Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №758/14599/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14599/25

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Блащука А.М.,

при секретарі судового засідання Пащелопі Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07 березня 2025 року відповідач ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 кошти в сумі 805 435,00 грн. (вісімсот п`ять тисяч чотириста тридцять п`ять грн. 00 коп.), що станом на 07.03.2025р. за офіційним курсом Національного банку України становило 19 514,00 Доларів США (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять Доларів США). Факт позики грошей підтверджується укладеним між сторонами Договором позики від 07 березня 2025 року. Згідно даного Договору передачу коштів було здійснено до підписання договору. Вказані кошти відповідач ОСОБА_2 зобов`язувався повернути ОСОБА_1 в строк до 31 серпня 2025 року. Позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення йому боргу, відповідач лише обіцяє повернути позичені кошти, проте до цього часу борг не повернув. Оскільки в безспірному, позасудовому порядку вирішити питання повернення боргу неможливо, ОСОБА_1 змушений звертатися з позовом до суду про стягнення з боржника ОСОБА_3 заборгованих ним коштів.

На підставі викладеного просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , борг в сумі 805 435,00 грн. (вісімсот п`ять тисяч чотириста тридцять п`ять грн. 00 коп.) та сплачений судовий збір в сумі 8054,35 грн

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Від відповідача на адресу суду відзиву на позовну заяву не надходило.

Позивач в судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.

У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до статті 525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно із частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Сторони дотримались письмової форми договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано суду договір позики від 07.03.2025, що укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений адвокатом Зозулею А.В.

Відповідно до п. 1 договору позики від 07.03.2025 позичальник отримав від позикодавця, а позичальник передав у власність позичальнику ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 805 435,00 грн. (вісімсот п`ять тисяч чотириста тридцять п`ять грн. 00 коп.), що станом на 07.03.2025 за офіційним курсом Національного банку України становило 19 514,00 Доларів США (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять Доларів США).

Згідно з положеннями цього Договору передачу коштів було здійснено до підписання договору.

Вказані кошти відповідач ОСОБА_2 зобов`язувався повернути ОСОБА_1 в строк до 31 серпня 2025 року.

Оскільки відповідач не виконує зобов`язання, встановлені договором позики, позивач з метою захисту своїх порушених прав вимушений звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач зазначив, що передача коштів відбулася в місті Києві, сам договір складався 07.03.2025 в місті Новоярівськ, Львівська область. Спочатку позивач звернувся до адвоката, потім у Києві передавались кошти, протягом тижня після укладання договору. Передача коштів здійснювалася у національній валюті, гривнях. Угода документально оформлювалась по договору, інших документів, зокрема розписок про отримання коштів позивач не має. Вказує, що кошти передавались через спільних знайомих: відповідач під`їхав до знайомого позивача, який віддав кошти. Зазначає, що Бєлінському договір передавався для підпису по пошті. Свій примірник позивач отримав по пошті, коли перебував у відпустці; зустрілись з відповідачем, який підписав договір і віддав примірник - це відбулося вже після передачі готівкових коштів. Зазначив, що не готовий вказати Прізвище, ім`я, по батькові особи, через яку передавалися кошти; що з відповідачем були довірительні відносини. Спочатку фактично відбулась передача коштів, а потім було підписано договір. Зазначив, що додаткові клопотання у нього відсутні.

Суд вважає, що сам договір, у якому сторони зафіксували зазначену обставину, не є належним та допустимим доказом передачі коштів. Факт підписання зазначеного договору відповідачем у справі також не доведено позивачем.

Розписка про отримання відповідачем у справі грошових кошів позивачем суду не надана, оскільки остання сторонами не укладалася.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що передача грошових коштів здійснювалася через спільних знайомих, проте не зміг вказати через кого саме, як і не міг назвати Прізвище, ім`я, по батькові цієї особи.

Таким чином, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що можуть підтвердити факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у договорі позики умовах, тобто виконання ним умов договору.

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто, відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі, як установлено, наприклад, частиною четвертою статті 36, статтями 43, 46, частиною третьою статті 334, частиною третьою статті 653 ЦК України.

Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

З урахуванням вищенаведеного, фактів викладених позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики, наданих позивачем свідчень суд вважає, що обставини зазначені в позовній заяві не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, є не обґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими письмовими доказами тому позовні вимоги викладені в позовній заяві вважаються судом не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280 - 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

- відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Суддя А.М.Блащук