Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №499/1182/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Суд: Іванівський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 29 липня 2026 р.

Справа: №499/1182/26

Суддя: Погорєлов І. В.

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1182/26

Провадження № 3/499/400/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 липня 2026 року селище Іванівка

Суддя Іванівського районного суду Одеської області Погорєлов І. В., дослідивши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

До Іванівського районного суду Одеської області від ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Ознайомившись з матеріалами справи, виконуючи положення ст. 278 КУпАП про підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення, суддя доходить висновку про необхідність повернення справи до ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області для доопрацювання, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 278 КУпАП суддя при підготовці справи до розгляду вирішує питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи.

Положеннями ч. 2ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тож, саме на працівників поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення, покладений обов`язок надання суду доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Надіслані матеріали в суд містять ряд неоднозначностей, що порушують принцип юридичної визначеності, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складений на ОСОБА_1 , у той же час, до матеріалів справи додано протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.07.2026 року, відповідно до якого було відібрано усну заяву у ОСОБА_1 , яка просить прийняти міри адміністративного характеру до її свекрухи ОСОБА_2 , яка 19.07.2026 року нанесла тілесні ушкодження в області обличчя, шиї та лівої руки.

Інші матеріали справи, додані до протоколу, також свідчать про ймовірне вчинення ОСОБА_2 правопорушення, однак протокол про адміністративне правопорушення складений на ОСОБА_1 . При цьому, заявницею взагалі є ОСОБА_1 .

З вищезазначених матеріалів взагалі неможливо об`єктивно встановити фактичні обставини вчиненого, родинні відносини осіб, що перебували на місці події.

До того ж, особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з`ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.

Частина перша статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

За диспозицією вказаної статті відповідальність настає за вчинення насильства фізичного, психологічного чи економічного характеру, що не спричинило тілесних ушкоджень. Наявність у потерпілої тілесних ушкоджень виключає відповідальність за ч. ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається наявність тілесних ушкоджень, про необхідність встановлення ступеню тяжкості яких повідомляла заявниця ОСОБА_1 , однак відомостей про проведення судово-медичної експертизи суду не надано, як і не долучено інформації щодо внесення вказаного факту до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок досудового розслідування.

Матеріали справи також не містять відомостей, які б підтверджували, чи спростовували наявність у потерпілої тілесних ушкоджень відповідного ступеня тяжкості.

Оскільки є достатні підстави вважати про спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, ступінь тяжкості яких не встановлений, то суд приходить до висновку про необхідність направлення матеріалів справи на доопрацювання до органу поліції, що склав протокол, з метою підтвердження чи спростування обставин нанесення тілесних ушкоджень.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, суть правопорушення, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, суддя не має можливості прийняти остаточне законне рішення по суті справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення підлягають поверненню до органу, який його склав для доопрацювання.

При поверненні справи про адміністративне правопорушення для належного оформлення, суд керується постановою Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 в якій зазначено, що визнається правильною практика тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17 жовтня 2014 року норми КУпАП не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення складеного без додержання вимог статті 256 цього Кодексу вмотивованою постановою суду для належного оформлення.

Керуючись ст.245,268, 277, 278, 283 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали справи відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повернути до ВП №1 Березівського РВП ГУНП В Одеській області для доопрацювання.

Суд наголошує, що постанови про направлення справ на доопрацювання повинні бути виконані працівниками поліції в межах строку притягнення до відповідальності, з урахуванням усіх зазначених недоліків.

У разі неможливості виконання постанови, відповідальна особа надає суду письмові пояснення причин невиконання. Невиконання постанови без достатніх та обґрунтованих причин, без здійснення достатніх заходів спрямованих на реальне виконання постанови суду, є неналежним виконанням судового рішення, за що особа, на яку покладено обов`язок виконання, може бути притягнута до відповідальності.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя:Ігор ПОГОРЄЛОВ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua