Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №160/29240/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа №160/29240/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 08.10.2025 року через систему “Електронний суд” позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 608 798,67 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 на даний час має податковий борг у сумі 608 798,67 грн. Позивач вказує, що відповідно до податкового законодавства України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку та в строки визначеними Податковим кодексом України. За невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку платник податків несе відповідальність. В інтегрованих картках платника податків станом на теперішній час обліковується податковий борг. Тому позивач вказує, що з урахуванням вимог ст. ст. 56, 57 Податкового кодексу України, у зв`язку з несплатою у встановлені строки донарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2025 року зазначена вище справа розподілена та 10.10.2025 року передана судді Пруднику С.В.

13.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

26.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву представника відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження – задоволено. Зупинено провадження у справі №160/2924024 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/30509/25. Зобов`язано сторони повідомити про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

30.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання представника позивача Макаревича Олександра Сергійовича про поновлення провадження задоволено. Поновлено провадження в адміністративній справі №160/29240/25 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно з даними інтегрованих карток платника податків, за ФОП ОСОБА_1 обліковувався податковий борг у загальному розмірі 608 798,67 грн, який виник у зв`язку з несплатою у встановлені законодавством строки грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом за результатами проведених заходів податкового контролю.

Зокрема, до складу податкового боргу входили:

заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 47 815,75 грн, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 26.03.2024, а саме:

податкового повідомлення-рішення №23360240208 форми «Н», яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 14 066,00 грн;

податкового повідомлення-рішення №23368240208 форми «Р», яким визначено грошове зобов`язання у розмірі 20 400,00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 5 100,00 грн;

пені, нарахованої відповідно до статті 129 Податкового кодексу України, у розмірі 8 315,03 грн.

заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 568 667,92 грн, яка виникла на підставі:

податкового повідомлення-рішення №23345240208 форми «ПС» від 26.03.2024, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 020,00 грн;

податкового повідомлення-рішення №23364240208 форми «Р» від 26.03.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 361 497,44 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 90 374,36 грн;

пені, нарахованої відповідно до статті 129 Податкового кодексу України, у розмірі 108 104,49 грн.

Як вказує позивач у поданій до суду позовній заяві, у зв`язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 визначених контролюючим органом грошових зобов`язань у встановлені строки, такі зобов`язання набули статусу податкового боргу.

14.11.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відповідно до статті 59 Податкового кодексу України сформовано податкову вимогу №0031361-1305-0436 про сплату податкового боргу, яка була направлена платнику податків у встановленому законодавством порядку.

Разом з тим, зазначені податкові повідомлення-рішення від 26.03.2024, рішення про застосування штрафних санкцій та податкова вимога стали предметом судового оскарження у межах адміністративної справи №160/30509/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі №160/30509/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Суд визнав протиправними та скасував:

податкове повідомлення-рішення №23360240208 від 26.03.2024 форми «Н» про застосування штрафної санкції у розмірі 14 066,00 грн;

податкове повідомлення-рішення №23364240208 від 26.03.2024 форми «Р» про збільшення грошового зобов`язання на 361 497,44 грн та застосування штрафної санкції у розмірі 90 374,36 грн;

податкове повідомлення-рішення №23345240208 від 26.03.2024 форми «ПС» про застосування штрафної санкції у розмірі 1 020,00 грн;

податкове повідомлення-рішення №23368240208 від 26.03.2024 форми «Р» про визначення грошового зобов`язання у розмірі 20 400,00 грн та застосування штрафної санкції у розмірі 5 100,00 грн;

податкове повідомлення-рішення №23367240208 від 26.03.2024 форми «Р» про визначення грошового зобов`язання у розмірі 30 124,79 грн та застосування штрафної санкції у розмірі 7 531,20 грн;

рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №23076240208 від 25.03.2024;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску №23074240208 від 25.03.2024;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23341 У від 26.03.2024.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі №160/30509/25 залишено без змін.

Головним управлінням ДПС у м. Києві було подано касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, однак ухвалою Верховного Суду від 22.07.2026 у справі №160/30509/25 касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з тим, що скаржником не було належним чином наведено передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстав касаційного оскарження.

Позивач, вважаючи, що за відповідачем обліковується податковий борг, який є узгодженим, не сплачений у встановлені законом строки та підлягає стягненню до бюджету, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт57.3. статті57 ПК України).

У свою чергу, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога- це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 36.1-36.2 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Також, відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до положень пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу, тощо.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до матеріалів справи податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 608 798,67 грн, який є предметом стягнення у цій справі №160/26240/25, сформований контролюючим органом, зокрема, на підставі податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 26.03.2024:

№23360240208 форми «Н», яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 14 066,00 грн;

№23364240208 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 361 497,44 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 90 374,36 грн;

№23345240208 форми «ПС», яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 020,00 грн;

№23368240208 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання на 20 400,00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 5 100,00 грн;

№23367240208 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання на 30 124,79 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 7 531,20 грн.

Крім того, на підставі зазначених рішень контролюючим органом були прийняті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за порушення законодавства про єдиний внесок від 25.03.2024 №23076240208 на суму 20 631,74 грн та №23074240208 на суму 75 034,08 грн, а також сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23341У від 26.03.2024 на суму 150 086,16 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що зазначені рішення контролюючого органу були оскаржені платником податків у судовому порядку.

Так, ФОП ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2024, рішень про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі №160/30509/25 адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю, податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу скасовано.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі №160/30509/25 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У подальшому Головним управлінням ДПС у м. Києві було подано касаційну скаргу на зазначені судові рішення, однак ухвалою Верховного Суду від 22.07.2026 у справі №160/30509/25 касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з невикладенням у касаційній скарзі передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження.

Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі №160/30509/25 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026 набрали законної сили, а визначені контролюючим органом грошові зобов`язання, на підставі яких сформовано податковий борг у цій справі, були скасовані судом.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, у період з моменту звернення ФОП ОСОБА_1 до суду із позовом у справі №160/30509/25 та до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, визначені контролюючим органом грошові зобов`язання не мали статусу узгоджених, а тому не могли утворювати податковий борг у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Суд звертає увагу, що сама лише наявність записів у інтегрованій картці платника податків не є безумовною підставою для висновку про існування податкового боргу, оскільки такі дані повинні ґрунтуватися на законних, чинних та узгоджених грошових зобов`язаннях.

Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом, зокрема у постановах від 27.09.2022 у справі №380/7694/20 та від 12.02.2019 у справі №826/7380/15, відповідно до яких при вирішенні спорів про стягнення податкового боргу суди мають перевіряти не лише факт відображення відповідної суми в облікових даних контролюючого органу, а й правомірність виникнення такого боргу, його узгодженість та настання строку виконання податкового обов`язку.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 04.09.2018 у справі №826/15137/17 та від 20.10.2020 у справі №140/30/20 зазначав, що для задоволення позову контролюючого органу про стягнення податкового боргу необхідним є встановлення сукупності обставин: наявності узгодженого грошового зобов`язання, спливу строку його сплати, факту несплати платником податків, а також дотримання контролюючим органом процедури направлення податкової вимоги.

У цій справі одна з обов`язкових умов для стягнення податкового боргу — наявність узгодженого грошового зобов`язання - відсутня, оскільки судовими рішеннями у справі №160/30509/25, які набрали законної сили, скасовано рішення контролюючого органу, на підставі яких ГУ ДПС у Дніпропетровській області визначило суму податкового боргу.

Посилання позивача на те, що станом на дату звернення до суду в інтегрованих картках платника податків обліковувалася заборгованість у розмірі 608 798,67 грн, не спростовує встановлених судом обставин, оскільки облікові дані контролюючого органу мають похідний характер від прийнятих податкових повідомлень-рішень та не можуть підтверджувати існування зобов`язання, яке судом визнано протиправним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що станом на час вирішення цієї справи відсутні правові підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 608 798,67 грн, оскільки такий борг сформований за рахунок грошових зобов`язань, які були визначені рішеннями контролюючого органу, скасованими в судовому порядку.

За таких обставин позовні вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу у розмірі 608 798,67 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу – відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник