Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №139/416/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/416/26

Провадження № 1-кп/139/15/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року селище Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

з участю:

прокурорів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2025 за № 62025170030007380, обвинувальний акт у якому надійшов до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону 15.06.2026, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 і ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 і ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (у тексті - КК України).

Згідно обвинувального акту солдат ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що наказом начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 № 309 від 28.10.2024 його поновлено на військовій службі за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України і призначено солдатом резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 та він вважається таким, що прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків.

У невстановлений досудовим слідством час, однак до 16:00 год. 01.12.2024, солдат ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, із особистих мотивів, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце несення служби, табірний збір військової частини НОМЕР_1 , розташований в наметовому містечку поблизу АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд за місцем проживання, не пов`язуючи його з проходженням військової служби, до 15.04.2026, коли останній відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 151 від 15.04.2026 включений до списку тимчасово прибулого особового складу військовослужбовців.

Солдат ОСОБА_5 в період часу тривалістю понад три доби з 16:00 год 01.12.2024 по 15.04.2026, обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами місця служби військової частини НОМЕР_1 , правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільне залишення військової частини без поважних причин не повідомляв, в той час перебував за місцем свого проживання, а саме по АДРЕСА_1 .

Крім того, точного часу та дати досудовим розслідуванням не встановлено, влітку 2023 року солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, проходив її на посаді гранатометника 3 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 6 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_3 . Після виконання бойових завдань в зоні проведення бойових дій поблизу населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області, солдат ОСОБА_5 у порушення вимог п. п. 1, 2, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, п. 2.1. Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, поклав до власних речей патрони калібру 5,45 мм та 7,62 мм, які шляхом відправлення логістичною компанією ТОВ «Нова Пошта» відправив до місця свого проживання.

У подальшому солдат ОСОБА_5 22.12.2023 самовільно залишивши військову частину НОМЕР_3 діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у нього передбаченого законом дозволу, зберігав у житловому будинку за місцем проживання по АДРЕСА_1 патрони калібру 5,45 мм та 7,62 мм до 23 лютого 2026 року, коли в період часу з 00:01 до 00:08 години працівниками поліції Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області за місцем проживання солдата ОСОБА_5 проведено огляд місця події. В ході огляду в будинку АДРЕСА_1 , в одній з кімнат виявлено та вилучено 23 патрони калібру 5,45 мм та 1 патрон калібру 7,62 мм, які є боєприпасами та які солдат ОСОБА_5 незаконно зберігав за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу до часу їх вилучення.

Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи, надані на дослідження 23 патрони являються бойовими припасами до стрілецької нарізної вогнепальної зброї, є проміжними патронами калібру 5,45х39 мм зразку 1974 року, призначені для стрільби з автоматів та кулеметів конструкції Калашникова (АК-74, РПК-74). Дані патрони придатні для стрільби та мають достатню вражаючу здатність.

Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи, наданий на дослідження 1 патрон являється бойовим припасом до нарізної вогнепальної зброї – гвинтів очним патроном калібру 7,62х51 мм, призначеним для стрільби з гвинтівок M14, ArmaLate AR-10, CZ 700, Sako TRG та іншої зброї під даний патрон. Даний патрон придатний для стрільби.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані ч. 1 ст. 263 КК України, тобто зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, і за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повідомив, що розуміє суть обвинувачення, у повному обсязі визнає свою вину у висунутих обвинуваченнях, дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним кримінальних правопорушень. У вчиненому щиро розкаявся. Докази своєї вини, здобуті досудовим слідством, визнає повністю і не оспорює. Правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінальних правопорушень, встановлених органом досудового розслідування, добровільно вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються, розуміє наслідки такого недослідження, які йому судом роз`яснені.

Враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (у тексті - КПК України) визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись дослідженням характеризуючих даних на обвинуваченого і його допитом.

Розгляд даного кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 проводився в межах пред`явленого йому обвинувачення.

Оцінивши показання обвинуваченого, які він надав добровільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим зі змістом ст. ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать викладеним в обвинувальному акті обставинам, дослідивши матеріали, що характеризують обвинуваченого, суд приходить до висновку, що події кримінальних правопорушень мали місце, а вина обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні передбачених ч. 1 ст. 263 і ч. 5 ст. 407 КК України кримінальних правопорушень повністю підтверджена і доведена.

Дослідивши обставини справи суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились у зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Прокурор ОСОБА_4 просив суд визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 і ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі. Згідно ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання період попереднього ув`язнення. Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України, а саме скасувати накладений арешт. Процесуальні витрати в сумі 3565,60 грн покласти на обвинуваченого. Також оскільки не зменшилися передбачені ст. 177 КПК України ризики, з огляду на характер інкримінованих злочинів, просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набранням вироком законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив суд його суворо не карати. Зазначив, що щиро кається у вчиненому. Повідомив, що бажає продовжити проходження військової служби і вже має відповідне клопотання військової частини.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 просив суд врахувати, що ОСОБА_5 вже проходив військову службу і надалі має намір продовжити її проходження, його особу, який негативно не характеризується, обставину, що пом`якшує покарання, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України - щире каяття, а тому призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено інкримінованими йому статтями КК України.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за кримінальне правопорушення, передбачене в тому числі ст. 407 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується положеннями ч. 1 ст. 65 КК України щодо призначення покарання у межах, установлених санкціями ч. 1 ст. 263 і ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, та враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з вказаної мети, принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263 і ч. 5 ст. 407 КК України, є тяжкими злочинами.

Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень ст. ст. 66, 67 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , передбаченою п. п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами; його відношення до скоєного, а саме визнання вини і щире розкаяння у вчиненому; дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації (а. с. 148); за місцем проживання в порушенні громадського порядку не помічався (а. с. 147), раніше вже підозрювався у вчиненні передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України кримінального правопорушення, але звільнений судом від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби (а. с. 141 - 146), за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався (а. с. 150, 151); наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень покарання, яке відповідатиме тяжкості та характеру вчинених ним злочинів - у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкцій ч. 1 ст. 263 КК України – 3 роки, а ч. 5 ст. 407 КК України – 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання.

При цьому, у зв`язку з набранням 27.01.2023 чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 № 2839-IX, яким посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень та обмежено застосування положень статей 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за злочин, передбачений ст. 407 КК України, вчинений в умовах воєнного стану, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень статті 69 КК України.

На думку суду, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні з розрахунку день за день.

З метою забезпечення виконання вироку, враховуючи що ОСОБА_5 призначається покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст. ст. 100, 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407, ст. 65 - 67 КК України, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 і ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 29 квітня 2026 року до дня набрання вироком законної сили.

Строк відбування ОСОБА_5 покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_5 без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз № СЕ-19/102-26/3534-БЛ від 24.02.2026 та № СЕ-19/102-26/3535-БЛ від 24.02.2026 в сумі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26.02.2026 у справі № 138/546/26 (провадження № 1-кс/138/171/26), а саме: 23 металеві предмети зовні схожі на боєприпаси - патрони калібру 5,45 мм, один металевий предмет чорного кольору зовні схожий на боєприпас - патрон калібру 7,62 мм, два магазини до автомату Калашникова - один чорного, інших коричневого кольору.

Речові докази: два магазини до автомату Калашникова - один чорного, інший коричневого кольору, патрон зі слідами зброї - 5,45 мм, патрони в кількості 18 штук, які згідно квитанцій про отримання на зберігання речових доказів від 23.02.2026 і 23.06.2026 знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, конфіскувати у власність держави в особі Міністерства оборони України, та після набрання вироком законної сили передати на потреби Збройних Сил України.

Речові докази: гільзу та кулю патрона калібру 7,62?51 мм, гільзи в кількості 5 штук, які згідно квитанцій про отримання на зберігання речових доказів від 03.03.2026 і 23.06.2026 знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, знищити після набрання вироком законної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення вказаного строку, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_8