Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №151/962/25 — Чечельницький районний суд Вінницької області

Справа № 151/962/25

Провадження №2/151/78/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 липня 2026 року селище Чечельник

Чечельницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Токарчук Л. Г.

за участю секретаря судових засідань Бондаренко В. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та визначення способу їх стягнення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та визначення способу їх стягнення. Позов мотивований тим, що він є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області у справі 2/151/84/14 з нього стягують аліменти у розмірі 1\4 частини всіх видів доходу на користь вищезазначеної дитини. На даний час матеріальне та сімейне становище істотно змінилося: погіршення здоров`я та служба на фронті. У липні 2025 проходив військову службу на сході України, зокрема в районі м.Часів Яр, де під час виконання бойових завдань має контузію та інші ушкодження здоров`я та наразі має діагноз ''гіпертонічна хвороба II ступеня'' 3-ризик та звільнений зі служби за станом здоров`я. Через це може деякий час не працювати. Щодо інших аліментних зобов`язань зазначив, що згідно з рішенням іншого суду у справі № 757/42506/20-ц з нього стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу на користь ще однієї дитини від іншого шлюбу, сукупно це складає 1/2 доходу, також у теперішній сім`ї у нього народилася ще одна дитина, що значно збільшує витрати на утримання сім`ї. Ще перебуваючи в шлюбі з відповідачкою отримав житло від роботи за адресою АДРЕСА_1 , приписавши до житла відповідачку та двох своїх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , добровільно знявся з реєстрації та не претендує на трикімнатну квартиру. Окремого договору дарування не укладалося, проте що фактично житло залишене у користуванні колишньої сім`ї. Як учасник бойових дії він надав дитині право користуватися усіма державними пільгами, зокрема можливістю безоплатного навчання в державних і комунальних закладах. На підставі викладеного просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь неповнолітньої ОСОБА_3 , з 1/4 частини всіх видів його доходу до 1/6 частини. Визначити спосіб стягнення аліментів-утримувати їх лише з одного виду доходу (заробітної плати або пенсії за наявності), без стягнення з усіх можливих джерел одночасно.

Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 25 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання позивач не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідачка та її представник, адвокат Спірідонов В.В. у судове засідання не з`явилися, однак ОСОБА_5 надіслав до суду пояснення по справі в яких зазначив, що рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 24.03.2014 у справі № 151/240/14-ц стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше на одну дитину, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.03.2014 року і до досягнення ними повноліття. Вказаний розмір аліментів, за заявою позивача, був зменшений рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 11.11.2021 року у справі № 151/523/21 на 1/3 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Син позивача ОСОБА_4 , досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 і відповідно з цієї дати припинилось стягнення, з позивача аліментів на його утримання. Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я. У якості підстав для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем зазначено: 1) зміна сімейного та матеріального стану; народження ІНФОРМАЦІЯ_4 доньки ОСОБА_6 ; що значно збільшує витрати на утримання сім`ї; 2) погіршення стану здоров`я – під час виконання бойових завдань отримано ушкодження здоров`я, що призвело, до звільнення з військової служби, за станом здоров`я. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Щодо зміни сімейного стану зазначив, що безумовно, народження дитини, тягнуть за собою зміну сімейного стану, однак, зменшення розміру аліментів, згідно ст. 192 СК України, пов`язується, не з самим фактом зміни сімейного стану (народження дитини), а з правовими наслідками, які настали, внаслідок цього факту. Будь-яких доказів, на підтвердження того, що, внаслідок народження ІНФОРМАЦІЯ_4 доньки ОСОБА_6 , позивач поніс значні витрати, які суттєво знизили матеріальний стан позивача, що унеможливлює виконання позивачем аліментних зобов`язань відносно доньки ОСОБА_7 за рішенням суду не надано. При цьому, факт народження ОСОБА_8 , відбувся, більш, ніж, 2 роки по тому, а позивач зазначає, про збільшення витрат на утримання сім`ї, а відповідних документів, на підтвердження, загального доходу сім`ї позивача та витрат, також не надано. У постанові Верховного Суду від 16.092020 року у справі № 565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі № 715/2073/20. Отже, у даному випадку, позивач, намагається компенсувати витрати на утримання доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , за рахунок зменшення витрат на утримання, іншої доньки, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є неприпустимим. Крім того, ст. 142 СК України, встановлено рівність прав та обов`язків дітей щодо батьків. З матеріалів справи вбачається та було встановлено, при підготовці до судового розгляду, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2021 року у справі № 751/42506/20-ц з позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 вересня 2020 року і до повноліття доньки. Отже, рішення про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призведе до порушення її прав, передбачених ст. 142 СК України, і буде, явно дискримінаційним, з врахуванням балансу її прав, і прав ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 .. Щодо погіршення стану здоров`я зазначив, що надані до позовної заяви медичні документи позивача, не підтверджують погіршення стану здоров`я за період з моменту призначення аліментів судом по теперішній час, оскільки, підтверджують лише той факт, що позивач, у липні 2025 року та у вересні 2025 року, перебував в стані тимчасової непрацездатності, в умовах амбулаторії та стаціонару, але був випасаний з поліпшенням стану здоров`я. Щодо звільнення з військової служби, за станом здоров`я, то відповідний висновок ВЛК про непридатність до військової служби за станом здоров`я позивачем не надано. З наказу командира в/ч. НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 346 від 15.11.2025 року, який надано позивачем, вбачається, що позивач звільнений з військової служби у запас, не за висновком ВЛК, за непридатністю до військової служби, а на підставі пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", за сімейними обставинами, як такого, що не виявив бажання продовжувати військову службу, за наявності на утриманні трьох дітей, зокрема: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 .. Щодо витрат на лікування, оздоровлення та ліки, які можуть виникнути в майбутньому, то такі витрати позивачем не понесені і, можливо, ні коли не будуть понесені, оскільки, позивач, як учасник бойових дій, згідно ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", має право на певні пільги, серед яких, безоплатне лікування, оздоровлення та отримання ліків. Крім того, з наказу командира в/ч. НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 346 від 15.11.2025, вбачається, що, позивач, при звільнені з військової служби, отримав допомогу для оздоровлення за 2025 рік, чого достатньо, для відновлення стану здоров`я, у разі його погіршення. Щодо вимоги про визначення способу стягнення аліментів зазначив, що позивач просить суд визначити спосіб стягнення аліментів, які утримувати лише з одного виду доходів (заробітної плати або пенсії за наявності), без стягнення з усіх видів джерел одночасно, однак, постановою КМУ "Про перелік видів доході, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб від 26.02.1993 року № 146, із змінами та доповненнями" затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, і окремому визначенню не підлягають, оскільки визначено, що утримання аліментів, проводиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди, як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, до яких, крім іншого, входять заробітна плата і пенсія, і взагалі перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, наведений у додатку до вказаної постанови. Отже, законодавством не передбачено, встановлення виду доходу, з якого проводити стягнення аліментів, окремо, від інших доходів, оскільки, ст. 183 СК України, розмір аліментів, встановлюється від загального заробітку (доходу), а ні окремих його видів. Враховуючи вищевикладене, позивачем, не доведено, належними та допустимими доказами, обставини, з якими ст. 192 СК України пов`язує зменшення розміру аліментів, визначених рішенням суду, що обумовлює відмову у задоволенні позовних вимог, за безпідставністю та необґрунтованістю. Крім того, представник відповідачки подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області у справі 2/151/84/14 з нього стягують аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу на користь ОСОБА_3 .

Однак з автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 24.03.2014 стягнуто з ОСОБА_1 , 1984 року народження на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частки заробітку(доходу) щомісячно, але не менше на одну дитину, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.03.2014 року і до досягнення ними повноліття.

Також, як вбачається із автоматизованої системи документообігу суду рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 11.11.2021 за заявою позивача змінено розмір аліментів, що стягувалися з ОСОБА_1 відповідно до виконавчого листа Чечельницького районного суду Вінницької області від 09.04.2014 року, який виданий на підставі рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 24.03.2014 року на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/2 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше на одну дитину, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/3 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

При винесенні даного рішення судом було враховано рішення суду у справі № 757/42506/20-ц про те, що з нього стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу на користь ще однієї дитини, тому посилання позивача повторно на дане рішення, як на підставу зменшення розміру аліментів не є доцільним.

Син позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 набув повноліття, тому стягнення аліментів на його утримання припинилося.

Вищевказані рішення позивачем до позовної заяви не додані.

Так, за змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому перелік обставин, які можуть слугувати підставами для зменшення або збільшення розміру аліментів є вичерпним.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 та ч.2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна сімейного стану не є окремою підставою для зміни розміру аліментів, що також підтверджено і у постанові Верховного Суду від 16.092020 року у справі № 565/2071/19, де зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі № 715/2073/20.

У розумінні ст. 81 ЦПК України та наведеної вище норми СК України, саме ініціатор позову має доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров`я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов`язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Так, на підтвердження своїх вимог щодо зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що у липні 2025 він проходив службу на сході України та звільнений зі служби за станом здоров`я, однак, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 національної гвардії України № 346 від 15.11.2025 року, який надано позивачем, вбачається, що позивач звільнений з військової служби у запас, не за висновком ВЛК, за непридатністю до військової служби, а на підставі пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а через перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Відповідного висновку ВЛК про непридатність до військової служби, за станом здоров`я, позивачем не надано, а надані медичні документи позивачем, не підтверджують погіршення стану здоров`я за період з моменту призначення аліментів судом, по теперішній час, оскільки, підтверджують лише той факт, що позивач, у липні 2025 року та у вересні 2025 року перебував в стані тимчасової непрацездатності, в умовах амбулаторії та стаціонару, але був випасаний, з поліпшенням стану здоров`я.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту винесення рішення про зменшення розміру аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/2 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше на одну дитину, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/3 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Та обставина, що в позивача народилась донька у 2024 році, сама по собі не свідчить про погіршення матеріального стану позивача та не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання дітей відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без доведення погіршення матеріального стану позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення неповнолітніх дітей, та суперечитиме їх інтересам.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 - 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року у справі № 712/6313/21.

Посилання позивача на те, що в нього є ще діти, без підтвердження належними та допустимими доказами погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Щодо вимоги про визначення способу стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Постановою КМУ "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб від 26.02.1993 року № 146, із змінами та доповненнями" затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, і окремому визначенню не підлягають.

Отже, законодавством не передбачено, встановлення виду доходу, з якого проводити стягнення аліментів, окремо, від інших доходів, оскільки, ст. 183 СК України, розмір аліментів, встановлюється від загального заробітку (доходу), а ні окремих, його видів.

З огляду на викладене, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені ОСОБА_1 по сплаті судового збору слід залишити за ним.

На підставі викладеного, керуючись ст.1-3 Конвенції ООН ''Про права дитини'', ч.2 ст. 51 Конституції України, ст. 8 Закону України ''Про охорону дитинства'', ст. 180 - 182, 192 СК України, ст. 12, 81-82, 263-265,354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та визначення способу їх стягнення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та їх місцезнаходження:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання : АДРЕСА_2 )

Відповідачка: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ).

Суддя Людмила ТОКАРЧУК