Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №490/3137/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/108/2026 Справа № 490/3137/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі Центральний районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Гуденко О.А., за участі секретаря судового засідання Романової К.Т., без участі сторін, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у м.Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє його представник – адвокат Прокоф`єв М.М. звернувся з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови №753 від 22.08.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Позов обгрунтований наступним.

Так сторона позивача зазначає, що 18 серпня 2025 року близько 21.00 год., ОСОБА_1 перебував біля будинку №3 по вул. Озерній у м.Миколаєві, до нього раптово під`їхав службовий автомобіль із маркуванням Національної поліції України, з нього вийшло двоє осіб у форменному одязі, які представилися працівниками поліції. Вони вимагали пред`явити військово-обліковий документ для перевірки. ОСОБА_1 пред`явив витяг з мобільного додатку Резерв+, який є електронним військово-обліковим документом. Оскільки позивач є військовозобов`язаним, тому пред`явив витяг з «Резерв+, де є всі необхідні військово-облікові дані, та повідомив, що це є електронним військово-обліковим документом, на що останні нічого не відповіли. Працівники поліції не заперечували проти пред`явлення виписки з застосунку «Резерв+» та сказали, що йому потрібно сісти в авто та проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що ОСОБА_1 погодився, після чого позивач із працівниками поліції проїхав до зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . 18.08.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 складено протокол №668 за вчинення адміністартивного правопорушення.

Так у протоколі №668 від 18.08.2025 про адміністративне правопорушення, складеного на ім`я ОСОБА_1 зазначено суть адміністративного правопорушення: 18.08.2025 близько 21.20 год. з екіпажем поліцейських УПП в Миколаївській області до адміністативної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , прибув громадянин ОСОБА_1 , як особа, яка порушила законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для складання протоколу про адміністративне правопорушення, у зв`язку із тим, що приблизно о 21.00 год. 18.08.2025 під час патрулювання території на АДРЕСА_2 під час перевірки документів було виявлене правопорушення вчинене останнім, а саме те, що ОСОБА_1 , в особливий період, в порушення ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації, не мав при собі військово – облікового документу ані в паперовому ані в електронному вигляді, під час складання протоколу також не має при собі, чим вчиним правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. До протоколу №668 від 18.08.2025 не надано жодного доказу, який би підтверджував факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, тільки зазначено про необіхідність прибути для розгляду справи про адміністративне правопорушення на 10.00 год. 22.08.2025 в приміщення кабінету №7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому не зазначено навіть адреси місця знаходжння вказаного органу.

Разом з тим, сторона позивача стверджує, що ОСОБА_1 під час зупинки працівниками поліції та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення мав при собі елекронний військово – обілковий документ, однак його доводи не були взяті до уваги працівниками поліції, так і працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 . В протоколі не зазначено засоби фото, відео фіксації відмови особи від підписання та отримання другоюї копії примірника протоколу.

Водночас, за зверненням ОСОБА_1 сформований військово-обліковий документ у системі «Резерв+», що підтверджується відповідним витягом із указаної системи. У цьому військово-обліковому документі зазначено військово-облікову спеціальність, її номер, а також вказано його персональний номер в реєстрі «Оберіг». Таким чином, станом на 18 серпня 2025 року ОСОБА_1 мав сформований чинний військово-обліковий документ в електронній формі. Відповідачем жодним чином не доведено відсутність у ОСОБА_1 військово – облікового документу на дату складання відсносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за №668 від 18.08.2025.

Також сторона позивача вказує, що у постанові №753 від 22.08.2025 по справі про адміністративне правопорушення, відсутній опис дій, які становлять правопорушення, навіть не зазначено всупереч яким саме нормативно – правовим актам. Зазначена постанова взагалі не містить доказів правопорушення, оскільки протокол сам по собі не є достатнім підтвердженням провини, що є грубим порушення при складанні. Крім того, у постанові від 22.08.2025 за №753 зазначено, що ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, у свою чергу у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне провопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, тобто притягнуто до адміністративної відповідальності зовсім за інше правопорушення, а ніж відображено у протоколі. Далі, у постанові №753 від 22.08.2025 зазначено, що ОСОБА_1 отримав копію протоколу. Про що також поставив власний підпис. Зазначене не відповідає дійсності, виходячи із самого ж протоколу.

Крім того, у постанові №753 від 22.08.2025 зазначено, що 22.08.2025 року ОСОБА_1 користуючись правом передбаченим ст.ст.268, 279-9 КУпАП через канцелярію подав заяву за змістом якою провину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнав та її не оспорює, згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Разом з тим, сторона позивача стверджує, що він жодної заяви про згоду на притягнення до адміністративної відповідальності в його відсутності не підписував 18.08.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заява ж взагалі подана як вбачається із змісту постанови через канцелярію 22.08.2025 року, що не відповідає дійсності, оскільки позивач 22.08.2025 року не відвідував ІНФОРМАЦІЯ_3 , на самій же заяві відсутній номер вхідної кореспонденції. Підпис у заяві виконана іншою особою, а не ОСОБА_1 .

Також, представник позовача зазначає, що відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не врахував вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме: не з`ясував наявність чи відсутність відомостей щодо ОСОБА_1 в електронних інформаційнокомунікаційних системах, реєстрах, інших базах даних. Всі вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач виконав, вчасно оновив військово-облікові дані, на вимогу поліцейських пред`явив витяг з «Резерв+», який є військово-обліковим документом.

За таких обставин, станом як на 18 серпня 2025 року (день складання протоколу про адміністративне правопорушення), так і на 22 серпня 2025 року (день винесення оскаржуваної постанови), уповноважені представники ТЦК та СП мали можливість отримати з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про сформований військово-обліковий документ ОСОБА_1 , але не зробили цього.

Крім того, сторона позивача стверджує, що представник ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що під час складання протоколу від 18 серпня 2025 року ОСОБА_1 не пред`явив наявний у нього військово-обліковий документ у електронній формі і що працівники ТЦК, перевіривши відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста, не виявили відомостей щодо ОСОБА_1 . Оскільки наявні докази свідчать про те, що, приймаючи постанову №753 від 22 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 17000 грн, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковник ОСОБА_2 не вжив належних заходів для перевірки факту наявності у ОСОБА_1 військово-облікового документу в електронній формі шляхом отримання з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомостей про такий документ, та не врахував відсутність належних і допустимих доказів щодо ймовірного вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення 18 серпня 2025 року шляхом не пред`явлення військово-облікового документу, тому винесена постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2026 року адміністративний позов залишено без руху та надано 5-тиденний строк для усунення виявлених судом недоліків, а саме надати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.. Клопотання про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення разом з доданими до неї матеріалами - повернуто особі, яка її подала.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду м.Одеси від 20.05.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 17 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Центральний відділ Державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Справу направлено до Центрального районного суду м.Миколаєва для продовження розгляду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.05.2026 року справу передано судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді від 03.06.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з вказаним адміністративним позовом. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.07.2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 – Позивайла І.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що з позовними вимогами не погоджується, оскільки всі перелічені по тексту позовної заяви твердження позивача є надуманими, а також такими, що побудовані на спотворенні змісту наявних у справі письмових доказів (додатків) та діючого законодавства.

Твердження сторони позивача про те, що станом на 18 серпня 2025 року він мав сформований чинний військово-обліковий документ в електронній формі, спростовується наявною у матеріалах справи власноручно підписаною заявою в порядку ст. 279-9 КУпАП, по тексту якої позивач підтвердив факт відсутності при собі ВОД, визнав свою провину та надав свою згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

З приводу вказаної заяви, сторона відповідача зазначає, що перебуваючи у приміщенні відповідача, 22.08.2025 безпосередньо перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 надав її уповноваженій особі відповідача для долучення до матеріалів справи, адже наявність останньої надавала йому змогу сплатити 50 відсотків від суми штрафу, передбаченої санкцією інкримінованої йому статті.

Також представник відповідача підкреслює, що оригінал заяви позивача про визнання правопорушення в порядку ст. 279-9 КУпАП, датований 18.08.2025 – перебуває у володінні відповідача, а тому, якщо у сторони позивача наявні будь-які сумніви у тому, що підпис на цій заяві виконаний не позивачем, а іншою особою, то сторона позивача не позбавлена можливості звернутись із письмових клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи тощо.

Крім того, сторона відповідача стверджує, що дії позивача/представника позивача, щодо намагання ввести суд в оману стосовно наявності у позивача військово-облікового документа в мобільному застосунку «Резерв+» шляхом спотворення фактичних обставин, надання суду недостовірних відомостей та надання викривлених (редагованих) документів що підтверджується наступним.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач вперше здійснив уточнення даних через мобільний додаток «Резерв+» лише 24.08.2025 р., тобто після першої ідентифікації в мобільному додатку, тобто навіть після винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (відповідні виитяги з ЄДРПВР додаються). Вказане свідчить, що до 24.08.2025 р. позивач не проходив ідентифікацію, не уточнював в мобільному додатку «Резерв+» облікові дані та відповідно не міг мати військово-обліковий документ у вказаному мобільному за стосунку.

Також, представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивачем/представником позивача до матеріалів позовної заяви була надана спотворена копія військово-облікового документу з Резерв+, сформованого 07.03.2026 року, а саме з обрізаною нижньою частиною QR-коду та стертою інформацією стосовно уточнення даних.

Враховуючи наведене, сторона відповідача вважає, що позивачем не надано жодного доказу того, що він станом на 18.08.2025 року він мав військово-обліковий документ в додатку «Резерв+» та більше того з вищенаведеного вбачається факт спотворення об`єктивних обставин та намагання ввести суд в оману, зокрема шляхом надання редагованих документів (ВОД з Резерв+).

Також, представник відповідача вказує, що твердження про те, що позивач 22.08.2025 року не відвідував ІНФОРМАЦІЯ_6 , спростовується відомостями, що містяться у Книзі записів відвідувачів та обліку видачі одноразових перепусток ІНФОРМАЦІЯ_2 за 2025 рік, відповідно до яких 22.08.2025 р. у період часу з 10.04 год. до 12.45 год., позивач перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто прибув на час розгляду справи. Окрім того, відповідне твердження спростовується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно звірки контактних даних де зазначено, що звірка даних 22.08.2025 року відбувалася при особистій явці ОСОБА_1 .. Додатково, вказане твердження спростовується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АТС «ОБЕРІГ»), відповідно до якого 22.08.2025 р. відбулася звірка даних при особистій явці ОСОБА_1 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Що ж стосується іншого доказу (додатку до протоколу № 668 про адміністративне правопорушення), а саме відеозапису з нагрудного відео-реєстратора № 030700045 від 18.08.2025, на якому із дотриманням принципу безперервності зафіксовані описані вище події від моменту доставлення позивача до приміщення відповідача, процес підписання та подання заяви про визнання правопорушення та безпосередньо сам процес складання протоколу щодо позивача, під час якого позивач підтверджує відсутність в нього будь-яких ВОД, то відповідач стверджує, що не зможе долучити його як додаток до відзиву на позовну заяву, оскільки від моменту подій, описаних у протоколі № 668 про адміністративне правопорушення, минуло значно більший проміжок часу, аніж 30 днів, то відповідні відеозаписи щодо позивача були видалені автоматично за сплином часу.

Підводячи підсумок, сторона відповідача вважає, що всі перелічені по тексту позову «порушення» є уявними, вони жодним чином не стосуються процедури розгляду та подальшого винесення оскаржуваної постанови № 753 від 22.08.2025, адже матеріали судової справи не містять жодних доказів на підтвердження порушення порядку чи то процедури, передбаченої для розгляду уповноваженою на те особою відповідної постанови, за такого твердження сторони позивача є необґрунтованими та безпідставними, а позовні вимоги останнього такими, що не підлягають до задоволення.

16.07.2026 року від представника позивача – адвоката Прокоф`єва М.М. надійшла відповідь на відзив, в якій з викладеними у відзиві твердженнями не погодився та вважав їх такими, що не заслуговують на увагу обгрунтовуючи це наступним.

Так представник позивача вказує, що основним аргументом відповідача є посилання на те, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач здійснив уточнення даних через мобільний додаток «Резерв+» лише 24.08.2025. Однак такі твердження не доводять відсутності у позивача військовооблікового документа в електронній формі саме 18.08.2025 року. Відповідач фактично ототожнює дату проведення певної реєстраційної дії у Реєстрі із датою виникнення права особи на отримання та використання електронного військово-облікового документа. При цьому, відповідачем не надано: відомостей про те, що станом саме на 18.08.2025 року у Реєстрі була відсутня інформація щодо позивача; доказів неможливості формування електронного військово-облікового документа позивачем до зазначеної дати; доказів того, що позивач не пред`являв електронний документ працівникам поліції під час перевірки. Сам факт формування наданого до суду документа у 2026 році не свідчить про те, що аналогічний документ не існував у позивача у серпні 2025 року. Відповідачем не доведено негативний факт — відсутність у позивача військово-облікового документа в електронній формі на момент проведення перевірки.

Щодо неналежності посилань відповідача на відомості з Єдиного державного реєстру то сторона позивачка зазначає, що відповідач посилається на певні витяги з Єдиного державного реєстру, однак не зазначає, які саме обставини вони підтверджують. Зазначені документи можуть підтверджувати лише факт проведення певної реєстраційної дії, але не можуть підтвердити: що позивач не мав доступу до електронного військово-облікового документа; що позивач не пред`являв його під час перевірки; що працівники відповідача перевіряли наявність такого документа в установленому порядку. Таким чином, такі докази не підтверджують склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Щодо заяви поданої нібито від імені позивача в порядку ст.279-9 КУпАП, представник позивача зазначає, що відповідач значну увагу приділяє заяві від 18.08.2025, в якій нібито позивач визнав свою вину та погодився на розгляд справи без його участі. Позивач категорично заперечує факт підписання такої заяви. Вказує, що зазначений документ не є беззаперечним доказом вини позивача, оскільки відповідачем не доведено: факт особистого підписання заяви позивачем; обставини її складання; добровільність її подання; роз`яснення позивачу правових наслідків такої заяви. Посилання відповідача на те, що позивач має самостійно ініціювати почеркознавчу експертизу, є фактичним перекладенням обов`язку доказування на особу, яка оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень. Саме відповідач повинен довести правомірність використання цього документа як доказу вини. Крім того, у постанові №753 зазначено, що заява була подана 22.08.2025 через канцелярію, однак сама заява датована 18.08.2025 та не містить відомостей про її реєстрацію, вхідний номер чи інші підтвердження її отримання відповідачем. Таким чином, походження та порядок отримання зазначеної заяви залишаються недоведеними.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що 18.08.2025 позивач не мав військово-облікового документа в електронній формі. Таким чином, доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують обставини, зазначені у позовній заяві. Натомість матеріали справи свідчать про наявність істотних порушень процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанови №753 від 22.08.2025 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник – адвокат Прокоф`єв М.М. надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника.

Представники відповідача та третьої особи до судового засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 288 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Проаналізувавши аргументи сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

18.08.2025 року заступником начальника /начальник мобілізаційного відділення/ ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було складено протокол №668 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Зі змісту протоколу вбачається, що 18.08.2025 близько 21:20 год. з екіпажем поліцейських УПП в Миколаївській області, до адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , прибув громадянин ОСОБА_1 , як особа, яка порушила законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для складення протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку із тим, що приблизно о 21:00 год. 18.08.2025 під час патрулювання території на АДРЕСА_2 під час перевірки документів було виявлене правопорушення вчинене останнім, а саме те, що ОСОБА_1 , в особливий період, в порушення ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; у період проведення мобілізації, не мав при собі військово-облікового документа ані в паперовому ані в електронному вигляді, під час складення протоколу також не має при собі, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1. КУПАП.

Також, в даному протоколі роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 22.08.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В даному протоколі містить запис про те, що від пояснення та/або підписання протоколу порушник відмовився у присутності свідків, що завірено їх підписом.

22.08.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 складено Постанову №753 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП в якій зазначено наступне.

18.08.2025 року заступником начальника-начальник мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складено протокол №668 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Громадянина ОСОБА_1 , ознайомлено з протоколом роз`яснено права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та розгляд справи призначено о 10.00 год. 22.08.2025. Окрім цього, ОСОБА_1 отримав копію протоколу, про що також поставив власний підпис. Заяв чи клопотані про відкладення розгляду справи під час складення протоколу не надходило.

22.08.2025 ОСОБА_1 , користуючись правом, передбаченим ст.ст. 268, 279-9 КУПАП, через канцелярію подав заяву, за змістом якої провину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнав та її не оспорює, згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши нормативно-правові акти, що регулюють зазначені правовідносини, приходжу до наступного.

Відповідно до протоколу № 668 від 18.08.2025 р. о 21.20 на запрошення поліцейських УПП в Миколаївській області до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 прибув гр. ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку із тим, що 18.08.2025 р. близько 21.00 год. під час перевірки документів в АДРЕСА_2 , виявлено адміністративне правопорушення вчинене громадянином ОСОБА_1 , як полягає у тому, що останній в особливий період в порушення ч. 6 ст. 22 ЗУ «Пр мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації не мав при собі військово-облікового документа, а також встановленого мобільного застосунку «Резерв+» та не пред`явив його, під час складення протоколу також не мав при собі військово-облікових документів та мобільний застосунок «Резерв+» не встановлював, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 ст.210-1 КУпАП.

Стверджуваний склад правопорушення є формальним та сама по собі відсутність у громадян чоловічої статі від 18 до 60 років при собі військово-облікового документа у період проведення мобілізації, в особливий період, порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а отже складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З приводу доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , слід зазначити про наступне.

Так, протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, який засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, с одними із джерел доказів, на основі яких грунтується повне, всебічне об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Так, що сам протокол про адміністративне правопорушення складається з метою фіксації факту певної події, яка мала місце на думку уповноваженої на те особи, тобто останній являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Разом із тим, наявність чи відсутність в діях особи складу відповідного адміністративного (зокрема протиправної поведінки такої особи, яка полягає у певному порушенні, та її вини), встановлюється органом або уповноваженою особою виключно у межах справи про адміністративне правопорушення.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень посадової особи, яка розглядає відповідну справу по суті, яка й повинна з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір адміністративного стягнення та ухвалити відповідне рішення.

При обрані виду і розміру адміністративного стягнення враховується, що питання про призначення відповідного стягнення визначають форму реалізації адміністративної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер скоєного правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність тощо.

Разом із тим, з урахування подання гр. ОСОБА_1 заяви визначеної ст. 279-9 КУпАП, з урахуванням положень ч. 3 ст. 279-9 КУпАП, розмір штрафу визначається на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (№3543) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24.02.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Частина 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

При цьому, в даній статті унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX .

Стаття 210-1 КУпАП визначає покарання за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінетом Міністрів України Постановою №559 від 16.05.2024 року затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.

За правилами пункту 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

- в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

- у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559.

Відповідно до вимог пунктів 6-7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:

- Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;

- Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;

- Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).

Військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.

Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.

У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі QR-код військово-облікового документа).

За правилами пункту 8-1 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.

Відповідно до пункту 9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком, через який формується військово-обліковий документ в електронній формі.

Роздрукований витяг з електронного реєстру "Резерв+", сформований через відповідний мобільний додаток або вебпортал та містить унікальний QR-код, має юридичну силу документа, що підтверджує взяття на військовий облік.

Такий документ:

- формується безпосередньо із державної інформаційної системи (відповідно до постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 "Про Реєстр військовозобов`язаних");

- не вимагає нотаріального завірення чи додаткових підписів або печаток;

- є дійсним протягом 12 місяців з дати формування, якщо інше не зазначено в самому документі.

QR-код забезпечує верифікацію даних у режимі реального часу, що повністю відповідає вимогам електронного документообігу в умовах правового режиму воєнного стану.

Система "Резерв+" працює як цифрове відображення даних з Реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів (ЄРКВ), який веде Міністерство оборони України

Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі Закон №1951) регулюється функціонування «Резерв+»

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (№1951) електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Отже аналіз викладених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком, через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.

За таких обставин, пред`явлення мобільного додатку «Резерв+» є виконанням військовозобов`язаним вимог частини 6 статті 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач обгрунтовуючи свої позовні вимоги вказував, що станом на 18.08.2025 року під час його зупинки працівниками поліції та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення він мав при собі електронний військово-обліковий документ, сформований у системі «Резерв+».

На підтвердення вищевказаного позивачем додано до позову витяг з мобільного додатку «Резерв+».

Разом з тим, з вказаного витягу вбачається, що військово-обліковий документ сформований лише 07.03.2026 року, тобто після винесення оскаржуваної постанови.

При цьому, у витязі міститься помітка, що ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку, в зв`язку з тим, що він не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, дата звернення до Нацполіції 12.10.2025 року.

Також, суд звертає увагу, що даний витяг є ксерокопією та не містить запис про дату уточнення даних, який повинен міститься в правом нижньому кутку витягу.

При цьому, позивач в судове засідання не з`явився, його представник надав заяву про розгляд справи за їх відсутністю, в зв`язку з чим дослідити оригінал витягу та безпосередньо мобільний додаток «Резерв+», в якому був сформований вищевказаний витяг, для встановлення точної дати реєстрації в додатку та першого формуванння військово-облікового документа - не виявилося можливим.

При цьому, суд зазначає, що тільки позивач має доступ до свого мобільного телефону та додатку «Резерв+».

Також, суд зазначає, що процедура перевірки військово-облікових документів визначається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 .

Вказаною Постановою передбачено, що у період проведення мобілізації уповноважені представники ТЦК СП, поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу (п.14).

Отже, у даній Постанові мова йде про перевірку відповідними уповноваженими працівниками військово-облікового документу, наявного у особи у паперовій та/або в електронній формі.

Слід зазначити, що у ході перевірки уповноважені представники ТЦК СП, Національної поліції, Держприкордонслужби можуть застосовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Однак використання спеціального електронного обладнання є правом, а не обов`язком уповноважених представників.

Згідно ч. 1, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Разом з тим, ч.4 ст.161 КАС України передбачає, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача – суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Пасивну процесуальну поведінку позивача, яка проявляється в ухиленні від спростування доводів та доказів відповідача / суб`єкта владних повноважень, слід тлумачити саме на користь відповідача / суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 02 жовтня 2025 року у справі №990SCGC/18/25 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов`язком доказування слід вважати закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування, тобто спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало і переконливо сторони виконали вимоги щодо розподілу тягаря доказування і наскільки змогли переконати суд у правильності своєї позиції, що робить оцінку доказів алгоритмізованою та обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду не заперечуючи, що в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб`єкта владних повноважень, зазначила, що це не звільняє позивача (у цьому випадку скаржника) від права та обов`язку спростувати надані відповідачем / суб`єктом владних повноважень (у цьому випадку ВРП) докази. Пасивну процесуальну поведінку скаржника, яка проявляється в ухиленні від спростування доводів та доказів відповідача / суб`єкта владних повноважень, у цьому випадку слід тлумачити саме на користь відповідача / суб`єкта владних повноважень. Такий підхід до вирішення питання щодо розподілу тягаря доказування Велика Палата Верховного Суду застосувала в постанові від 30 травня 2024 року у справі № 990/49/23.

Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово відзначав, що принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Під час розгляду цієї справи, стороною позивача не надано будь-яких доказів, які б спростовували його винуватість у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та не доведено неправомірність винесення оскаржуваної постанови.

Крім того, суд враховує, що позивач був достовірно обізнаний про виклик на розгляд справи про адміністративне правопорушення на 22.08.2025 року, але оскільки до суду з позовом про оскарження постанови звернувся лише в квітні 2026 року - таке дійсно унеможливили прегеляд запису з відеореєстратора щодо обставин складання протоклоу 18.08.2025 року. проте наведене не спростовує факт вчинення позивачем інкримінуємого правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає у відсутності при собі військово-облікових документів у період проведення мобілізації, вчинене в особливий період.

Отже, враховуючи вищезазначене, уповноважена особа відповідача діяв відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення відповідачем призначено відповідно до норм цього Кодексу, в межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та в межах наданих йому повноважень під час виконання службових обов`язків, з підстав чого не підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування постанови.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

За такого, всебічно дослідивши обставини справи, а також надані сторонами докази кожен окремо та у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підтверджені належними, достатніми доказати, а тому не підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 48, 77, 243 246, 250, 255, 286, 292, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про оборону України», суд

УХВАЛИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у м.Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Гуденко