Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №640/74/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року справа № 640/74/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 12.12.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду скарги від 03.10.2022 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України розглянути скаргу від 03.10.2022 ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за червень 2022 року пропорційно часу виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та оборони України та зобов`язати здійснити таку виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Міністерством оборони України допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2022 року, згідно постанови № 168.

Позивач зазначає, що вказана обставина стала підставою для звернення до Міністерства оборони України зі скаргою від 03.10.2022, проте останнім не забезпечено належний розгляд його скарги та надання відповіді на неї, а також виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2022 року, згідно постанови № 168.

Також позивач зазначає, що у командира Військової частини були відсутні повноваження на позбавлення додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. та 100 000 грн. за червень 2022 року солдата ОСОБА_1

09.01.2023 позовну заяву зареєстровано в КП «Діловодство спеціалізованого суду» Окружного адміністративного суду м. Києва.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. 14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

30.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 20.01.2023 №03-19/4570/23 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/74/23.

30.10.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 15.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ). Витребувано докази у справі від позивача, відповідача та третьої особи.

17.01.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив Міністерства оборони України, у якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що скарга позивача була передана на розгляд та вирішення до іншого органу військового управління. Командиром Військової частини НОМЕР_1 надано відповідь на скаргу, оформлену листом від 24.11.2022 № 691/94.

Крім того, Міністерство оборони України зазначає, що позовна вимога, яка стосується виплати додаткової винагороди не може бути задоволена за рахунок Міністерство оборони України, оскільки дане питання належить до компетенції Військової частини НОМЕР_1 .

28.01.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання позивача, у якому останній просить суд долучити до матеріалів справи копію витягу з послужного списку позивача та оригінали доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу Військової частини НОМЕР_1 .

30.01.2026 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення Військової частини НОМЕР_1 , у яких останній зазначає, що відповідно до рапорту командира розвідувальної роти Військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2022 № 2717, 18.06.2022 солдат ОСОБА_1 , самовільно залишив поле бою – спостережний пост « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в районі населеного пункту Новобахмутівка Донецької області та відмовився від виконання бойового завдання.

25.06.2022 прокурором Донецької прокуратури у військовій та оборонній сфері до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про цей факт, та Першому слідчому відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорськ доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022052100000521 із попередньою правовою кваліфікацією за статтею 429 Кримінального кодексу України.

Службовим розслідуванням встановлено, що 18.06.2022 солдат ОСОБА_1 фактично відмовився виконувати наказ начальників: бойове розпорядження начальника штабу – першого заступника командира Військової частини НОМЕР_1 № 536/467/дск від 15.06.2022 та бойовий наказ командира розвідувальної роти від 17.06.2022 проведення розвідувальних дій на спостережному посту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в батальйонному районі оборони одного парашутно-десантного батальйону поблизу населеного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За результатами службового розслідування встановлено ознаки дій ОСОБА_1 , які можуть бути кваліфіковані за частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України, про що вирішено повідомити у порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України ТУ ДБР, яке здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022052100000521.

На підставі вимог Міністра оборони України, викладених у пункті 10 телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/1298 від 25.03.2022 солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за червень 2022 (місяць, у якому вчинено відмову виконання бойового наказу) вирішено не виплачувати, про що оголошено у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2022 № 1000/нагп.

Військова частина НОМЕР_1 також зазначила, що факт вчинення ОСОБА_1 відмови від виконання бойового наказу знайшов підтвердження в ході всебічно і повно проведеного службового розслідування.

02.02.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення на відповідь на відзив представника позивача, у якому останній зазначає, що не відповідають фактичним обставинам справи вказані відомості щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 429 Кримінального кодексу України.

Представник позивача зазначає, що на адвокатський запит від ТУ ДБР надійшла відповідь від 04.11.2022 № 13-03-14263/22, з якої вбачається, що старший слідчий Третього слідчого відділу повідомив, що з повідомлення, яке надійшло від Військової частини НОМЕР_1 відносно військовослужбовця ОСОБА_1 відомості до ЄРДР не вносились у зв`язку із недостатністю у ньому відповідних даних.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 залучено до участі у справі № 640/74/23 як співвідповідача Військову частину НОМЕР_1 .

01.05.2026 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив Військової частини НОМЕР_1 , у якому останній просить відмовити у задоволенні позовної заяви та зазначає, що позовні вимоги є передчасними, оскільки останній не надав належних та допустимих доказів того, що позивач звертався до відповідача із заявою про нарахування додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, до якої було б додано відповідні медичні документи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.04.2021№ 42-РС громадянина ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового складу, укладено з ним контракт строком на три роки, призначено стрільцем-снайпером розвідувального взводу розвідувальної роти, ВОС-100672Д, присвоєно військове звання солдат.

Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.07.2022 № 1000 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2022 року» встановлено не виплачувати додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн. та 100 000 грн. за червень 2022 року: позбавити 100% винагороди за червень 2022 року «непокора, відсторонений від виконання обов`язків» згідно рапорту командира підрозділу № 625/36 ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеним вище наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.07.2022 № 1000, позивач 03.10.2022 звернувся зі скаргою до Міністерства оборони України, у якій просив скасувати наказ від 17.06.2022 командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 «Про організацію та облаштування місця для проживання та відпочинку особового складу та розгортання СП «Халк»; скасувати в частині наказ командира Військової частини полковника ОСОБА_3 від 01.07.2022 № 1000 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2022 року» щодо невиплати додаткової винагороди за виконання бойового завдання солдату ОСОБА_1 ; зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 виплатити солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду за червень 2022 року у розмірі 100 000 грн. пропорційно часу виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та оборони України.

Незабезпечення належного розгляду скарги позивача та надання відповіді на неї, а також виплати додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2022 року стала підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (тут і далі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення № 671), Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

За підпунктом 81 пункту 4 Положення № 671 Міністерство оборони України здійснює заходи, спрямовані на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийнята постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 (тут і далі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Як вже встановлено судом згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.07.2022 № 1000 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2022 року» встановлено не виплачувати додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн. та 100 000 грн. за червень 2022 року: позбавити 100% винагороди за червень 2022 року «непокора, відсторонений від виконання обов`язків» згідно рапорту командира підрозділу № 625/36 ОСОБА_1 .

Суд відхиляє доводи позивача, що у командира у командира Військової частини були відсутні повноваження на позбавлення додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. та 100 000 грн. за червень 2022 року солдата ОСОБА_1 , оскільки пунктом 1 постанови № 168 визначено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З урахуванням повноважень, визначених законодавством України, Міністерство оборони України не було органом, який приймає накази щодо призначення та виплати додаткової винагороди. Підставою для її виплати є наказ командира Військової частини, де проходить службу позивач.

Як зазначено Військовою частиною НОМЕР_1 за результатами службового розслідування встановлено ознаки дій ОСОБА_1 , які можуть бути кваліфіковані за частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України, про що вирішено повідомити у порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України ТУ ДБР, яке здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022052100000521. На підставі вимог Міністра оборони України, викладених у пункті 10 телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/1298 від 25.03.2022 солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за червень 2022 (місяць, у якому вчинено відмову виконання бойового наказу) вирішено не виплачувати, про що оголошено у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2022 № 1000/нагп.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (тут і далі у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Разом з тим, не погоджуючись з прийнятим рішенням командира, позивач не був позбавлений можливості звернутися до старшого командира або до суду з метою оскарження наказу.

Станом на день звернення до суду, позивачем не надано доказів на підтвердження скасування наказу від 01.07.2022 № 1000 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2022 року».

Зазначений вище наказ також не є предметом розгляду у справі № 640/74/23, у зв`язку із чим судом не надається оцінка його законності.

Суд відхиляє доводи позивача щодо ненадання відповідачем жодної відповіді на його скаргу від 03.10.2022 з огляду на таке.

02.10.1996 Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР, який згідно його преамбули регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Цей закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює (далі - Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України визначено Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 (далі - Інструкція № 735).

Відповідно до абз. 1 п. 2 розділу II Інструкції № 735 письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.

Згідно з пунктом 5 розділу II Інструкції № 735 відповідь за результатами розгляду звернень в обов`язковому порядку надається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов`язки згідно з письмовим наказом.

За пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції № 735 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Пунктом 14 розділу II Інструкції № 735 визначено, що щодо кожного звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України “Про звернення громадян”.

Відповідно до підпункту 86 пункту 4 Положення № 671 Міністерство оборони України здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Міноборони, Збройних Сил, підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, а також стосовно актів, які ними видаються, забезпечує в установленому порядку доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Міноборони.

Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням визначається Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 (далі – Інструкція № 735).

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Інструкції № 735 письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.

За пунктом 14 розділу ІІ Інструкції № 735 щодо кожного звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Інструкції № 735 відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.

З матеріалів справи вбачається, що після надходження до Міністерства оборони України скарги ОСОБА_1 від 03.10.2022, відповідачем-1 в установленому порядку прийнято та зареєстровано вказану скаргу, визначено орган військового управління, до компетенції якого належить вирішення питань, висвітлених у скарзі та резолюцією начальника Управління по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України від 27.10.2022 № С-5733 скарга ОСОБА_1 направлена для опрацювання до Генерального штабу Збройних Сил України.

Резолюцією начальника Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 05.11.2022 № С-24463 скарга ОСОБА_1 направлена для опрацювання командиру Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Резолюцією ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.11.2022 № 117/7780 скарга направлена на опрацювання командиру Військової частини НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи Військовою частиною НОМЕР_1 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 03.10.2022 листом від 24.11.2022 № 601//94 за підписом командира зазначеної Військової частини № НОМЕР_3 , повідомлено позивача, що наказ командира розвідувальної роти Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2022 «Про організацію та облаштування місця для проживання та відпочинку особового складу СП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » скасовано у зв`язку з перенаправленням Військової частини НОМЕР_1 на інший напрямок ведення бойових дій.

Зазначеним вище листом повідомлено позивача, що для виплати у тому числі головному сержанту ОСОБА_4 , солдату ОСОБА_5 , солдату ОСОБА_1 немає законних підстав, оскільки проведеним службовим розслідуванням було встановлено порушення частини 4 статті 402 Кримінального кодексу України, відкрита відмова виконати наказ начальника групою осіб в умовах воєнного стану в бойовій обстановці та статті 429 Кримінального кодексу України самовільне залишення поля бою. У зв`язку із цим, на підставі пункту 9.7 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 головний сержант ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_1 були виключені із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2022 № 1000 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2022 року».

Таким чином, доводи позивача щодо незабезпечення належного розгляду його скарги та надання відповіді на неї не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.