Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №755/8683/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8683/26

Провадження №: 3/755/3675/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Мельниченко Л.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

06.05.2026 року близько 13 години 00 хвилин ОСОБА_1 ухилялася від виконання батьківських обов`язків, передбачених п. 1 ст. 150 Сімейного Кодексу України, внаслідок чого її неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приніс до приміщення ліцею № 42, за адресою: м. Київ, вул. Хорольська, 19, 4 пачки сигарет марки «Мальборо», та ніж, який в подальшому було вилучено СОГ. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 була обізнана про те, що Дніпровським районним судом міста Києва здійснюється розгляд справи відносно неї та, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, своїм правом бути присутньою у судових засіданнях 22.06.2026, 14.07.2026, та 28.07.2026 не скористалася, належної зацікавленості у розгляді своєї справи не проявила, клопотань про відкладення розгляду справи та будь-яких пояснень суду не надавала.

Таким чином, суд здійснив всі можливі заходи для дотримання прав ОСОБА_1 .

Крім того, до суду були надіслані документи про представлення ОСОБА_1 у судовому засіданні адвокатом Святогором А.Є.. У той же час, адвокат жодного разу у судові засідання не з`явився, але надіслав заперечення.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, врахувавши, що судом були вжиті всі можливі, передбачені законом заходи для виклику ОСОБА_1 до суду, суддя, з дотриманням вимог ст. 268 КУпАП, вважає за можливе розглядати справу про адміністративне правопорушення у відсутність ОСОБА_1 та адвоката Святогора А.Є. за наявними матеріалами.

У свої запереченнях адвокат посилається на те, що неповнолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мав при собі у приміщенні Ліцею № 42 побутовий ніж господарського призначення, який не є предметом, обіг якого обмежений чи заборонений для неповнолітніх. На думку захисту, чинне законодавство не покладає на батьків обов`язку контролювати наявність у дітей звичайних побутових інструментів, використання яких є природною складовою навчального процесу, розвитку практичних навичок та прямо передбачене освітніми програмами, зокрема з трудового навчання та предмета «Захист України». Захисник також послався на те, що незадовго до події учням було доручено зібрати природні матеріали для виконання навчальних завдань, у зв`язку з чим використання ножа було обумовлене побутовими потребами. Крім того, він зазначив, що побутові ножі є загальнодоступними господарськими предметами, їх носіння саме по собі не свідчить про порушення батьками своїх обов`язків, а вимога здійснювати постійний контроль за особистими речами дитини не передбачена законом. Окремо захисник звернув увагу на те, що виявлення ножа працівниками поліції, на його думку, відбулося з порушенням прав неповнолітнього, без належного забезпечення гарантій захисту дитини та у спосіб, який принизив її гідність. На думку захисту, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення конкретної норми законодавства, яку вона порушила, зокрема щодо обов`язку контролювати наявність у дитини певних предметів, тоді як така норма відсутня. У зв`язку з цим захисник вважав, що висунення претензій до учня чи його батьків не може ґрунтуватися на припущеннях або суб`єктивному сприйнятті небезпечності окремих предметів, а має базуватися виключно на вимогах закону

Крім того, неповнолітній ОСОБА_2 має обох батьків, які відповідно до законодавства мають рівні права та обов`язки щодо його виховання та утримання. Водночас до адміністративної відповідальності притягується виключно мати - ОСОБА_1 , тоді як будь-які претензії щодо виконання батьківських обов`язків до батька дитини не висуваються. На думку захисту, такий підхід свідчить про вибіркове покладення відповідальності лише на матір та має дискримінаційний характер.

Крім того, захисник також звернув увагу на наданий суду висновок наукової (науково-технічної) експертизи, який, на його думку, підтверджує відсутність у батьків обов`язку здійснювати такий контроль. При цьому він зазначив, що під невиконанням батьківських обов`язків слід розуміти неналежне забезпечення дитини необхідними умовами для життя, виховання та розвитку, тоді як ОСОБА_1 таких дій не вчиняла та належним чином виконувала свої батьківські обов`язки. З огляду на викладене, захисник просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, повернути вилучений ніж його власнику з відповідними вибаченнями.

Крім того, захисник повідомив, що, окрім здійснення адвокатської діяльності, є журналістом та заступником головного редактора загальнодержавного бюлетеня «Говори» і проводить журналістське розслідування обставин цієї справи, результати якого будуть оприлюднені.

Як вбачається з даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 845475 від 11.05.2026 року: «06.05.2026 року близько 13 години 00 хвилин ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , ухилялася від виконання батьківський обов`язків, передбачених п. 1 ст. 150 Сімейного Кодексу України, внаслідок чого її неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приніс до приміщення ліцею № 42, за адресою: м. Київ, вул. Хорольська, 19, 4 пачки сигарет марки «Мальборо», та ніж, який в подальшому було вилучено СОГ. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП».

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 від 11.05.2026 року, її син ОСОБА_3 учень 8-Ж класу 06.05.2026 року прийшов до школи. Під час учбового процесу шкільний поліцейський здійснив поверхневий огляд ОСОБА_2 і було виявлено сувенірний ніж та цигарки. Ніж, як повідомив її син, він брав із собою, бо після школи з друзями збирався йти на пікнік. З приводу цигарок нею проведено виховну бесіду. У зв`язку із останніми подіями, такими як напади на людей, а також на її дитину, її син ОСОБА_4 боїться виходити на вулицю, ніж брав з собою як самозахист.

Як вбачається з даних рапорту Інспектора УПП у м. Києві ДПП Зуєва С., про те, що 06.05.2026 року за місцем несення служби в ліцеї № 42, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Хорольська, 19, до інспектора відділу «Служба освітньої безпеки», старшого лейтенанта поліції Сергія Зуєва, від педагога-організатора ОСОБА_5 надійшла інформація про те, що на третьому поверсі закладу освіти один із учнів розмахував ножем, а також декілька учнів зривали агітаційні плакати. Під час спілкування, проведеного у присутності педагога-організатора ОСОБА_5 , з учнями 9-В класу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було встановлено, що до вказаних дій причетні учні 8-Ж класу: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після виклику класного керівника 8-Ж класу ОСОБА_10 та у присутності директора ліцею було проведено поверхневу перевірку зазначених осіб. У результаті перевірки у ОСОБА_9 було виявлено аерозольний балончик із дратівливою речовиною «Кобра-1М» та електронну сигарету, а в ОСОБА_2 - ніж, три запечатані пачки сигарет марки «Marlboro» та одну розпочату пачку сигарет зазначеної марки, які вони добровільно передали на тимчасове зберігання. Крім того, одразу після виявлення заборонених предметів на ім`я директора ліцею надійшла доповідна записка від класного керівника ОСОБА_10 щодо висловлювання ОСОБА_9 на її адресу нецензурною лайкою. За вказаним фактом проводився подальший розбір ситуації. До закладу освіти було викликано батьків учнів для проведення розбору ситуації, відібрання пояснень, а також слідчо-оперативну групу. Матеріал зареєстровано за БК № 470245, ЄО № 30635. Ніж вилучено слідчо-оперативною групою. 11.05.2026 року до підрозділу було викликано матір ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого стосовно неї складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 845475 за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Як вбачається з даних, що містяться на відеозаписі, ОСОБА_1 перебуває у службовому приміщенні, де спілкується з працівниками поліції, надає для перевірки документ, що посвідчує її особу, а також свідоцтво про народження її неповнолітньої дитини. Надалі вона власноруч викладає письмові пояснення щодо обставин події, після чого уповноваженим працівником поліції складається протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП. Після оформлення протоколу його зміст повністю оголошується ОСОБА_1 , їй роз`яснюються права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час перегляду відеозапису не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про застосування до ОСОБА_1 психологічного чи фізичного тиску, обмеження її права на надання пояснень або інших порушень порядку складання адміністративних матеріалів. Після ознайомлення зі змістом протоколу ОСОБА_1 відмовляється від його підписання та від отримання копії протоколу, про що працівниками поліції зроблено відповідні відмітки. Зазначені дії та послідовність оформлення адміністративних матеріалів безперервно зафіксовані на відеозаписі, який міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з даних долученого адвокатом Святогором А.Є. висновку наукової (науково - технічної експертизи) від 08.07.2026 року, складеному директором приватної наукової установи «Центр економічно-правових досліджень»: адміністративна відповідальність за статтею 184 КУпАП настає лише у разі ухилення батьків від виконання прямо визначених законодавством обов`язків щодо забезпечення належних умов життя, навчання та виховання дитини; такі обов`язки полягають у забезпеченні дитини необхідними умовами для її фізичного, інтелектуального та соціального розвитку, тоді як чинне законодавство не покладає на батьків обов`язку здійснювати особистий огляд чи перевірку речей дитини, контролювати кожен її вчинок або втручатися в її особистий простір; подібні дії не лише не передбачені законом, а й можуть негативно впливати на психічний розвиток дитини та суперечать принципам належного виховання, яке має ґрунтуватися на довірі, повазі та формуванні самостійності; законодавством не передбачено проведення поліцейського особистого огляду учнів у закладах освіти або здійснення поліцейського контролю за ними в межах освітнього процесу, оскільки функції поліції у навчальних закладах спрямовані на забезпечення безпеки та недопущення сторонніх осіб, а не на виконання виховних чи контрольних функцій щодо учнів, - у зв`язку з цим відсутні правові підстави вважати, що дії матері свідчать про ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 184 КУпАП.

Будь яких інших доповнень та клопотань від учасників судового розгляду не надходило, а тому суддя приймає рішення на наявних та досліджених доказах.

Дослідивши клопотання (заперечення) адвоката Святогора А.Є., матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме дані, що містяться: у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 845475 від 11.05.2026 року; у письмових поясненнях ОСОБА_1 ; у рапорті інспектора УПП в м. Києві ДПП; відтворивши відеозапис; - суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

У диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП визначено перелік діянь, що містять склад цього адміністративного правопорушення, зокрема, ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає не за сам факт перебування у неповнолітнього певного предмета, а за ухилення батьків від виконання обов`язків щодо належного виховання та контролю за поведінкою дитини. Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані піклуватися про виховання, розвиток дитини та здійснювати належний контроль за її поведінкою.

Посилання адвоката на те, що виявлений ніж є побутовим предметом, не спростовує складу адміністративного правопорушення, оскільки вирішальне значення має не правовий статус ножа, а факт перебування такого предмета у неповнолітнього в закладі освіти та створення потенційної небезпеки для інших учасників освітнього процесу. Доказів того, що адміністрацією ліцею або педагогічними працівниками учню дозволялося чи доручалося приносити до навчального закладу ніж, стороною захисту не надано.

Посилання адвоката Святогора А.Є. на відсутність нормативної заборони щодо принесення учнем побутового ножа до закладу освіти також не спростовує наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, адже зазначена норма передбачає відповідальність батьків за ухилення від виконання обов`язків щодо забезпечення належних умов виховання та контролю за поведінкою дитини, а не за порушення конкретної заборони щодо володіння певними предметами.

Доводи захисту про відсутність законодавчої заборони на носіння побутового ножа не впливають на правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, адже підставою для реагування працівників поліції став не сам факт наявності у неповнолітнього ножа, а повідомлення про те, що учень розмахував ним у приміщенні ліцею, чим створював потенційну небезпеку для інших учасників освітнього процесу.

Захисником не надано доказів на підтвердження його доводів про порушення прав неповнолітнього під час виявлення ножа, оскільки з матеріалів справи вбачається, що поверхнева перевірка проводилася у присутності директора ліцею та класного керівника, а ніж був добровільно переданий працівникам поліції. Будь-яких об`єктивних даних про застосування до неповнолітнього примусу, приниження його честі та гідності чи інші порушення його прав матеріали справи не містять.

Крім того, посилання адвоката на те, що неповнолітній ОСОБА_2 має обох батьків, які мають рівні права та обов`язки щодо його виховання, не свідчить про незаконність притягнення до адміністративної відповідальності саме матері - ОСОБА_1 . Відповідно до вимог ст. 184 КУпАП адміністративній відповідальності підлягає той із батьків, щодо якого уповноваженим органом встановлено факт неналежного виконання батьківських обов`язків. Питання щодо можливого притягнення до відповідальності іншого з батьків не є предметом розгляду цієї справи та не впливає на наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .

Суд також не приймає доводи захисника про відсутність у законодавстві обов`язку здійснювати особистий огляд чи перевірку речей дитини. ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності не за невиконання такого обов`язку, а за неналежне виконання обов`язків щодо виховання та контролю за поведінкою дитини, закон не вимагає від батьків здійснювати постійний особистий огляд дитини, однак покладає на них обов`язок забезпечити належне виховання, формування безпечної поведінки та здійснення розумного контролю за її поведінкою.

Наданий стороною захисту висновок наукової (науково-технічної) експертизи суд оцінює критично, оскільки він містить правову оцінку обставин справи та тлумачення норм законодавства, що при вирішенні справи по суті, відповідно до ст. 280 КУпАП, належить до компетенції суду. Крім того його зміст та складання не відповідає вимогам Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизи». При цьому наведений висновок не спростовує встановлених судом фактичних обставин, а лише відображає правову позицію його автора.

Посилання захисника на здійснення ним журналістської діяльності та проведення журналістського розслідування не стосуються предмета доказування у даній справі, не містять відомостей, які спростовують встановлені судом обставини, а тому не впливають на вирішення питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до норм діючого законодавства, під невиконанням обов`язків з виховання та навчання дітей слід розуміти різні форми бездії, в результаті яких відсутня належна турбота про виховання та освіту неповнолітніх. Ухилення батьків та осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов`язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей та зміцнення їх здоров`я, створення необхідних умов для своєчасного здобуття ними освіти, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності. Виховання складається з різноманітних дій батьків, одним з елементів яких є нагляд за поведінкою дитини. Тому легковажне або байдуже ставлення батьків або осіб, які їх замінюють, до поведінки дитини, відсутність належного спостереження за поведінкою та її відповідністю нормам життя суспільства часто ведуть до вчинення дітьми правопорушень. Через це підставою відповідальності батьків у разі вчинення дітьми адміністративних та інших правопорушень є також неналежне виконання батьками обов`язків з виховання, що призвело до вчинення правопорушення неповнолітнім.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, а згідно зі статтею 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Досліджені судом докази у своїй сукупності узгоджуються між собою та свідчать про те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала, покладені на неї законом обов`язки щодо виховання та контролю за поведінкою неповнолітнього сина, що й утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Отже, доводи сторони захисту не спростовують встановлених судом фактичних обставин справи, ґрунтуються переважно на власному тлумаченні норм права та не підтверджуються належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим підстав для закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення суддя не вбачає.

Аналізуючи вищенаведені докази у їх сукупності, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення, суддя враховує вимоги ст. 23 КУпАП, які передбачають, що адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

За таких обставин, враховуючи характер вчиненого правопорушення, наявні дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суддя вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Крім того, у даному випадку застосування виду адміністративного стягнення у вигляді штрафу буде достатньою та необхідною мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП.

Керуючись ст.33-35, 40-1, 184, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.

Відповідно до вимог ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення, може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду, через Дніпровський районний суд м. Києва.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).

Суддя Л.А. Мельниченко