Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №910/13462/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 м. Дніпро Справа № 910/13462/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,

за участю секретаря судового засідання Старини А.С.

та представників:

від скаржника (позивача): не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2026 (ухвалене суддею Лєскіною І.Є. у м. Запоріжжі, повне рішення складене 02.06.2026) у справі № 910/13462/25

за позовом ОСОБА_1 (м. Запоріжжя)

до відповідача-1: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни (м. Київ);

до відповідача-2: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни (м. Київ)

про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області 22.12.2025 на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 за територіальною підсудністю надійшли матеріали справи № 910/13462/25 за позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни (далі по тексту - відповідач-1) та до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни (далі по тексту - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- позивач опосередковано, будучи учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілброк" із часткою у розмірі 33,74%, володів часткою у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо";

- відповідачами було проведено реєстраційні дії - державні реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи), а саме: 1) 1011271070081000256 (нотаріус Київського міського нотаріального округу Зуєва Наталія Василівна, номер свідоцтва 5324); 2) 1011271070082000256 (нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксана Вікторівна, номер свідоцтва НОМЕР_1 ); 3) 1011271070083000256 (нотаріус Київського міського нотаріального округу Зуєва Наталія Василівна, номер свідоцтва НОМЕР_2 ); 4) 1011271070084000256 (нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксана Вікторівна, номер свідоцтва НОМЕР_1 ); 5) 1011271070085000256 (нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксана Вікторівна, номер свідоцтва НОМЕР_1 );

- оскаржувані реєстраційні дії вчинені із порушенням вимог закону та положень Статуту ТОВ "Стілброк", з огляду на те, що відповідачі не перевірили обсяг повноважень представника юридичної особи;

- у результаті цих реєстраційних дій відбулася зміна складу учасників Товариства з відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" та позбавлено позивача права на частку в статутному капіталі зазначеного товариства. Позивач зазначає, що порушення його прав полягає у позбавленні опосередкованого права на частку у ТДВ "Страхова компанія "Кредо" шляхом незаконного, на його думку, відчуження частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілброк", учасником якого він є, частки у ТДВ "Страхова компанія "Кредо" на користь третіх осіб шляхом укладення генеральним директором ТОВ "Стілброк" договорів дарування.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.05.2026 у справі №910/13462/25:

- у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій відмовлено повністю;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни судові витрати, пов`язані з розглядом господарської справи № 910/13462/25 у суді першої інстанції, а саме: витрати на професійну правничу допомогу адвоката Коротюка М.Г. у сумі 9 000 грн 00 коп.;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни судові витрати, пов`язані з розглядом господарської справи № 910/13462/25 у суді першої інстанції, а саме: витрати на професійну правничу допомогу адвоката Коротюка М.Г. у сумі 9 000 грн 00 коп.

Рішення обґрунтовано наступним:

- суд, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши аргументи, висловлені позивачем та відповідачем, встановивши суть спірних правовідносин, приходить до висновку, що корпоративні права позивача на участь в управлінні товариством порушені не відповідачами у цій справі, приватними нотаріусами, які вчинили відповідні реєстраційні дії, а директором товариства, яким від імені останнього укладено правочини щодо відчуження майна товариства. При цьому сам позивач за текстом позовної заяви надає оцінку таким правочинам як "оспорюваним", разом із цим, вимоги про визнання їх недійсними не висуває. Отже, у випадку вчинення директором товариства правочинів із перевищенням повноважень, усупереч вимогам закону та статуту, належним способом захисту є звернення до суду із вимогами про визнання недійсними таких правочинів, а відповідні вимоги повинні бути спрямовані до сторони матеріальних правовідносин. Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, звернуті до приватних нотаріусів, не є такими, задоволення яких призведе до відновлення порушених прав позивача. Отже, зазначені позовні вимоги не є належним та ефективним способом захисту порушеного права учасника товариства в цій справі, про відновлення якого йдеться в позовній заяві;

- реєстраційні дії 1011271070082000256, 1011271070083000256, 1011271070084000256, 1011271070085000256 стосуються відчуження часток у ТДВ "СК "Кредо", позивачем не доведено, яким саме чином проведення вказаних реєстраційних дій порушує його права;

- підсумовуючи викладене, господарський суд виснує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням, 22.06.2026 ОСОБА_1 за допомогою системи "Електронний суд" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 51053 від 23.06.2026), в якій просить:

- скасувати повністю рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2026 у справі № 910/13462/25;

- ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю;

- визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії в ЄДР від 24.06.2024 щодо ТДВ "Страхова компанія "Кредо" за номерами: № 1011271070081000256, № 1011271070082000256, №1011271070083000256, № 1011271070084000256, № 1011271070085000256.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:

- ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Стілброк" із часткою 33,744%. Основним активом цього товариства була частка в розмірі 41,98378% у ТДВ "Страхова компанія "Кредо". Номінальна вартість частки становить 13 228 680 грн 00 коп. Реальна ринкова вартість активу перевищує 108 мільйонів гривень. Проти позивача було здійснено три послідовні рейдерські атаки. Мета атак - безкоштовне виведення активу з ТОВ "Стілброк" через фіктивні договори дарування. Перші дві атаки Міністерство юстиції України скасувало своїми наказами як незаконні. Предметом цього спору є третя спроба захоплення майна. Незаконне виведення цього активу (власність понад 108 млн грн) зменшує вартість капіталу ТОВ "Стілброк" і, отже, прямо зачіпає майновий інтерес позивача як учасника (засновника). 24.06.2024 нотаріуси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили нову серію реєстраційних дій. Вони переоформили частку на користь незмінного кола підставних осіб. Переоформлення відбулося без згоди Загальних зборів ТОВ "Стілброк";

- cуд першої інстанції помилково ототожнив відсутність у позивача корпоративних прав щодо ТДВ "СК "Кредо" з відсутністю права на судовий захист. Предметом захисту у даній справі є не корпоративні права позивача у ТДВ "СК "Кредо", а його охоронюваний законом майновий інтерес як учасника ТОВ "Стілброк", актив якого був незаконно відчужений. Позивач захищає свій законний майновий інтерес. Він володіє 33,74% капіталу материнської компанії ТОВ "Стілброк". Незаконне виведення головного активу фірми знецінило частку самого позивача. Навіть якщо позивач не є формально учасником ТДВ "СК "Кредо", його майновий інтерес як власника частки у "Стілброк" є прямим і захищається законом. Позивач прагне захистити саме свій законний інтерес - припинити незаконні операції з майном компанії, які знецінили його вклад. Позбавлення ТОВ "Стілброк" його головного фінансового активу (частки в ТДВ "СК "Кредо") автоматично знецінило ринкову вартість частки самого позивача, ліквідувало можливість отримання ним дивідендів та повністю нівелювало його майнові права. Отже, наявний прямий, очевидний цивільний та корпоративний інтерес позивача, який підлягає судовому захисту. Таким чином, наявність законного інтересу ОСОБА_1 до оскарження реєстраційних дій є очевидним і підлягає захисту;

- Статут ТОВ "Стілброк" вимагав обов`язкової згоди Загальних зборів. Директор ОСОБА_4 не мав права одноосібно дарувати майно компанії. Нотаріуси-державні реєстратори ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знехтували перевіркою Статуту, не перевірили наявність протоколу загальних зборів із відповідним рішенням, тому реєстраційні дії від 24.06.2024 були вчинені з порушенням закону. Відповідно до пункту 8.11.12 Статуту ТОВ "Стілброк" та статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ухвалення рішень про вчинення значних правочинів, предмет яких перевищує 50% вартості чистих активів товариства, належить до виключної компетенції Загальних зборів учасників. Навіть із урахуванням маніпулятивної та штучної дооцінки нерухомого майна ТОВ "Стілброк" у прифронтовому Запоріжжі (на вулиці Цимлянській, 33 та АДРЕСА_1 ), здійсненої директором ОСОБА_4 із нереальним завищенням вартості на 12 662% з метою обходу закону, ринкова вартість відчужуваної частки страхової компанії (108 759 265 грн 20 коп.) перевищувала сумарну вартість усього майна материнського товариства. Тобто цей правочин за своєю природою був значним і вимагав обов`язкової згоди позивача;

- суд першої інстанції безпідставно послався на Наказ Мін`юсту № 2937/7 як на підтвердження законності реєстрації. Міністерство юстиції України розглядає скарги у сфері держреєстрації виключно за формальними адміністративними ознаками. Колегія Мін`юсту не має повноважень вирішувати корпоративний спір по суті. Вона не може оцінювати перевищення повноважень директором товариства (ultra vires). Наявність відмови Мін`юсту жодним чином не позбавляє господарський суд обов`язку надати правову оцінку законності реєстраційних дій та повноваженням осіб, на підставі яких такі дії були вчинені. Державні реєстратори вчинили очевидне правопорушення, провівши реєстрацію за відсутності легітимних документів, що робить самі реєстраційні дії самостійним та безумовним об`єктом для скасування судом. Протягом 2023 - 2024 років Міністерством юстиції України двічі встановлювалася незаконність аналогічних реєстраційних дій щодо того самого активу, тих самих набувачів та за аналогічних обставин. Отже, нотаріуси не могли добросовісно вважати відповідні документи належними та достатніми. Наявність двох попередніх скасувань створювала для державних реєстраторів підвищений стандарт обачності;

- скасування таких реєстраційних дій є належним способом захисту. Скасування таких дій - єдиний ефективний спосіб захисту: лише рішенням суду можна повернути у правове поле попередній стан (актив заблоковано незаконною реєстрацією);

- на кінець фінансового періоду реальна вартість частки ТДВ "СК "Кредо" (рядок 1495 фінансової звітності) становила 108 759 265 грн 20 коп. Водночас чисті активи ТОВ "Стілброк" (рядок 1300 фінансової звітності) до початку маніпуляцій складали лише 13 725 500 грн 00 коп. Директор ОСОБА_4 штучно завищив вартість основних засобів (рядки 1010, 1011, 1012 балансу) на 12 662%: оцінка прифронтової нерухомості в Запоріжжі була збільшена до 105 369 900 грн 00 коп. без будь-яких ринкових підстав. Навіть за умови цього штучного завищення, вартість подарованого майна (108,7 млн грн) все одно перевищувала 50% активів материнського товариства. Згода Загальних зборів на такий правочин була обов`язковою за статтею 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у будь-якому випадку, але така згода була відсутня. Таким чином, приватні нотаріуси Зуєва Н.В. та Коротюк О.В., здійснюючи функції державних реєстраторів, були зобов`язані перевірити обсяг повноважень особи, яка діяла від імені ТОВ "Стілброк", а також наявність усіх необхідних корпоративних рішень для відчуження активу товариства. Відповідно до Статуту ТОВ "Стілброк" та статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" відчуження частки в ТДВ "СК "Кредо" належало до значних правочинів і потребувало попереднього схвалення Загальними зборами учасників товариства. Таке рішення Загальних зборів відсутнє. Незважаючи на це, нотаріуси провели реєстраційні дії щодо переходу корпоративних прав, не пересвідчившись у наявності належних повноважень у директора ТОВ "Стілброк" на вчинення відповідного правочину. Отже, оскаржувані реєстраційні дії були здійснені з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". За таких обставин незаконність реєстраційних дій випливає безпосередньо з факту недотримання державними реєстраторами обов`язкової процедури перевірки повноважень та поданих документів. Саме тому зазначені реєстраційні дії є самостійним об`єктом судового контролю та підлягають скасуванню, незалежно від наявності чи відсутності окремого судового рішення щодо недійсності договорів, на підставі яких вони були проведені. Відтак висновок суду першої інстанції про неналежність обраного позивачем способу захисту є помилковим, а позовні вимоги про скасування реєстраційних дій відповідають характеру допущених порушень, є належними, ефективними та спрямованими на відновлення порушеного правового становища;

- суд першої інстанції безпідставно мотивував відмову в позові неналежністю відповідачів (нотаріусів) із посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду. Якщо суд на підготовчій стадії дійшов висновку про неналежний суб`єктний склад, він був зобов`язаний керуватися вимогами статті 47 Господарського процесуального кодексу України. Суд мав сприяти забезпеченню права на справедливий суд: роз`яснити позивачу право на залучення співвідповідачів (набувачів часток) або заміну неналежного відповідача. Натомість суд першої інстанції повністю проігнорував цей обов`язок на стадії підготовчого провадження. Відмова в позові по суті виключно з мотивів неналежності відповідача на фінальній стадії розгляду за наявності очевидних ознак рейдерства є грубим порушенням принципу доступності правосуддя та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини;

- суд протиправно відмовився залучити до справи третю особу - іноземного інвестора ОСОБА_5 . 10.04.2026 ОСОБА_5 подав клопотання про вступ у справу. 03.09.2024 він уклав із позивачем попередній договір купівлі-продажу 33,74% капіталу ТОВ "Стілброк". Укладення основного договору прямо залежить від відновлення прав власності ТОВ "Стілброк" на частку в ТДВ "СК "Кредо". Тобто рішення у цій справі безпосередньо впливає на майнові права та обов`язки іноземного інвестора. Суд відхилив клопотання через формальний пропуск строків підготовчого засідання. Такий підхід порушує статтю 50 Господарського процесуального кодексу України. ОСОБА_5 офіційно звертався до Посольства США в Україні та до НАБУ з повідомленнями про рейдерство. НАБУ листом від 01.06.2026 № 112-004/18140 перенаправило матеріали до Офісу Генерального прокурора. Права інвестора грубо порушені. Позбавлення його права на судовий захист є протиправним;

- суд стягнув із позивача 18 000 грн 00 коп. витрат на адвоката відповідачів. Це рішення є несправедливим. Нотаріуси вчинили незаконні реєстраційні дії з перевищенням повноважень. Покладення витрат на постраждалу сторону суперечить засадам розумності та пропорційності.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. № суду 9398/26 від 08.07.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.07.2026.

Від відповідачів (Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни) до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 5329/26 від 24.04.2026), в якому вони просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2026 у справі № 910/13462/25 - залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований відповідачами наступними обставинами:

- правочини, на підставі яких були вчинені оспорювані реєстраційні дії, не визнавались в судовому порядку недійсними, не оспорювались позивачем. Державний реєстратор (нотаріус) не наділений повноваженнями надавати оцінку законності вчиненого правочину;

- як убачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звертався до суду із позовною заявою про визнання недійсними правочинів, які були підставою для вчинення оскаржуваних реєстраційних дій. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.08.2025 у справі № 910/8098/25 було повернуто позовну заяву ОСОБА_6 , вказана ухвала набрала законної сили. Таким чином, правочини, які були підставою для вчинення оскаржуваних реєстраційних дій ПН КМНО Коротюк О. В. та ПН КМНО Зуєвої Н. В., - в судовому порядку визнані недійсними (скасовані) не були;

- жодною нормою Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду першої інстанції роз`яснювати позивачу право на залучення співвідповідача або заміну неналежного відповідача. Позивач клопотання про заміну відповідача чи про залучення інших співвідповідачів ні на стадії підготовчого провадження, ні на інших стадіях розгляду справи в суді першої інстанції, - не заявляв. Позивач також не звертався до суду першої інстанції з заявами чи клопотаннями про те, що йому не зрозумілий зміст статті 48 Господарського процесуального кодексу України, не просив додатково роз`яснити положення вказаної процесуальної норми. Відповідно до частини 1 статті 205 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням учасника справи головуючий роз`яснює йому права та обов`язки, крім випадків, коли учасника справи представляє адвокат. Позивача у справі представляв професійний юрист, фахівець в галузі права, адвокат, який апріорі має бути обізнаний із нормами процесуального права, зокрема Господарським процесуальним кодексом України. Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Таким чином, посилання позивача на стадії апеляційного розгляду на те, що суд йому не сприяв в реалізації процесуальних прав та не роз`яснив положення закону, - є необґрунтованими;

- позивач ОСОБА_1 не є та ніколи не був учасником ТДВ "СК "Кредо", не має жодних корпоративних прав щодо ТДВ "СК "Кредо". Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що він опосередковано володів часткою в розмірі 14,16% статутного капіталу ТДВ "СК "Кредо" не ґрунтуються на законодавстві. Законодавством не передбачено такого правового поняття як "опосередковане володіння" корпоративними правами;

- щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що в рамках справи №910/13462/25 він захищає свій майновий інтерес, то вказане твердження є помилковим, оскільки оцінку подібним обставинам вже було надано Конституційним Судом України. Зокрема Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 № 1-10/2004 дійшов висновку про те, що: права та охоронювані законом інтереси акціонерного товариства, не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів. Таким чином, позивач в апеляційній скарзі безпідставно ототожнює власні інтереси із інтересами ТОВ "Стілброк", яке є самостійним суб`єктом як матеріального, так і процесуального права. Висновки суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивача та неналежний і неефективний спосіб його захисту, - є правильними та не спростовуються доводами апеляційної скарги;

- у матеріалах справи наявна довідка ТОВ "Стілброк" від 24.06.2024 № 24/06/2024 про балансову вартість частки ТОВ "Стілброк" в статутному капіталі ТДВ "СК "Кредо" в розмірі 41,9838% та балансову вартість чистих активів ТОВ "Стілброк" станом на 24.06.2024. У відповідності до наданої нотаріусу вищевказаної довідки: балансова вартість частки ТОВ "Стілброк" в статутному капіталі ТДВ "СК "Кредо" в розмірі 41,9838% становить 383 000 грн 00 коп.; балансова вартість чистих активів ТОВ "Стілброк" станом на 24.06.2024 становить 87 306 200 грн 00 коп. Наведені в довідці дані було також підтверджено наданим нотаріусу ОСОБА_2 балансом ТОВ "Стілброк" за 2023 рік. З огляду на надану державному реєстратору ПН КМНО Зуєвій Н. В. довідку від 24.06.2024 вих. № 24/06/2024, балансова вартість частки ТОВ "Стілброк" в статутному капіталі ТДВ "СК "Кредо" не перевищує 50 % чистих активів ТОВ "Стілброк", а становить 0,4387% від балансової вартості чистих активів ТОВ "Стілброк". Позивачем не спростовано відомості, викладені в довідці ТОВ "Стілброк" від 24.06.2024 № 24/06/2024, належними та допустимими доказами, зокрема не надано висновків судової економічної експертизи, звіту про оцінку вартості частки ТОВ "Стілброк" в статутному капіталі "СК "Кредо". Натомість, твердження позивача про дійсну вартість частки ТОВ "Стілброк" в статутному капіталі ТДВ "СК "Кредо" документально не підтверджені, ґрунтуються виключно на припущеннях та умовиводах самого позивача, який не є фахівцем в галузі економіки та фінансів. Таким чином, відповідно до наданих приватному нотаріусу документів, укладення ТОВ "Стілброк" правочинів щодо відчуження корпоративних прав (частки в розмірі 41,98% статутного капіталу ТДВ "СК "Кредо") не відносилось до виключної компетенції загальних зборів ТОВ "Стілброк" та не потребувало рішення загальних зборів з цього приводу. Матеріали справи не містять відомостей про те, що після 24.06.2024 загальні збори учасників ТОВ "Стілброк" приймали рішення щодо усунення Генерального директора ОСОБА_4 від виконання своїх обов`язків. ОСОБА_1 , який є власником 33,74 % статутного капіталу, не ініціював скликання загальних зборів з приводу дій генерального директора ОСОБА_4 . Вказані обставини також опосередковано свідчать про те, що загальні збори учасників ТОВ "Стілброк" не мають претензій до дій генерального директора ОСОБА_4 ;

- ТОВ "Стілброк" було укладено 24.06.2024 договори дарування належного Товариству майна (частка в розмірі 41,98% статутного капіталу ТДВ "СК "Кредо") у повній відповідності до вимог частини 3 статті 720 Цивільного кодексу України та пунктів 2.3.1, 2.3.3 Статуту ТОВ "Стілброк", оскільки право здійснювати безоплатну передачу майна (дарування) прямо передбачено Статутом ТОВ "Стілброк" (пункт 2.3.3 Статуту). З економічної точки зору укладення договорів дарування частки в ТДВ "СК "Кредо" заявник реєстраційних дій (ТОВ "Стілброк") пояснив тим, що тривалий час не отримував жодних дивідендів від діяльності ТДВ "СК "Кредо", після зміни стандартів та вимог до страхових компаній з боку НБУ, ТДВ "СК "Кредо" потребувала істотної докапіталізації за рахунок учасників Товариства, натомість ТОВ "Стілброк" не мало в 2023-2024 роках достатньої кількості вільних обігових коштів для внесення їх до статутного капіталу ТДВ "СК "Кредо" та не вбачало доцільним це робити, тому частка в розмірі 41,98% в статутному капіталі ТДВ "СК "Кредо" розглядалась Товариством більше як пасив, ніж актив, тому ТОВ "Стілброк" і вирішило позбутися цього майна на безоплатній основі;

- відповідачем (державним реєстратором) ПН КМНО Зуєвою Н. В. було в повній мірі виконано вимоги частини 6 статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зокрема: 1) перевірено правоздатність та дієздатність юридичної особи ТОВ "Стілброк" за допомогою даних ЄДР та статутних документів, встановлено, що положення пункту 2.3.3 Статуту дозволяють ТОВ "Стілброк" укладати правочини щодо дарування власного майна; 2) перевірено повноваження генерального директора ТОВ "Стілброк" ОСОБА_4 за допомогою даних ЄДР, за допомогою балансової довідки від 24.06.2024 встановлено, що відчужуване майно складає 0,4387% від балансової вартості чистих активів ТОВ "Стілброк", а отже його відчуження у відповідності до пункту 8.11.12 Статуту ТОВ "Стілброк" та статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", не відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників, а належить у відповідності до пункту 9.5 Статуту ТОВ "Стілброк" до компетенції генерального директора ОСОБА_4 ; 3) проаналізовано зміст довіреності від ТОВ "Стілброк" на ім`я ОСОБА_7 від 21.06.2024 реєстровий № 1841, посвідченої приватним нотаріусом Кукурудз Т. Ю., перевірено її чинність за допомогою ЄДР. Таким чином відповідачем - нотаріусом Зуєвою Н. В. не було встановлено обставин, які б свідчили про відсутність правоздатності або дієздатності у ТОВ "Стілброк" на укладення договорів дарування та ініціювання відповідних реєстраційних дій щодо складу учасників ТДВ "СК "Кредо";

- 25.03.2026 відбувся судовий розгляд у справі № 910/13462/25, сторони оголосили вступні промови, задали питання одне одній, суд перейшов до дослідження доказів. Заява про вступ у справу в якості третьої особи була подана адвокатом Панчишиним А. В. (в інтересах ОСОБА_5 ) 10.04.2026 через "Електронний Суд", тобто за межами процесуальних строків, визначених в статті 50 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про поновлення процесуального строку заява ОСОБА_5 не містить. Поважні причини неподання відповідної заяви про вступ у справу в якості 3-ї особи без самостійних вимог в строк, визначений в частині 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України, в заяві від 10.04.2026 відсутні; в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача - адвокатом Панчишиним А. В. не повідомлялись. Обставини, на які посилається адвокат Панчишин А. В. в заяві від 10.04.2026 (попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Стілброк" від 03.09.2024), існують вже понад 1,5 роки. Що заважало адвокату Панчинину А. В. та його довірителю - позивачу ОСОБА_1 повідомити про вказані обставини суд на етапі подання позову чи під час підготовчого судового засідання, - є незрозумілим;

- предмет спору у справі № 910/13462/25 стосується незгоди гр. ОСОБА_1 (як учасника ТОВ "Стілброк") із реєстраційними діями, вчиненими державними реєстраторами - приватними нотаріусами Коротюк О. В. та Зуєвою Н. В. щодо юридичної особи ТДВ "Страхова компанія "Кредо". В той же час ОСОБА_5 не є та ніколи не був ні учасником, ні посадовою особою ні ТДВ "Страхова компанія "Кредо", ні ТОВ "Стілброк". ОСОБА_5 не був заявником оскаржуваних реєстраційних дій та жодним чином не приймав у них участь та не мав до них жодного відношення. Надана адвокатом Панчишиним А. В. та наявна у справі копія попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав від 03.09.2024 не породжує наявності корпоративних прав у ОСОБА_5 ні на частку в статутному капіталі ТОВ "Стілброк", ні частку в статутному капіталі ТДВ "Страхова компанія "Кредо". Попередній договір від 03.09.2024 лише свідчить про наміри сторін в майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Стілброк". Доказів розрахунків за попереднім договором від 03.09.2024 між сторонами адвокатом Панчишиним А. В. не надано. Умови укладення основного договору "завершення всіх адміністративних процедур та судових справ, пов`язаних із поверненням вказаної частки у статутному капіталі ТДВ "СК "Кредо" у власність Товариства", - викладені не конкретно та не містять прив`язки саме до даної справи;

- позивач ОСОБА_6 в рамках справи № 910/2295/25 намагався визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України "Про відмову у задоволенні скарги" № 2937/7 від 05.12.2024. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.08.2025 позов ОСОБА_6 до Міністерства юстиції України було залишено без розгляду.

Від скаржника (позивача) за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № суду 10053/26 від 22.07.2026), в якому він посилається на те, що його представник адвокат Панчишин А.В. 29.07.2026 о 15:15 буде брати участь в судовому засіданні по справі №910/6796/23 у Верховному Суді, в цій справі адвокат Панчишин А.В. є єдиним представником компанії Vorex LLC.

Від відповідачів-1,2 за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд справи 29.07.2026 без участі їх представника (вх. № суду 10380/26 від 28.07.2026), посилаючись на зайнятість представника в інших судових засіданнях. У заяві також зазначено про те, що у відповідності до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом 5 днів з дня ухвалення постанови відповідачам будуть подані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання 29.07.2026 представники скаржника (позивача), відповідача-1 та відповідача-2 не з`явилися. Колегією суддів було враховано наявність заяви відповідачів-1,2 про розгляд справи без участі їх представника, а також наявність клопотання скаржника (позивача) про відкладення розгляду справи.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме:

- позивач та відповідач-1: шляхом направлення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026 до Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 13.07.2026 доставлена до Електронних кабінетів позивача та відповідача-1 - 14.07.2026 до 17:00 годин (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 14.07.2026);

- відповідач-2: шляхом поштового направлення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026 на офіційну адресу відповідача-2.

Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

З приводу поданого скаржником (позивачем) клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У поданому до суду клопотанні скаржник послався на неможливість явки у судове засідання його представника, у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів прийшла до висновку про неповажність зазначеної причини неявки у судове засідання, та, як наслідок, про відсутність підстав для відкладення судового засідання, оскільки:

- відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

- скаржник був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що було встановлено судом вище; у даному випадку скаржник 14.07.2026 отримав ухвалу суду від 13.07.2026, отже, за два тижні до судового засідання знав про призначене на 29.07.2026 судове засідання;

- скаржником не доведена неможливість заміни представника на іншого, враховуючи завчасну обізнаність скаржника про призначене на 29.07.2026 судове засідання; на пошук представника у скаржника було близько двох тижнів;

- ухвалою суду від 13.07.2026 явка у судове засідання 29.07.2026 була визнана необов`язковою (пункт 3 ухвали);

- правова позиція скаржника щодо обставин справи та підстави незгоди з оскаржуваним судовим рішенням детально викладена ним в апеляційній скарзі. Таким чином, апеляційним господарським судом забезпечено принцип змагальності сторін та створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи їхніх процесуальних прав. Крім того, у клопотанні не наведено причин неможливості проведення судового засідання 29.07.2026 за відсутності представника скаржника;

- також скаржник не був позбавлений права на участь у судовому засіданні особисто або його представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у відповідності до статті 197 Господарського процесуального кодексу України, між тим з таким клопотанням до суду не звертався;

- відповідно до положень частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вирішуючи клопотання про відкладення розгляду справи, колегією суддів також враховано, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод надає державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (пункт 86 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Варданян та Нанушян проти Вірменії").

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом (пункт 72 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кресс проти Франції", пункт 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бартая проти Грузії").

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитись з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії").

У національному процесуальному законодавстві рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, їх змагальність та диспозитивність реалізуються, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних прав щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, брати участь у справі самостійно або через представника, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тощо.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 757/52615/21-ц (провадження № 14-64цс25).

Ураховуючи, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національне процесуальне законодавство не гарантують право на особисту присутність у суді, але закріплюють право ефективно представляти свою справу в суді, маючи рівні процесуальні можливості з протилежною стороною, під час розгляду клопотання скаржника колегією суддів враховано, що правова позиція скаржника щодо обставин справи та підстави незгоди з оскаржуваним судовим рішенням детально викладена ним в апеляційній скарзі, отже розгляд апеляційної скарги без участі належним чином повідомленого учасника справи не призводить до обмеження права особи на доступ до правосуддя. Крім того, у даній справі скаржник представлений професійним адвокатом.

Також слід відзначити, що представники інших учасників справи у судове засідання 29.07.2026 також не з`явилися, що додатково свідчить про те, що всі учасники справи перебувають у рівних умовах та можливостях довести свою позицію перед судом у письмовому вигляді.

У сукупності ці обставини свідчать про те, що розгляд справи за відсутності скаржника не позбавляє його можливості ефективно представляти свою позицію, не ставить скаржника у суттєво невигідне становище порівняно з іншими учасниками справи, не перешкоджає суду встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не підриває справедливість судового розгляду в цілому та не позбавляє скаржника гарантій права на справедливий суд, встановлених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, апеляційним господарським судом враховано, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 757/52615/21-ц (провадження № 14-64цс25), численних постановах Верховного Суду, зокрема, в постановах Верховного Суду від 19.03.2026 по справі № 908/1324/21, від 16.03.2026 по справі № 916/1838/25, від 13.03.2026 по справі №904/2851/20, від 10.03.2026 по справі №917/1735/21(917/1992/24), від 24.02.2026 по справі № 917/1899/23, від 10.02.2026 по справі № 50/790-43/173, від 27.01.2026 по справі №922/639/23, від 20.01.2026 по справі № 910/16249/21, від 13.01.2026 по справі № Б15/101-08.

Також колегія суддів наголошує, що розумність строків розгляду справи судом є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що наведені у клопотанні скаржника про відкладення розгляду справи причини неявки його представника не є поважними, що у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи викладене, у судовому засіданні 29.07.2026 протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи.

Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 13.07.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 29.07.2026, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.

Суддею-доповідачем у судовому засіданні 29.07.2026 було оголошено зміст апеляційної скарги та її вимоги, а також зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.

Згідно з положеннями частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У судовому засіданні 29.07.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілброк" товариство створено на підставі угоди між учасниками шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Учасниками товариства є громадяни України ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Неон".

Статутний капітал товариства поділений на 5847,88 частки (з урахуванням змін), з яких позивач володіє 1973,32 частками, що складає 33,74%.

Пунктом 5.1.1 Статуту встановлено, що Учасники Товариства мають право брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному цим Статутом, та рішеннями Загальних Зборів Учасників Товариства, встановлених законодавством.

Відповідно до 8 розділу Статуту Збори скликаються Генеральним Директором у порядку, передбаченому Статутом та діючим законодавством. Кожен Учасник повинен бути персонально повідомлений Генеральним директором Товариства про місце, дату та порядок денний Зборів не менш ніж за 30 (тридцять) днів до дати Зборів.

Серед питань, які належать до компетенції Зборів, є прийняття рішення про відчуження майна Товариства на суму, що становить 50 (п`ятдесят) і більше відсотків майна Товариства (пункт 8.11.12 Статуту).

Відповідно до пункту 9.5 Статуту Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства, в тому числі укладати угоди (договори, контракти), забезпечувати участь Товариства в цих цивільно-правових відносинах (з обмеженнями, визначеними пунктом 8.11.12 Статуту) та здійснювати інші дії, необхідні для досягнення цілей діяльності Товариства.

Відповідачами було вчинено низку реєстраційних дій щодо внесення змін у відомості про юридичну особу - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо".

1. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В. вчинено реєстраційну дію № 1011271070081000256 від 24.06.2024.

У відповідності до вказаної реєстраційної дії було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі по тексту - ЄДР) відомості про те, що юридична особа ТОВ "Стілброк" подарувала свою частку (41,98378% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо") наступним особам:

- ОСОБА_4 - частку в розмірі 12,5% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо", номінальною вартістю 3 938 626 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 74, 75;

- ОСОБА_10 - частку в розмірі 9% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо", номінальною вартістю 2 835 812 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 76, 77;

- ОСОБА_11 - частку в розмірі 7% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо", номінальною вартістю 2 205 630 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 78,79;

- ОСОБА_12 - частку в розмірі 6,9% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо", номінальною вартістю 2 174 121 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 80, 81;

- ОСОБА_7 - частку в розмірі 6,5838% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо", номінальною вартістю 2 074 491 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 82, 83.

Позивач уважає, що указані договори дарування укладені генеральним директором ТОВ "Стілброк" ОСОБА_4 із перевищенням повноважень та у порушення положень статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і Статуту товариства. Крім того, нотаріусом як державним реєстратором під час вчинення реєстраційної дії не перевірено повноваження на укладення зазначених правочинів, що стали підставою для державної реєстрації, повноваження представника діяти від імені юридичної особи, а також правоздатність та дієздатність юридичної особи.

2. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. вчинено реєстраційну дію № 1011271070082000256 від 24.06.2024.

За наслідками вказаної реєстраційної дії було внесено до ЄДР відомості про те, що фізична особа ОСОБА_4 , який у відповідності до відомостей ЄДР станом на момент вчинення реєстраційної дії № 1011271070082000256 був учасником ТДВ "Страхова компанія "Кредо" з часткою в розмірі 24,8141% статутного капіталу (номінальна вартість частки - 7 818 676 грн), подарував частину своєї частки (14,4354% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо") наступним особам:

- ОСОБА_7 – частку в розмірі 0,3162% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо", номінальною вартістю 99 630 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 535, 536;

- ОСОБА_13 - частку в розмірі 6,9% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо", номінальною вартістю 2 174 121 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 537, 538;

- ОСОБА_14 - частку в розмірі 3,8536% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо", номінальною вартістю 1 214 231 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 539, 540;

- ОСОБА_15 - частку в розмірі 2% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо", номінальною вартістю 630 180 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 541, 542;

- ОСОБА_16 - частку в розмірі 1,3656% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо", номінальною вартістю 430 287 грн, відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 543, 544.

3. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В. вчинено реєстраційну дію № 1011271070083000256 від 24.06.2024.

У відповідності до вказаної реєстраційної дії було внесено до ЄДР відомості про те, що:

- ОСОБА_17 , який у відповідності до відомостей ЄДР станом на момент вчинення реєстраційної дії № 1011271070083000256 був учасником ТДВ "Страхова компанія "Кредо" з часткою в розмірі 12,28712% статутного капіталу (номінальна вартість частки 3 871 552 грн), подарував частину своєї частки (2% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо") ОСОБА_14 , відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 84, 85;

- НВП ТОВ "Неон", яке у відповідності до відомостей ЄДР станом на момент вчинення реєстраційної дії № 1011271070083000256 було учасником ТДВ "Страхова компанія "Кредо" з часткою в розмірі 0,8025% статутного капіталу (номінальна вартість частки - 252 851 грн), подарувало свою частку в повному обсязі ОСОБА_14 , відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 86, 87.

- Шевченківська районна громадська організація "Фонд сім`ї та молоді", яка у відповідності до відомостей ЄДР була станом на момент вчинення реєстраційної дії №1011271070083000256 учасником ТДВ "Страхова компанія "Кредо" з часткою в розмірі 0,3439% статутного капіталу (номінальна вартість частки - 108 365 грн), подарувала свою частку в повному обсязі ОСОБА_14 , відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 88, 89.

4. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. вчинено реєстраційну дію № 1011271070084000256 від 24.06.2024.

У відповідності до вказаної реєстраційної дії було внесено до ЄДР відомості про те, що фізична особа ОСОБА_10 , який у відповідності до відомостей ЄДР станом на момент вчинення реєстраційної дії №1011271070084000256 був учасником ТДВ "Страхова компанія "Кредо" з часткою в розмірі 9% статутного капіталу (номінальна вартість частки - 2 835 812), подарував частину своєї частки (2,1% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо") ОСОБА_15 , відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 545, 546.

5. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. вчинено реєстраційну дію № 1011271070085000256 від 24.06.2024.

У відповідності до вказаної реєстраційної дії було внесено до ЄДР відомості про те, що фізична особа ОСОБА_11 , який у відповідності до відомостей ЄДР станом на момент вчинення реєстраційної дії № 1011271070085000256 був учасником ТДВ "Страхова компанія "Кредо" з часткою в розмірі 9,731% статутного капіталу (номінальна вартість частки – 3 066 138 грн), подарував частину своєї частки (2,831% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо") ОСОБА_16 , відповідно до договору дарування від 24.06.2024 та Акту приймання-передачі частки від 24.06.2024, реєстрові № 547, 548.

Зазначені реєстраційні дії оскаржувалися позивачем ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України з мотивів їх вчинення на підставі підроблених документів та з порушенням вимог законодавства і Статуту товариства. Наказом Міністерства юстиції України № 2937/7 від 05.12.2024 у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, оскільки оскаржувані реєстраційні дії відповідають законодавству.

Уважаючи свої корпоративні права порушеними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 96-1 Цивільного кодексу України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Згідно з частиною 6 статті 96-1 Цивільного кодексу України корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)).

У цій справі суду належить, зокрема, вирішити, чи є належними й ефективними у спірних правовідносинах заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, вчинених Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Наталією Василівною та Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксаною Вікторівною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач указує, що оскаржувані реєстраційні дії вчинені із порушенням вимог закону та положень Статуту ТОВ "Стілброк", посилаючись на те, що зазначені приватні нотаріуси не перевірили обсяг повноважень представника юридичної особи. При цьому позивач зазначає, що порушення його прав полягає у позбавленні опосередкованого права на частку у ТДВ "Страхова компанія "Кредо" шляхом незаконного відчуження частки ТОВ "Стілброк", учасником якого він є, частки у ТДВ "Страхова компанія "Кредо" на користь третіх осіб шляхом укладення генеральним директором ТОВ "Стілброк" договорів дарування.

Відтак, сутність доводів позивача зводиться до протиправності укладення органом управління ТОВ "Стілброк", часткою в якому володіє позивач, правочинів та, як наслідок, зміни корпоративних прав учасників товариства.

Тобто, по суті, позивач прагне до відновлення становища, яке існувало до укладення правочинів генеральним директором ТОВ "Стілброк" щодо відчуження часток цього товариства у ТДВ "Страхова компанія "Кредо".

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого в постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Аналіз частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту.

У разі, якщо позивач прагне відновити розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини 5 статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини 5 статті 17 цього Закону).

Окрім цього, суд першої інстанції вірно зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).

Сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже, відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Частинами 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши аргументи, висловлені позивачем та відповідачами, встановивши суть спірних правовідносин, дійшов вірного висновку, що корпоративні права позивача на участь в управлінні товариством порушені не відповідачами у цій справі - Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Наталією Василівною та Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксаною Вікторівною, які вчинили відповідні реєстраційні дії, а директором товариства, яким від імені останнього укладено правочини щодо відчуження майна товариства.

При цьому сам позивач за текстом позовної заяви надає оцінку таким правочинам як оспорюваним, разом із цим, вимоги про визнання їх недійсними не висуває.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що у випадку вчинення директором товариства правочинів із перевищенням повноважень, усупереч вимогам закону та статуту, належним способом захисту є звернення до суду із вимогами про визнання недійсними таких правочинів, а відповідні вимоги повинні бути спрямовані до сторони матеріальних правовідносин.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, ураховуючи викладене вище, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, звернуті до приватних нотаріусів, не є такими, задоволення яких призведе до відновлення порушених прав позивача.

Отже, зазначені позовні вимоги не є належним та ефективним способом захисту порушеного права учасника товариства в цій справі, про відновлення якого йдеться в позовній заяві.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника в частині того, що суд першої інстанції, встановивши неналежний склад відповідачів, мав роз`яснити позивачу право на ініціювання заміни / залучення належних відповідачів, відхиляються колегією суддів , з огляду на таке.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71), у постановах Верховного Суду від 20.02.2026 у справі № 910/4258/25, від 11.02.2025 у справі № 908/3275/21).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17).

Водночас, як було зазначено вище, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Залучення відповідача/співвідповідача у справі здійснюється лише судом першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання (у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження). У разі спливу зазначених строків та необхідності залучення відповідача до участі у справі на позивача покладається обов`язок довести факт своєї необізнаності щодо необхідності залучення належного відповідача/співвідповідача. Суд під час розгляду справи повинен вирішувати спір, виходячи зі складу сторін, які визначені позивачем, і не вправі зі своєї ініціативи без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 925/440/18, від 29.08.2023 у справі № 912/1550/22).

Доводи скаржника щодо того, що суд першої інстанції мав самостійно застосувати необхідний для поновлення порушеного права позивача спосіб захисту та самостійно визначити правові підстави для задоволення позовних вимог позивача колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що суд не наділений повноваженнями самостійно визначати предмет та підстави позову, оскільки, як зазначено вище, це є прерогативою позивача.

Доводи скаржника щодо неправомірної відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання про залучення третьої особи ( ОСОБА_18 ), поданого 10.04.2026, апеляційний господарський суд відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до положень частин 1 - 3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

За приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Із приводу усного клопотання представника позивача, який є одночасно представником Sulla Alexander Josif, про поновлення пропущеного строку на подання заяви про залучення третьої особи, можливості повернення на стадію підготовчого провадження, суд першої інстанції вірно зазначив, що несвоєчасне надання учасником справи доказів представникові не є тією поважною причиною, яка може бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Стосовно посилання скаржника на те, що стягнення з позивача 18 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу відповідачів є несправедливим, оскільки, на переконання позивача, нотаріуси вчинили незаконні реєстраційні дії з перевищенням повноважень, у зв`язку з чим на думку скаржника, покладення витрат на постраждалу сторону суперечить засадам розумності та пропорційності, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, правомірно поклав витрати на правничу допомогу відповідачів у цій справі на позивача.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2026 у справі № 910/13462/25 таким, що підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статтями 3, 13, 74 - 80, 129, 269, 270, 275 - 284, 287 - 289, 331 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2026 у справі № 910/13462/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2026 у справі №910/13462/25 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи № 910/13462/25 повернути до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 30.07.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк