Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №592/10903/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/10903/26

Провадження №2/592/3200/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді Шияновської Т.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «Кредит-капітал» звернулося до суду з позовом, сформованим в системі «Електронний суд», який обґрунтовує тим, що 23.12.2021 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98501033000, строк дії якого встановлено до 23.12.2026. Відповідачу надано кредит у розмірі 300000 грн. та встановлено процентну ставку 0,00001 % річних, а також передбачено можливість нарахування комісії.

25.04.2023 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір факторингу № 242, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників АТ «УКРСИББАНК», в тому числі до відповідача. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача становить 363949,94 грн., з яких: 294949,94 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 69000 грн. – заборгованість за комісією.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 363949,94 грн., судові витрати в розмірі 4367,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Ухвалою суду від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, по справі відкрито спрощене позовне провадження, призначений судовий розгляд без повідомлення (виклику) сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду від сторін не надходили. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідачу було направлено копію ухвали суду від 29.06.2026 за зареєстрованим місцем проживання. Поштове відправлення повернуте до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (постанова Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19).

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Так, 23.12.2021 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98501033000.

За умовами договору сума кредиту становить 300000 грн., який надається у безготівковій формі в сумі 299500 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, до якого випускається платіжна карта, та в сумі 500 грн. на оплату страхового платежу.

Згідно п. 3.8 процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0,00001 % річних. За користування кредитним коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка 7,0001 % річних. Позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та Додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно виписок про рух коштів по рахунку вбачається, що 23.12.2021 ОСОБА_1 на його рахунок було встановлено кредитний ліміт 299500 грн. та з цієї дати вбачається рух коштів по рахунку.

25.04.2023 між АТ «УКРСИББАНК»та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 242, за яким АТ «УКРСИББАНК»передає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні АТ «УКРСИББАНК»права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 363949,94 грн., з яких: 294949,94 грн. - сума боргу за основною сумою заборгованості; 69000 грн. – комісія.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

У даній справі, встановлено, що Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98501033000від 23.12.2021, який передбачає надання позичальнику ОСОБА_1 кредиту із встановленням кредитного ліміту на платіжну картку, укладено із додержанням обов`язкової письмової форми кредитного договору та виходячи з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) та вимог статей 629, 526-530 ЦК України має виконуватись сторонами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та розмір заборгованості, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надав суду розрахунок за договором № 98501033000від 23.12.2021, у якому зазначено, що заборгованість відповідача становить 363949,94 грн., з яких: 294949,94 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 69000 грн. – заборгованість за комісією.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк.

Також позивачем надано виписку про рух коштів по рахунку за кредитним договором № № 98501033000від 23.12.2021 за період з 23.12.2021 по 25.04.2023.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Вказані норми є підставою для висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24).

Таким чином, банківська виписка по особовому рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів, їх суми та розміру заборгованості.

Разом з тим, з наданої виписки за кредитним договором № 98501033000від 23.12.2021 за період з 23.12.2021 по 25.04.2023 вбачається, що заборгованість за вказаним кредитом на рахунку відповідача становить 0,00 грн.

Інших належних та допустимих доказів, на підтвердження здійсненого кредитором розрахунку, зокрема первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», виписки з особових рахунків клієнта на підтвердження розміру заборгованості, тощо, по яким можливо б було відстежити нарахування заборгованості як по тілу кредиту так і по відсотках, встановити здійснення чи не здійснення відповідачем оплати, погашення чи не погашення заборгованості відповідачем, визначення суми боргу за кредитним договором, позивачем не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребовування доказів судом у випадках, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Враховуючи, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 98501033000від 23.12.2021 станом на 25.04.2023 у розмірі 363949,94 грн., тому суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст. 141 ЦПК України не підлягають стягненню і понесені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене 30.07.2026.

Суддя Тетяна ШИЯНОВСЬКА