Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №944/5410/25 — Оболонський районний суд міста Києва

30.07.2026 Справа № 944/5410/25

Справа пр. № 2-а/756/35/26

ун. № 944/5410/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Жука М.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Яворівського районного суду Львівської області в порядку адміністративного судочинства з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5771249 від 21.09.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП

Вважає, що постанова є незаконною, оскільки, пріоритетом є сигнал регулювальника, отже має перевагу над дорожніми знаками. Зазначає, що постанова не відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, також посилається на невірне зазначення марки транспортного засобу у постанові. Крім того, на його думку, дії старшого лейтенанта ОСОБА_2 слід кваліфікувати як перевищення повноважень, оскільки він незаконно втрутився у розгляд справи, яку здійснював сержант Рубель Т.Р .

З цих підстав позивач просив суд скасувати постанову серії ЕНА № 5771249 від 21.09.2025 та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 13.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у Львівській області та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.

13.11.2025 справа №944/5410/25 надійшла до Оболонського районного суду міста Києва.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 13.11.2025 справу передано на розгляд судді Жуку М.В.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12.01.2026 року прийнято до провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

У строк визначений ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12.01.2026 від відповідача надійшов відзив, в якому він заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 , обґрунтовуючи це тим, що підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху зафіксовані на нагрудному відеореєстраторі працівника поліції та долучені до відзиву. Щодо посилання позивача про зазначення у постанові іншої марки транспортного засобу, наполягає на тому, що відповідачем була зроблена механічна помилка, проте така помилка не призвела до винесення протиправної постанови.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відзив не спростовує доводів позивача та не містить належних та допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення правопорушення. Наголошує, що законність встановленого тимчасового дорожнього знаку не доведена. Вказує, що надані відповідачем матеріали не дозволяють встановити фактичні події та не підтверджують доводи, викладені у відзиві. Просить визнати доводи відповідача, позов задовольнити у повному обсязі, скасувати постанову, долучити відеозапис, як доказ.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Матеріалами справи засвідчується, що 21.09.2025 у зв`язку з порушенням водієм ОСОБА_4 вимог дорожнього знаку 3.41. «Контроль» поліцейським 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції Львівської області сержантом Рубель Т.Р. стосовно ОСОБА_4 було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5771249 за ч.1 ст. 122 КУпАП. У цій постанові зазначено, що 21.09.2025 о 11 год. 49 хв., керуючи транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_4 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль» та здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п. 8.4 в Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 4).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За визначенням, що міститься у статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами, далі Правила).

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених деякими статтями КУпАП, у тому числі і ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Виходячи з п. 11 ч. 1 ст. 23 та п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мереж, та може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

У ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до п.10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Перевіряючи обставини справи, відповідно до наданих матеріалів відеозапису, дослідженого судом, 21.09.2025 року поліцейським 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції Львівської області сержантом Рубель Т.Р.було зупинено транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням ним ПДР України, а саме водій не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль» та здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п. 8.4 в ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Пунктом 33.3 ПДР України визначено заборонні знаки. Відповідно до ПДР України дорожній знак 3.41. «Контроль» є заборонним знаком та забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами.

Доводи позивача щодо зазначення у оскаржуваній постанові іншої марки транспортного засобу, суд не бере до уваги, оскільки ця механічна помилка не спростовує факту порушення позивачем вимог дорожнього знаку 3.41 «Контроль».

Посилання ОСОБА_1 на не відповідність оскаржуваної постанови вимогам ст. 251 КУпАП не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, оскільки спростованні наданим відповідачем відеозаписом.

Крім того, суд критично ставиться до доводів позивача, викладених у скарзі, та розцінює їх як намагання уникнути відповідальності за порушення вимог ПДР України.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За положеннями частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив, що вина ОСОБА_1 у вчинені передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є доведеною належними та допустимим доказами, зокрема, записом з нагрудної камери працівника поліції.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушенняслід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, зважаючи на відмову в задоволенні позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя