Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №478/985/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/985/26 Провадження № 3/478/157/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року смт. Казанка

Суддя Казанківського районного суду Миколаївської області Іщенко Х.В., при секретарі Крюкової О.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, проживаючої по АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серія ВАД № 876834 від 20.07.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своїх малолітніх дітей, доньок: - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме, перебуваючи у п`яному вигляді, не забезпечила догляду за своїми малолітніми дітьми, що виразилася в тому що зранку 20.07.2026 року о 08.52 год. діти були не нагодовані, в будинку було не прибрано, дітям не приділялось належної уваги.

Такі дії ОСОБА_1 особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, були кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

При судовому розгляді справи ОСОБА_5 вину в інкримінуємому їй адміністративному правопорушені не визнала та пояснила, що вона перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_6 (рідний син заявниці). Разом виховують трьох малолітніх дітей, в тому числі ОСОБА_4 , який є рідним сином ОСОБА_6 . Повідомила, що вона перебуває в неприязнених відносинах з матір`ю свого цивільного чоловіка ОСОБА_7 , яка прискіпливо ставиться до неї, постійно провокує конфлікти та вчиняє сварки, висловлює на її адресу прокльони та образи. Причиною такого ставлення до неї є маніакальне бажання останньої відібрати у неї її сина, народженого від спільного проживання з її сином та який доводиться їй рідним онуком. З цією метою вона ціленаправлено пліткує поміж сусідів, виставляючи її у неприглядному вигляді, оговорюючи її що вона не належно виховує дітей, які завжди голодні, недбала господарка та зловживає спиртним, та після кожної сварки телефонує до поліції. Зазначає, що хоча вона перебуває на обліку як малозабезпечена сім`я (родина) та отримує соціальну допомогу, в домі постійно є в достатній кількості продукти харчування. Займаючись городиною робить запаси продуктів на зимовий період. Діти завжди доглянуті та охайні, забезпечені всім необхідним, в тому числі речами індивідуального вжитку, одягом. Домоволодіння вона завжди утримує в порядку та чистоті, в тому числі підтримує санітарний стан. Вона належним чином виховує своїх, дітей, слідкує за їх дозвіллям. Скарг на неї від сусідів до селищної ради не надходило та вона ніколи не притягувалась до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дітей (невиконання батьківських обов`язків).

19.07.2026 року її цивільний чоловік, який проходить службу в ЗСУ, перерахував їй на банківську картку грошові кошти для забезпечення потреб сім`ї та дітей. Цього ж дня вона придбала необхідні речі, в тому числі для дітей, та продукти харчування. Також вона придбала пляшку пива, ємкістю 2 л., як вжила за вечерею. Її діти перебували з нею, знаходились під її наглядом, були накормлені та доглянуті.

Зранку, 20.07.2026 року до її домоволодіння приїхала мати її цивільного чоловіка ОСОБА_7 , та вчинила сварку з підстав, що вона знаходиться в стані сп`яніння та неналежне виховує своїх дітей, почала погрожувати та вимагати віддати їй на виховання її онука, а коли отримала відмову навмисно викликала поліцію та працівників у справах дітей селищної ради.

Дослідивши матеріали справи, протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення які маються в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. ст. 245, 252 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення і обов`язком органу, який її розглядає, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.

Докази, на основі який встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, цей орган оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП про розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Тобто, якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст. 184 КУпАП.

В силу приписів вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пунктом 9 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2015 року визначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 876834 від 20.07.2026 року вказана норма матеріального права застосована не була, оскільки не було конкретизовано, у який спосіб ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своїх малолітніх дітей та яких саме обов`язків вона не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п. 31 по справі «Ракевич проти Росії» та п. 109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».

Належних та допустимих доказів того, що відбулась подія адміністративного правопорушення та наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а саме ухилення останньої від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання дитини, відповідальність за яке передбачено ст. 184 КУпАП, суду надано не було.

Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім зазначеного, фабула вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, не узгоджується з матеріалами справи.

Так, допитана в якості свідка головний спеціаліст служби дітей Казанківської селищної ради ОСОБА_8 повідомила суд, що вона у справах неодноразово відвідувала родину ОСОБА_1 яка стоїть на обліку як малозабезпечена родина, на предмет обстеження матеріально-побутових умов проживання. В оселі завжди було охайно, ніякого безладу. В домі постійно була їжа та продукти харчування, хоч і не у великому асортименті. Діти забезпечені одягом (не на виріст). В домі на належному рівні підтримується санітарний стан. Жодного разу, під час відвідування (обстеження) вона ніколи не бачила в домі спиртні напої або пляшки від них. Також жодного разу вона не бачила що ОСОБА_1 була у стані алкогольного сп`яніння чи напідпитку.

20.07.2026 з ранку її, як представника служби у справах дітей направили на виклик до родини ОСОБА_1 з питання неналежного виконання останньою батьківських обов`язків. По прибуттю на місце вона довідалась, що представника селищної ради викликала ОСОБА_7 , яка поводила себе в даній ситуації дуже агресивно та поведінка якої не відповідала обстановці. Діти були вдома, з матір`ю. В домі брудно не було. Чи були діти на кормлені (не голодні) їй достовірно невідомо. Однозначно, вона може стверджувати, що в ході спілкування з ОСОБА_1 (близько 9.00 год. ранку), жодних ознаків алкогольного сп`яніння, чи вживання нею алкогольних напоїв вона не бачила, запаху спиртного від неї чути не було, як і не було в домі пляшок від спиртного.

Доказів того, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями та дійсно зранку 20.07.2026 року перебувала у стані алкогольного сп`яніння, крім письмових пояснень заявниці, матеріали справи не містять. Акту обстеження соціально-побутових умов проживання малолітніх дітей ОСОБА_1 за вказаним домоволодінням на предмет матеріального забезпечення. - продуктами харчування, одягом, речами індивідуального вжитку, антисанітарного стану (що свідчить із фабули протоколу), матеріали справи також не містять.

Суд вважає, що з матеріалів справи неможливо встановити причинний зв`язок між діями (чи бездіяльністю) ОСОБА_1 та наслідками, які настали (неналежного догляду за дітьми).

Разом з тим, належні, допустимі та достатні докази неналежного виконання батьківських обов`язків в матеріалах справи відсутні, а сам по собі факт перебування ОСОБА_1 із заявницею ОСОБА_7 (матір`ю цивільного чоловіка) не доводить факту неналежного виконання батьківських обов`язків та не охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП.

З вказаного вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення був складений за самим фактом звернення до відділення поліції як засіб реагування.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ висвітлив ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, на думку ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, винуватість у скоєнні яких певною особою має доводитися в суді, адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, за наведеного порушення порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, та не викладення суті адміністративного правопорушення, позбавляє процесуальної можливості орган (посадову особу), уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, з`ясувати обставини щодо вчинення адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, а відтак, і наявність складу адміністративного правопорушення.

У такому вигляді протокол про адміністративне правопорушення не може бути предметом судового розгляду, оскільки викликає обґрунтовані сумніви щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на обставини, встановлені під час судового розгляду, прихожу висновку про те, що подія і склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 184 КУпАП, в діях ОСОБА_1 відсутній, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись п. 1 ст. 247, ст. ст. 276 - 280, 283 - 285 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Х.В. Іщенко