Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №160/19286/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа №160/19286/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Бородійчука Дмитра Олеговича до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 04.07.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Бородійчука Дмитра Олеговича до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якій представник позивача просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження служби) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 29.01.2020 року до 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження служби) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 29.01.2020 року до 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року з урахуванням раніше виплачених сум.

3. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року поточної індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців березня 2018 року.

4. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року поточну індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців березня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум.

5. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування і невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації-різниці грошового забезпечення щомісячно у розмірі 4463,15 грн за період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

6. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення щомісячно у розмірі 4463,15 грн за період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

7. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати належних сум грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) та отримував грошове забезпечення, розмір якого визначався відповідачем. Представник позивача вказує, що при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення відповідачем неправильно застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням обчислювалися із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, замість розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. На думку представника позивача, такі дії відповідача призвели до заниження розміру основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення позивача, оскільки розмір надбавок, доплат, премій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Крім того, представник позивача зазначив, що відповідачем протиправно не було проведено належну індексацію грошового забезпечення позивача за період з 25.07.2019 року по 31.12.2020 року. Зокрема, відповідачем неправильно визначено базовий місяць для проведення індексації, оскільки після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 саме березень 2018 року є місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців та має застосовуватися при обчисленні індексу споживчих цін. Також представник позивача посилається на те, що відповідач не здійснив нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. За твердженням представника позивача, у березні 2018 року розмір підвищення доходу позивача був меншим за суму можливої індексації, у зв`язку з чим у позивача виникло право на отримання щомісячної індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн за період з 25.07.2019 року по 31.12.2020 року. Крім того, представник позивача зазначив, що внаслідок невиплати належних сум грошового забезпечення у встановлені строки позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”. З огляду на викладене представник позивача вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у неналежному нарахуванні та виплаті грошового забезпечення, індексації та компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з чим просить суд визнати такі дії (бездіяльність) протиправними та зобов`язати відповідача здійснити відповідні перерахунки і виплати.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та 07.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

13.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ): довідку про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.07.2019 року по 31.12.2020 року із зазначенням їх розміру помісячно; довідку про фактично нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.07.2019 року по 31.12.2020 року із розшифруванням усіх складових грошового забезпечення помісячно; інформацію щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у 2020 році; розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із зазначенням застосованих тарифних коефіцієнтів та нормативно-правових підстав їх визначення; відомості щодо нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, щомісячних премій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення за спірний період; довідку про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.07.2019 року по 31.12.2020 року із зазначенням помісячного розміру індексації, базового місяця та застосованих коефіцієнтів індексації; інформацію та розрахунок щодо визначення відповідачем базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача із зазначенням правових підстав такого визначення; інформацію щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а у разі її не нарахування та невиплати - письмові пояснення із зазначенням правових підстав; копії розрахункових листів, відомостей нарахування грошового забезпечення, особових рахунків та інших фінансових документів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за період з 25.07.2019 року по 31.12.2020 року; належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для визначення розміру грошового забезпечення позивача у спірний період. Судом зобов`язано витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 30.07.2026 року. Судом попереджено ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).

14.07.2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Драганчука Ярослава Ярославовича до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є військовим формуванням, яке фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому не має права самостійно змінювати порядок чи розміри виплат грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки такі питання визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідач вказував, що позивач був виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення на підставі наказу начальника управління (по стройовій частині) від 31.12.2020 №307, а тому на момент звільнення мав бути забезпечений усіма належними видами грошового забезпечення. При цьому, на думку відповідача, відсутні докази оскарження позивачем наказу про звільнення або виключення зі списків особового складу військової частини. Щодо вимог про перерахунок грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 відповідач зазначив, що військова частина здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення відповідно до чинного на відповідний період законодавства. На думку представника відповідача, скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 не призвело до автоматичного відновлення попередньої редакції пункту 4 постанови №704, оскільки суд не має повноважень відновлювати дію нормативно-правових актів. Представник відповідача посилався на положення пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870, відповідно до яких визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, або його скасування не поновлює дію актів, які були ним скасовані чи змінені. Також відповідач послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.08.2018 у справі №807/1332/17 та від 27.02.2020 у справі №804/8510/16. Крім того, відповідач зазначив, що позовні вимоги ґрунтуються лише на припущеннях позивача щодо неправильності визначення складових грошового забезпечення, оскільки на момент звернення до суду позивач не мав первинних документів щодо розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, тарифного розряду та інших складових грошового забезпечення. На думку відповідача, довідки форми ОК-5 та ОК-7 не можуть підтверджувати неправильність проведених нарахувань, оскільки містять лише інформацію про суми доходу, з яких сплачувався єдиний соціальний внесок. Щодо вимог про виплату індексації грошового забезпечення відповідач зазначив, що підстави для її нарахування та виплати відсутні, оскільки грошове забезпечення позивача нараховувалось відповідно до чинних нормативно-правових актів. Представник відповідача заперечував проти застосування березня 2018 року як базового місяця для проведення індексації, зазначаючи, що позивач неправильно визначає порядок розрахунку індексації. Також відповідач заперечував проти вимоги про виплату індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн, передбаченої абзацами четвертим, шостим пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078, вказуючи на відсутність правових підстав для її нарахування. Окремо представник відповідача зазначив про безпідставність посилань позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”, оскільки, на його думку, зазначене рішення стосується лише випадків, коли виплати прямо передбачені чинним законодавством, тоді як у спірних правовідносинах, на думку відповідача, законодавством не передбачено застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, як розрахункової величини для визначення посадових окладів. У зв`язку з наведеним представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

17.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Драганчука Ярослава Ярославовича про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено повністю. У задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Драганчука Ярослава Ярославовича про зупинення провадження відмовлено повністю.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого Головним управлінням Національної гвардії України, відповідно до якого позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій. Посвідчення є безстроковим та дійсним на всій території України.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач проходив військову службу у складі Національної гвардії України, зокрема у військовій частині НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та військовій частині НОМЕР_7 , у різні періоди, що підтверджується витягами з наказів по стройовій частині.

Так, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 Національної гвардії України від 03.05.2017 №97 позивача зараховано до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 03.05.2017 на посаду старшого оператора 1-го протитанкового відділення взводу вогневої підтримки спеціального призначення батальйону спеціального призначення, із встановленням посадового окладу за 3 тарифним розрядом у розмірі 565 грн та надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

В подальшому, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 24.07.2019 №166, позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з переміщенням для подальшого проходження військової служби до окремого загону спеціального призначення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з витягом із наказу начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України від 25.07.2019 №155 позивача зараховано в розпорядження начальника Центрального територіального управління та на всі види забезпечення з 25.07.2019. При цьому визначено, що вислуга років для нарахування відсоткової надбавки станом на зазначену дату становила 03 роки 10 місяців 15 днів.

Надалі, відповідно до витягу з наказу начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України від 31.12.2020 №307, позивача виключено зі списків особового складу окремого загону спеціального призначення Центрального територіального управління та всіх видів забезпечення у зв`язку з переміщенням для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_6 . Станом на 31.12.2020 вислуга років позивача для виплати відсоткової надбавки за вислугу років становила 05 років 03 місяці 21 день.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що адвокат Бородійчук Дмитро Олегович, діючи в інтересах позивача на підставі договору про надання правової допомоги №181-ФО від 04.06.2026, звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із адвокатським запитом від 08.06.2026 №1155/200 щодо надання інформації та документів, необхідних для визначення правильності нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби.

Листом Центрального територіального управління Національної гвардії України від 29.06.2026 №6/12-Б-47-Аз адвокату повідомлено, що особові картки грошового забезпечення військовослужбовців Центрального територіального управління Національної гвардії України по 2022 рік включно, у тому числі позивача, передані до Центрального архівного відділу Національної гвардії України, у зв`язку з чим надання запитуваної інформації у повному обсязі не є можливим. Одночасно відповідачем надано копії витягів з наказів по стройовій частині щодо проходження позивачем військової служби.

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження військової служби) за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року із урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 та із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України. Зазначений конституційний імператив є безумовним та виключає можливість довільного тлумачення чи застосування норм підзаконних актів суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на належну, своєчасну та повну оплату праці, що включає також гарантії її індексації як елементу державних соціальних гарантій, спрямованих на збереження реальної купівельної спроможності грошових доходів.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби і виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням згідно з додатком 14.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (пункт 6) пункт 4 Постанови № 704 викладено в редакції, за якою розрахунковою величиною визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають; при цьому обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати не впливає на визначення розміру окладів, оскільки розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Правовий висновок щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 сформульовано Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, за яким з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік. Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у частині, що не суперечить акту вищої юридичної сили, - з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, пункт 4 Постанови № 704 викладено в редакції, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються виходячи з розміру 1762 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 у частині внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Правовий висновок щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у період дії постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 сформульовано Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24. Верховний Суд виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції пункту 2 Постанови № 481, якими встановлено фіксовану розрахункову величину 1762 грн, не відповідають закону про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки замінюють базовий державний соціальний стандарт - прожитковий мінімум для працездатних осіб - на сталу величину, що суттєво зменшує розміри окладів і зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704. З огляду на це та відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, за якою у разі невідповідності правового акта закону суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням і в період дії Постанови № 481 (з 20.05.2023 по 18.06.2025) підлягає застосуванню розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Та обставина, що пункт 2 Постанови № 481 визнано протиправним і нечинним лише з 18.06.2025 (частина друга статті 265 КАС України), не змінює наведеного висновку, оскільки застосування судом акта вищої юридичної сили за правилом частини третьої статті 7 КАС України не залежить від формального скасування підзаконного акта, положення якого суперечать закону. Після 18.06.2025 розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням також визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законами України про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року, у спірному періоді послідовно збільшувався і становив: станом на 01.01.2020 - 2102 грн, тобто у кожному разі перевищував розмір прожиткового мінімуму, встановлений на 01 січня 2018 року (1762 грн).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260). За приписами Порядку № 260 посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням є розрахунковою величиною для виплати надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 14 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 року до 31.12.2020 року такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року (1762 грн), який є нижчим за прожитковий мінімум, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством, чим порушено його права на належне грошове забезпечення.

Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням є розрахунковою величиною для решти складових грошового забезпечення (щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), перерахунок цих окладів супроводжує перерахунок усіх похідних від них виплат. За таких обставин дії відповідача щодо обчислення і виплати грошового забезпечення позивача без урахування належного розміру прожиткового мінімуму є протиправними, а відповідач зобов`язаний здійснити відповідний перерахунок та виплату.

Доводи відповідача про правомірність застосування фіксованої величини 1762 грн суд відхиляє з наведених вище мотивів, оскільки за правовою позицією Верховного Суду (постанови від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24) і в силу частини третьої статті 7 КАС України розрахунковою величиною для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням протягом усього спірного періоду є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Крім того, позивач має право на перерахунок та виплату надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, щомісячних премій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення, оскільки розмір зазначених виплат безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року.

Таким чином, з урахуванням системного аналізу норм матеріального права та правових позицій судів, відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті грошового забезпечення та індексації є протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси позивача.

У зв`язку з тим, що відповідач безпідставно та протиправно не здійснив у добровільному порядку перерахунок та виплату належного позивачу грошового забезпечення та індексації, позивач змушений звернутися до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його вчинити відповідні дії.

Відтак, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження служби) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 29.01.2020 року до 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року є протиправною.

Відтак, слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження служби) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 29.01.2020 року до 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо здійснення індексації грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII).

Згідно із статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону №1282-XII).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.

Пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704"Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), якою визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.

Згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (індексації-різниці) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1078, роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

В своєму листі від 28.01.2019 року за вих. № 6/0/215-19 Мінсоцполітики роз`яснює, що згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078, для військовослужбовця, якого прийнято на новостворену посаду у зв`язку із затвердженням змін до штатного розпису, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення, має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до рішення Уряду.

Крім того, листом від 03.08.2020 року № 220/4621 Міністерство соціальної політики України на звернення Міністерства оборони України повідомило, що починаючи з грудня-2015 року, з метою забезпечення єдиних умов нарахування індексації для усіх військовослужбовців, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до рішення Уряду.

Слід зауважити, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації різниці.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Щодо фіксованої суми індексації, то Закон №1282-ХІІ і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Проте з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За таких обставин та правового регулювання, наголошуємо, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. А повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.

При цьому, відсутність у відповідачів фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком відповідача.

У період проходження позивачем військової служби, відповідач виплачував поточну індексацію у занижених розмірах. Тому за цей період відповідач зобов`язаний провести індексацію грошового забезпечення позивачу з урахуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, а саме березня 2018 року.

Окрім цього, системний спосіб тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачу, відповідачу належить вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

Водночас з огляду на абз. 4 п.5 порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Те що позивач проходив військову службу та отримував грошове забезпечення у 2018 році, а також його право на індексацію-різницю, підтверджується відповіддю військової частини НОМЕР_8 № 25/35/13Б152Аз від 25.06.2026, витягами з наказів Центрального територіального управління Національної гвардії України.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

За змістом абз.5 п.4 порядку № 1078 сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків.

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як зазначалося вище, у такому випадку відповідно до абз.4 п. 5 порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідний підхід узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.09.2023 в справі №420/23176/21, від 30.11.2023 у справі №420/616/23.

Відповідно до довідки форми ОК-5 та ОК-7, у лютому 2018 року розмір грошового забезпечення позивача становить - 13209,25 грн, а у березні 2018 року становить - 17244,25 грн. Разом з тим, в квітні 2018 року грошове забезпечення позивача не змінилось порівняно з лютим 2018 року та становило 13209,25 грн. Відтак, як вбачається з довідок, індексацію-різницю позивачу не нараховували та не виплачували.

Отже, місячний грошовий дохід позивача за березень 2018 року збільшився на 4035,00 грн (17244,25 грн - 13209,25 грн = 4035,00 грн). Водночас в квітні дохід позивача порівняно з лютим 2018 року збільшився на 0,00 грн.

Для встановлення величини приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, слід керується положеннями порядку №1078 з Додатками, даними офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2018 роках.

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до порядку №1078, величина приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року дорівнює 253,3% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%).

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

За формулою, визначеною абз.5 п.4 порядку №1078, сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується таким чином: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу.

Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року складає 4463,15 грн (1762 грн * 253,30% / 100).

Оскільки розмір підвищення доходу позивача в 2018 року становив фактично 0,00 грн, що є меншим від суми можливої індексації в березні 2018 року 4463,15 грн, позивач має право на отримання щомісячної індексації різниці у розмірі 4463,15 грн (різниця між сумою можливої індексації 4463,15 грн і розміром підвищення доходу 0,00 грн).

У довідках грошового забезпечення вказано, що позивачу індексація не виплачувалася за весь вказаний період.

Оскільки відповідач не нарахував й не виплатив позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період служби у фіксованому розмірі щомісяця, і до сьогодні Уряд не здійснював чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, то відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання індексації-різниці щомісяця за період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року.

Необхідність і умови продовження виплати такої індексації у разі продовження військової служби визначаються нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для нарахування й виплати позивачу цієї індексації.

Факт невиплати позивачу цієї індексації грошового забезпечення свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності та обґрунтованість заявленого позову.

Порядок проведення індексації визначено Порядком №1078, який є обов`язковим для застосування всіма суб`єктами владних повноважень, у тому числі відповідачем.

У період проходження позивачем військової служби відповідач здійснював нарахування та виплату поточної індексації у занижених розмірах, що свідчить про неправильне застосування норм Порядку № 1078. За цей період індексація мала проводитися з урахуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березня 2018 року, тобто місяців підвищення грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704, з дотриманням правил визначення поточної індексації та індексації-різниці.

Водночас індексація-різниця позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, така позиція відповідача є юридично необґрунтованою та не відповідає приписам абзаців 3–6 пункту 5 Порядку № 1078, якими прямо передбачено обов`язок нарахування та виплати індексації-різниці у разі, якщо підвищення доходу є меншим за суму індексації, що підлягає виплаті.

Не нарахування індексації-різниці у такому випадку є протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Отже, позивач має право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року, а відповідач зобов`язаний здійснити її нарахування та виплату за весь зазначений період. А також відповідач зобов`язаний провести індексацію грошового забезпечення позивачу з урахуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, а саме березня 2018 року.

Щодо вимоги про компенсацію втрати частини доходів.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація провадиться у разі затримки виплати доходів, нарахованих громадянам, у тому числі заробітної плати, пенсій, соціальних виплат та інших доходів.

Механізм обчислення компенсації визначено Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

За змістом наведених норм обов`язковою умовою для виникнення права на компенсацію є факт нарахування відповідної суми доходу та подальша затримка її виплати.

У даній справі на момент розгляду справи судом відповідач ще не здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача із застосуванням належної розрахункової величини, а відповідні суми недоплати не визначені та не нараховані.

Отже, на час звернення позивача із зазначеною вимогою відсутній визначений розмір доходу, який підлягає компенсації, а також відсутній факт порушення строку виплати саме таких нарахованих сум.

За таких обставин вимога про стягнення компенсації втрати частини доходів є передчасною, оскільки право позивача на таку компенсацію може виникнути лише після проведення відповідачем перерахунку, визначення конкретної суми належного до виплати грошового забезпечення та встановлення факту затримки її виплати.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 10.02.2022 у справі №420/1083/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/19, де суд зазначив, що компенсація втрати частини доходів є похідною вимогою від факту несвоєчасної виплати вже нарахованого доходу.

Таким чином, у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають як заявлені передчасно.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Тож, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Зазначене вище в сукупності свідчить про обґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених вимог.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Бородійчука Дмитра Олеговича до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження служби) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 29.01.2020 року до 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження служби) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 29.01.2020 року до 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року поточної індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців березня 2018 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року поточну індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців березня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування і невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації-різниці грошового забезпечення щомісячно у розмірі 4463,15 грн за період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення щомісячно у розмірі 4463,15 грн за період з 25.07.2019 року до 31.12.2020 року, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник