Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №420/20295/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20295/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая В.Є., про стягнення виконавчого збору в сумі 34588,00 грн від 24.06.2026 року, винесену у виконавчому провадженні ВП №81343105.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн та постанова про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника виконавчого збору є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки у даному випадку виконання рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тому виконавчий збір на підставі п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується. Отже, відсутні підстави для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідач подав відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що незважаючи на те, що боржником є Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області, яке за своєю організаційно правовою формою є державним органом влади, вказаний виконавчий лист містить вимогу щодо зобов`язання вчинити певні дії, а не стягнення. Тому виконання такого виконавчого листа здійснюється відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», а не Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення її у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яке обґрунтоване тим, що результат розгляду цієї справи безпосередньо стосується виконання судового рішення, ухваленого на її користь, а вона має законний інтерес у її результаті.

Положеннями частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі у справі за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Зважаючи на характер матеріально-правового спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки рішення суду у даній справі стосується правомірності стягнення виконавчого збору, а не безпосередньо виконання рішення у справі заявниці та не може вплинути на її права, чи обов`язки.

Судом встановлені такі обставини по справі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі № 420/8446/25 зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області здійснити перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року із застосуванням посадового окладу судді місцевого суду з 01.01.2019 року у розмірі 63060,00 грн.

19.06.2026 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист за номером № 420/8446/25, відповідно до якого зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області здійснити перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року із застосуванням посадового окладу судді місцевого суду з 01.01.2019 року у розмірі - 63060,00 грн.

24.06.2026 державним виконавцем відділу керуючись вимогами статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону №1404-VІІІ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження № ВП 81343105 з примусового виконання вимог виконавчого листа № 420/8446/25 про зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області здійснити перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року із застосуванням посадового окладу судді місцевого суду з 01.01.2019 року у розмірі- 63060,00 грн.

24.06.2026 відповідно до частини четвертої ст. 27 Закону №1404-VIII державним виконавцем винесено постанову № ВП 81343105 про стягнення виконавчого збору у розмірі передбаченому частиною третьою ст. 27 Закону №1404-VIII - 34588,00 грн.

Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Згідно ч.ч. 4, 8 ст. 19 Закону №1404-VІІІ сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ст.27 Закону №1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини 4 статті 27 Закону №1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Позивач у цій справі та боржник у виконавчому провадженні №81343105 - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за організаційно-правовою формою є державним органом влади, який здійснює функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів згідно з ч. 4 ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.

У головного розпорядника бюджетних коштів Державної судової адміністрації України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя»).

У даному випадку виконання рішення щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень судів у порядку, встановленому Законом № 4901-VI. Тому виконавчий збір на підставі п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.

Таким чином, постанова про стягнення виконавчого збору підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Судові витрати - судовий збір не підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору в сумі 34588,00 грн від 24.06.2026 року, винесену у виконавчому провадженні ВП №81343105.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.