Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №127/35901/24 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/35901/24

Провадження 2/127/5312/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 127/35901/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог – приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Посвятенко Юрій Дмитрович про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності,

в с т а н о в и в:

31.10.2024 року судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог – приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Посвятенко Юрій Дмитрович про розірвання договору довічного утримання.

Ухвалою суду від 12.11.2025 року залучено до участі правонаступника позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_1 .

10.12.2025 року зареєстровано заяву позивача про зміну предмета позову.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.05.2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уклали договір довічного утримання, що був посвідчений приватним нотаріусом ВМНО Посвятенко Ю.Д. за реєстр. № 1443.

Згідно з умовами договору, відчужувач передає у власність, а набувач приймає у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1 договору, матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватись набувачем відчужувачу, оцінюється сторонами в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, встановлений для непрацездатних осіб ЗУ «Про прожитковий мінімум» та ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Утримання (догляд) визначається у вигляді: надання побутових послуг (прибирання квартири 1 раз на тиждень, прання постільної білизни – один раз на два тижні, ремонт сантехнічного та іншого обладнання квартири тощо; забезпечення відчужувача необхідними медикаментами та іншими лікувальними засобами на підставі виданих лікарем рецептів та призначень; оплата медичних послуг (прийом лікаря, діагностика, лабораторні дослідження тощо), у випадку необхідності стаціонарного лікування відчужувача набувач несе всі витрати, пов`язані з лікуванням та перебуванням відчужувача у лікарні; особистий догляд за відчужувачем (у разі необхідності) у випадку його захворювання або забезпечення такого догляду третіми особами, включаючи оплату послуг по догляду;забезпечення щоденним харчуванням у кількості, необхідній для нормального калорійного харчування відчужувача, з урахуванням норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії, які затверджуються Міністерством охорони здоров`я України (п.2.2. договору).

Розділом 3 договору визначені права та обов`язки сторін, зокрема, права відчужувача: вимагати від набувача своєчасного та повного надання утримання та догляду згідно з п. 2 цього договору, вимагати розірвання договору та повернення права власності на квартиру в разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків за цим договором.

Згідно п. 3.4 договору, обов`язками набувача є: у встановлені строки та в необхідному обсязі надавати утримання (догляд) згідно з п. 2 цього договору; надати відчужувачу право на безоплатне пожиттєве проживання в квартирі, до припинення дії договору не укладати щодо квартири правочини щодо передачі її у власність іншим особам тощо.

ОСОБА_3 була похилого віку, мала хронічні захворювання, неспроможна самостійно себе доглядати, потребувала постійної допомоги у наданні побутових послуг, забезпеченні необхідними медикаментами, періодичного амбулаторного та стаціонарного лікування, забезпечення щоденним харчуванням.

Однак, починаючи з лютого 2022 року відповідачка взагалі припинила утримувати ОСОБА_3 відповідно до умов договору довічного утримання, не відвідувала її за місцем проживання, не цікавилась її потребами та станом здоров`я, не забезпечувала харчуванням, медикаментами, не надавала їй матеріальну допомогу.

На думку позивачки, відповідачка порушила умови п. п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.4 договору.

Крім того, після укладення договору довічного утримання, ОСОБА_2 виселила ОСОБА_3 з квартири в будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 була позбавлена можливості проживати в належній їй квартирі.

ОСОБА_3 проживала в будинку одна, без належної допомоги та догляду, в антисанітарних умовах, за відсутності будь-яких побутових умов.

Догляд за ОСОБА_3 здійснювали сторонні люди – сусіди по селу - ОСОБА_1 та її чоловік.

На підставі заяви про уточнення позовних вимог правонаступник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 просила розірвати договір довічного утримання, укладений 17.05.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ВМНО Посвятенко Ю.Д. за реєстр. № 1443 та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування.

10.02.2025 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач визнала, що 17.05.2019 року між нею і ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання і згідно п. 1.1 договору ОСОБА_3 передала їй у власність квартиру АДРЕСА_3 , натомість вона зобов`язалась забезпечити позивача утриманням (доглядом) довічно на умовах договору. ОСОБА_3 , як особа похилого віку з хронічними захворюваннями, потребувала постійної допомоги у побуті, у забезпеченні необхідними медикаментами, продуктами, періодичного амбулаторного та стаціонарного лікування тощо. Таку допомогу вона надавала позивачу постійно і на належному рівні, жодних претензій щодо невиконання умов договору не було, вона постійно відвідувала ОСОБА_3 , цікавилась потребами, станом здоров`я, забезпечувала харчуванням і медикаментами, однак з травня 2024 року її почали не допускати до ОСОБА_3 , оскільки у неї з`явився новий утримувач – ОСОБА_4 . ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 на квартиру в порядку спадкування за заповітом задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, крім того, такий позов пред`явлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

Судом вчинені наступні процесуальні дії.

Загальне провадження у справі відкрите 04.11.2024 року.

27.11.2024 року витребувані докази у справі.

10.02.2025 року надійшов відзив на позов.

11.02.2025 року зупинене провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України – до залучення правонаступника позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03.10.2025 року поновлене провадження у справі та витребуваний доказ – копія спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_3

12.11.2025 року залучено до участі в справі № 127/35901/24 правонаступника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 .

10.12.2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Синявська К.Ю. подала заяву про зміну предмета позову і доповнення позову вимогою про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 .

03.02.2026 року судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог.

06.02.2026 року від представника відповідача Байдака В.Г. надійшов відзив на заяву про зміну (доповнення) предмета позову.

03.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Синявська К.Ю. позов підтримала. Просила вимоги ОСОБА_1 задоволити в повному обсязі. Суду пояснила, що оскільки відповідач не виконувала умов договору довічного утримання, а ОСОБА_3 потребувала такої допомоги, з 2022 року фактичний догляд за ОСОБА_3 почали здійснювати ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 . Заповіт ОСОБА_3 склала на користь ОСОБА_1 , яка її доглядала та поховала, однак, оформити право власності на частину спадкового майна - квартиру по АДРЕСА_1 не може, оскільки на момент смерті квартира була зареєстрована за ОСОБА_2 , тому просила розірвати договір та визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала, суду пояснила, що вона та її чоловік допомагали сусідці – ОСОБА_3 , яка була похилого віку, одинока, потребувала допомоги, а з літа 2024 року почали доглядати її постійно, разом з нею їздили до лікарів, перед цим приводили її в порядок, мили, прали білизну, купляли для неї новий одяг. ОСОБА_3 жила сама в будинку, в антисанітарних умовах, без ремонту, приходила до них їсти. ОСОБА_2 за нею не доглядала, хоча в селі всі знали, що за договором довічного утримання ОСОБА_3 передала їй свою квартиру. Доступу до квартири і документів вона не мала, тому ОСОБА_4 допомагав бабі з оформленням дублікатів документів. Влітку 2024 року ОСОБА_3 склала на неї заповіт, також вона хотіла розірвати договір довічного утримання, вони їздили з нею на консультацію до нотаріуса, а в жовтні 2024 року вона звернулась до суду з даним позовом. Після смерті в січні 2025 року вони з чоловіком її поховали, ОСОБА_2 участі у похованні не брала. Просила позов повністю задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача – адвокат Байдак В.Г. позов не визнав, відзиви підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, суду пояснила, що протягом багатьох років вона з чоловіком допомагала сусідці ОСОБА_3 і саме ОСОБА_3 проявила ініціативу на укладення договору довічного утримання. Передала ключі від квартири і з того часу в м. Вінницю вона не їздила, оскільки в квартирі не було каналізації і умов для проживання. Зі згоди ОСОБА_3 вона поселила в квартиру переселенців, які зробили там ремонт і живуть до цього часу. Відповідач пояснила, що з 2019 року до 2024 року добросовісно виконувала свій обов`язок по договору, оплачувала операцію на очах і лікування, щодня носила їжу, продукти, молоко по декілька разів на день, купляла все, що хотіла ОСОБА_3 , чоловік фізичною силою допомагав по господарству до того часу, як його мобілізували. ОСОБА_3 жила в таких умовах, як звикла, а коли вона наводила порядок в хаті, прала речі, баба все псувала. В будинку у неї не було ванної, тому вона приходила до них митися, вимірювати тиск, обідати. Претензій з боку ОСОБА_3 ніколи не було і вона не пропонувала розірвати договір. Грошей щомісячно вона не давала ОСОБА_3 , оскільки п. 2.1 договору і слово «утримання» розуміла так, що має всім допомагати. 04.05.2024 року вона в черговий раз прийшла до ОСОБА_3 , принесла продукти, паску, але хвіртка була зачинена. Перелізла через паркан та з`ясувала, що двері також зачинені. ОСОБА_3 не захотіла з нею спілкуватись, ховалась і двері не відчинила, сказала, що ОСОБА_4 замінив замки. Таким чином, з травня 2024 року ОСОБА_1 та її чоловік стали не допускати її до ОСОБА_3 , перебравши на себе обов`язки утримувачів. Вони зачинили хвіртку, чим позбавили її доступу до домоволодіння ОСОБА_3 , протиправно втрутились, чинили їй перешкоди у виконанні умов договору довічного утримання.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що зі сторонами у справі, ОСОБА_3 , знайома як з односельчанами, неприязних стосунків немає. ОСОБА_1 та її чоловік допомагали ОСОБА_3 , яка потребувала такої допомоги, щодня приносили їжу, а коли вона померла - поховали.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що позивачку знає давно, вони товаришують, а відповідачку не знає. ОСОБА_7 і ОСОБА_4 допомагали ОСОБА_3 , яка хворіла, возили її до лікарів, доглядали її, лікували. На прохання ОСОБА_1 вона також купувала для ОСОБА_3 одяг, постіль, підгузки, продукти і привозила в село. ОСОБА_1 прибирала в будинку ОСОБА_3 , в якої було дуже брудно. ОСОБА_3 їй розповідала, що мала квартиру, але її забрали, в квартиру потрапити не може. ОСОБА_2 вона ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що ОСОБА_1 – його дружина, відповідачка – односельчанка, неприязних стосунків немає. Зі ОСОБА_3 він разом працював, вона підтримувала дружні стосунки з його матір`ю. ОСОБА_3 жила в м. Вінниці, а коли вийшла на пенсію, то жила в селі. Вона потребувала допомоги по господарству, зверталась до нього і він допомагав фізичною працею, косив траву. ОСОБА_3 розповідала, що уклала договір довічного утримання, але допомоги від тих людей немає. Дружина також почала допомагати ОСОБА_3 , мила її, лікувала, готувала їжу, прала речі. Відповідачку жодного разу в господарстві ОСОБА_3 він не бачив. Лікування ОСОБА_3 оплачувала сама, вони лише возили її в лікарню. В її квартирі в м. Вінниці він був давно, квартира була занедбана, але в ній жили квартиранти і ОСОБА_3 не могла потрапити в середину.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що сторони – її односельчани, сусіди. ОСОБА_2 доглядала ОСОБА_3 , годувала, лікувала, оплачувала операцію, ніколи її не ображала. В 2024 році Циби зачинили ОСОБА_3 в хаті, ключі від хати і хвіртки забрали, відповідачку не допускали до неї.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що зі сторонами знайома, ОСОБА_3 знала з дитинства. ОСОБА_3 колись доглядав її племінник, але вона розірвала з ним договір і уклала договір довічного утримання з ОСОБА_2 . Відповідач та її чоловік багато років доглядали бабу, допомагали їй, лікували, годували. В 2024 році почали приходити до ОСОБА_3 інші доглядачі – подружжя ОСОБА_10 . Хвіртку і хату зачинили, відповідач не могла потрапити до ОСОБА_3 , ОСОБА_10 цьому перешкоджали.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що зі сторонами справи знайомий. ОСОБА_2 доглядала ОСОБА_3 , допомагала по господарству, носила їй їжу, молоко.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що зі сторонами знайомий, ОСОБА_3 знав. Вона жила сама в батьківській хаті навпроти відповідачки. Колись бабу доглядав її племінник, але вони посварились. З відповідачкою вони уклали договір довічного утримання в 2019 році, умови якого відповідач виконувала, годувала бабу, лікувала, допомагала по господарству. В 2024 році з`явились інші люди, які зачинили хвіртку і відповідач не могла потрапити до ОСОБА_3 .

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 17.05.2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (відчужувач) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (набувач) уклали договір довічного утримання, що був посвідчений приватним нотаріусом ВМНО Посвятенко Ю.Д. за реєстр. № 1443.

Згідно з умовами договору, відчужувач передає у власність, а набувач приймає у власність однокімнатну квартиру загальною площею 34 кв.м., житловою площею 19, 5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1 договору, матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватись набувачем відчужувачу, оцінюється сторонами в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, встановлений для непрацездатних осіб ЗУ «Про прожитковий мінімум» та ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Згідно п. 2.2 утримання (догляд) визначається у вигляді:

а) надання побутових послуг (прибирання квартири 1 раз на тиждень, прання постільної білизни – один раз на два тижні, ремонт сантехнічного та іншого обладнання квартири тощо;

б) забезпечення відчужувача необхідними медикаментами та іншими лікувальними засобами на підставі виданих лікарем рецептів та призначень; оплата медичних послуг (прийом лікаря, діагностика, лабораторні дослідження тощо), у випадку необхідності стаціонарного лікування відчужувача набувач несе всі витрати, пов`язані з лікуванням та перебуванням відчужувача у лікарні; особистий догляд за відчужувачем (у разі необхідності) у випадку його захворювання або забезпечення такого догляду третіми особами, включаючи оплату послуг по догляду;

в) забезпечення щоденним харчуванням у кількості, необхідній для нормального калорійного харчування відчужувача, з урахуванням норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії, які затверджуються Міністерством охорони здоров`я України (п.2.2. договору).

Згідно п. 2.3 у випадку, якщо обсяг необхідного утримання у поточному місяці перевищує суму, зазначену в п.п. 2.1 цього договору, утримання (догляд) мають надаватись набувачем у повному обсязі та сума щомісячного утримання не підлягає зменшенню у наступних місяцях.

Розділом 3 договору визначені права та обов`язки сторін, зокрема, права відчужувача: вимагати від набувача своєчасного та повного надання утримання та догляду згідно з п. 2 цього договору, вимагати розірвання договору та повернення права власності на квартиру в разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків за цим договором.

Згідно п. 3.4 договору, обов`язками набувача є: у встановлені строки та в необхідному обсязі надавати утримання (догляд) згідно з п. 2 цього договору; надати відчужувачу право на безоплатне пожиттєве проживання в квартирі, до припинення дії договору не укладати щодо квартири правочини щодо передачі її у власність іншим особам тощо.

Згідно п.4.2, цей договір укладений за згодою чоловіка набувача – ОСОБА_13 , викладеною в заяві (п.4.2).

У заяві ОСОБА_13 , крім іншого, застережено, що договір із ОСОБА_3 його дружина укладає на свій власний розсуд, внаслідок чого у спільну сумісну власність їх подружжя перейде квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.4.4. передачею квартири набувачеві у власність вважається підписання сторонами цього договору. Право власності на набуту за цим договором квартиру виникає у набувача з моменту державної реєстрації цього права, яка проводиться відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Договір підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_2 особисто в присутності нотаріуса, особи сторін, їх дієздатність, належність нерухомості нотаріусом встановлено та перевірено. Договір зареєстровано в реєстрі за № 1443.

Крім того, 17.05.2019 року приватним нотаріусом ВМНО Посвятенком Ю.Д. на підставі ст. 73 ЗУ «Про нотаріат» та у зв`язку з посвідченням договору довічного утримання (догляду) накладено заборону на відчуження зазначеного у договорі майна – квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 , до припинення чи розірвання цього договору. Заборона зареєстрована в реєстрі за № 1444 та внесена 17.05.2019 року до Державного реєстру.

Згідно повідомлення МКП «УК «Житло-гарант» від 14.11.2024 року, ОСОБА_3 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 з 02.11.1976 року по 04.12.2019 року. З 31.10.2019 року по даний час в квартирі зареєстрована ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особовий рахунок відкрито на ОСОБА_3 . Заборгованість за оплату послуг з управління будинком станом на 14.11.2024 року відсутня.

Згідно виписки з медичної карти від 19.07.2024 року, ОСОБА_3 знаходилась під лікарським спостереженням з 22.05.2014 року, зокрема, зверталась за медичною допомогою 14.11.2011 року щодо носової кровотечі, гіпертонічної хвороби, 26.06.2016 року через гіпертонічний криз, 15.06.2016 року через гіпертонічну хворобу, 13.01.2017 року – ІХС дифузний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу, 10.02.2017 року, 13.01.2018 року – остеохондроз шийного відділу хребта, 14.03.2019 року – остеохондроз поперекового відділу, 10.07.2020 року, 05.03.2021 року, 21.10.2022 року, 16.08.2023 року, 14.08.2023 року, 06.05.2024 року, 13.05.2024 року, 27.05.2024 року.

Згідно виписки лікуючого лікаря ОСОБА_15 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2437 від 05.12.2025 року, повний діагноз ОСОБА_3 : по ІСРС-2 основний К92-Атеросклероз/захворювання периф.судин, діагноз МКХ-10 основний І70.20 Атеросклероз артерій кінцівок, неуточнений діагноз по ІСРС-2 супутній К74-ІХС зі стенокардією, діагноз МКХ-10 супутній І25.9 Хронічна ішемічна хвороба серця, неуточнена діагноз по ІСРС-2 супутній К99-ХСК інші, діагноз МКХ-10 супутній І69.3 наслідки інфаркту мозку. Анамнез: хворіла тривало, за медичною допомогою хвора зверталась неодноразово (16.08.2023, 14.08.2023, 06.05.2024, 13.05.2024, 27.05.2024, 19.07.2024, 25.07.2024, 27.09.2024, 19.11.2024) з приводу вище вказаних діагнозів. При кожному зверненні хвору супроводжували ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . 30.01.2025 року хвора померла (а.с. 186 т.1).

Згідно складених 16.07.2024 року, 19.11.2024 року ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , актів обстеження матеріально-побутових умов проживання та обстеження фактичного місця проживання, затверджених селищним головою М. Демченком, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , дітей, онуків не має, є одинокою. Бабусі важко себе обходити, так як дуже старенька, часто хворіє і забуває. В будинку – антисанітарія, побутових умов ніяких немає. Продукти харчування, медикаменти ніхто не купує. З господарства – лише собака. Бабуся потребує постійної сторонньої допомоги та піклування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла у віці 79 років, від хронічної серцево-судинної недостатності ІІІ ст., про що на підставі заяви ОСОБА_1 Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області було складено актовий запис про смерть № 23 від 03.02.2025 року та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 при реєстрації смерті ОСОБА_3 отримала довідку для одержання допомоги на поховання від 03.02.2025 року та здійснила поховання ОСОБА_3 ,

Спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 була заведена приватним нотаріусом ВРНО Нідзельською І.Є. на підставі заяви ОСОБА_1 від 17.02.2025 року.

В судовому засіданні була оглянута спадкова справа і встановлено, що 04.07.2024 року приватним нотаріусом ВМНО Рудик Л.В. за реєстр. № 2432 посвідчено заповіт ОСОБА_3 , згідно якого на випадок своєї смерті вона заповіла своє майно ОСОБА_1 : житловий будинок загальною площею 43, 8 кв.м., житловою площею 18, 4 кв.м., за адресою АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_3 , земельну ділянку площею 0,9715 га, земельну ділянку площею 1, 6225 га

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинок ОСОБА_1 отримала 24.09.2025 року.

На запит ОСОБА_1 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, приватний нотаріус ВРНО Нідзельська І.Є. 27.02.2026 року повідомила, що для оформлення спадщини на квартиру необхідно надати документ, який підтверджує право власності спадкодавця на нього.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 не виконувала свої обов`язки по договору довічного утримання зі ОСОБА_3 , тому договір підлягає розірванню на підставі ст. 755 ЦК України, а за нею, як спадкоємицею, слід визнати право власності на квартиру.

Між ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 , виникли зобов`язальні правовідносини із договору довічного утримання, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми глав 47-48, 51, 57 ЦК України.

Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

У статті 749 ЦК України закріплено обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду), якими можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша цієї статті).

За правилами статті 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці.

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (ч. 1 ст. 756 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Порушення є істотним, якщо тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотного порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття – «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року в справі № 759/501/17 (провадження № 61-14554св18) зазначено, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 645/3284/19 (провадження № 61-15301св20) наведено аналогічний висновок, а також вказано, що аналіз статті 744 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов`язків як з утримання, так і догляду, розмежував указані поняття. Так, утримання характерне для зобов`язань майнового характеру, в той час як догляд, з-поміж іншого, може полягати в конкретних діях, турботі та опікуванні набувача над відчужувачем у силу його похилого віку та потребі в сторонній допомозі».

Зважаючи на правову природу договору довічного утримання, аналізу умов договору довічного утримання від 17.05.2019 року, положень статті 755 ЦК України та підстав позову, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином виконувала умови вказаного договору, а ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , не надала суду належних та допустимих доказів істотного порушення ОСОБА_2 умов договору довічного утримання, не довела наявність правових підстав для його розірвання.

Сама ОСОБА_2 визнала, що фактично догляд за ОСОБА_3 припинила з травня 2024 року з незалежних від неї причин, коли їй почали штучно створювати перешкоди у виконанні її обов`язку, а позивач ОСОБА_1 підтвердила, що постійно і систематично почала опікуватись ОСОБА_3 з літа 2024 року до її смерті, до того була допомога як сусідці.

Свідки з боку позивача – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 також підтвердили обставини здійснення ОСОБА_1 постійного і систематичного догляду за ОСОБА_3 в 2024 році, коли остання почала хворіти. Показання, що до цього ОСОБА_3 була не доглянута, не мала продуктів, жила в атисанітарних умовах - лише їх суб`єктивне бачення. Натомість, інші свідки - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтвердили, що ОСОБА_2 протягом багатьох років готувала їжу для ОСОБА_3 , щодня відвідувала її, допомагала, оплачувала операцію і лікування.

Показання свідка ОСОБА_4 щодо невиконання ОСОБА_2 обов`язків по договору суд оцінює критично, оскільки свідок є близькою особою позивача і може бути зацікавленим у результаті розгляду справи.

Разом із тим, судом було встановлені обставини перешкоджання позивачкою ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_4 відповідачу у виконанні умов договору шляхом недопуску останньої до місця проживання ОСОБА_3 .

Дані обставини також підтвердили свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Також суд приймає до уваги, що 04.07.2024 року ОСОБА_3 склала на користь ОСОБА_1 заповіт, згідно якого будинок в АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,9715 га в с. Мізяківські Хутори і земельну ділянку, площею 1,6225 га в с. Мізяківські Хутори ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що докази, які були надані позивачем - акт обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 16.07.2024 року (а.с. 16 т.1), акт обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 19.11.2024 року (а.с. 27), акт обстеження умов проживання від 03.02.2025 року (а.с. 163 т. 1), виписка з медичної карти ОСОБА_3 від 19.07.2024 р. (а.с. 17 т. 1), виписка з медичної карти ОСОБА_3 від 19.11.2024 року (а.с. 28), виписка з медичної карти ОСОБА_3 від 05.12.2025 року (а.с. 186 т. 1) отримані після того, як ОСОБА_3 склала заповіт на користь ОСОБА_1 , в період за шість місяців до смерті ОСОБА_3 .

Звернення до суду із даним позовом також відбулось після того, як ОСОБА_1 фактично почала здійснювати догляд за ОСОБА_3 і був складений заповіт. До того ОСОБА_3 не виявляла намір розірвати договір довічного утримання, не зверталась із відповідними усними чи письмовими заявами до ОСОБА_2 , не заявляла про неналежне виконання нею обов`язків за договором або про наявність перешкод для доступу до квартири по АДРЕСА_1 .

Істотними умовами договору довічного утримання від 17.05.2019 року є: у встановлені строки та в необхідному обсязі надавати утримання (догляд) згідно з п. 2 цього договору; надавати відчужувачу право на безоплатне пожиттєве проживання в квартирі, до припинення дії договору не укладати щодо квартири правочини щодо передачі її у власність іншим особам тощо.

Доказів істотного порушення умов договору довічного утримання ОСОБА_2 в період з 2019 року до травня 2024 року в матеріалах справи немає.

Твердження позивача, що ОСОБА_2 не надавала ОСОБА_3 матеріальну грошову допомогу щомісяця в сумі 1 497 грн. (п. 2.1), що є підставою для розірвання договору відповідно до ст. 651 ЦК України, суд вважає необґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

Тлумачення договору довічного утримання від 17.05.2019 року шляхом порівняння його п.п. 2.1 і 2.2 п. 2 «Утримання (догляд)» як між собою, так і зі змістом всього правочину, в тому числі п. 2.3, а також намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, дозволяє стверджувати, що саме в розмірі 1 497 грн. на місяць сторони оцінили загальний обсяг матеріального забезпечення, як з утримання (який включає забезпечення відчужувача необхідними медикаментами та іншими лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів та призначень; оплата медичних послуг (прийом лікаря, діагностика, лабораторні дослідження тощо), у випадку необхідності стаціонарного лікування відчужувача набувач несе всі витрати, пов`язані з лікуванням та перебуванням відчужувача у лікарні; особистий догляд за відчужувачем (у разі необхідності) у випадку його захворювання або забезпечення такого догляду третіми особами, включаючи оплату послуг по догляду; забезпечення щоденним харчуванням у кількості, необхідній для нормального калорійного харчування відчужувача з урахуванням норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії, які затверджуються МОЗ України), так і самого догляду (на момент укладення договору).

Тому обов`язку у ОСОБА_2 щодо надання грошових коштів ОСОБА_3 в сумі 1497 грн. щомісяця за умовами договору не виникло.

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_3 була забезпечена житлом, оскільки з 2001 року постійно проживала в селі Мізяківські Хутори, а з 04.19.2019 року знята з реєстрації по АДРЕСА_1 . Проте доказів того, що ОСОБА_2 будь-яким чином перешкоджала їй проживати в квартирі (звернення усні або письмові, звернення до правоохоронних органів, акти тощо), в матеріалах справи також відсутні.

ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_3 і оплатила витрати, проте такий обов`язок передбачений законом для спадкоємців за заповітом.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, а також справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази і надаючи оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному і безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позивач не довела, що відповідач ОСОБА_2 свідомо ухилялась від виконання покладених на неї обов`язків за договором довічного утримання і порушила його істотні умови, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Вимога про визнання права власності на квартиру є похідною, тому також задоволенню не підлягає.

Також суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 748 ЦК України набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст. 334 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

В судовому засіданні було встановлено, що договір довічного утримання від 17.05.2019 року був укладений за згодою чоловіка ОСОБА_2 – ОСОБА_13 (а.с. 50 т.1), тому майно – квартира по АДРЕСА_1 , набута подружжям у спільну сумісну власність відповідно до ст.ст. 60, 61, 65 СК України.

Разом з тим, пред`являючи позовні вимоги про визнання права власності на квартиру, яка зареєстрована за ОСОБА_2 і є спільною сумісною власністю подружжя (без визначення часток), позивачем не був залучений до участі в справі ОСОБА_13 , як особа, яка також має відповідати за позовом в частині вимог щодо права власності.

Крім того, позивач ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, проте, в разі відсутності інших спадкоємців, належним відповідачем за такою вимогою є відповідна територіальна громада.

Незалучення співвідповідачів ОСОБА_13 , Вінницької міської ради за наявності обов`язкової процесуальної співучасті є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 629, 744, 749, 755 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог – приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Посвятенко Юрій Дмитрович про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2

- відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3

- третя особа без самостійних вимог – приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Посвятенко Юрій Дмитрович, 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 24/3

Повне судове рішення складене 27 липня 2026 року.

Суддя: