Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №755/10011/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10011/26

Провадження №: 3/755/4102/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Курило А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вараша Рівненської обл., громадянина України, який працює директором з розвитку західних регіонів у ТОВ «Фруктовий сад», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-? КпАП України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 20 квітня 2026 року, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно дружини - встановив камери відеоспостереження, втрутився в приватне життя дружини здійснюючи постійний контроль, чим завдав шкоду психічному здоров?ю.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що з 2016 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого вони мають двох малолітніх синів. Зазначив, що після народження першої дитини у поведінці дружини з`явилися прояви агресії, незадоволення та безпідставний страх щодо можливого вилучення у неї дитини, що він пов`язував із післяпологовим стресом. Після народження другого сина ситуація не змінилася, попри те, що він повністю матеріально забезпечував родину, купував продукти харчування, сплачував за дитячий садок, школу та комунальні послуги. Після виходу дружини з декретної відпустки на роботу мікроклімат у сім`ї лише погіршився. З боку дружини почало проявлятися фізичне та емоційне насильство; зокрема, остання кілька разів погрожувала йому ножем. ОСОБА_2 із зневагою ставиться до його релігійних переконань та спільних із дітьми ранкових і вечірніх молитов, неодноразово застосовувала фізичну силу до синів, систематично налаштовує їх проти батька, обмежує час їхнього спільного дозвілля та спілкування. Окрім того, дружина не цікавиться станом здоров`я дітей, маніпулює ними, стверджуючи, що він як батько повинен займатися їхнім вихованням самостійно. Також зауважив, що дружина створює штучні побутові обмеження (забороняє брати речі, які вважає особисто купленими, виділила окрему полицю в холодильнику з забороною користуватися її вмістом) та забороняє дітям спілкуватися з бабою та дідом із боку батька. Спільне відвідування сімейного психолога позитивних результатів не дало, у зв?язку з чим до суду вже подано позовну заяву про розірвання шлюбу та стягнення аліментів».

Його захисник - адвокат Гусаревич С.М. у судовому засіданні просив провадження у справі закрити, у зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 від якого має двох спільних синів. Після її виходу з декретної відпустки на роботу у лютому 2025 року, починаючи з квітня того ж року, мікроклімат у родині суттєво погіршився на ґрунті безпідставних ревнощів із боку чоловіка. Останній вчиняє систематичні словесні образи із використанням нецензурної лексики, агресивно поводиться, без згоди перевіряє її особисті речі та вміст мобільних телефонів, вимагаючи пояснень щодо листування й відеоматеріалів від колег по роботі. Конфлікти та прояви агресії виникають навіть через несвоєчасну відповідь на його телефонні дзвінки. Зокрема, ОСОБА_1 відібрав її мобільний телефон, безпідставно вважаючи його своєю особистою власністю (хоча фактично за нього було сплачено спільні кошти), та погодився повернути лише за умови придбання нею нового пристрою. Крім того, чоловік таємно вилучив із її сумки ключі від квартири, згодом виправдовуючи це випадковим падінням речей, неодноразово викидав її особисті речі й кричав, вимагаючи залишити житлове приміщення. Також ОСОБА_1 систематично застосовує до неї фізичне насильство, що виражалося в ударах по обличчю, штовханні та викручуванні рук, а також висловлює погрози. Через постійне емоційне з`ясування стосунків страждають малолітні діти, які стають жертвами психічного та фізичного тиску. Чоловік маніпулює дітьми, звинувачуючи її в небажанні займатися їхнім вихованням у той час, коли вона перебуває на робочому місці, а діти - у закладах освіти. Окрім цього, її чоловік без її згоди встановив у квартирі систему стаціонарного відеоспостереження задля тотального контролю за її пересуванням та діями. У разі вимкнення або зміни ракурсу камер чоловік негайно телефонує з вимогами повернути все у початковий стан. Вона також зазначила, що протягом останнього року чоловік повністю перестав брати участь у витратах на утримання дітей, тому вона самостійно забезпечує їх одягом, оплачує медичні послуги, дитячі гуртки та відпочинок. Систематичне втручання в її приватне життя, контроль листування та психологічний тиск суттєво погіршили її психоемоційний стан, викликали постійний страх за власну безпеку та безпеку дітей, у зв?язку з чим після консультацій із психологом нею було прийнято рішення про розірвання шлюбу.

Її захисник - адвокат Лещишин Н.А. у судовому засіданні надав лист Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб про надання інформації щодо проведення психологічної бесіди з ОСОБА_2 та старшим сином ОСОБА_3 .

Суд, заслухавши думку осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, заяву про вчинення домашнього насильства №П-22931/2255466 від 28.05.2026 до якої долучено скріншоти (знімки екрана), фотознімки та флеш-накопичувачі (мікроносій електронної інформації), заяву-пояснення про вчинення домашнього насильства до якої долучено скріншоти (знімки екрана) та фотознімки, лист Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб від 16.07.2026 вих.№103/42-719, копію паспорта, - дійшов таких висновків.

Стаття 7 КпАП України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно зі ст.245 КпАП України, завданнями такого провадження є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а також її вирішення в точній відповідності із законом.

Частиною 1 ст.173-? КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-? КпАП України, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи в шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, зокрема щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Під поняття домашнього насильства психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-? КпАП України, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 без згоди своєї дружини ОСОБА_2 встановив у квартирі камери відеоспостереження, що позбавляє її приватного життя та чинить на неї психологічний тиск, а також здійснює перевірку її особистих мобільних телефонів.

Дані обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема відеозаписом, аудіозаписами та фотознімками, які беззаперечно фіксують наявність у житловому приміщенні технічних засобів прихованого чи відкритого відеоконтролю. Окрім цього, долучені до матеріалів справи фотознімки засвідчують наявність у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді синців на тілі.

Даючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Базові принципи недоторканності особистого простору закріплені у частинах 1 та 2 статті 32 Конституції України та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які гарантують кожному право на повагу до свого приватного, сімейного життя та житла. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), постійне та непогоджене відеоспостереження чи збір інформації в особистому просторі визнається прямим і грубим втручанням у це право. На рівні національного цивільного права дана норма деталізована у частині 1 статті 307 Цивільного кодексу України, згідно з якою фіксація особи на відеоплівку поза межами публічних заходів за відсутності її добровільної згоди є категорично протиправною.

У розумінні статті 173-? КпАП України, дії ОСОБА_1 щодо умисного встановлення стаціонарних відеокамер, примусового огляду гаджетів та застосування фізичної сили (що призвело до утворення тілесних ушкоджень) виходять за рамки звичайного побутового чи сімейного конфлікту.

Вказані діяння набули ознак тотального несанкціонованого контролю, залякування, переслідування та ізоляції потерпілої в межах спільного побуту. Така поведінка створює для ОСОБА_2 умови постійної тривоги, позбавляє її відчуття безпеки у власному домі, грубо принижує людську гідність та завдає прямої шкоди її психічному та фізичному здоров?ю.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази згоди ОСОБА_2 на ведення відеоспостереження чи втручання в її приватну кореспонденцію, а навпаки, зафіксовано її тривале та категоричне заперечення проти цього, дії ОСОБА_1 у сукупності повністю охоплюються об?єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-? КпАП України (вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення діянь фізичного та психологічного характеру).

Також з листа Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб від 16.07.2026 вих.№103/42-719 вбачається, що з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 19.03.2026 до 14.07.2026 проведено психологічну роботу у кількості 12 консультацій щодо систематичного психологічного та фізичного насильства та створення конфліктних ситуацій зі сторони чоловіка ОСОБА_1 . У ОСОБА_2 за період співпраці, переважав депресивний настрій, апатія, ознаки психоемоційного виснаження. Ситуація, яка виникла в родині, суттєво вплинула на самооцінку та психоемоційний стан ОСОБА_4 , призвела до внутрішньої конфліктності, вразливості, невпевненості в своїх силах, песимістичності в сприйнятті дійсності, занепокоєння майбутнім та розгубленості щодо своїх дій та страх за дітей. За період роботи ОСОБА_5 отримала навички самодопомоги у стресових станах, навчилася відстоювати свої особисті кордони, вибудовувати певні стратегії, які допомагають їй впоратися з психоемоційним тиском та бути більш впевненою у своїх діях. Наразі вона готова відстоювати свої інтереси, дивитися в майбутнє з впевненістю та без страху. Навчилася діяти та отримувати підтримку рідних та близьких.

З дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 25.06.2026 до 14.07.2026 проведено психологічну роботу у кількості 2 консультації з метою діагностики психоемоційного стану. Під час проведеної психологічної роботи встановлено, що дитина перебуває у стані емоційного напруження, пов`язаного із сімейною ситуацією. Спостерігається підвищений рівень тривожності, емоційна втома, чутливість до конфліктів між батьками. Георгій демонструє любов до обох батьків, водночас гостро реагує на їхні суперечки, що супроводжується почуттям страху та переживаннями. У період стабільної взаємодії між батьками емоційний стан дитини покращується. Хлопчик висловлює бажання гармонізації сімейних відносин.

Доводи ОСОБА_1 про те, що його дії були викликані нібито неадекватною поведінкою дружини, зокрема її перебуванням у післяпологовому стресі, агресивною поведінкою після виходу на роботу, підбурюванням дітей проти батька, застосуванням до них фізичного насильства, небажанням брати участь у їх вихованні, а також маніпуляціями та позбавленням його права на спілкування з дітьми, суд оцінює критично.

Зазначені твердження ОСОБА_1 не підтверджені жодними належними, допустимими та достовірними доказами у справі й повністю спростовуються встановленими судом обставинами. Будь-які сімейні суперечки, розбіжності у поглядах на виховання дітей чи цивільні спори щодо порядку спілкування з ними не можуть бути виправданням для тотального контролю, встановлення несанкціонованого відеоспостереження, перевірки особистих телефонів та застосування фізичної сили до дружини. Наявність законних механізмів захисту прав батьківства (звернення до органів опіки та піклування чи суду) виключає правомірність самочинного втручання у приватне життя іншої особи.

З огляду на це, вказані посилання ОСОБА_1 , суд розцінює виключно як обрану стратегію захисту та намагання штучно перекласти провину на ОСОБА_2 з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-? КпАП України, а саме - вчинення домашнього насильства.

При накладенні стягнення, відповідно до ст.ст.33, 252 КпАП України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а також враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у виді громадських робіт.

Окрім цього, згідно зі ст.40-? КпАП України, судовий збір у провадженні в справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, у розмірі, визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.33, 40-?, 173-? ч.1, 252, 283-285, 289, 291, 294, 307, 308 КпАП України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-? КпАП України, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді 40 (сорока) годин громадських робіт

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п?ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови перебіг строку давності звернення до виконання зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Суддя Андрій КУРИЛО