Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №488/3657/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3657/25

Провадження № 2-а/488/24/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29.07.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Щеглової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2025 до Корабельного районного суду м. Миколаєва, через підсистему «Електронний суд», надійшла вказана вище позовна заява ОСОБА_1 , подана його представником – адвокатом Муравенко К.В.

У обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 577/2025 від 12.08.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Вважає постанову незаконною з таких підстав.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що 15.08.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 він під розпис отримав копію постанови № 577/2025 від 12.08.2025. Вважає, що постанова не містить жодних належних доказів чи доданих документів, які б підтверджували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У справі відсутні будь-які відомості про здійснення повідомлення позивача у спосіб, передбачений законодавством, а саме відсутня інформація про спробу контакту за наявним номером телефону та/або про вкладення до його абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 14 год. 00 хв. 07.12.2024, що є датою вчинення правопорушення. Однак спірна постанова № 577/2025 у справі про адміністративне правопорушення винесена 12.08.2025, тобто адміністративне стягнення накладене на позивача поза межами строку, встановленого частиною сьомою статті 38 КУпАП.

Посилаючись на викладене, просив позов задовольнити, скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 577/2025 від 12.08.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29.08.2025 позивачу було поновлено строк для звернення до суду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача з клопотаннями про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не звертався.

30.09.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що процедура розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності була здійснена з дотриманням вимог закону. Правопорушення було кваліфіковано, виходячи із норм закону та на законних підставах начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 була винесена постанова про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 .

Позивач не надав належне підтвердження того, що він повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про причину своєї неявки за викликом шляхом безпосереднього звернення до відповідача не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття. За своєю юридичною природою нез`явлення вчасно позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 в установлений термін – це правопорушення, яке носить триваючий характер.

02.10.2025 представник позивача подала відповідь на відзив, у якому зазначала, що заперечення відповідача є необґрунтованими та просила позов задовольнити.

Враховуючи відсутність клопотань про проведення судового засідання та наявність достатніх доказів для розгляду справи, суд вбачає можливим розглянути справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, в їх сукупності, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з частинами 1, 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на матеріали справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є військовозобов`язаним. Звання – солдат, ВОС 403940, телекомунікації, телеграфіст. Перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Має інвалідність другої групи, яка діє до 26.03.2030. Дані уточнені 25.05.2025. Викладене підтверджується військово-обліковим документом у системі ІНФОРМАЦІЯ_6 серії НОМЕР_1 від 18.06.2025.

Повісткою № 1470960 від 27.11.2024 ОСОБА_1 викликався на 14:00 год. 07.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних. Вказана повістка була надіслана поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення та описом вкладення за адресою реєстрації позивача: АДРЕСА_2 і повернута до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 577/2025 від 12.08.2025 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вказана постанова мотивована тим, що 05.08.2025 об 11 год. 30 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 під час уточнення даних з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було виявлено адміністративне правопорушення, що вчинив військовозобов`язаний ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, а саме, будучи належним чином оповіщений відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, не прибув за викликом повісткою № 1470960 від 27.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначений у повістці – 07.12.2024 о 14 год. 00 год., чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 07.12.2024 ОСОБА_1 був оповіщений належним чином, але не з`явився, причину не прибуття за викликом не повідомив, підтверджуючих документів щодо наявності поважних причин неприбуття не надав, чим порушив вимоги абзацу 8 ч. 3 ст. 22, України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, і вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На ОСОБА_1 цією ж постановою накладено штраф у розмірі 17 000грн.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, отримала копію постанови 15.08.2025.

За клопотаннями представника відповідача до матеріалів справи долучені та досліджені судом копії протоколу та постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , копія інформації з системи «Оберіг», копія повістки з рекомендованим поштовим відправленням та описом вкладення та копія книги обліку відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 07 до 18 грудня 2024 року.

Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з оскаржуваною постановою, позивач порушив абзац восьмий ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у якому встановлено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначене у ній місце та строк.

Зокрема, у частині 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6)реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Пунктом 41 Порядку № 560, зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

У разі відсутності належного оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не прибуття останнього не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Оскільки у такому випадку неможливим є встановлення порушення правил військового обліку в частині прибуття за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з огляду на відсутність належного виклику.

З аналізу вищенаведених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

З огляду на зміст оскаржуваної постанови, повістка № 1470960 від 27.11.2024 сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до п. 30 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період. Повістка була направлена засобом поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням на адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання громадянина.

Відповідно до змін, які були внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2024 року № 1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Між тим, у матеріалах справи відсутні як докази вручення повістки № 1470960 особисто позивачу, так і докази належного повідомлення позивача зокрема, за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Водночас, позивач вказує на порушення відповідачем строків накладення адміністративного стягнення.

Строки накладення адміністративного стягнення визначено статтею 38 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно із ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто, приписами частини 7 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено строки, після закінчення яких виключається можливість накладення адміністративних стягнень.

Згідно із пунктом 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Комплексний аналіз статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення дає підстави для висновку, що початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

У свою чергу слід відмітити, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче правопорушення».

В теорії адміністративного права триваючими уважаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад адміністративного правопорушення, за вчинення якого на позивача накладено стягнення, суд дійшов висновку, що в цьому випадку неявка за повісткою у визначений день є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення не має триваючого характеру, а тому є вчиненим (завершеним) 07.12.2024. Саме з цієї дати правопорушення слід вважати виявленим відповідачем. Тримісячний строк з дня вчинення правопорушення закінчується 07.03.2025.

У протилежному випадку, несвоєчасне виконання територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх повноважень (проявлення пасивної поведінки, тобто бездіяльності) нівелює інститут «строків накладення адміністративного стягнення».

Натомість, з огляду на протокол № 577/2025, адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, було виявлене 05.08.2025, а адміністративне стягнення накладене 12.08.2025, тобто поза межами строків, які визначено ч. 7 ст. 38 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Сторона відповідача доказів на спростування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та вказаних у позові обставин до суду не надала, доводи позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення в суді не спростувала, доказів на підтвердження порушення позивачем норм ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та вчинення адміністративного правопорушення не надала та оскаржувана позивачем постанова їх не містить.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова № 577/2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 12.08.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., винесена без належних доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

До того ж, контролюючим органом прийнято спірну постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення поза межами строку, передбаченого частиною 7 статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, оскаржувана постанова № 577/2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 12.08.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00грн. підлягає скасуванню.

У ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень, які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 5, 6 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, ст. ст. 22, 34, 245, 247, 251, 280, 293 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову № 577/2025 від 12.08.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складене 29 липня 2026 року.

Суддя Я.В. Щеглова