Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №946/1278/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/1278/26

Провадження № 2/946/2745/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бортейчука Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі продажу таким, що відбувся та визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі продажу таким, що відбувся та визнання права власності на житловий будинок, мотивуючи тим, що 23.05.2019 року між позивачкою та ОСОБА_2 , був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з усіма господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за 4 650,00 доларів США, про що сторони склали відповідну розписку. Вказаний будинок належав ОСОБА_2 на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 26.03.2019 року. Після укладення угоди, ОСОБА_2 передала позивачці у власність дане нерухоме майно, ключі та правовстановлюючі документи на нього та зробила нотаріально посвідчену довіреність від 23.05.2019 року на ім`я ОСОБА_1 , щоб остання від імені ОСОБА_2 підготувала всі необхідні документи для нотаріального оформлення укладеного між ними договору купівлі-продажу, а саме ОСОБА_1 продала цей будинок кому забажає. ОСОБА_1 бажала цей будинок оформити на свою дочку. Угода була укладена 23.05.2019 року тоді, коли і зроблена довіреність. Однак, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, отже довіреність від 23.05.2019 року на ім`я ОСОБА_1 стала недійсною, тому ОСОБА_1 так і не встигла оформити вказаний будинок. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її дочка, відповідач ОСОБА_2 , 1988 року народження, яка оформила свої спадкові права на вищевказаний будинок, що підтверджується Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 11.05.2021 року. ОСОБА_2 , 1988 року народження, знаючи, що її матір продала будинок позивачці, але не встигла оформити, і ці обов`язки перейшли до неї, також зробила нотаріально посвідчену довіреність від 30.07.2020 року на ім`я довірителя ОСОБА_3 , щоб остання від імені ОСОБА_2 підготовила всі необхідні документи для нотаріального оформлення угоди. Однак, довіритель відповідачки ОСОБА_3 змінила прізвище, у зв`язку з чим довіреність стала недійсною, а відповідачка ОСОБА_2 виїхала за кордон, і зробити нову довіреність не можливо, оскільки позивачці не відомі її засоби зв`язку. З 23.05.2019 року позивач фактично володіє та користується вищезазначеним будинком на свій розсуд, ремонтує і облаштовує його. У зв`язку з вищевикладеним позивач не в змозі в позасудовому порядку оформити право власності на куплене нерухоме майно належним чином.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Пиреу Є.П. не з`явилася, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, про причину неявки суд не повідомила, тому суд відповідно до ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.

Згідно ч. 2 ст. 281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 та п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Судом встановлено, що 23.05.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 1957 року народження, був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з усіма господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за 4650,00 доларів США, про що сторони склали відповідну розписку. (а.с.13)

ОСОБА_2 належав спірний будинок на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області №500/6469/18 від 26.03.2019 року. (а.с. 10-12)

Після укладення угоди, ОСОБА_2 зробила нотаріально посвідчену довіреність від 23.05.2019 року, зареєстровану в реєстрі за №806 на ім`я ОСОБА_1 , щоб остання від імені ОСОБА_2 підготувала всі необхідні документи для нотаріального оформлення укладеного між ними договору купівлі-продажу. (а.с. 14)

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , що видано 25.09.2019 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. (а.с. 15)

Після смерті ОСОБА_2 її дочка, відповідачка ОСОБА_2 , 1988 року народження, оформила свої спадкові права на вищевказаний будинок, що підтверджується Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області № 500/6469/18 від 11.05.2021 року. (а.с. 17-18)

ОСОБА_2 , 1988 року народження, знаючи, що її матір продала будинок позивачці, також зробила нотаріально посвідчену довіреність від 30.07.2020 року, зареєстровану в реєстрі за №706 на ім`я довірителя ОСОБА_3 , щоб остання від імені ОСОБА_2 підготовила всі необхідні документи для нотаріального оформлення угоди. Однак, довіритель відповідачки ОСОБА_3 змінила прізвище, у зв`язку з чим довіреність стала недійсною, а відповідачка ОСОБА_2 виїхала за кордон, і зробити нову довіреність не можливо, оскільки позивачці не відомі її засоби зв`язку. (а.с. 16)

Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_4 від 07.07.2026 року, остання зазначає, що є односельчанкою позивачки ОСОБА_1 з якою вона дуже давно знайомі, Зазначила, що точно знає , що ОСОБА_5 в 2019 році купила будинок у ОСОБА_2 , 1957 року народження за адресою: АДРЕСА_1 за 4 650 доларів США, а ОСОБА_6 передала їй всі документи та ключи на будинок. ОСОБА_7 показувала їй розписку, оригінали документів, водила її показати дім, який купила. ОСОБА_2 залишила на ОСОБА_7 довіреність, щоб вона могла зробити угоду, проте ОСОБА_6 невдовзі помирає. Після неї оформила документи донька ОСОБА_6 – теж ОСОБА_2 , 1988 року народження за які сплачувала ОСОБА_7 . ОСОБА_8 також залишила довіреність на третю особу для укладання угоди, проте там також нічого не вийшло. ОСОБА_7 з того часу, як купила дім, користується ним, засаджує город, зробила невеликий ремонт.

Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_9 , остання зазначає, що є односельчанкою та сусідкою позивачки ОСОБА_1 , добре з нею спілкується, ходять один до одного в гості. З початку ОСОБА_2 проживала разом із нею по сусідству по АДРЕСА_1 , а в 2019 році ОСОБА_5 купила у неї цей будинок з 4 650 доларів США, і стала її сусідкою, а ОСОБА_6 передала їй всі документи і ключі на будинок. ОСОБА_2 залишила на ОСОБА_7 довіреність, щоб вона могла провести угоду, проте Малицька невдовзі помирає. Після неї оформила документи донька ОСОБА_6 – теж ОСОБА_2 , 1988 року народження за які сплачувала ОСОБА_7 . ОСОБА_10 також залишила довіреність на третю особу для укладання угоди, тому що знала, що її матір продала будинок ОСОБА_7 , проте так нічого і не оформили. ОСОБА_7 з того часу, як купила дім, користується ним, засаджує город, платить за будинок.

Крім того, суду надано копії прибуткового касового ордеру № 37 та №38 АТ «УКРПОШТА», ВПЗ ОЗЕРНЕ, згідна яких ОСОБА_1 сплачувала податок на землю за адресою: АДРЕСА_1 .

Також суду надані квитанції від 25.03.2026 та 06.07.2026 про перерахування коштів ОСОБА_1 за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно із ч.2 ст. 220 ЦК України (в чинній редакції), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 ст. 317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 509 ЦК України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чино (частина перша статті 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При вчиненні договору купівлі-продажу домоволодіння дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу домоволодіння.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально посвідчено, є підстави для визнання договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до розписки, дійсним, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивачки є законними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4-5,12-13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 272, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4 ) про визнання договору купівлі продажу таким, що відбувся та визнання права власності на житловий будинок - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 23 травня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . РНОКПП: НОМЕР_3 , за яким ОСОБА_1 придбала житловий будинок з усіма господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з усіма господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Ю.Ю.Бортейчук