія від проходження огляду відповідні його дії та ознаки сп`яніння фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Згідно з положеннями ст. 130 КУпАП відмова водія від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння утворює склад зазначеного правопорушення.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні. Ці дані встановлюються, у тому числі, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків тощо.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер інспекторів УПП у м. Києві № 473571, 470887, під час оформлення ДТП за участі водія ОСОБА_1 у працівників поліції виникли підстави вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку з цим водія доставлено до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння. Однак, перебуваючи у кабінеті лікаря-нарколога, ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився.
Досліджені судом докази є належними, допустимими, взаємоузгодженими між собою та в сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 , будучи доставленим до закладу охорони здоров`я для проведення огляду на стан сп`яніння, у присутності лікаря-нарколога від проходження такого огляду відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя під час накладення стягнення відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, пов`язаного з відмовою водія від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння, що перешкоджає належному контролю за безпекою дорожнього руху, обставини вчинення адміністративного правопорушення, ступінь вини правопорушника.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 33, 283, 284 КУпАП, суддя
п о с т а н о в и в:
гр. ОСОБА_1 піддати адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з гр. ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником упродовж десяти днів з дня її винесення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 307-308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, а у разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя В.М. Циктіч
Оригінал: reyestr.court.gov.ua