Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №160/7214/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа №160/7214/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування акта, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

24.03.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Акт акту спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 01 червня 2025 року, складений 15 червня 2025 року комісією військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (форма Н-5*);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 національної гвардії України провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, який стався 01 червня 2025 року з молодшим сержантом ОСОБА_2 та скласти акт розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення) у відповідності до п.3.10 розділу 3; п.4.1. розділу 4 наказу МВС №1346 від 27.12.2002 року про нещасний випадок, що трапився в період проходження військової служби, пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являвся сином позивача та проходив службу (за мобілізацією) з 12 серпня 2024 року у військовій частині НОМЕР_2 Центрального ОТО НГУ. З 19 травня 2025 року призначений наказом начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України №34 по особовому складу на посаду командира 2-го відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкта №703) НОМЕР_3 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_1 . З 01 червня 2025 року ОСОБА_2 було надано щорічну основну відпустку. Цього ж дня о 08-00 год. він закінчив нічне чергування, здав зброю, після чого вирушив додому в м. Марганець. В автобусі “Дніпро-Запоріжжя” близько 17-00 години йому раптово стало погано і в нього зупинилось серце.

За наслідками нещасного випадку проведено службове розслідування, військовою частиною НОМЕР_1 Центрального ОТО НГУ складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку (Форма Н-5*) від 15.06.2025 р. Сторона позивача не погоджується з висновками комісії, викладеними у Акті розслідування нещасного випадку (Форма Н-5*) від 15.06.2025 р., та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що фактично в акті спеціального розслідування за формою Н-5* не досліджено причини захворювання молодшого сержанта ОСОБА_2 , а лише констатовано, що причиною нещасного випадку є хронічне захворювання. В розділі 6 «Висновок комісії» комісія зазначила, що нещасний випадок стався в період проходження військової служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. При цьому, із змісту вказаного розділу та інших розділів Акту Н-5*, неможливо встановити, внаслідок дослідження яких саме обставин чи фактів комісія дійшла такого висновку. Тому, вважає, що Акт форми Н-5* прийнятий з порушенням приписів Порядку №1346 та без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а отже, висновки про те, що нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків є передчасними, а тому акт має бути скасований з проведенням повторного розслідування нещасного випадку.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/7214/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 22.04.2026 р.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

09.04.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України подано відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що частиною четвертою статті 24 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно до п. 3.11. розділу ІІІ Наказу МВС № 1346, комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи у відпустці, за територією військової частини НОМЕР_1 , у місті Дніпро в салоні рейсового автобусу, що прямував за маршрутом «Дніпро – Марганець». 03.06.2025 року у морзі Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», на підставі постанови слідчого СВ ВП № 4 ДРУП № 1 ГУНП України у Дніпропетровської області, було проведено судово-медичну експертизу трупа за фактом смерті ОСОБА_2 , за результатами якої було видано висновок експерта № 2025060401001931. Цією судово-медичною експертизою, а також відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 1931, виданого 04.06.2025 року лікарем Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», було встановлено, що смерть настала внаслідок захворювання, хвороба, що призвела до смерті – гостра недостатність кровообігу, хронічна ішемічна хвороба серця. Враховуючи ці обставини, нещасний випадок, що стався з померлим ОСОБА_2 , не підпадає під ознаки випадків, передбачених п.п. 3.9. та 3.10. Наказу МВС № 1346, в той же час стався внаслідок природньої смерті, що підтверджується висновками судово-медичної експертизи, а отже, такий нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

З огляду на вищевикладене відповідач зауважує про відповідність висновків акту службового розслідування природним причинам смерті військовослужбовця та просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був прийнятий на військову службу за мобілізацією 12.08.2024 року до військової частини НОМЕР_4 Центрального ОТО НГУ. З 19.05.2025 року призначений наказом начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України за № 34 по особовому складу на посаду командира 2-го відділення 1-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкта № НОМЕР_5 ), 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 з 01 червня 2025 року було надано щорічну основну відпустку.

Цього ж дня ОСОБА_2 вирушив до свого місця проживання за адресою АДРЕСА_1 .

Прибувши до автовокзалу м. Дніпро, ОСОБА_2 придбав квиток на пасажирський рейсовий автобус сполученням «м. Дніпро – м. Марганець» та виїхав за вищевказаною адресою місця свого проживання.

Під час руху рейсового автобусу, близько 17-00 години ОСОБА_2 раптово стало погано і в нього зупинилось серце.

Пасажирами автобуса була викликана карета «Швидкої допомоги», фельдшером якої було констатовано смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 та направлено до Державної спеціалізованої установи “Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи” для подальшого проведення медичної експертизи на встановлення причини смерті.

Згідно висновку експерта № 20250604010001931 від 03.06.2025 року, було встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця та гострої недостатності кровообігу, в крові трупа ОСОБА_2 не виявлено вмісту алкоголю та наркотичних речовин.

На підставі «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», що затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України за № 1346 від 27.12.2002 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 року № 83/7404), наказом командира Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України від 01.06.2025 року за № 320 було призначено комісію для розслідування нещасного випадку, що трапився з молодшим сержантом ОСОБА_2 .

За наслідками службового розслідування, 15.06.2025 року цією комісією було складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку (Форма Н-5*).

В розділі «4. Причини нещасного випадку» Акту спеціального розслідування нещасного випадку, з посиланням на лікарське свідоцтво про смерть № 1931 від 04.06.2025 року, вказано, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця. Висновок комісії – нещасний випадок стався в період проходження служби не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Не погоджуючись з висновками комісії, викладеними у Акті розслідування нещасного випадку (Форма Н-5*) від 15.06.2025 р., Позивач звернулась до суду зі зазначеними вище вимогами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України від 14.10.1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» (далі - Закон №2694-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2694-ХІІ визначено поняття охорони праці - як системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до ст.14 Закону №2694-ХІІ працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Відповідно до ст.22 Закону №2694-ХІІ роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року №332 (далі Інструкція №332), на яку позивач посилається у позові, не регулює правовідносини військовослужбовців Національної гвардії України та є безпідставні, оскільки відповідно до п.3 її розділу І поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Статтею 4 Закону № 876-VII визначено, що Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Водночас наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 з метою надання необхідної методичної допомоги керівникам органів та підрозділів системи МВС України, врегулювання питань щодо порядку розслідування нещасних випадків, поранень, професійних захворювань, які трапляються із особами рядового та начальницького складу, курсантами та слухачами, військовослужбовцями та іншими категоріями працюючих в системі МВС України затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (далі Порядок №1346).

Згідно з п.1 розділу 1 Порядку №1346 його розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3. розділу 1 Порядку №1346 дія цього Порядку поширюється на з`єднання та військові частини Національної гвардії України, органи і підрозділи внутрішніх справ, навчальні заклади системи МВС України (далі - підрозділи).

Розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.

Як вже встановлено судом, молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був прийнятий на військову службу за мобілізацією 12.08.2024 року до військової частини НОМЕР_4 Центрального ОТО НГУ. З 19.05.2025 року призначений наказом начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України за № 34 по особовому складу на посаду командира 2-го відділення 1-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкта № 703), 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_1 .

На підставі «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», що затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України за № 1346 від 27.12.2002 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 року № 83/7404), наказом командира Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України від 01.06.2025 року за № 320 було призначено комісію для розслідування нещасного випадку, що трапився з молодшим сержантом ОСОБА_2 . За наслідками службового розслідування, 15.06.2025 року цією комісією було складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку (Форма Н-5*).

Відповідно до положень розділу 2 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин.

Гострі професійні захворювання спричиняються дією хімічних речовин, неіонізуючих та іонізуючих випромінювань, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні, алергічні захворювання тощо.

Гострі професійні отруєння спричиняються в основному шкідливими речовинами гостроспрямованої дії.

За результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Випадки зникнення працівника під час виконання службових (посадових) обов`язків розслідуються відповідно до цього Порядку. Якщо комісія з розслідування, виходячи з конкретних обставин, дійде висновку, що зникнення працівника пов`язане з можливістю нещасного випадку під час виконання службових (посадових) обов`язків, акт спеціального розслідування з такими висновками комісії видається сім`ї цього працівника або особі, яка представляє його інтереси, для звернення до суду із заявою про оголошення працівника померлим. Після оголошення судом працівника померлим керівник зобов`язаний відповідно до акта спеціального розслідування визнати цей нещасний випадок пов`язаним з виконанням службових (посадових) обов`язків, скласти акт за формою Н-1* і взяти цей випадок на облік.

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

В силу п. 3.1 Порядку № 1346 про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

У свою чергу згідно з п.3.5 Порядку №1346 керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.

Пунктом 3.8 Порядку № 1346 встановлено, що комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

Відповідно до пункту 3.9. Порядку №1346, комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Також відповідно до пункту 3.10 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Положеннями п. 3.11 Порядку №1346 визначено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Згідно із приписами п.3.12 Порядку №1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (далі - акт розслідування нещасного випадку) долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Відповідно до положень п.4.1 Порядку №1346 спеціальному розслідуванню підлягають: - випадки загибелі працівників; групові нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров`я; - випадки смерті в підрозділі; - випадки зникнення працівників; - нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (з рішенням служби державного

нагляду за охороною праці системи МВС України).

Положеннями п.4.6 Порядку №1346 визначено, що за результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5* (додаток 4), а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов`язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).

В акті спеціального розслідування нещасного випадку, який стався внаслідок аварії, зазначаються категорія аварії та розмір заподіяної під час цієї аварії матеріальної шкоди.

Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії із спеціального розслідування. У разі незгоди зі змістом акта член комісії у письмовій формі викладає свою окрему думку.

Акт за формою Н-1* (НТ*) на кожного потерпілого складається відповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках, підписується головою та членами комісії із спеціального розслідування і затверджується керівником вищого підрозділу протягом доби після одержання цих документів.

Згідно із п.4.10 Порядку №1346 під час розслідування керівник підрозділу зобов`язаний: забезпечити, у разі потреби, фотозйомку місця нещасного випадку (у тому числі поранення), пошкоджених об`єктів, транспортних засобів, машин, устаткування, інструментів, засобів індивідуального захисту, а також надати необхідну документацію та інші матеріали; надати транспорт, засоби зв`язку, службові приміщення для роботи комісії із спеціального розслідування; у разі розслідування випадків виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) організувати проведення медичного обстеження працівників відповідної служби підрозділу; забезпечити проведення необхідних лабораторних досліджень і випробувань, технічних розрахунків та інших робіт; організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній кількості матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку.

Приписами п.4.11 Порядку №1346 визначено, що члени комісії із спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення від працівників підрозділу і свідків події, проводити їх опитування. Члени комісії із спеціального розслідування повинні зустрітися з потерпілими або членами їхніх сімей, довіреними особами, розглянути і вирішити на місці соціальні питання або внести пропозиції про їх вирішення відповідним органам, а також дати роз`яснення потерпілим (сім`ям, довіреним особам) щодо їх прав та належної компенсації відповідно до законодавства. У разі якщо місце проживання (перебування) членів сім`ї загиблого не встановлено або зустріч з ними неможлива, у главі 6 акта форми Н-5* комісією із спеціального розслідування робиться відповідний запис про це.

Відповідно до положень п.4.13 Порядку №1346 до матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) належать: копія відповідного наказу (розпорядження) про організацію спеціального розслідування нещасного випадку; акт спеціального розслідування нещасного випадку; протокол огляду місця, де стався нещасний випадок, за встановленою формою (додаток 9); ескіз місця нещасного випадку (у тому числі поранення) за встановленою формою (додаток 10), необхідні плани, схеми, фотознімки місця події, пошкодженого об`єкта, транспортного засобу, обладнання, устаткування тощо.

Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження (п.3.9. Порядку №1346).

Згідно з п. 3.10. Порядку №1346 Комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.11. Порядку №1346 Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Тобто вказані норми визначають чітке коло обставин, які повинні бути з`ясовані під час службового розслідування відповідною комісією, та містять посилання, нещасний випадок як такий що трапився при виконанні службових обов`язків може бути визнаний в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Враховуючи вказані вище норми суд зазначає, що під час розгляду справи було досліджено наявні в матеріалах справи копію акту розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення) форми H-5* без номеру, від 15.06.2025, що стався 01.06.2025 приблизно о 17 годині 00 хвилин з молодшим сержантом ОСОБА_2 .

Частиною 4 акту зазначено причини нещасного випадтку: «Психофізіологічні – смерть, відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть №1931 від 04.06.2025, смерть настала внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця.»

Нещасний випадок стався в період проходження служби не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. За результатами висновку складено акт за формою Н-5*.

Аналогічні відомості містяться у висновку експерта №20250604010001931 від 03.06.2025 року, вказано, що в крові трупа ОСОБА_2 не виявлено вмісту алкоголю та наркотичних речовин. Смерть настала внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця та гострої недостатності кровообігу.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно застосував до спірних правовідносин, які охоплюють події, що сталися з молодшим сержантом Національної гвардії України – ОСОБА_2 Порядок №1346.

А відтак усі послідуючі дії, вчинені відповідачем в ході спеціального розслідування за фактом смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 мали вчинитися з урахуванням вимог саме вищевказаного Порядку.

Разом з цим суд зауважує, що відповідно до п. 3.11. Порядку №1346 Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Оскільки смерть ОСОБА_2 виникла внаслідок природніх обставин, відповідачем правомірно було застосовано п. 3.11 Порядку №1346 та викладено висновок, що нещасний випадок стався в період проходження служби не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, що і було відображено у спірному акті.

Суд також додатково зауважує, що не наділений компетенцією надавати оцінку медичним висновкам та медичним аналізам, що було додано позивачем до матеріалів адміністративної справи, однак вважає потрібним зазначити про відсутність висновків лікаря – кардіолога у наданій документації, що свідчила про скарги померлого за життя на здоров`я сердцево – судинної системи.

З огляду на вищевикладене, в ході розгляду адміністративної справи не було встановлено протиправності висновків комісії спеціального розслідування нещасного випадку Військової частини НОМЕР_1 НГУ, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року N 18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

В рішенні "Салов проти України"(заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування акта, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук