Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №759/7265/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7265/26

пр. № 2/759/8273/26

30 липня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Валинкевич В.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування наказів про оголошення доган, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2026 р. позивач звернулася до суду із вказаними позовними вимогами, якими просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 31 грудня 2025 року №877к Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про оголошення догани директору спеціальної школи №16 м. Києва ОСОБА_1.; визнати незаконним та скасувати наказ від 02 січня 2026 року №3-к Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про оголошення догани директору спеціальної школи №16 м. Києва ОСОБА_1 ; поновити строк на звернення до суду щодо оскарження наказу про звільнення від 16 січня 2026 року №26к та визнати незаконним та скасувати наказ від 16 січня 2026 року Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаду директора спеціальної школи №16 м. Києва; рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаду директора спеціальної школи №16 м. Києва допустити до негайного виконання; стягнути з Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь вимушеного прогулу в сумі 55 747,91 грн. грн та до моменту поновлення; стягнути з Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.; стягнути з Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.; стягнути з Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 згідно наказу від 19.06.2001 року №240-к була призначена на посаду директора допоміжної школи-інтернату №16 Ленінградського району порядком переводу з посади заступника директора з навчально-виховної роботи цієї ж школи-інтернату за строковою угодою з 20.06.2001 року по 20.06.2002 рік. У подальшому з позивачем були переукладені контракти. Також, наказом від 30.06.2020 року №388к було перекладено строковий трудовий договір (контракт) з позивачем на строк з 03.07.2020 року по 01.07.2026 рік. Так, 16.12.2025 року на підставі наказу №848к було змінено назву посади та укладено між позивачем та відповідачем додаткову угоду до контракту від 16.12.2025 року. Згідно наказу від 30.08.2023 №41 назва закладу освіти «Спеціальна школа-інтернат І-І ступенів №16 Святошинського району м. Києва» була змінена на «Спеціальна школа №16 м. Києва». Отже, позивач обіймає посаду директора Спеціальної школи №16 м. Києва вже майже 25 років і за весь цей час позивач не була притягнута жодного разу до дисциплінарної відповідальності, а отримувала лише подяки та грамоти за сумлінну та відповідальну роботу. Проте не дивлячись на сумлінну та відповідальну роботу позивача, Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказів від 31.12.2025 року №877-к та від 02.01.2026 року №3-к оголосив позивачу догани за неналежне виконання обов?язків, передбачених умовами контракту, а 16.01.2026 року на підставі наказу №26 к відповідач звільнив позивача з посади директора спеціальної школи №16 м. Києва у зв?язку з недотриманням вимог ст. 30 ЗУ «Про освіту». Позивач вважає, що вище вище зазначені накази є незаконними та підлягають скасуванню, а позивач поновленню на посаді директора, адже викладені в наказі обставини не відповідають дійсності, накази винесені з грубим порушенням Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.162).

Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження (а.с. 163).

Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 квітня 2026 року у задоволенні клопотання представника позивача Головатенко О.С., про розгляд справи у загальному позовному провадженні відмовлено (а.с. 170).

Ухвалою суду від 10 квітня 2026 року у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено (а.с. 192).

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено (а.с.56, т.2).

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено (а.с.87, т.2).

12.04.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є необґрунтованою, вимоги, викладені в ній не відповідають чинному законодавству, а твердження не відповідають дійсності, тому просив суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі з підстав того, що згідно наказу від 31.12.2025 року № 877-к підставами для оголошення догани позивачці стало те, що з аналізу матеріалів, наданих управлінням освіти встановлено неодноразові порушення ОСОБА_1 забезпечення безпечного освітнього простору та вимог щодо охорони дитинства, а саме: ОСОБА_1 було розголошено інформацію про дитину та її матір, що законодавством віднесено до конфіденційної (листи сш № 16 від 02 жовтня 2025 року № 01-39/128, від 03 жовтня 2025 року № 01-39/129, від 17 жовтня 2025 року № 01- 39/138, що є порушенням законів України «Про повну загальну середню освіту», «Про захист персональних даних» та «Про охорону дитинства». Висновки керівника служби соціально-психологічної підтримки Святошинського району м. Києва Віри Золоторьової та старшого інспектора служби ювенальної превенції відділу поліції Святошинського УП ГУНП в м. Києві Маргарити Пікузи містить інформацію про образливі вислови ОСОБА_1 відносно здобувача освіти 1 класу («таким дітям не місце серед дітей», «в дану дитину вселився демон», «ця дитина є одержимою», «у нього чорна душа», «я не хочу аби він тут навчався» тощо), що є порушенням Законів України «Про повну загальну освіту» та «Про охорону дитинства». Також на виконання наказу Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.10.2025 № 85-Г «Про створення робочої групи з розгляду звернень батьків учнів 1 класу Спеціальної школи № 16 м. Києва», 29.10.2025 року, у приміщенні Спеціальної школи № 16 було проведено засідання робочої групи з розгляду питань, викладених у зверненнях, проведено зустрічі з батьківською громадою та вивчено відповідні документи. В ході роботи комісії виявлено численні порушення у діяльності адміністрації закладу освіти, зокрема директорки ОСОБА_1 , а саме порушення правил етичної поведінки та неналежне виконання своїх посадових обов`язків. Враховуючи викладене, представник вважає, що до директорки СШ № 16 ОСОБА_1 мають бути застосовані заходи дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Так, за результатами роботи комісії складено Довідку від 04.11.2025 відповідно до якої встановлено, до Спеціальної школи № 16 м. Києва 15 вересня 2025 року з дотриманням норм законодавства щодо зарахування дітей до спеціальних закладів освіти був зарахований учень ОСОБА_2 , проте зі слів матері ОСОБА_3 , викладених у її зверненні до управління освіти від 06.10.2025, вхід. № 107-37/Р-01 від 06.10.2025, директор СШ № 16 м. Києва ОСОБА_1 відмовила у зарахуванні дитини до закладу освіти та не надала роз`яснень щодо порядку зарахування. Адміністрація СШ № 16 систематично ігнорувала проблему порушення психологічного клімату у класі, обмежуючись лише фіксацією ситуації у вигляді численних доповідних записок та скарг на дітей, які реєструвалися у журналі реєстрації внутрішніх документів № 01-40, що ведеться без затвердженого зразка. При цьому жодних належних управлінських рішень, спрямованих на розв`язання проблеми, адміністрацією школи вжито не було. Такий підхід свідчить про формальний характер реагування на ситуацію та неналежне виконання директором своїх посадових обов`язків щодо забезпечення належної організації освітнього процесу і створення безпечного середовища для всіх учасників освітнього процесу. Робочою групою було надано рекомендації матері щодо проведення додаткового психолого-педагогічного вивчення стану дитини з метою забезпечення його права на освіту у спеціальному закладі дошкільної освіти. У ході роботи комісії позивач неодноразово дозволяла собі негативні висловлювання по відношенню як до дитини - ОСОБА_3 , так і по відношенню до його матері, ОСОБА_4 . На зауваження членів робочої групи щодо недопустимості таких висловлювань - не реагувала. Також 11.11.2025 року інспектором СЮП ВП Святошинського УП ГУНП у м. Києві відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ст. 173-4 КУпАП. Отже, з вищенаведеного вбачається, що з боку позивача були присутні порушення трудової дисципліни та права дитини. Отже, позивач неналежно виконувала свої посадові обов`язки, що передбачені умовами статуту, контракту, посадової інструкції, що відповідно підтверджується письмовими доказами в матеріалах справи. А отже, наказ від 31 грудня 2025 року № 877-к є законним та чинним. Також позивач не погоджується із наказом №3-к від 02.01.2026 року де відповідач оголосив їх другу догану, оскільки було встановлено неналежне виконання ОСОБА_1 , як директоркою спеціальної школи № 16 м. Києва своїх посадових обов`язків, передбачених п.п. 2.2.1., 2.2.4. та 2.2.24 Контракту та керуючись статтями Кодексу законів про працю України, було оголошено догану ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, а саме: за неналежне виконання обов`язків, передбачених умовами контракту. Позивачка в своєму позові не погоджується з наказом від 16 січня 2026 року № 26 к, яким було звільнено ОСОБА_1 з посади директора спеціальної школи № 16 м. Києва у зв`язку з недотриманням вимог статті 30 Закону України «Про освіту», проте відповідач вважає такий наказ законним та обгрунтованим з огляду нате, що при здійсненні повторного моніторингу вебсайту СШ № 16 24 грудня 2025 року виявлено, що порушення усунені не в повному обсязі. Виявлені порушення та порівняльну таблицю наведено у додатку до Результатів моніторингу. Водночас інформацію щодо кошторису і фінансового звіту про надходження та використання всіх отриманих коштів, про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначеням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством, оприлюднено частково. Представник відповідача вважає що Позивачка пропустила місячний строк звернення до суду щодо оскарження наказу про звільнення від 16 січня 2026 року № 26 к.

20.04.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зазначивши, що відповідач обгрунтовує свою позицію посилаючись на документи, які жодним чином не відносяться до даного предмету спору, тобто до підстав винесення трьох наказів, які оскаржуються позивачем. Також, відповідач безпідставно посилається на дві судові справи, які взагалі не мають жодного відношення до даної справи та розгляд яких мав місце ще в 2023 році, а тому представник позивача просила не брати до уваги такі документи. Також, вказала, що інкриміновані позивачу начебто порушення, які зазначені в трьох наказах, були виявлені ще 29 жовтня 2025 року управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та в подальшому такі правопорушення були підставами оголошення відповідачем доган позивачу та звільнено позивача з посади директора спеціальної школи № 16 м. Києва. У відзиві на позовну заяву жодними письмовими доказами відповідач не спростовує вище зазначені порушення трудового законодавства, які були допущені з боку відповідача при винесені трьох наказів, натомість відповідачем приділена увага обставинам, які жодним чином не відносяться до предмету спору. Більше того, відповідач у відзиві на позовну заяву безпідставно піддає сумніву, що позивач не відповідала займаній посаді. Так, одна із підстав винесення позивачу догани на підставі вище зазначеного наказу, було предметом судового розгляду в адміністративній справі № 759/27975/25, що знаходилась в провадженні Святошинського районного суду м. Києва. Проте, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано належних доказів, що протягом вересня-жовтня 2025 року ОСОБА_1 вчиняла психологічне насильство систематично ображала учня ОСОБА_3 , а провадження по вказаній адміністративній справі було закрито у зв?язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. А отже, відповідач цілком безпідставно та без будь-якої логіки прийшов до хибних висновків, що з боку позивача були присутні порушення трудової дисципліни та права дитини, та те, що позивач неналежно виконувала свої посадові обов`язки, що передбачені умовами статуту, контракту, посадової інструкції. З урахуванням викладеного, вбачається те, що відповідач в відзиві на позовну заяву приділив увагу зовсім іншим фактам, які не були підставами для винесення вище зазначеного наказу. Крім того, факт та строки зарахування учня ОСОБА_3 до закладу також не є ані підставами винесення наказу, ані предметом розгляду даної справи, а отже не можуть бути взяті до уваги при розгляді даної справи. Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що позивач мабуть була єдина директорка школи в Україні, яка не володіє комп`ютерною грамотністю, якби сумно це не було. Такі висловлювання в стверджувальній формі по-перш є некоректними, по-друге жодними належними та допустимими доказами не підтверджені. Крім того, така надумана позиція відповідача спростовується витягом з наказу від 07 квітня 2025 року № 53 "Про результати атестації керівників закладів середньої освіти та інклюзисно-ресурсних центрів міста Києва" позивача було визнано такою, що відповідає займаній посаді. І такий наказ був виданий саме відповідачем. Відповідач стверджує, що наказ від 02 січня 2026 року № 3-к був винесений з дотриманням чинного трудового законодавства України є законним та правомірним. З відзиву на позовну заяву не вбачається жодного правового обгрунтування щодо законності вище зазначеного наказу. Натомість, відповідачем по суті проігнорований текст позовної заяви в якій чітко зазначені порушення трудового законодавства, які були допущені відповідачем при винесені даного наказу та оголошенню догани позивачу. Позивачем обґрунтовано заявлено вимогу щодо поновлення строку на звернення до суду щодо оскарження наказу про звільнення від 16 січня 2026 року № 26 к та визнання незаконним та скасування такого Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Така вимога обгрунтована належними та допустимими доказами. Отже, представник вважає, що вище зазначені твердження відповідача є абсурдними, зроблені всупереч заявленим вимогам та всупереч трудовому законодавству.

25.04.2026 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, де зазначив, що винесення доган та подальше звільнення позивачп було здійснено відповідачем з дотриманням чинного трудового законодавства України. Таким чином, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування вище зазначених наказів та поновлення на роботі є незаконними та необґрунтованими. Внаслідок чого, представник відповідача просив суд застосувати строки позовної давності до позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з підстав пропуску нею строку позовної давності, а позовну заяву залишити без задоволення

05.05.2026 року від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо долученого відповідачем до заперечень журнал обліку роботи генератора електричного струму. Так, в поданих до суду запереченнях відповідач стверджує, що позивач забороняла використовувати генератор. При цьому, небайдужі викладачі спеціальної школи № 16 надали відповідачу журнал обліку роботи генератора електричного струму. GUCBIR GJD8000S потужністю 7 кВт. В даному журналі роботи генератора зафіксовано всього вісім включень за весь час його роботи. При цьому, відповідачем до заперечення долучається копія даного журналу. З такими твердженнями Відповідача не погоджуємось, оскільки вони належними та допустимими доказами не підтверджені. При цьому, журнал обліку роботи генератора електричного струму не є належним, достовірним та достатнім доказом, виходячи з того, що дійсно заклад отримав генератор, однак даний генератор не був потужним, щоб забезпечити електроенергією весь заклад. То, генератор застосовували тільки на харчоблоці, оскільки в групах учнів Спеціальної школи 3-х та у пансіоні 5-разове харчування. Позивачка за власні кошти купували світильники в коридор, а в класах роздавали світильники, які надані були районним управлінням освіти. Тобто, Позивачка турбувалась про комфортні умови для навчання учнів в закладі, учні були вчасно нагодовані, що було наслідком того, що позивач отримувала лише подяки від батьків учнів даного закладу. При цьому, заступник директора з адміністративно-господарської частини була відповідальною з питань, що стосувались генератора. Отже, якщо б генератор включали за період з 12.09.2024 року по 23.012026 рік лише вісім разів, як стверджує відповідач, то враховуючи триваючи відключення світла в місті Києві, учні спеціальної школи № 16 залишились би без харчування, що відповідно не відповідає дійсності. З урахуванням вище викладеного, твердження Відповідача, що роботу генератора зафіксовано всього вісім включень за весь час його роботи з 12.09.2024 року по 23.012026 рік, не відповідає дійсності, і такі висновки є абсурдними враховуючи тривалість відключення світла в місті Києві у вище зазначений період та систематичне, безперебійне приготування їжі в закладі, що було як раз організовано систематичним використання генератора в харчоблоці закладу, що відповідно дозволило забезпечувати учнів Спеціальної школи 3- х та у пансіоні 5-разовим харчуванням. Поданий документ під назвою «журналу обліку роботи генератора електричного струму" не містить назви установи в журналі, а отже не можна ідентифікувати, де саме (назва установи, закладу, організації) такий журнал ведеться. Крім того, на 3 сторінці журналу обліку роботи генератора електричного струму не зазначено рік за який ведеться даний журнал. Більше того, журнал обліку роботи генератора електричного струму не має жодного посилання на дані відповідальної особи та не містить жодного підпису такої особи. Що до строку позовної давності предствник позивача зазначила, що позивачем не пропущені строки на оскарження наказу від 31 грудня 2025 року № 877-к та наказу від 02 січня 2026 року № 3-к. Тобто, представник відповідача мав би зазначити у відзиві на позовну заяву щодо застосування строку позовної давності лише в частині заявлених позовних вимог. Отже, винесення доган та подальше звільнення Позивача здійснено відповідачем з грубим порушенням чинного трудового законодавства України, таким чином, заявлені вимоги щодо визнання незаконним та скасування вище зазначених наказів та поновлення позивача на роботі є цілком законними та обґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно наказу від 19.06.2001 року №240-к позивача була призначено на посаду директора допоміжної школи-інтернату №16 Ленінградського району порядком переводу з посади заступника директора з навчально-виховної роботи вказаної школи-інтернату за строковою угодою з 20.06.2001 року по 20.06.2002 рік (а.с. 48, 49).

Наказами від 18.06.2002 року, від 21.06.2007 року, 27.06.2012 року, 25.06.2015 року з ОСОБА_1 були переукладені контракти (а.с. 50-52).

Наказом від 30.06.2020 року №388к переукладено строковий трудовий договір (контракт) з ОСОБА_1 на строк з 03.07.2020 року по 01.07.2026 рік (а.с. 53).

16.12.2025 року на підставі наказу №848к змінено назву посади та укладено між позивачем та відповідачем додаткову угоду до контракту від 16.12.2025 року (а.с. 40-47).

Згідно наказу від 30.08.2023 року №41 назва закладу освіти «Спеціальна школа-інтернат І-І ступенів №16 Святошинського району м. Києва» змінена на «Спеціальна школа №16 м. Києва» (а.с. 64).

Департамент освіти і науки ВОЕМР (КМДА) наказом №877-к від 31.12.2025 року оголошено догану директору спеціальної школи №16 м. Києва ОСОБА_1 оголошено догану на підставі подання управління освіти Святошинської РДА м. Києві від 02.12.2025 року №063/23833 у зв?язку із тим, що ОСОБА_1 розголошено інформацію про дитину та її матір, що законодавством віднесено до конфіденційної (листи СШ №16 від 02 жовтня 2025 року №01-39/128, від 03 жовтня 2025 року №01-39/129, від 17 жовтня 2025 року №01-39/138), що є порушенням законів України «Про повну загальну середню освіту», «Про захист персональних даних» та «Про охорону дитинства»; висновки керівника служби соціально-психологічної підтримки Святошинського району м. Києва Віри Золотарьової та старшого інспектора служби ювенальної превенції відділу поліції Святошинського УП ГУНІ в м. Києві Маргарити Пікузи містять інформацію про образливі вислови ОСОБА_1 відносно здобувача освіти 1 класу («таким дітям не місце серед дітей», «в дану дитину вселився демон», «ця дитина є одержимою», «у нього чорна душа», «я не хочу аби він тут навчався» тощо), що є порушенням законів України «Про повну загальну середню освіту» та «Про охорону дитинства». У своїх поясненнях, ОСОБА_1 зазначила, що жодному учневі чи батькам грубих слів не говорила. Зауважила, що дотримується професійног стики, булінгу не допускає, правдиво відповідає на питання щодо ускладненої етмосфери у закладі освіти та переказує висловлювання батьків. З повагою та добролюбно ставиться до всіх. З твердженням щодо негативних висловлювань до учня та його матері не погоджується (а.с. 66, 67).

Згідно листа Управління освіти встановлено, що в ході роботи комісії виявлено численні порушення у діяльності адміністрації закладу освіти, зокрема директора - ОСОБА_1 , а саме: порушення пунктів 4.3.5; 4.3.6; 43.7; 4.3.11; 4.3.13 Контракту, порушення правил стичної поведінки та неналежне виконанням своїх посадових обов?язків. За результатами роботи зазначеної комісії складено довідку від 04.11.2025. Окрім зазначеного повідомляємо, що 11.11.2025 інспектором СЮП ВП Святошинського УП ГУНП у м. Києві відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ст. 173-4 КУпАП. Враховуючи викладене, вважаємо, що до директора Спеціальної школи №16 м. Києва ОСОБА_1 мають бути застосовані заходи дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення (а.с. 69).

30.12.2025 року директор Спеціальної школи №16 м. Києва ОСОБА_1 надала пояснення стосовно подання УО Святошинської РДА м. Києві в якому зазначила, що попереднє притягнення її до дисциплінарної відповідальності рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.11.2023 року по справі №759/20771/23 визнано незаконним та скасовано. Щодо результатів роботи робочої групи з розгяду звернень батьків учнів 1 класу - в колективі закладу освіти ствроена конфліктна ситуація, від якої постраждали всі учні 1 класу, потрапила в лікарню клосовод, хворіла вихователь і позивач через наклепи та постраждалий колектив дітей та працівників. Учень ОСОБА_2 був зарахований до 1 класу примусово за вимогою працівника РУО ОСОБА_5 , яка дружила з його матір?ю, разом приходили до закладу освіти. Під час роботи робочої групи за зверненням батьків вимагали багато на перевірку дуже багато документів, які не стосувалися питання конфлікту в 1 класі (а.с. 71-73).

Наказом №376к від 23.07.2024 року на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.11.2023 року по справі №759/20771/23 скасовано наказ Департаменту освіти і науки ВО КМР (КМДА) від 12.09.2023 року.

30.12.2025 року директор Спеціальної школи №16 м. Києва ОСОБА_1 надала пояснення №01-39/172 директору ДОН ВО КМДР О.Фадіан з приводу зауважень РУО щодо порушень у ведення діловодства це питання розглядуто адмінстрацією та секретарем закладу освіти відповідно до вимог наказу МОН України №676 від 25 червня 2018 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України. Стосовно бланку із зазначенням засновника. Згідно Статуту СШ №16 м. Києва засновником закладу є територіальна громада м. Києва, від імені якої виступають Київська міська рада та уповноважені нею органи. СШ №16 м. Києва відноснено до сфери управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації відповідно до рішення КМДР від 25 серпня 2022р. №5014/5055 «Про зміну найменування Спеціальної школи-інтернату І-ІІ ступенів №16 Святошинського району м.Києва». Так було зазначено в бланку і жодного зауваження з цього приводу не було. 09.12.2025 року співробітник РУО надіслала в групу керівників всіх шкіл Святошинського району вимогу зміни бланків та надала зразок для листів та для наказів. Вимога вже виконана, оновлення наших бланків нами вже зроблено. Порушення не було. Щодо листів-відповідей на звернення батьків до директора. Їх надано з урахуванням колективних думок та службових записок педколективу з 1 підписом директора. Пояснення в УО підписано директором та погоджено іншими працівниками. Відповідь на звернення засвідчено відбитком печатки як у вихідному документі, що засвідчує права громадян згідно п.4 додатку 2 Інструкції з діловодства. Всі книги наказів розподілено за п.16 Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів. Роздруковано на бланку закладу освіти. Вони складені з 2 частин - констатуючої та розпорядчої, яка починається словом НАКАЗУЮ. Тільки книга наказів руху учнів ведеться в книзі вручну. Це зручніше, зосередженіше та незалежно від вимкнення світла. Її перевіряли представники Національної сошальної сервісної служби і жодних зауважень з цього приводу не було. В жодному наказі не пропущене слово «наказую». З нового року цю книгу наказів буде змінено виготовленням за допомогою комп?ютерної техніки. Зі звинуваченням щодо невиконання норм Інструкції з діловодства №676 не погоджується (а.с. 74, 75).

Згідно довідки за результатами роботи робочої групи з розгляду звернень батьків учнів 1 класу Спеціальної школи №16 м. Києва складеної на підставі підставі наказу УО Святошинської РДА у м. Києві від 23.10.2025 року №85-Г «Про створення робочої групи з розгляду звернень батьків учній 1 класу Спеціальної школи №16 м. Києва» встановлено, що учень ОСОБА_2 був зарахований до Спеціальної школи №16 м. Києва 15.09.2025 року. Відповідно до пункту 2.5 Статуту Спеціальної школи №16 м. Києва, затвердженого розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 20.07.2021 №496 (у редакції розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 27.03.2023 №152), у разі недостатньої кількості учнів та за умови забезпечення індивідуального підходу в один клас можуть бути зараховані учні з легкими та помірними порушеннями інтелектуального розвитку. Ознайомившись із висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеною Інклюзивно-ресурсним центром м. Ірпінь, а також із індивідуальною програмою реабілітації дитини з інвалідністю, фахівці дійшли висновку, що дитина має значне відставання у психічному розвитку, несформовані елементарні навчальні та побутові навички, тому не готова до систематичного навчання у школі. Робоча група за результатами засідання з розгляду звернень батьків учнів 1 класу Спеціальної школи №16 м. Києва, зважаючи на заявлені у зверненнях вимоги, дійшла висновку, що: попередня відмова директора у зарахуванні дитини була безпідставною, а вимоги головного спеціаліста ОСОБА_5 щодо забезпечення права дитини ва освіту були правомірними та обґрунтованими; директор закладу, реагуючи на звернення батьків, надавала відповіді у вигляді «пояснювальних», які не містили конструктиву та інформативності свідчить; надання директором ОСОБА_1 порад окультного характеру про непрофесійність дій директора, відсутність належного рівня обізнаності з чинним законодавством у сфері спеціальної освіти, недотримання етичних норм педагогічного працівника та порушення прав дитини на здобуття освіти; представники закладу освіти не в повному обсязі виконують положення пункту 1.8 Статуту Спеціальної школи №16 та пункту 45 Положення про спеціальну школу затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №221, якими визначено необхідність організації освітнього процесу з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей і здібностей учнів, зокрема тих, які мають психічні порушення та розлади поведінки, шляхом модифікації змісту навчальних предметів, використання відповідних методів і способів навчання та реалізації індивідуальних програм розвитку; недостатнє знання адміністрацією та педагогічними працівниками закладу нормативно-правової бази, що регулює організацію освітнього процесу у спеціальних кола залює неле викона вимовиного законодавства та порушення права дітей з особливими освітніми потребами на здобуття освіти. У ході роботи комісії директор ОСОБА_1 неодноразово дозволяла собі негативні висловлювання по відношенню як щодо дитини - ОСОБА_3 , так і по відношенню до його матері, ОСОБА_4 . На зауваження членів робочої групи щодо недопустимості таких висловлювань - не реагувала. Варто зазначити, що керівник служби соціально-психологічної підтримки Святошинського районного в місті Києві Центру соціальних служб В. Г.

Золотарьова підкреслила, що поведінка та висловлювання директора ОСОБА_1 ставить під сумнів її професійну компетенцію як педагога та директора Старший інспектор сектору ювенальної превенції відділу превенції Святошинського УП ГУНП в м. Києві, капітан поліції М. Пікуза зазначила, що під час засідання робочої групи з боку директора ОСОБА_1 по відношенню до дитини, ОСОБА_3 , були неодноразові висловлювання, які підпадають під ознаки жорстокого поводження з дитиною та можуть клаліфікуватися як булінг (а.с. 76-82).

10.11.2025 року директором Спеціальної школи №16 м. Києва ОСОБА_1 подано до УО Святошинської РДА у м. Києві службову записку в якій просила захисту всіх учнів 1 класу і пед.працівників СШ № 16, а не однієї складної родини, яка створила багато проблем. У матері цього учня конфлікт з усіма батьками 1 класу та безпідставні наклепи на адміністрацію і неодноразова відмова від розгляду дитини на засідання психолого-педагогічного консиліуму (а.с. 83).

З приводу неналежної поведінки учня 1 класу ОСОБА_3 до директора Спеціальної школи №16 м. Києва ОСОБА_1 , зверталися батьки учнів, що навчаються і вказаному класі, про що також школою 03.10.2025 року було складено відповідний акт (а.с. 90-93).

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2026 року провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-4 КУпАП закрито у зв?язку із відсутністю складу злочину, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення не підтвердилась матеріалами справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності (а.с. 100-103).

30.12.2025 року та 07.01.2026 року батьки учнів Спеціальної школи №16 м. Києва зверталися до голови комітету з питань охорони здоров?я та соціальої політики внутрішньо переміщених осіб та учасників бойових дій та з клопотанням до голови комітету соціальної політики громадської ради при КМДА стати на захист дітей 1 класу Спеціальної школи №16 м. Києва, зберегти школу та розібратися із ситуацією щодо учня Р. Синагаєвського, який навчається і цій школі у 1 класі (а.с. 104-112).

02.01.2026 року Департамент освіти та науки ВО КМР (КМДА) наказом №3-к оголосив догану директору Спеціальної школи №16 м. Києва ОСОБА_1 , згідно подання управління освіти Святошинської РДА м. Києві від 25.12.2025 року №063/25565 підставою для застосування дисциплінарного стягнення, управління освіти вказує на численні порушення організації діловодства, а саме: недотримання вимог Інструкції з діловодства у закладах загальної середньої освіти, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 25 червня 2018 року №676, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2018 року за №1028/32480: накази з руху учнів/вихованців оформлено з порушенням абзацу 4, 7 пункту 1 розділу III; протокол засідання педагогічної ради складено з порушенням абзацу 4 пунктів 3 та 4 розділу ІІ; вихідна кореспонденція оформлена з порушенням абзаців 2, 5, 6, 8 пункту 7 розділу ІІІ та додатків 1 та 2. Посадова інструкція психолога закладу освіти, затверджена начальником управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 2006 року (далі - Посадова інструкція (2006 року)) та посадова інструкція практичного психолога закладу освіти, затверджена наказом директора від 30.08.2023 року №41 оформлені з порушенням вимог Уніфікованої форми посадової інструкції, схваленої нормативно-методичної комісією Укрдержархіву (протокол від 22.11.2015 року №7) та наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 24.11.2020 року №242. Також затвердження посадової інструкції (2006 року) не відповідає вимогам, встановленим ч. 4 ст. 38 Закону України «Про повну загальну освіту». Посадова інструкція (2023 року)затверджена з порушенням вимог п. 5.16 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система органазаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів (а.с. 118-120).

Департамент освіти та науки ВО КМР (КМДА) наказом №26-к від 16.01.2026 року звільнив директора Спеціальної школи №16 м. Києва ОСОБА_1 із займаної посади 19.01.2026 року у зв?язку із недотриманням вимог ст. 30 Закону України «Про освіту» (а.с. 131).

Згідно звернень педагогічного колективу СШ №16 м. Києва датованих 10.03.2026 року та 04.03.2026 року до директора департаменту освіти і науки ВР КМР (КМДА) та до начальника УО Святошинської РДА м. Києві вякому працівники просили врахувати звернення педагогічного колективу під час прийняття рішення щодо можливого повернення на посаду директора ОСОБА_1 , а також прийняти рішення, яке сприятиме стабільній роботі закладу та якісному освітньому процесу в закладі освіти, через низький рівень управлінської культури колишньої директорки, який характеризувався тоталітарним стилем правління психологічним тиском та несприятливам соціально-психологічним кліматом.

Встановлено, що батьківська громадськість СШ №16 м. Києва також зверталася до директора департаменту освіти і науки ВР КМР (КМДА) та до начальника УО Святошинської РДА м. Києві, в якому зазначили, що попередня директорка, ОСОБА_1 планує подавати до суду на оскарження своїх доган і таким чином прагне повернутися на посаду директора закладу освіти. За період перебування вищезгаданої особи на посаді директора у закладі виникали ситуації, які викликали занепокоєння серед батьків та педагогічного колективу.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця, передбачено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КЗпП працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають .

Під порушенням трудової дисципліни слід розуміти винне протиправне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків. Вина, як одна з ознак порушення трудової дисципліни, є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, догана є заходом дисциплінарного стягнення за вчинений працівником дисциплінарний проступок (порушення трудової дисципліни чи правил внутрішнього трудового розпорядку).

Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного, винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, а саме КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Дисциплінарним проступком є винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Згідно зі ст. 147 КЗпП порушення трудової дисципліни - це невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

У пунктах 22-23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами спорів роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

В ухвалі Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року в справі № 641/6317/16-ц зазначено, що систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної та громадської відповідальності, та порушив її знову.

У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц (провадження №61-17179св18) зазначено, що «звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками вчинення яких виносяться наказ про оголошення догани та наказ про звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку».

Згідно ст. 30 Закону України «Про освіту» заклади освіти формують відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про свою діяльність та оприлюднюють таку інформацію. Доступ до такої інформації осіб з порушенням зору може забезпечуватися в різних формах та з урахуванням можливостей закладу освіти. Заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, зобов`язані забезпечувати на своїх веб-сайтах (у разі їх відсутності - на веб-сайтах своїх засновників) відкритий доступ до такої інформації та документів: статут закладу освіти; ліцензії на провадження освітньої діяльності; сертифікати про акредитацію освітніх програм, сертифікат про інституційну акредитацію закладу вищої освіти; структура та органи управління закладу освіти; кадровий склад закладу освіти згідно з ліцензійними умовами; освітні програми, що реалізуються в закладі освіти, та перелік освітніх компонентів, що передбачені відповідною освітньою програмою; територія обслуговування, закріплена за закладом освіти його засновником (для закладів дошкільної та загальної середньої освіти); ліцензований обсяг (за наявності) та фактична кількість осіб, які навчаються у закладі освіти; мова (мови) освітнього процесу; наявність вакантних посад, порядок і умови проведення конкурсу на їх заміщення (у разі його проведення); матеріально-технічне забезпечення закладу освіти (згідно з ліцензійними умовами); напрями наукової та/або мистецької діяльності (для закладів вищої освіти); наявність гуртожитків та вільних місць у них, розмір плати за проживання; результати моніторингу якості освіти; річний звіт про діяльність закладу освіти; правила прийому до закладу освіти; умови доступності закладу освіти для навчання осіб з особливими освітніми потребами; розмір плати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації здобувачів освіти; перелік додаткових освітніх та інших послуг, їх вартість, порядок надання та оплати; правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти; положення про запобігання і протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми в закладі освіти; інша інформація, що оприлюднюється за рішенням закладу освіти або на вимогу законодавства. Перелік інформації про вищі військові навчальні заклади, заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, що підлягає розміщенню на веб-сайтах, визначається державними органами, до сфери управління яких вони належать, з урахуванням вимог законодавства з питань інформації з обмеженим доступом. Заклади освіти, що отримують публічні кошти, та їх засновники зобов`язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством. Інформація та документи, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, якщо вони не віднесені до категорії інформації з обмеженим доступом, розміщуються для відкритого доступу не пізніше ніж через десять робочих днів з дня їх затвердження чи внесення змін до них, якщо інше не визначено законом. Перелік додаткової інформації, обов`язкової для оприлюднення закладами освіти, може визначатися спеціальними законами.

Згідно результатів моніторингу на виконання ст. 30 Закону України «Про освіту» СШ №16 м. Києва, встановлено, що при здійсненні повторного моніторингу веб-сайту 24 грудня 2025 року виявлено, що порушення усунені не в повному обсязі. Інформація щодо кошторису і фінансового звіту про надходження та використання всіх отриманих коштів, про перелік товарів, роб і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством, оприлюднена частково. Так, за 2024 рік від благодійних організацій, фондів та інших установ спеціальна школа №16 отримала матеріальні цінності на суму 154 126,73 грн. На веб-сайті розміщено перелік отриманого без зазначення суми та кількості товару, причому з?ясовано, що інформація про товари на суму 43379,61 грн взагалі не опублікована. Аналогічна ситуація по звітності станом на 24.12.2025 року: надходження товарів на суму 632955,50, оприлюднено звітність на суму лише 8215,90 грн. Інформація щодо використання бюджетних коштів на веб-сайті відсутня. Окрім того, інформація на веб-сайті оприлюднена нелогічно структуровано, пошук необхідної інформації потребує значного часу. Інформація, передбачена статтею 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не оприлюднена. Додаткова інформація, що стосується організації освітнього процесу (наприклад: розклад уроків, режим роботи закладу освіти) на веб-сайті не оприлюднена або не актуальна.

30.12.2025 року Спеціальна школа №16 м. Києва надала директорові департаменту освіти і науки ВО КМР (КМДА) інформацію щодо надходження бюджетних та позабюджетних коштів, а саме За 2024 рік всі дані розміщенні на сайті - школи http://internat16.edukit.kiev.ua/ в розділі «Доступ до відкритої інформації». Товарів на суму 43 379,61 грн. не було оприлюднено у 2024 році, тому що вони на кінець року ще не були оприбутковані як матеріальні цінності. Всі надходження які були і ще надходять за 2025 рік будуть оприлюдненні у січні 2026 року протягом 30 днів після завершення звітного року, згідно Закону «Про відкритість використання публічних коштів». Оновлена інформація подається на сайт із зазначенням вартості. Ліцензії на провадження освітньої діяльності початковий рівень та про базову середню освіту - оприлюднено. Органи управління закладом освіти - розміщено на веб-сайті. Результати моніторингу якості освіти - результати моніторингу якості освіти за І семестр 2025-2026 н.р. розміщені (а.с. 138).

Департамент освіти і науки в наказі №26к від 16.01.2026 звільнив позивача згідно п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, з підстав припинення трудового договору передбачених іншими законами, а отже позивача було звільнено через недотримання вимог ст. 30 Закону України «Про освіту».

Виходячи зі змісту даної норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Як зазначає позивач у позовній заяві наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема у ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудових обов?язків.

Проте суд не може погодитись із позицією позивача, оскільки у вище вазаних наказах зазначено подання на яких вони базуються, чітко зазначено підстави для застосування догани, вказано численні порушення та в чому полягає порушення позивачем покладених на неї трудових обов?язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18) зроблено висновок, що «ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок».

Разом з тим, саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Як було встановлено судом вище, до позивача було застосовано двічі догану, а саме: згідно наказу №8870к від 31.12.2025 року та наказу №3-к від 02.01.2026 року за порушення трудової дисципліни, через за неналежне виконання обов?язків, передбачених пунктами 2.2.1., 2.2.4., 2.2.18., 2.2.24 контракту.

Із вказаними наказами про оголошення догани від 31.12.2025 року №887-4 та від 02.01.2026 року №3к позивач ознайомлена під підпис.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем вказаних доган в судовому порядку.

Тобто, працівник і раніше до моменту вчинення проступку, за який її роботодавець звільнив порушувала трудову дисципліну, не виконувала своїх посадових обов`язків, в результаті чого до неї застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Таким чином, суд вважає, що за встановлених обставин позивача було правомірно звільнено із займаної посади.

Судом не приймаються до уваги посилання сторони позивача на те, що її неправомірно звільнено.

Щодо вимоги позивача про поновлення строк звернення до суду щодо оскарження наказу про звільнення від 16.01.2026 року №26к, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлений статтею 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (стаття 234 КЗпП України).

Стаття 234 КЗпП України не визначає переліку причин для поновлення строку та їх поважність має визначатися судом в кожному випадку, залежно від конкретних обставин справи. При цьому очевидно, що як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали істотні труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У постанові від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц Верховний Суд України вказав, що установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №753/23150/15-ц зазначено, що якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 5023/2756/11 вказано, що «…позивачка звернулась до суду в порядку норм КЗпП України і строки передбачені статтею 233 КЗпП України не є строками позовної давності, що регулює ЦК України і застосовується судом незалежно від наявності заяви зацікавленої сторони…». Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і у постанові від 08 квітня 2024 року у справі № 593/1176/21.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 30 липня 2021 року у справа № 263/6538/18 (провадження № 61-1619св20): « у статті 234 КЗпП України не передбачений перелік поважних причин для поновлення строку, їх поважність визначається судом в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами».

Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється за правилами, визначеними нормами статті 233 КЗпП України. Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18, від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 757/62971/19-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 240/19150/20, від 09 травня 2023 року у справі № 398/1985/22.

Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Позивачем зазначено, що нею пропущені строки звернення до суду із поважних причин, зокрема, позивачем наказу про звільнення №26к від 16.01.2026 року отримано лише 19.01.2026 року з причин, які не залежали від неї, а саме через розгляд справи адміністративної справи у суді з 2011.2025 року по 09.02.2026 року. Крім того, після звільнення позивач перебувала у тяжкому матеріальному становищі, адже станом на час отримання наказу про звільнення тривав розгляд вище зазначеної адміністративної справи в якій інтереси Позивача представляв адвокат, послуги якого оплачувала позивач. Більше того, з 02.03.2026 року по 06.03.2026 рік позивач перебувала на лікарняному, копія медичного висновку додається. І лише 9 березня 2026 року позивач знайшла адвоката та уклала договір про надання правничої (правової) допомоги з метою захисту її прав у даній справі.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України, пропущений, наведені позивачкою підстави для його поновлення, а саме: не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору; позивач не навела інших обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду із цим позовом.

Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду у справі №932/3589/24 від 16.04.2025.

Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд (постанови Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі № 398/1985/22, від 29 червня 2021 року у справі № 588/1672/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 тощо).

Слід зазначити, що реалізація права на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від позивача, який на власний розсуд може обирати варіант процесуальної поведінки.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн, суд зазначає наступне.

Позивач зазначила, що вона має бездоганну репутацію, вже більше ніж 25 років, тому винесення незаконного наказу стало наслідком негативних змін у стосунках з колективом, адже знизився ступінь престижу та фактично бездоганна репутація.

За змістом статей 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Проте, жодних порушень прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема незаконного звільнення позивача судом не встановлено, внаслідок чого вказана вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Решта вимог, а саме щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також задоволенню не підлягають так як вони є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, у задоволенні яких суд відмовив.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, щ сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача витрати на професійну правову допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Проте на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу до позовної заяви, стороною позивача долучено лише ордер про надання правової допомоги.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що через відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, немає підстав для їх стягнення з відповідача. У задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування наказів про оголошення доган, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення повного судового рішення 30.07.2026.

Суддя: Ключник А.С.