Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №757/28989/26-п — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28989/26-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Гречана С.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - не відомий;

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

17 травня 2026 року о 11 год. 05 хв. у місті Києві по вул. Джона Маккейна, 40, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконався, що такий маневр буде безпечним і не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Mazda 3, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 з`явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав.

Пояснив, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини іншого учасника дорожнього руху. Зазначив, що попросив водія автомобіля Mazda 3 переставити транспортний засіб. Після цього, зі слів ОСОБА_1 , водій сів до свого автомобіля, увімкнув передачу заднього ходу та, рухаючись заднім ходом, допустив зіткнення з належним йому автомобілем.

До суду від ОСОБА_2 , яка є іншим учасником зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, надійшло клопотання про об`єднання даної справи зі справою № 757/28983/26-п, про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, посилаючись на те, що обидві справи виникли з однієї дорожньо-транспортної пригоди, а їх спільний розгляд сприятиме повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванню всіх обставин події.

Суд, розглянувши зазначене клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Суд враховує, що хоча адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли з однієї дорожньо-транспортної пригоди, предметом розгляду у даному провадженні є встановлення наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення саме у діях ОСОБА_1 .

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить положень, які б передбачали обов`язкове об`єднання в одне провадження справ щодо різних осіб лише з підстави виникнення їх з однієї події. Кожна справа підлягає вирішенню з урахуванням індивідуальної оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та наявних щодо неї доказів.

Крім того, питання щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_2 є предметом розгляду в іншому судовому провадженні, а тому не може бути вирішене в межах цієї справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про об`єднання справ в одне провадження.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатації транспортних засобів окремих видів, руху на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, диспозиція ст. 124 КУпАП є бланкетною, а тому обов`язковою ознакою складу цього адміністративного правопорушення є встановлення факту порушення конкретної норми Правил дорожнього руху, яке перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Відповідно до п. 10.9 Правил дорожнього руху під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Зазначене положення Правил дорожнього руху встановлює виключність дій водія під час руху заднім ходом, у числі встановлюючи випадок щодо залучення інших осіб за допомогою.

Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення, порядок його складання визначені статтями 254, 256 КУпАП, Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376, а також Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395.

Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що саме в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд здійснює перевірку доведеності вини особи та оцінює надані сторонами докази.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом встановлено, що 17 травня 2026 року о 11 год. 05 хв. у місті Києві по вул. Джона Маккейна, 40 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Mazda 3, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668215 від 17.05.2026;

-схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.05.2026, яка містить взаємне розташування транспортних засобів після зіткнення, напрямки їх руху, місце контакту транспортних засобів та підписана обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди без будь-яких зауважень чи заперечень щодо відображених на ній обставин;

-відомостями про пошкодження транспортних засобів, відповідно до яких автомобіль Toyota Camry отримав механічні пошкодження заднього бампера, а автомобіль Mazda 3 - механічні пошкодження переднього бампера, переднього лівого крила, що узгоджується з механізмом дорожньо-транспортної пригоди, зафіксованим у матеріалах справи;

-фотоматеріалами, які підтверджують взаємне розташування транспортних засобів після зіткнення та характер отриманих ними механічних пошкоджень;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими під час оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до яких останній зазначив, що попросив водія іншого транспортного засобу переставити автомобіль. Після цього, зі слів ОСОБА_1 , водій сів до свого автомобіля, увімкнув передачу заднього ходу та, рухаючись заднім ходом, допустив зіткнення з належним йому автомобілем.

Суд критично оцінює наведені пояснення в частині відсутності вини ОСОБА_1 , оскільки вони є його способом захисту та не спростовують інших досліджених у судовому засіданні доказів. При цьому зазначені пояснення фактично зводяться до покладення відповідальності за дорожньо-транспортну пригоду виключно на іншого її учасника, однак не підтверджуються будь-якими об`єктивними доказами.

-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 17.05.2026, відповідно до яких вона пояснила, що рухалася заднім ходом, дивлячись назад в напрямок руху, коли відчула удар. Зазначила, що автомобіль Toyota Camry також рухався заднім ходом, унаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

Суд також враховує, що матеріали справи містять копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 668207 від 17.05.2026, складеного відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП у зв`язку з цією ж дорожньо-транспортною пригодою.

Разом із тим суд зазначає, що наявність окремого адміністративного провадження щодо іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди сама по собі не виключає можливості порушення Правил дорожнього руху декількома учасниками дорожнього руху та не звільняє ОСОБА_1 від покладеного на нього обов`язку під час руху заднім ходом дотримуватися вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху.

Із досліджених судом доказів убачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання маневру руху заднім ходом. За таких обставин ОСОБА_1 був зобов`язаний перед початком та під час виконання зазначеного маневру переконатися у його безпечності, не створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху, а в разі необхідності звернутися за допомогою до інших осіб.

Доказів, які б свідчили про виконання ОСОБА_1 зазначених вимог Правил дорожнього руху, матеріали справи не містять.

При цьому суд не надає оцінки доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки це є предметом розгляду в іншому судовому провадженні. У межах даної справи суд вирішує виключно питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , виходячи з досліджених у цьому судовому засіданні доказів. Наявність окремого провадження щодо іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди не впливає на висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки адміністративна відповідальність має індивідуальний характер та ґрунтується на оцінці дій кожної особи окремо.

Крім того, суд звертає увагу, що відеозаписи, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення як додатки до нього, до суду не надходили, у зв`язку з чим оцінка доказів здійснюється виключно на підставі письмових матеріалів справи, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні.

Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, взаємоузгодженими та достатніми для встановлення фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди та доведення вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху.

Саме недотримання ОСОБА_1 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Таким чином, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю доведена сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

При цьому суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася виключно з вини іншого учасника дорожнього руху, оскільки такі пояснення не спростовують встановленого факту порушення ним вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху та спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.

Сам по собі факт можливого порушення Правил дорожнього руху іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди не виключає наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки адміністративна відповідальність має індивідуальний характер і настає за власні протиправні дії особи.

Судом установлено, що перед початком руху заднім ходом ОСОБА_1 не виконав покладеного на нього обов`язку переконатися у безпечності такого маневру та в тому, що його виконання не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху. Саме невиконання зазначеного обов`язку перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини або свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суду не надано.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю доведена, а його дії правильно кваліфіковані працівником поліції за ст. 124 КУпАП як порушення вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

При вирішенні питання про вид та розмір адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, обставини його вчинення, особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілих осіб немає, а транспортним засобам заподіяно лише механічні пошкодження.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з метою виховання особи у дусі додержання законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником до ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 124, 283-287 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 850 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання 3 (три) місяці.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Світлана ГРЕЧАНА