Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №160/22649/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа №160/22649/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військова частиниа НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

05 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.04.2017 р. по 08.07.2025 р. включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.04.2017 р. по 08.07.2025 р. включно у сумі 507 817, 30 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач з 28.07.2014 р. по 06.04.2017 р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 06.04.2017 р. позивача відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2017 р. №76 звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. Проте, у період проходження військової служби позивачу не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення. 14.11.2019 р. позивачем було направлено заяву до відповідача із проханням виплатити всю наявну заборгованість. Відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 р. у справі №160/2366/20 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 06.04.2017 р. з урахуванням вимог чинного законодавства; нарахувати та виплатити на користь позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015-2017 роки. 13.12.2021 р. на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 р. у справі №160/2366/20 відповідачем виплачено 7379,18 грн., що підтверджується повідомленням про надходження коштів. Не погоджуючись із застосованим базовим місяцем та як наслідок виплаченою сумою індексації грошового забезпечення позивач був вимушений повторно звертатись до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 р. у справі №160/3022/22 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 06.04.2017 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядової начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України в 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум. 09.07.2025 р. на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 р. у справі №160/3022/22 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 06.04.2017 р. із застосування базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 42 243,50 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою. Таким чином повідомленнями про надходження коштів підтверджено факт несвоєчасного остаточного розрахунку з позивачем при звільненні. Оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 06.04.2017 р., а крайню виплату відповідачем здійснено 09.07.2025 р., то відповідачем затримано розрахунок з 07.04.2017 р. по 08.07.2025 р. Проте відповідачем не виплачено позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку із чим позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

28 серпня 2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що у відповідності до абзацу 3 пункуту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008: Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. У відповідності до правової позиції викладеної у постановах КАС ВС від 07.02.2018 року по справі № 806/535/16 та КАС ВС від 05.03.2012 року по справі № 21-42а12, якщо спеціальним законодавством не врегульовано спірні правовідносини, то підлягає застосуванню трудове законодавство. Спеціальним законодавством врегульовано питання про ті виплати які повинні виплатити при звільненні з військової служби, зокрема грошовим забезпеченням. У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входить: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. У відповідності до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. З вищевикладеного випливає той факт, що індексація грошового забезпечення не є видом грошового забезпечення, носить компенсаторний характер і у відповідності до абзацу 3 пункту 242 Положення 1153 не підлягає обов`язковому нарахуванню при звільненні з військової служби. До того ж, необхідно враховувати те, що Збройні Сили України знаходяться у підпорядкуванні Міністерства оборони України, яке є уповноваженим державою органом центральної виконавчої влади, що виконує відповідні функції у спірних відносинах.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 у період з 28.07.2014 р. по 06.04.2017 р.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №76 від 06.04.2017 р. (по стройовій частині) ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 р. у справі №160/2366/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 06.04.2017 р.;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 06.04.2017 р. з урахуванням вимог чинного законодавства;

- в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.09.2021 р. у справі №160/2366/20, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 р. у справі №160/2366/20, без змін.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 р. у справі №160/2366/20, згідно із розрахунку №97 від 24.03.2022 р., Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 06.04.2017 р. у сумі 1 159,90 грн. (базовий місяць січень 2016).

Однак, позивач не погоджуючись з розміром нарахованої йому суми індексації без застування базового місяця - січень 2008 року, звернувся до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 р. у справі №160/3022/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 р. по 06.04.2017 р. включно;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 06.04.2017 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядової начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України в 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 р. у справі №160/3022/22, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 р. у справі №160/3022/22 - залишено без змін.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 р. у справі №160/3022/22 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 06.04.2017 р. із застосування базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 42 243,50 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою від 09.07.2025 р. №EN70RU0CUT2JJ6AN.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.04.2017 р. по 08.07.2025 р., звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9 Закону №2011-XII).

Частинами другою - четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, при звільненні з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, без проведення остаточного з ним розрахунку, можливе лише за його письмовою згодою.

В ході судового розгляду встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 р. у справі №160/2366/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 06.04.2017 р.;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 06.04.2017 р. з урахуванням вимог чинного законодавства;

- в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.09.2021 р. у справі №160/2366/20, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 р. у справі №160/2366/20, без змін.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 р. у справі №160/2366/20, згідно із розрахунку №97 від 24.03.2022 р., Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 06.04.2017 р. у сумі 1 159,90 грн. (базовий місяць січень 2016).

Однак, позивач не погоджуючись з розміром нарахованої йому суми індексації без застування базового місяця - січень 2008 року, звернувся до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 р. у справі №160/3022/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 р. по 06.04.2017 р. включно;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 06.04.2017 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядової начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України в 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 р. у справі №160/3022/22, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 р. у справі №160/3022/22 - залишено без змін.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 р. у справі №160/3022/22 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 06.04.2017 р. із застосування базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 42 243,50 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою від 09.07.2025 р. №EN70RU0CUT2JJ6AN.

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати належних позивачеві сум індексації грошового забезпечення на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.

Вказані висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

За таких обставин, оскільки з позивачем в день його виключення із списків особового складу військової частини не було проведено усіх необхідних виплат, зокрема не було здійснено виплату індексації грошового забезпечення, то позивач має право на отримання середнього заробітку у вигляді середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

При цьому, суд звертає увагу на зміну з 19 липня 2022 року нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала чинності з 19 липня 2022 року.

Зважаючи, що 06.04.2017 р. є днем звільнення позивача (виключення зі списків особового складу частини), тому першим днем затримки розрахунку є 07.04.2017 р.

Щодо кінцевого строку проведення розрахунку, суд встановив, що такий проведено 09.07.2025 р., тому останнім днем затримки виплати є 08.07.2025 р.

З урахуванням наведених законодавчих норм, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року і після цього.

Період з 07.04.2017 р. до 18.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення до неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати він може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

Проте, період з 19.07.2022 по 08.07.2025 р. регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №460/42448/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 23.05.2024 у справі №560/11616/23.

Період затримки розрахунку при звільненні з 07.04.2017 р. по 08.07.2025 р. (включно) складає 3015 днів.

При цьому, суд зазначає, що згідно з пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Так, обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, відповідно до картки особового рахунку Військової частини НОМЕР_1 від №241 за 2017 р. грошове забезпечення позивача за лютий 2017 рік складає суму 7279,20 грн, за березень 2017 рік – 7279,20 грн.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 246,75 грн. ((7279,20 грн. + 7279,20 грн. = 14558,40 грн.) / 59 днів (лютий + береень 2017 року) = 246,75 грн).

З огляду на викладене, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 743 951,25 грн.(246,75 грн. х 3015 днів затримки).

Водночас, щодо періоду з 07.04.2017 р. до 18.07.2022 р. слід застосовувати принцип співмірності.

Так, за період 07.04.2017 р. до 18.07.2022 р. сума середнього заробітку складає 475 980,75 грн. (246,75 грн. х 1929 днів).

Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 р. у справі №480/3105/19 навів єдиний механізм розрахунку істотності частки середнього заробітку, а саме: розмір середнього заробітку прямопропорційно залежить від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Зокрема, істотність частки компенсації за непроведену індексацію в порівнянні з середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 51078,52 грн. / 475 980,75 грн. (сума виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення суду/середній заробіток за весь час затримки розрахунку) х 100 = 97,15%.

Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням істотності частки 97,15% складає: 246,75 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 97,15% = 239,71 грн.; 239,71 грн. х 1929 (кількість робочих днів затримки розрахунку, які підлягають відшкодуванню) = 462 415,30 грн.

Застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №806/2473/18 сформульована правова позиція щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

Суд зазначає, що за період з 19.07.2022 р. по 08.07.2025 р. сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за шість місяців складає 45 402,00 грн (246,75 грн. х 184 дні).

Критерії зменшення виплати до періоду з 19.07.2022 р. не застосовуються, з огляду на правову позицію Верховного суду, що викладена у постанові від 23.05.2024 р. у справі №560/11616/23.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу в сумі 507 817,30 грн. (462 415,30 грн. + 45 402,00 грн.), з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком за визначений у рішенні суду період.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, з метою ефективного захисту прав, про захист яких просить позивач, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним) шляхом є визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.04.2017 р. по 08.07.2025 р. включно та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 07.04.2017 р. до 18.07.2022 р. та з 19.07.2022 р. по 08.07.2025 р. включно в сумі 507 817,30 грн.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач у справі звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.04.2017 р. по 08.07.2025 р. включно.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 07.04.2017 р. до 18.07.2022 р. та з 19.07.2022 р. по 08.07.2025 р. включно в сумі 507 817,30 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко