Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №420/13050/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13050/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не задоволенню рапорту про направлення на Військово-лікарську комісію солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати направлення на Військово-лікарську комісію солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою визначення придатності до військової служби у Збройних Силах України;

стягнути з Військової частини за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Позов обґрунтовано позивачкою тим, що відповідачем протиправно не задоволено його рапорт, в якому останній прохав направити його на обстеження до ВЛК.

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити в задоволенні позову зазначивши, що У разі якщо військовослужбовець перебуває у статусі такого, що самовільно залишив військову частину, фактично відсутній за місцем проходження військової служби, не виконує накази командування, а стосовно нього проводиться службове розслідування, командир військової частини має законні підстави мотивовано відмовити у погодженні рапорту на проходження військово-лікарської комісії до моменту повернення військовослужбовця до місця служби, завершення службового розслідування, встановлення всіх фактичних обставин та відновлення належного військового обліку і підпорядкування. Такі повноваження випливають зі статей 11, 16, 49, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до яких військовослужбовець зобов`язаний додержуватись військової дисципліни, виконувати накази командирів, перебувати у визначеному місці служби та неухильно виконувати обов`язки військової служби, а командир військової частини відповідає за стан військової дисципліни, організацію служби та контроль за особовим складом. Крім того, відповідно до статей 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №608 від 21.11.2017 року, службове розслідування проводиться з метою встановлення причин, умов та обставин можливого правопорушення, ступеня вини військовослужбовця та інших обставин, що мають значення для прийняття законного рішення командуванням. Водночас відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року, направлення на ВЛК здійснюється за рішенням уповноважених посадових осіб за наявності визначених медичних підстав. Особливо це стосується випадків, коли відсутні належні медичні документи щодо невідкладного стану здоров`я, військовослужбовець не перебуває у розташуванні військової частини, а наявні обставини подання рапорту підлягали перевірці у межах службового розслідування.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

З матеріалів справи вбачається, що солдата ОСОБА_2 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від "23" квітня 2025 року №57-PC на посаду командира бойової машини-командира відділення 2 штурмового відділення 3 штурмового взвод 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону, вважати таким, що 23 квітня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Солдат ОСОБА_1 , командир бойової машини-командира відділення 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону, який 14 травня 2025 року після закінчення відпустки за сімейними обставинами, не прибув до розташування військової частини, вважається таким, що самовільно залишив військову частину, з "14" травня 2025 року та знятий з усіх видів забезпечення. Підстава: рапорт лейтенанта ОСОБА_3 , командира 2 штурмової роти 1штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 (вх. №26337 від 14.05.2025 року); доповідь по факту самовільного залишення частини (№1687/2/7675 від 14.05.2025 року).

18.03.2026 року позивач звернувся до відповідача з рапортом в якому просив направити його на Військово-лікарську комісію, додавши до нього наступні документи:

консультація ревматолога від 12.09.2022 року;

виписка №4099 від 08.12.2023 року;

висновок спеціаліста ОНМУ від 03.06.2024 року;

довідка ВЛК від 03.09.2024 року;

виписка № 4370 від 31.10.2024 року;

копія військового квитка;

копія відпускного квитка;

копія виписки № 5517 від 06.01.2025 року;

довідка з психіатричної лікарні.

Відповідачем надано позивачу відповідь від 26.04.2026 року в якій зазначено наступне:

«Оскільки солдат ОСОБА_4 згідно доповіді від 14.05.2025, перебуває у статусі особи яка самовільно залишила військову частину (СЗЧ), надання направлення на ВЛК або продовження медичного огляду є неможливим.

На підставі ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», реалізація військовослужбовцем прав на проходження медичного огляду (ВЛК) можлива лише після усунення підстав призупинення служби, а саме шляхом прибуття до військової частини та поновлення виконання обов`язків».

Позивач вважає відмову в задоволенні його рапорту протиправно та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішою функцією держави та справою всього Українського народу.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від07.04.2017 №124 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України (далі Інструкція №124).

Ця Інструкція встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угруповань військ,(далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.

Відповідальним за організацію діловодства у військовій частині (установі) є командир (керівник).

За приписами п.2.1.6 Інструкції №124 у Збройних Силах України створюються такі види документів(далі документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Згідно з п.2.1.6 Інструкції №124), рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

В силу приписів п.3.11.6 Інструкції №124 документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Тобто, командир військової частини після отримання і реєстрації рапорту (заяви) військовослужбовця зобов`язаний протягом місяця розглянути такий рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.

Суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачений термін розгляду рапорту. При цьому, відповідно до ст.115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їхнього надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Таким чином, щодо термінів розгляду рапорту слід керуватись 15-денним або місячним (максимум) строком згідно з зазначеним вище законом.

За приписами ст.117 Дисциплінарного статуту пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України затверджено Наказом Міністра оборони України від 06.08.2024 №531.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ згаданого Порядку рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку непогодження рапорту безпосереднім та/ або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ згаданого Порядку усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Розділом III згаданого Порядку встановлено особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі.

Пунктом 1 вказаного розділу передбачено, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує:

найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт;

заголовок «Рапорт»;

суть порушеного питання;

перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби);

найменування займаної посади;

військове звання, власне ім`я та прізвище;

дату;

особистий підпис.

Пунктом 2 вказаного розділу визначено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку

Відповідно до пункту з вказаного розділу непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Згідно пункту 4 вказаного розділу якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Відповідно до пункту 5 вказаного розділу командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Пунктом 7 вказаного розділу забороняється:

1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно:

подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом;

недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком;

наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;

2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо;

3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;

4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

Як зазначає позивач 18.03.2025 він звернувся з рапортом до командування Військової частини НОМЕР_1 про направлення його на Військово-лікарську комісію.

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 , командир бойової машини-командира відділення 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону, який 14 травня 2025 року після закінчення відпустки за сімейними обставинами, не прибув до розташування військової частини, вважається таким, що самовільно залишив військову частину, з "14" травня 2025 року та знятий з усіх видів забезпечення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Судом встановлено, що відповідачем надано позивачу відповідь від 26.04.2026 року в якій зазначено наступне:

«Оскільки солдат ОСОБА_4 згідно доповіді від 14.05.2025, перебуває у статусі особи яка самовільно залишила військову частину (СЗЧ), надання направлення на ВЛК або продовження медичного огляду є неможливим.

На підставі ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», реалізація військовослужбовцем прав на проходження медичного огляду (ВЛК) можлива лише після усунення підстав призупинення служби, а саме шляхом прибуття до військової частини та поновлення виконання обов`язків».

Враховуючи, що рапорт позивача станом на момент розгляду справи в суді не розглянутий, позивачеві не надано відповідь по суті порушених в ньому питань, а відповідальним за організацію діловодства у військовій частині (установі) є командир (керівник), суд вважає що існує достатньо підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про направлення на Військово-лікарську комісію солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 18.03.2026 року про направлення на Військово-лікарську комісію.

Згідно з ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку, що позов належить задовольнити частково.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про направлення на Військово-лікарську комісію солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 18.03.2026 року про направлення на Військово-лікарську комісію.

Стягнути з бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко