Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №473/2633/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2633/26

Номер провадження1-кп/473/299/2026

ВИРОК

іменем України

"30" липня 2026 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження № 12026150000000228 від 01 квітня 2026 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кустівці Хмільницького району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, працює машиністом навантажувача в ТОВ «Жнива України XXIII», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , (м.т. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 )

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Учасники кримінального провадження:

прокурори: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпіла: ОСОБА_6 ,

захисник: адвокат ОСОБА_7 ,

обвинувачений: ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 обвинувачується у тому, 01 квітня 2026 року, близько 12.10 год., виконуючи дорожні роботи на ділянці проїзної частини автодороги Н-24 «Благовіщенське - Миколаїв», в районі будинку № 151 по вул. Самосенків, в с. Новогригорівка Вознесенського району Миколаївської області, зупинив керований ним екскаватор - навантажувач «Volvo BL71B», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на узбіччі проїзної частини вищевказаної автодороги праворуч відносно напрямку руху від м. Вознесенська у напрямку м. Миколаєва.

У той же час по проїзній частині автодороги Н-24 «Благовіщенське - Миколаїв» по напрямку від м. Вознесенська в бік м. Миколаєва рухався мотоцикл «Forte 200 R», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_8 .

Надалі ОСОБА_3 , маючи намір виконати маневр розвороту в бік м. Вознесенська, грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху, а саме: будучи зобов`язаним знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також те, що його дії не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно, не реагуючи на її зміни, перед початком руху та зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав рух екскаватора- навантажувача «Volvo BL71B», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та виїхав з узбіччя на проїзну частину автодороги Н-24 «Благовіщенське - Миколаїв» по якій в цей час рухався мотоцикл «Forte 200R», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_8 , внаслідок чого допустив з ним зіткнення.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоциклу «Forte 200R» реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, від яких цього ж дня помер.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та надав суду показання, що дійсно за обставин зазначених в обвинувальному акті, керуючи транспортним засобом, він порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

Він розуміє, що вчинив неправильно, йому дуже прикро за свою поведінку та вчинок. З матеріалами досудового розслідування ознайомлений, їх не оспорює, у вчиненому щиро кається, просить не досліджувати усі докази, а обмежитися його допитом.

Вислухавши думки учасників процесу суд приходить до висновку, що клопотання прокурора та обвинуваченого про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_3 не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення кримінального правопорушення, їх добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого. Обвинуваченому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Постановою органу досудового розслідування від 01.04.2026 року речовим доказом за кримінальним провадженням визнано: екскаватор - навантажувач «Volvo BL71B», реєстраційний номер 25841 ВН /а.к.п. 68-69/;

Постановою органу досудового розслідування від 01.04.2026 року речовим доказом за кримінальним провадженням визнано: мотоцикл «Forte 200 R», реєстраційний номер НОМЕР_4 /а.к.п. 73-74/;

Потерпіла ОСОБА_9 надала суду заяву, в якій просила проводити судовий розгляд кримінального провадження без її участі. У разі визнання ОСОБА_3 винним, просила застосовувати до останнього покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Таким чином, аналіз та оцінка приведених в сукупності доказів приводять суд до переконання доведеності вини обвинуваченого в пред`явленому йому обвинуваченні.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

Обставинами, що пом`якшуть покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, відшкодування витрат на поховання потерпілого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, який є необережним, тяжким, суспільну небезпеку злочину – оскільки життя та здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, обставини злочину, наслідок злочинних дій. Разом з тим, суд бере до уваги те, що обвинувачений до кримінальної відповідальності в не притягувався, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем роботи характеризується позитивно.

Крім того, суд враховує положення п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й ставлення особи до цих порушень та поведінку після вчинення злочину. В даній справі, суд враховує те, в результаті злочину настали наслідки у виді смерті потерпілого, в чому обвинувачений щиро кається, відшкодував матеріальну шкоду.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обвинуваченому повинно бути призначене основне покарання в виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, з звільненням від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, з покладанням обов`язків відповідно до ст. 76 КК України.

Так, в судовому засіданні сторона захисту заявила клопотання про передачу ОСОБА_3 на поруки трудовому колективу в частині додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на те, що особу яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації, а згідно ст. 12 КК України, ч. 2 ст. 286 КК України є тяжким злочином.

При цьому слід зазначити, що право суду призначати покарання на власний розсуд, зокрема без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.10.2020 у справі №487/5034/18, згідно з якими «поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо».

Крім того, суд звертає увагу на те, що у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зазначається про те, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання. В даній справі на переконання суду, призначення додаткового покарання покладатиме на обвинуваченого надмірний тягар.

Тому на думку суду, враховуючи обставини вчинення злочину, те що ОСОБА_3 хоч і вчинив тяжкий злочин, однак він відноситься до необережних злочинів, обставини, які пом`якшують його покарання, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, дані про особу обвинуваченого, який виключно позитивно характеризується за місцем роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, наявність батьків похилого віку, яким допомагати може тільки він, так як його рідний брат зник безвісти під час виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, свою провину у вчинені злочину визнав повністю, висловив жаль з приводу вчиненого, є соціально адаптованою особою, відшкодував витрати на поховання загиблого ОСОБА_8 , те, що позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його єдиного джерела доходу, потерпіла ОСОБА_6 просила призначити покарання ОСОБА_3 не пов`язане з позбавленням волі, суд вважає, що його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (т.1, а.к.п.116, 124, 180).

Так, під час досудового розслідування проведено:

• судову автотехнічну експертизу по дослідженню технічного стану екскаватора-навантажувача «Volvo BL71B», реєстраційний номер НОМЕР_3 , № СЕ-19/115-26/5061-IT від 10 квітня 2026 року вартістю 3565,60 грн.;

• судову автотехнічну експертизу по дослідженню технічного стану мотоциклу «Forte 200R», реєстраційний номер НОМЕР_4 , № СЕ-19/115-26/5062-ІТ від 09 квітня 2026 року вартістю 3 565,60 грн.;

• судову транспортно-трасологічну експертизу № СЕ-19/115-26/5060-ІТ від 15 квітня 2026 року вартістю 7131,20 грн.;

• судову автотехнічну експертизу по дослідженню обставин і механізму ДТП № СЕ-19/115-26/5455-ІТ від 17 квітня 2026 року вартістю 3850,88 грн.

Всього витрати на залучення експертів склали 18113,28 гривень, які підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, суд,

У Х В А Л ИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортним засобом.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання звільнити, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки та покласти, на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати на залучення експертів на користь держави у сумі 18113 (вісімнадцять тисяч сто тринадцять) гривень, 28 копійок.

Скасувати арешт з майна, накладений ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 квітня 2026 року, а саме з екскаватора - навантажувач «Volvo BL71B», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Скасувати арешт з майна, накладений хвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 квітня 2026 року, а саме з мотоцикла «Forte 200R», реєстраційний номер НОМЕР_4 ,

Речові докази, а саме екскаватор - навантажувач «Volvo BL71B», реєстраційний номер НОМЕР_3 , мотоцикл «Forte 200 R», реєстраційний номер НОМЕР_4 повернути власникам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1