Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №366/3216/25 — Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 366/3216/25

Провадження по справі № 2/129/1101/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Бондар О.В.,

розглянув без участі сторін та їх представників в порядку спрощеного позовного провадження в місті Гайсині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (збільшення) розміру стягуваних аліментів для утримання неповнолітньої дитини,-

встановив:

07.10.2025 р. до суду заявлено позов, в якому позивач просив змінити розмір аліментів на утримання дитини, які стягувалися за судовим наказом № 366/3345/21 Іванківського районного суду Київської області від 10.02.2022 р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.12.2021 р. і до її повноліття, просила щомісячно стягувати з нього на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 10 000 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням чинності і до повноліття дочки, оскільки на даний час розмір стягуваних аліментів не відповідає потребам дитини, яка потребує медичного обстеження зору.

Ухвалою судді Гайсинського районного суду від 10.02.2026 відкрито спрощене провадження без виклику сторін у справі.

Відповідач подав до суду відзив в якому просив повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що він є інвалідом дитинства І (Б) групи по зору, тому не працевлаштований, має чотири земельні ділянки, однак лише з однієї має дохід у виді орендної плати від СФГ «Фортуна», не отримує інших доходів, окрім державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та доходу від оренди земельної ділянки, у зв`язку зі станом здоров`я він не працює; аліменти ним за судовим наказом сплачуються вчасно, їх стягнення здійснюється виконавчою службою; за таких обставин відповідач сплачувати щомісячно аліменти в твердій грошовій сумі 10 000 грн. немає фінансової змоги.

З урахуванням позицій сторін, встановлених обставин та досліджених на їх підтвердження доказів, суд визнає за необхідне у задоволенні позову відмовити з таких міркувань.

Судом встановлено, що у позивача та відповідача у період їх спільного проживання народилася їх дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.

10.02.2022 Іванківським районним судом Київської області було винесено судовий наказ № 366/3345/21 на стягнення щомісячно аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.12.2021 р. і до її повноліття; ОСОБА_2 виплату аліментів здійснює нерегулярно, частинами у розмірі 535 грн. у мінімальному розмірі 1598 грн., щодо нього державним виконавцем здійснювалися обмежувальні заходи. ОСОБА_1 має інвалідність 2 групи з дитинства довічно, звернулася до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів та визначення їх у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн. щомісячно до повноліття дитини з огляду на те, що стягуваний з відповідача розмір аліментів є недостатнім для належного забезпечення неповнолітньої дочки всім необхідним для належного утримання, навчання, виховання; крім того, дитина потребує корекції зору та постійного обстеження.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями СК України. За положеннями частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до статті 182СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

В силу положень статей 183, 184СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Відповідно до частини першої статті 192СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже Сімейний кодексУкраїни передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України в системному взаємозв`язку зі статтею 181СК України зміна розміру аліментів може полягати і у зміні способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Враховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Правозастосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом частини 3 статті 181СК України право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.

Звертаючись до суду із позовом про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів позивач визначила способом стягнення аліментів їх присудження у твердій грошовій сумі.

Стаття 182СК України визначає чіткий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а батьки зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей незалежно від наявності можливості надавати таку допомогу.

Сімейне право встановлює принцип рівності прав та обов`язків як батька, так і матері, передбачає здійснення батьківських прав та обов`язків відповідно до інтересів дітей.

Статтею 141СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів.

Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно доводів позовної заяви розмір аліментів, визначений судовим наказом в сумі у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, є недостатнім для належного забезпечення неповнолітньої дочки позивача та відповідача всім необхідним для належного утримання, навчання, виховання, медичного обстеження.

Позивач вважає, що необхідним і достатнім розміром аліментів у даному випадку є встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі 10 000 гривень.

На підтвердження обставин, на які посилається позивач, нею додано такі докази: довідка Сукачівського ліцею Іванківської селищної ради №104 від 06.10.2025 та характеристика, з яких видно, що ОСОБА_3 навчається у 6 класі цього ліцею, має позитивні характеристики; відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та довідки МСЕК № 366173 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримує пенсію по інвалідності 2 групи з дитинства; відповідно до витягів з реєстру Поліської територіальної громади від 24.09.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані в АДРЕСА_1 ; Згідно актового запису про народження ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Орджонікідзе Поліського району Київської області у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

10.02.2022 Іванківським районним судом Київської області було винесено судовий наказ № 366/3345/21 на стягнення щомісячно аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.12.2021 р. і до її повноліття.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24.09.2025 за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на дві земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва на території з кадастровим номером 0520882400:02:002:0135, яка перебуває в оренді у СФГ «Фортуна» з 26.12.2015, та з кадастровим номером 0520885000:01:004:006; також зареєстроване право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520882400:04:012:0087 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 та на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 .

Відповідно до Інформації про виконавче провадження №69616408 тричі державним виконавцем здійснювалися обмежувальні заходи щодо ОСОБА_2 з приводу виплати аліментів.

Вирішуючи питання про зміну способу та розміру аліментів, суд виходить з того, що стягнення аліментів не повинно погіршувати становище платника аліментів порівняно зі становищем одержувача аліментів. Судом також прийнято до уваги, що обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків.

Суд, дослідивши викладену позицію позивача в позовній заяві, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що будь-яких належних та допустимих доказів про зміну матеріального стану відповідача чи про зміну його сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, погіршення матеріального стану позивача з моменту ухвалення судового наказу про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_3 , а також доказів про наявність інших обставин, що обґрунтовують необхідність зміни способу стягнення аліментів, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), позивач суду не надала; крім того, суд враховує, що розмір стягуваних аліментів за судовим рішенням не є заниженим та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого ЦПК та СК України, а тому у задоволенні позовних вимог потрібно відмовити за їх недоведеністю.

Суд звертає увагу сторін, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1ст. 192СК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Та згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову на відповідача, а у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, враховуючи , що судом відмовлено в задоволенні заявленого позову, судові витрати необхідно залишити за позивачем.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180,182,184,192 СК України, ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 доОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дитину.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: