Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №153/1237/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2026 р. Справа153/1237/26

Провадження2-а/153/10/26-а

Ямпільський районний суд Вінницької області, який діє як адміністративний суд

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області

цивільну справу №153/1237/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивований тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7433727 від 24.06.2026, яка винесена капітаном поліції відділення поліції №1 (м.Ямпіль) Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Девдерою Василем Михайловичем, на нього – ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. Як зазначено в оскаржуваній постанові 24.06.2026 о 13:57 годині по вул.Вишнева,1 в с.Северинівка Могилів-Подільського району Вінницької області, він керував електроскутером «MAXXTER speedy gt» з електродвигуном потужністю 2 кВт, чим порушив п.п.2.1.а ПДР України, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Вважає, що вказана постанова (рішення) є незаконною, передчасною, та такою яка прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України є протиправною й підлягає скасуванню. З оскаржуваної постанови вбачається, що 24.06.2026 працівником ГУНП у Вінницькій області ухвалено постанову про те, що він керував електричним двоколісним транспортним засобом оснащеним електродвигуном потужністю 2 кВт, не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1 (а) ПДР України, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність, за яке передбачена ч.2 ст.126 КУпАП. Надаючи оцінку доводам в оскаржуваній постанові з приводу того, що відповідно до технічної характеристики транспортний засіб є електроскутером та має електродвигун потужністю 2 кВт, для керування таким ТЗ йому, як водієві необхідно мати посвідчення водія категорії «А 1 », зазначає наступне. З оскаржуваної постанови випливає, що електроскутер має потужність двигуна яка складає 2000 Вт. Крім того, електроскутер має батарею ємністю 72V/20Ah. Вказав, що розуміння понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» враховується саме потужність двигуна, а не ємність батареї. Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. У пункті 1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у ПДР України та мають наступні значення: транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. З аналізу вищенаведених положень вбачається, що критерієм для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. При цьому, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену п.1.10 ПДР України межу у 3 кВт. Згідно з п 2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. см і більше або електродвигу н потужністю 4 кВт і більше. При цьому, мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт (пункт 1.10 Правил дорожнього руху). Водночас, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб з електродвигуном не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. Таким чином, з порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який має двигун внутрішнього згорання з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Отже, враховуючи відсутність визначення «електроскутер» у Правилах дорожнього руху України, слід дійти висновку, що електроскутер можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт. З системного аналізу положень пунктів 1.10 та 2.13 Правил дорожнього руху України слід дійти висновку, що пристрої (електровелосипед, електроскутер тощо) у яких потужність електромотора до 3 кВт, не є механічним транспортним засобом у розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, а значить на них не розповсюджуються вимоги пункту 2.13 наведених Правил стосовно права на управління транспортними засобами категорії А1 з потужністю мотора від 3 кВт до 4 кВт тільки при наявності «посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії». Враховуючи викладене у сукупності, у відповідності до визначень, що містяться у Правилах дорожнього руху України, зазначив, що електроскутер марки «MAXXTER speedy gt» з електродвигуном потужністю 2 кВт, хоча і є транспортним засобом, проте він за своїми технічними характеристиками не може бути прирівняний до мопедів або інших механічних транспортних засобів. Отже, в даному випадку працівник поліції помилково прирівняв електроскутер марки «MAXXTER speedy gt» з електродвигуном потужністю 2 кВт, до механічного транспортного засобу, право на керування яким у особи повинно бути посвідчення водія категорії А1.Беручи до уваги, що адміністративну відповідальність за порушення пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого електроскутер марки «MAXXTER speedy gt» з електродвигуном потужністю 2 кВт, не віднесено, а він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП. З огляду на встановлені факти, вказав, що постанову у справі про адміністративне правопорушення винесену капітаном поліції Девдерою В.М., про притягнення мене до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн. слід скасувати та закрити провадження у справі. Просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7433727 від 24.06.2026 стосовно нього – ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення. Вирішити питання стягнення судових витрат.

16.07.2026 за вхід.№5850 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що впровадженні Ямпільського районного суду Вінницької області перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, серії ЕНА №7433727 від 24.06.2026. Головне управління Національної поліції у Вінницькій області заперечує у повному обсязі проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з наступних причин: 24.06.2026 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА №7180542 від 12.05.2026, по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП не маючи права керування транспортним засобом, а саме навички відповідної категорії, чим допустив порушення п.2.1а ПДР. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993р.№3353, встановлений правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306 (далі ПДР). Відповідно до ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух»: «Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам та організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух». Згідно п.1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до ч.2 ст.14 ЗУ "Про дорожній рух": «До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин». Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.9 ст.15 ЗУ «Про дорожній рух»: «Кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку; автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії B1, B, C1, C T) за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - особам, які досягли 18-річного віку; автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії BE, C1E, CE), а також призначеними для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - особам, які досягли 19-річного віку; автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, DIE, DE, T) - особам, які досягли 21-річного віку. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії». Згідно п.2 та п.3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 №340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; В1; В; С1; С; D1; D; (ВЕ, С1Е, СЕ, DIE, DE); Т. Із наведеного слідує, що особа має право керувати транспортним засобом за умови отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії. Відповідно до ч.1 ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі». Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, передбачена ч.2 ст.126 КУпАП. Згідно ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: ч.2 ст.126 КУпАП. Таким чином, поліцейські уповноважені здійснювати розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачені ч.2 ст.126 КУпАП. Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Згідно ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції... У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП: «При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху...». Відповідно до ст.25 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених законом. Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; 2) користується реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади; 3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу; 4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями». Таким чином, в межах виконання покладених завдань та повноважень поліція формує відповідні бази даних, а також користується реєстрами та базами (банками) даних МВС України та інших органів державної влади. Відповідно до п.5-1 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року №340: «Для оформлення, персоналізації, повернення, обміну, видачі посвідчення водія (зокрема в електронній формі без виготовлення його на бланку) особа надає згоду володільцям персональних даних, які обробляються в державних реєстрах, базах даних, доступ до яких має МВС, на передачу до територіальних сервісних центрів МВС інформації (відомостей, даних) в обсягах і за змістом, необхідних для надання відповідних послуг або здійснення інших повноважень відповідно до цього Положення, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних, захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, про електронні довірчі послуги, електронний документообіг та порядків електронної інформаційної взаємодії». Відповідно до п.8 та п.8-1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388: «Для державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортного засобу, оформлення та видачі реєстраційних документів (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку) і присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої власник такого транспортного засобу або його уповноважений представник надають згоду володільцям персональних даних, які обробляються в державних реєстрах, базах даних, доступ до яких має МВС, на передачу до територіальних сервісних центрів МВС інформації (відомостей, даних) в обсягах і за змістом, необхідних для надання відповідних послуг або здійснення інших повноважень відповідно до цього Порядку, зокрема для перевірки поданих відомостей, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних, захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, про електронні довірчі послуги, електронний документообіг та порядків електронної інформаційної взаємодії. Відомості про фізичну особу, яка є власником транспортного засобу, фізичну особу, яка виявила бажання його придбати, та транспортний засіб, який є предметом договору, перевіряються за відповідними реєстрами та базами даних, визначеними пунктом 15 цього Порядку». Отже, у базах даних МВС наявна інформація щодо реєстрації транспортних засобів та посвідчень на право керування транспортними засобами. Відповідно до ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю». Відповідно до п.1, п.3 та п.5 ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути». Також відповідно до ст. 1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану»: «Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень». Під час перевірки документів у позивача на всій території України діяв особливий правовий режим - воєнний стан. Крім того, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України: «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду». Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух»: «Водій зобов`язаний на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством». Отже, перелік документів передбачених ст.16 Закону України «Про дорожній рух» не є вичерпним. Відповідно до ч.1 ст.40 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні». Таким чином, відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, а також з відеотехніки, що перебуває у чужому володінні являється доказом у справі про адміністративне правопорушення. (відеофайл 854949). Як слідує із наявних відеозаписів позивач керував транспортним засобом Maxxter speedy GT та на вимогу працівника поліції не надав відповідні документи на право керування ТЗ відповідної категорії. Позивач повідомив що документи забув вдома, а через додаток "Дія" не може надати документи. За перевіркою у відповідних абазах даних за позивачем відсутня інформація щодо отримання ним права на керування ТЗ - категорії "А1". Далі водієві було роз`яснено його права, передбачені ст.268 КУпАП, повідомлено суть вчинених правопорушень та про подальше винесення постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. Жодних заяв, клопотань чи заперечень водій не висловлював. Після винесення оскаржуваної постанови водієві було доведено її зміст та вручено копію. Вказані обставини спростовують доводи викладені у позовній заяві та підтверджують факт керування позивачем транспортним засобом, враховуючи і зокрема поведінку водія, реагування на запитання поліцейського та пред`явлення запитуваних поліцейським реєстраційних документів і страхового поліса. Окрім того, на відеозаписі позивач не заперечує щодо вчинення ним вказаного правопорушення, а також не заперечує факт відсутності в нього права керування відповідної категорії та жодним чином не спростовує щодо факту власності на вказаних ТЗ. А оскільки вказаний відеозапис містить пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких це підтверджує факт вчинення ним адміністративного порушення ПДР України. Враховуючи, що згідно ст.251 КУпАП пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є доказом вчинення адміністративного правопорушення, вина позивача є доведеною, а накладення на нього адміністративного стягнення є правомірним. (Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів КАС, яка міститься у постанові від 30.05.2018 у справі 334/5379/16-а). Норми чинних ПДР України визначають, як класифікуються транспортні засоби і які вимоги висуваються до водіїв. Електроскутери до 0,25кВт і швидкість до 25км/год. Відповідно до п.1.10 ПДР, такі пристрої прирівнюються до велосипедів з електроприводом. Керувати ними можна без посвідчення водія, а рух здійснюється за правилами, зазначеними в р.6 ПДР («Велосипедисти»). Електроскутери потужністю від 0,25 до 3кВт і швидкістю до 50км/год. У п1.10 ПДР такі засоби підпадають під визначення «мопед». Для керування ними, відповідно до п.2.1 і 2.4, водій зобов`язаний мати посвідчення водія категорії А1, реєстраційні документи та номерний знак. Електроскутери потужністю понад 3кВт або зі швидкістю понад 50км/год. Така техніка вважається мотоциклом (п.1.10 ПДР). Для керування потрібна категорія А, обов`язкова реєстрація, а також дотримання вимог розділу 24 ПДР («Додаткові обов`язки водіїв мотоциклів і мопедів»). Спортивні версії легко досягають 120 км/год. Окрім того, в даному випадку, оскільки електроскутер прирівняний до мопеда або мотоцикла, його обов`язково потрібно зареєструвати в сервісному центрі МВС і отримати номерний знак. Без цього експлуатація вважається порушенням. Отже, оскільки єлектроскутер є транспортним засобом, а відсутність посвідчення водія відповідної категорії А1 передбачає відповідальність позивача за ч.2. ст.126 КУпАП. До аналогічного висновку дійшов Хмельницький міськрайонний суд обґрунтувавши свою позицію у Рішенні від 23.01.2023 у справі № 686/21779/22. Також зазначила, що недотримання окремих положень КУпАП щодо порядку розгляду справи, винесення (заповнення) постанови по справі про адміністративне правопорушення являється підставою для направлення справи на новий розгляд відповідно до ст. ст.247, 293 КУпАП та ст.286 КАС України. Відповідно до ст.25 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених законом. Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; 2) користується реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади; 3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу; 4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями». Таким чином, в межах виконання покладених завдань та повноважень поліція формує відповідні бази даних, а також користується реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади, зокрема і судової. Просила залишити постанову, серії ЕНА №7433727 від 24.06.2026, по справі про адміністративне правопорушення без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – без задоволення (а.с.19-23).

29.07.2026 за вх..№6223 через електронний суд (28.07.2026) представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Снітко В.А., який діє на підставі ордеру серії АВ №1310842 від 28.07.2026 подав відповідь на відзив. Зазначив, що не відомо якими джерелами користувався відповідач вказуючи у відзиві про те, що (цитую) електроскутери потужністю від 0,25 кВт до 3 кВт. і швидкістю до 50 км/год. У п.1.10 ПДР такі засоби підлягають під визначення мопед. В п. 1.10 ПДР України вказано, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. А тому, твердження відповідача викладені у відзиві, про те, що електроскутери потужністю від 0,25 кВт до 3 кВт і швидкістю до 50 км/год. визначені у п.1.10 ПДР такі засоби підлягають під визначення мопед, є не обґрунтованими, безпідставними та надуманими. Разом з тим, звертає увагу на те, що слід мати на увазі, що розуміння понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» враховується саме потужність двигуна, а не ємність батареї. Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. У пункті 1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у ПДР України та мають наступні значення: транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. З аналізу вищенаведених положень вбачається, що критерієм для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. При цьому, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену п. 1.10 ПДР України межу у 3 кВт. Згідно з п 2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см. і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше. При цьому, мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт (пункт 1.10 Правил дорожнього руху). Також пунктом 3 «Положення про порядок видачі посвідчень водія», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №340 від 08 травня 1993 року, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, «А1» - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Згідно з положеннями пунктів 2 та 3 наведеного вище Положення, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії. А транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на відповідні категорії. З огляду на викладене вбачається, що Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» й різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено. Водночас, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб з електродвигуном не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. Таким чином, з порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який має двигун внутрішнього згорання з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Отже, враховуючи відсутність визначення «електроскутер» у Правилах дорожнього руху України, слід дійти висновку, що електроскутер можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт. З системного аналізу положень пунктів 1.10 та 2.13 Правил дорожнього руху України слід дійти висновку, що пристрої (електровелосипед, електроскутер тощо) у яких потужність електромотора до 3 кВт, не є механічним транспортним засобом у розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, а значить на них не розповсюджуються вимоги пункту 2.13 наведених Правил стосовно права на управління транспортними засобами категорії А1 з потужністю мотора від 3 кВт до 4 кВт тільки при наявності «посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії». Аналогічна судова практика, викладена у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі №932/2831/22, від 09 лютого 2023 року у справі №199/3648/22 та від 22 березня 2022 року у справі №177/844/21 та постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі №639/3287/23. Враховуючи викладене у сукупності, у відповідності до визначень, що містяться у Правилах дорожнього руху України, можна прийти до висновку, що електроскутер марки «MAXXTER speedy gt» з електродвигуном потужністю 2 кВт, хоча і є транспортним засобом, проте він за своїми технічними характеристиками не може бути прирівняний до мопедів або інших механічних транспортних засобів. Просив адміністративний позов ОСОБА_1 , до Головного управління національної поліції у Вінницькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі №153/1237/26, задовольнити повністю.

Сторони у судове засідання не з`явились, оскільки не викликалися, лише повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням, однак без виклику сторін.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із копії паспорта громадянина України (а.с.7-8) судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області, з 09.11.2021 зареєстрований у АДРЕСА_1 .

Із копії постанови серії ЕНА №7433727 від 24.06.2026 (а.с.9) судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 24.06.2026 о 13:40 год. водій ОСОБА_1 керував електроскутером Maxxter speedy GT з електродвигуном потужністю 2 кВт. без мотошолому, чим порушив п.2.3 г ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. Під час проведення перевірки було встановлено, що у ОСОБА_1 немає права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1. а ПДР – керування транспортним засобом особою, яка немає права керування таким транспортним засобом. Застосовано до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.

Із копії юридичної довідки від 22.06.2020 (а.с.10) судом встановлено, що відповідно до п. 2.13 ПДР транспортні засоби належать до таких категорій: «А1» - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.; «А» - мотоцикли та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50.

Із DVD-диску (а.с.29) судом встановлено, що на ньому міститься один запис з якого встановлено, що позивач рухався на транспортному засобі. Вказав, що не заперечує факт відсутності в нього права керування відповідної категорії.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне:

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч.2 ст.33 КУпАП).

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пунктів 2.1.а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На підтвердження правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення відповідачами разом із відзивами було надано оптичні диски з відеозаписами з нагрудної бодікамери поліцейського, посилання на які міститься в оскаржуваній постанові.

Судом встановлено, що 24.06.2026 відносно позивача винесено постанову серії ЕНА №7433727 за порушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 3400 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.

Відповідно ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст.279-1-279-8 КУпАП.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що він не вчиняв даного правопорушення. Такі твердження позивача суд не приймає до уваги, та розцінює як намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд дійшов переконливого висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості заявлених вимог та не надано доказів на підтвердження викладених у позовній заяві доводів.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення визнавши її незаконною, а відтак позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Отже, постанова серії ЕНА №7433727 від 24.06.2026 по накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення є законною, а відтак позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.10, 122, 126, 245, 251, 268, 280, 288, 289, 293 КУпАП, ст.ст.9, 10, 11, 17, 77, 78, 90, 242, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду. У відповідності із частиною четвертою статті 286 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т. В. Гаврилюк