Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №489/6820/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/6820/26

Провадження № 1-кп/489/745/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Вирок

іменем України

30 липня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали щодо вчинення кримінального проступку у кримінальному провадженні №12026153040000107 від 11.07.2026 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, одруженого та маючого на утриманні двох малолітніх дітей, особи з інвалідністю 3 групи, відповідно до обвинувального акту проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, контактний телефон НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

Відповідно до обвинувального акту – 10.07.2026 близько 15:30 год ОСОБА_2 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , в ході конфлікту з ОСОБА_3 умисно наніс останній не менше двадцяти ударів руками, ногами, а також кусав зубами в область обличчя, кінцівок тулуба, чим заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді множинних синців, саден обличчя, обох верхніх та нижніх кінцівок, задньої поверхні грудної клітки, лівої сідниці, в ділянці правої п`ятки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (кожне).

Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Під час досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності. До суду прокурор надіслав обвинувальний акт з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, до якого додані: письмова заява підозрюваного ОСОБА_2 від 28.07.2026, складена в присутності захисника ОСОБА_4 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального правопорушення, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні; письмова заява потерпілої щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального правопорушення, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, а також матеріали досудового розслідування (кримінального провадження №12026153040000107 від 11.07.2026), у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним ОСОБА_2 своєї винуватості.

Вивчивши обвинувальний акт, додані до нього матеріали та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив умисне легке тілесне ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

При призначенні покарання суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, характеризується позитивно, раніше не судимий, має інвалідність 3 – групи, є ветераном війни, не працює, лікування у лікаря психіатра не проходив, однак у 2024 році звертався до лікаря-нарколога з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром відміни».

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає вказане в обвинувальному акті щире каяття. Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Ураховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не працює, одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей, є ветераном війни, має інвалідність 3 групи, характеризується позитивно, визнання ним своєї вини, наявність обставини, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України. Саме вказаний вид та міра покарання, на переконання суду, є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлявся. Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України. Витрати на залучення експертів відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні запобіжний захід не застосовувався та з урахуванням того, що суд дійшов висновку про можливість призначення йому покарання у виді штрафу, тому відсутні підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу до набрання вироком законної сили. Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що він зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Речові докази: диски DVD-R з відеозаписами – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Інгульський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1