Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №757/33188/26-п — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33188/26-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Гречана С.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП - не відомий,

за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

16 травня 2026 року о 19 год. 59 хв. у місті Києві на площі Спортивній, 1, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW M3, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив різке прискорення зі зміною смуги руху, чим створив аварійну обстановку, змусивши водія мотоцикла різко загальмувати та змінити напрямок руху з метою уникнення дорожньо-транспортної пригоди, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 122 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.

До початку судового розгляду від ОСОБА_1 надійшло письмове клопотання про направлення матеріалів справи за територіальною підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси за місцем його проживання.

В обґрунтування заявленого клопотання ОСОБА_1 зазначив, що фактично проживає у АДРЕСА_2 , яка відноситься до територіальної юрисдикції Приморського районного суду м. Одеси. Посилаючись на положення ч. 2 ст. 276 КУпАП, просив передати матеріали адміністративної справи для розгляду за місцем проживання.

Крім того, у клопотанні зазначив, що розгляд справи у Печерському районному суді міста Києва позбавляє його можливості особисто брати участь у судовому засіданні, реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП, користуватися правовою допомогою, надавати докази та заявляти клопотання, оскільки через значну відстань між місцем проживання та місцем розгляду справи, а також обмежені фінансові можливості він не має можливості прибути до суду.

У разі відмови у задоволенні зазначеного клопотання просив відкласти розгляд справи для надання можливості подати письмові пояснення по суті адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши доводи заявленого клопотання, приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 121-126 цього Кодексу, можуть розглядатися також за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавцем визначено альтернативну територіальну підсудність окремих категорій адміністративних справ, однак наведена норма не встановлює обов`язку суду у кожному випадку передавати справу за місцем проживання особи лише з підстав подання відповідного клопотання.

При цьому Конституційний Суд України у Рішенні №5-рп/2015, на яке посилається заявник, роз`яснив питання визначення територіальної підсудності справ про адміністративні правопорушення, однак зазначене рішення також не покладає на суд обов`язку здійснювати передачу матеріалів справи виключно за бажанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що адміністративне правопорушення було вчинене на території Печерського району міста Києва, протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженим працівником Управління патрульної поліції в місті Києві, а матеріали справи надійшли до Печерського районного суду міста Києва відповідно до правил територіальної підсудності.

Наведені у клопотанні обставини щодо проживання особи в іншому регіоні України, значної відстані до суду та обмежених фінансових можливостей не свідчать про неможливість розгляду справи судом, до якого вона надійшла у встановленому законом порядку, та самі по собі не є достатньою підставою для зміни територіальної підсудності.

Крім того, відповідно до вимог ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення підлягають розгляду у скорочені строки, а передача матеріалів до іншого суду без наявності об`єктивної необхідності призведе до необґрунтованого затягування судового розгляду, що суперечить завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, реалізував своє право на звернення до суду із письмовим клопотанням, а будь-яких доказів, які б об`єктивно свідчили про неможливість участі у судовому засіданні або підтверджували наявність поважних причин для відкладення розгляду справи, суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про направлення матеріалів справи за територіальною підсудністю до Приморського районного суду міста Одеси.

Враховуючи належне повідомлення особи про судовий розгляд, відсутність поважних причин неявки, а також те, що наявні у матеріалах справи докази є достатніми для вирішення справи по суті, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису, іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило створення аварійної обстановки, тобто примусило інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки чи безпеки інших громадян.

Під аварійною обстановкою у розумінні диспозиції зазначеної норми слід розуміти таку дорожню ситуацію, коли внаслідок порушення водієм вимог Правил дорожнього руху інші учасники дорожнього руху вимушені застосувати екстрене гальмування, різко змінити напрямок руху або вчинити інші дії, спрямовані на уникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів, які узгоджуються між собою.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668252 від 17.05.2026 встановлено, що 16 травня 2026 року о 19 годині 59 хвилин у місті Києві на площі Спортивній, 1, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW M3, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив різке прискорення зі зміною смуги руху, чим створив аварійну обстановку, змусивши водія мотоцикла різко загальмувати та змінити напрямок руху для уникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, судом досліджені долучені до матеріалів справи відеозаписи із камер системи «Безпечне місто», які було надано органом, що склав протокол.

Під час дослідження відеозаписів судом встановлено, що автомобіль BMW M3, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 здійснює різке прискорення із одночасною зміною смуги руху, внаслідок чого водій мотоцикла, який рухався поруч, змушений застосувати різке гальмування та змінити напрямок руху для уникнення зіткнення.

Таким чином, досліджений відеозапис об`єктивно підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме факт створення аварійної обстановки внаслідок дій водія автомобіля BMW M3.

Суд зазначає, що саме необхідність екстреного реагування іншого учасника дорожнього руху, який був змушений різко загальмувати та змінити напрямок руху для уникнення дорожньо-транспортної пригоди, свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 ознак створення аварійної обстановки у розумінні ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Будь-яких доказів, які б спростовували викладені у протоколі обставини або свідчили про недопустимість чи недостовірність дослідженого відеозапису, матеріали справи не містять.

Оцінюючи кожний доказ окремо та їх сукупність, суд доходить висновку, що вони є взаємоузгодженими, послідовними, отримані у спосіб, передбачений законом, та не викликають сумнівів щодо своєї належності, допустимості і достовірності.

За таких обставин суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.

Оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані органом поліції за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення як порушення Правил дорожнього руху, що спричинило створення аварійної обстановки, а саме примусило іншого учасника дорожнього руху різко змінити швидкість та напрямок руху для забезпечення власної безпеки.

При вирішенні питання про вид та розмір адміністративного стягнення суд враховує вимоги ст. 33 КУпАП, відповідно до яких при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого адміністративного правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Суд бере до уваги, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП, посягає на безпеку дорожнього руху, створює реальну загрозу життю та здоров`ю його учасників, оскільки необережні та небезпечні маневри під час керування транспортним засобом можуть призвести до дорожньо-транспортних пригод із тяжкими наслідками.

Разом із тим матеріали справи не містять відомостей про наявність обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом`якшують адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .

Також судом не встановлено обставин, передбачених ст. 35 КУпАП, які обтяжують адміністративну відповідальність.

З урахуванням характеру вчиненого адміністративного правопорушення, ступеня вини особи, відсутності обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з метою виховання особи у дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд приходить до висновку, що достатнім та необхідним заходом державного примусу буде застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Саме такий вид адміністративного стягнення, на переконання суду, є справедливим, співмірним характеру вчиненого адміністративного правопорушення та відповідатиме меті адміністративного стягнення, визначеній ст. 23 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 23, 33, 34, 35, 40-1, 122 ч. 5, 245, 251, 252, 276, 280, 283-287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1445 (одна тисяча чотириста сорок п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання 3 (три) місяці.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Світлана ГРЕЧАНА