Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №904/3640/23 (904/1146/26) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 м.Дніпро Справа № 904/3640/23 (904/1146/26)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач),

суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

секретар судового засідання: Янкіна Г.Д.

представники учасників провадження:

від позивача: Венська О.О.

від відповідача: Гуртовий І.І.

від третьої особи-1 (скаржник): Яцишин О.Й.

від третьої особи-2 (скаржник): Чернова С.С.

розглянув матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 (повне рішення 04.06.2026), суддя Соловйова А.Є.

у справі №904/3640/23 (904/1146/26)

за позовом ліквідатора Комунального підприємство "РАЙВОДОКАНАЛ" Новомосковського району арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни, м. Дніпро

до Самарівської районної ради, Дніпропетровська обл., м. Самар

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Дніпро

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника

в межах провадження у справі про банкрутство № 904/3640/23

за заявою Управління каналу Дніпро-Донбас, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське

до боржника Комунального підприємства "Райводоканал" Новомосковського району, Дніпропетровська обл., м. Перещепине

за участю Новомосковської районної ради, м. Новомосковськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст справи

Ліквідатор Комунального підприємство "РАЙВОДОКАНАЛ" Новомосковського району арбітражний керуючий Венська Оксана Олександрівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Новомосковської районної ради про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника, в якій просить суд, зокрема:

- покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Комунального підприємства “Райводоканал” Новомосковського району у розмірі 32 070 976,18 грн у зв`язку з доведенням Боржника до банкрутства, на НОВОМОСКОВСЬКУ РАЙОННУ РАДУ;

- стягнути з Новомосковської районної ради грошові кошти у розмірі 32 070 976,18 грн у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Комунального підприємства “Райводоканал” Новомосковського району.

Позов обґрунтований тим, що Самарівська (Новомосковська) районна рада як засновник комунального підприємства (КП) «Райводоканал» не забезпечила належного фінансування установи, що призвело до її банкрутства та неможливості розрахуватися з кредиторами.

Після проведення ліквідаційної процедури, інвентаризації та продажу майна боржника з`ясувалося, що активів підприємства вистачило на задоволення лише 12,59% вимог кредиторів. Сума визнаних судом, але непогашених вимог, становить 32 070 976,18 грн, що і є розміром субсидіарної відповідальності, яку просять покласти на засновника.

КП «Райводоканал» здійснювало соціально значиму діяльність — централізоване водопостачання за регульованими тарифами, які не покривали витрат на виробництво. За таких умов підприємство об`єктивно не могло функціонувати на ринкових засадах і повністю залежало від фінансової підтримки власника.

Засновник був достеменно обізнаний про збитковий стан підприємства, що підтверджується роботою спеціальної комісії та звітами. Попри це, районна рада прийняла рішення про скорочення обсягів фінансової підтримки та подальше припинення діяльності підприємства, що призвело до накопичення боргів та втрати платоспроможності.

Позов ґрунтується на ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, яка передбачає можливість притягнення до субсидіарної відповідальності осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства. Також ліквідатор посилається на принцип «безсумнівної повноти дій», згідно з яким він зобов`язаний вжити всіх заходів для пошуку активів, включаючи звернення про субсидіарну відповідальність.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/3640/23 (904/1146/26) в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у позові суд зазначив, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство має деліктну природу, тобто потребує доведення умисних і цілеспрямованих дій або бездіяльності, результатом яких стала шкода кредиторам. Водночас у звіті самого ліквідатора за результатами аналізу фінансового стану підприємства було вказано, що ознак навмисного доведення до банкрутства не виявлено.

Суд встановив, що протягом 2019 – 2021 років засновник спрямував на підтримку КП «Райводоканал» 29 285 727,79 грн. На думку суду, це свідчить про спробу районної ради стабілізувати роботу підприємства, а не про намір довести його до банкрутства.

Рішення ради про скорочення фінансування та подальшу ліквідацію підприємства було прийняте на підставі висновків тимчасової контрольної комісії та через зменшення кількості абонентів, що суд розцінив як реакцію на об`єктивні обставини.

На відміну від випадків «самоусунення» засновника, у цій справі районна рада оперативно надала згоду на продаж майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Ліквідатор не зміг довести, що саме дії чи бездіяльність ради (а не загальна економічна ситуація чи специфіка тарифного регулювання) призвели до неплатоспроможності підприємства.

Суд підкреслив, що субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає автоматично, якщо не доведено факту доведення до банкрутства саме діями засновника.

Суд дійшов висновку, що позивач не надав достатніх доказів наявності всіх елементів господарського правопорушення в діях Самарівської районної ради.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд" Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 по справі № 904/3640/23 (904/1146/26) про відмову у задоволенні позовної заяви та постановити нове рішення про стягнення з засновника боржника Самарівської районної ради на користь Комунального підприємства “РАЙВОДОКАНАЛ” Новомосковського району суми, що дорівнює сумі визнаних судом та не погашених кредиторських вимог в розмірі 32 070 976, 18 грн., як субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства Комунального Новомосковського району.

Також, не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд" ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з аналогічною апеляційною скаргою.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

Апеляційна скарга Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 по справі № 904/3640/23(904/1146/26) є незаконним та необґрунтованим через порушення норм матеріального і процесуального права.

Скаржник вказує на факт існування безспірної заборгованості перед ним ще з 2018 року (понад 14,9 млн грн), яка стягувалася численними судовими рішеннями, але не погашалася протягом 4 років. Це свідчить про сталу бездіяльність засновника (Самарівської районної ради) та відсутність контролю за недопущенням приросту боргів.

Відповідно до Статуту та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підприємство підконтрольне раді. Рада мала встановлювати порядок використання прибутків та заслуховувати звіти керівника, але не вжила заходів для запобігання банкрутству, що є її прямим обов`язком за ст. 211 ГК України.

Скаржник посилається на практику ЄСПЛ (зокрема, справу «Єршова проти РФ»), згідно з якою муніципальна влада несе відповідальність за борги підконтрольних підприємств, якщо вони не мають достатньої управлінської незалежності. Також наголошується, що діяльність таких некомерційних підприємств має регулюватися аналогічно до казенних підприємств, де засновник несе відповідальність за брак майна.

Суд безпідставно врахував рішення ради від 2024 року про продаж майна, оскільки воно було прийняте вже після відкриття справи про банкрутство і не спростовує попередню багаторічну бездіяльність.

Відсутність у звіті ліквідатора ознак умисного доведення до банкрутства не є підставою для звільнення від субсидіарної відповідальності, оскільки суд має самостійно встановлювати склад правопорушення.

Суд не врахував, що боржник (під контролем засновника) порушив обов`язок самостійно звернутися до суду із заявою про банкрутство при загрозі неплатоспроможності.

Апеляційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам бездіяльності засновника та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Скаржник наголошує, що Самарівська районна рада не приймала управлінських рішень та не вчиняла дій, спрямованих на забезпечення фінансування створеного нею соціально значимого підприємства. Це призвело до накопичення значної кредиторської заборгованості (36 687 319,89 грн) протягом понад чотирьох років.

Формування таких боргів свідчить про відсутність належного контролю з боку ради за використанням ресурсів комунального підприємства та невиконання нею обов`язків, визначених Законом «Про місцеве самоврядування в Україні».

Власник майна мав передбачити негативні наслідки відсутності господарської діяльності та зростання боргів. Непроведення заходів щодо запобігання банкрутству свідчить про вину засновника у формі простої необережності.

Скаржник вважає, що саме невиконання радою обов`язку щодо захисту майнових інтересів підприємства призвело до його неплатоспроможності.

Скаржник посилається на ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, яка дозволяє покладати субсидіарну відповідальність на засновників у разі банкрутства боржника з їхньої вини.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Ліквідатор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції про відмову у притягненні засновника до відповідальності є незаконним, оскільки Самарівська районна рада не виконала свій прямий обов`язок щодо запобігання банкрутству підконтрольного підприємства.

Відповідно до ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) та Статуту підприємства, засновник був зобов`язаний вживати своєчасних заходів для запобігання неплатоспроможності боржника. Невжиття заходів щодо недопущення приросту боргів та ненадання належної фінансової підтримки свідчить про неналежне управління майном.

Рада була достеменно поінформована про критичний стан підприємства через роботу тимчасової контрольної комісії у 2021 році. Попри знання про фінансову залежність «Райводоканалу» від бюджету, засновник прийняв рішення про скорочення підтримки та припинення діяльності, що прямо призвело до неплатоспроможності.

Підприємство надавало соціально значимі послуги з водопостачання за регульованими тарифами. Оскільки підприємство не могло самостійно формувати ціни, воно повністю залежало від рішень ради щодо тарифної політики та дотацій. Непогашена заборгованість у розмірі 32 070 976,18 грн є наслідком того, що витрати підприємства фактично були перекладені на кредиторів замість бюджетного покриття.

Ліквідатор заперечує висновок суду першої інстанції про те, що виділення 29,2 млн грн підтримки у 2019– 2021 роках було достатнім. Факт формування боргу у 36,6 млн грн доводить, що ця допомога була економічно недостатньою та не супроводжувалася системними управлінськими рішеннями.

Відсутність у звіті ліквідатора ознак навмисного доведення до банкрутства (у кримінальному розумінні) не може бути підставою для звільнення від субсидіарної відповідальності. Предметом оцінки має бути вся сукупність дій та бездіяльності засновника, що призвела до неможливості розрахуватися з кредиторами.

Ліквідатор повністю підтримує апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове — про задоволення позову щодо субсидіарної відповідальності.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

23.06.2026 Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/3640/23 (904/1146/26).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів – Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2026 відкрито апеляційне провадження. Призначено судове засідання на 21.07.2026. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) № 904/3640/23 (904/1146/26), необхідні для розгляду апеляційної скарги.

26.06.2026 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/3640/23 (904/1146/26).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів – Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/3640/23 (904/1146/26). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.07.2026. Приєднано апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/3640/23 (904/1146/26) до апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у цій справі для розгляду в одному апеляційному провадженні.

06.07.2026 матеріали справи №904/3640/23 (904/1146/26) надійшли до суду апеляційної інстанції.

13.07.2026 від ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 21.07.2026 заслухано представників сторін та Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені апеляційним судом

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у справі №904/3640/23 визнано банкрутом Комунальне підприємство “Райводоканал” Новомосковського району. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором КП “Райводоканал” Новомосковського району арбітражного керуючого Венську Оксану Олександрівну (свідоцтво №174 від 24.04.2013).

Під час виконання своїх повноважень ліквідатором КП “Райводоканал” Новомосковського району Венською О.О. складено Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника.

За результатами аналізу ліквідатором не було встановлено ознак фіктивного чи прихованого банкрутства, а також штучного створення неплатоспроможності шляхом вчинення нетипових господарських операцій.

Водночас, позивач зазначив, що аналіз підтвердив об`єктивну недостатність майна боржника для погашення вимог кредиторів та необхідність оцінки дій і бездіяльності засновника щодо належного фінансового забезпечення підприємства, яке здійснювало регульовану та соціально значиму діяльність і не могло функціонувати на ринкових засадах, що і є предметом цієї заяви відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Так, у ході ліквідаційної процедури КП “Райводоканал” Новомосковського району ліквідатором Венською О.О. було здійснено низку заходів, спрямованих на виявлення активів боржника.

Позивачем було проведено інвентаризацію майна підприємства, за результатами якої встановлено наявність дебіторської заборгованості на загальну суму 2 899 635,04 грн, кредиторської заборгованості на суму 35 997 047,12 грн, що включає заборгованість із виплати заробітної плати працівникам, відкритих банківських рахунків, залишок коштів на яких становить 18 586,60 грн, а також необоротних активів із балансовою вартістю 5 401 396,80 грн.

За результатами інвентаризації було замовлено оцінку майна, за якою визначено ринкову вартість активів Боржника, яке складається з рухомого та нерухомого майна, зокрема розташованого у селах Голубівка, Козирщина та Губиниха Новомосковського району, яка склала 1 088 922,00 грн.

Оскільки майно належить до об`єктів спільної комунальної власності територіальних громад району, ліквідатор звернувся до Новомосковської районної ради за дозволом на його реалізацію.

Розглянувши це питання на двадцять четвертій сесії восьмого скликання 26.09.2024, районна рада ухвалила рішення про надання згоди на продаж майна. Відповідне рішення щодо погодження умов продажу було надіслане ліквідатору листом від 11.10.2024.

Подальшим кроком стало погодження умов продажу комітетом кредиторів, до складу якого входять Управління каналу Дніпро–Донбас, АТ “ДТЕК Дніпровські електромережі” та ГУ ДПС у Дніпропетровській області. На засіданні 08.01.2025 члени комітету одноголосно підтримали умови продажу та надали згоду на реалізацію майна.

З метою виконання ухвалених рішень ліквідатор організував проведення аукціонів.

Початкова ціна була визначена відповідно до сукупного розміру кредиторських вимог.

Перший аукціон, призначений на 27.02.2025 зі стартовою ціною 36,7 млн. грн, не відбувся через відсутність учасників. Повторний аукціон 01.04.2025 із зниженням ціни до 29,35 млн. грн також не відбувся. Лише під час другого повторного аукціону, оголошеного 14.04.2025, відбувся продаж. 24.04.2025 переможцем торгів стало ТОВ “АВК АЛЬЯНС”, яке придбало майно за 5 201 002,88 грн. Результати були оформлені відповідним протоколом, а 01.05.2025 між сторонами підписано акт про придбання майна.

Отримані кошти були спрямовані на часткове погашення вимог кредиторів.

Сума визнаних господарським судом вимог кредиторів складає 36 687 319,89 грн, а сума задоволених (погашених) вимог кредиторів – 4 616 343,71 грн. Таким чином задоволено кредиторські вимоги на 12,59 % від загальної суми кредиторських вимог.

Також, до реєстру вимог кредиторів КП “Райводоканал” Новомосковського району окремо внесена сума основної та додаткової винагороди арбітражного керуючого Венської О.О. за виконання нею повноважень ліквідатора Боржника за період з 20.03.2024 по 20.05.2025, що складає 598 369,47 грн, та яка була затверджена рішенням комітету кредиторів 12.05.2025.

Відтак, обсяг визнаних судом та непогашених в процедурі ліквідації вимог кредиторів до боржника у справі №904/3640/23 складає 32 070 976,18 грн.

Від Новомосковської районної ради (Самарівської районної ради) було отримано лист від 09.10.2025 за №164/0/2-25 та яким повідомлялось, що на підставі статті 48 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рішенням Новомосковської районної ради № 24-5/ від 16.04.2021 року створено тимчасову контрольну комісію з питань перевірки фінансово-економічної діяльності КП “Райводоканал” Но?во?мо?сков?сько?го району.

За результатами роботи комісії встановлено, що КП “Райводоканал” Новомосковського району отримало кошти фінансової підтримки з районного бюджету у 2019 році на суму 15 079 502,00 грн, у 2020 році – 11 706 225,79 грн, у 2021 році – 2 500 000,00 грн, звіт тимчасової контрольної комісії затверджено рішенням Новомосковської районної ради №1-9/V1I1 від 28.01.2022 року. У зв`язку зі зменшенням кількості абонентів та враховуючи висновки тимчасової контрольної комісії, Новомосковською районною радою було прийнято рішення про скорочення обсягів коштів фінансової підтримки та ліквідацію вказаного комунального підприємства (рішення № 2-9/VIIІ від 28.01.2022 “Про припинення діяльності КП “Райводоканал” Но?во?мо?сков?сько?го району).

Ліквідатором Боржника було запропоновано на засіданні комітету кредиторів Комунального підприємства “Райводоканал” Новомосковського району у справі №904/3640/23 розглянути питання про притягнення засновників підприємства до субсидіарної відповідальності.

22.10.2025 на засіданні комітету кредиторів боржника було розглянуто вищезазначене питання та вирішено зобов`язати ліквідатора КП “Райводоканал” Новомосковського району Венську О.О. звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника – Самарівську районну раду.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких мотивів.

Нормами Цивільного кодексу України визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування/притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв`язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури.

При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.

Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, апеляційний суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

За загальним правилом, визначеним ч.ч. 1-3 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 191 ЦК України).

Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено ст.ст. 61-65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника – юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному ст. 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

Визначене нормами ч. 2 ст. 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Сума визнаних господарським судом вимог кредиторів складає 36 687 319,89 грн, а сума задоволених (погашених) вимог кредиторів – 4 616 343,71 грн. Отже задоволено кредиторські вимоги на 12,59 % від загальної суми кредиторських вимог.

Рішенням Новомосковської районної ради від 23.12.2020 №9-2/УІІІ було затверджено статут Комунального підприємство "РАЙВОДОКАНАЛ" Новомосковського району.

Відповідно до п. 1.1. статуту Комунальне підприємство "РАЙВОДОКАНАЛ" Новомосковського району є правонаступником (усіх майнових прав та обов`язків згідно передавального акту) комунального підприємства "Перещепиневодоканал". Підприємство утворене на спільній власності територіальних громад Новомосковського району Дніпропетровської області в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності.

Засновником (власником) підприємства є територіальні громади Новомосковського району Дніпропетровської області, в особі Новомосковської районної ради (далі - засновник).

Новомосковська районна державна адміністрація є органом, який виконує функції органу управління господарською діяльністю в межах та обсягах, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відтак апеляційний суд зауважує про те, що власником підприємства є територіальні громади, а функції органу управління покладено не на відповідача у цій справі, а на Новомосковську районну державну адміністрацію.

Пунктом 1.3 статуту визначено, що підприємство є самостійним суб`єктом господарювання який діє на основі цього статуту.

Відповідно до п. 1.4 статуту майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області та закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно з п. 1.6 статуту за видом, організаційною формою, способом утворення та формування статутного фонду, формою власності Підприємство є унітарним комунальним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальних громад Новомосковського району Дніпропетровської області.

Пунктом 1.11 статуту передбачено, що підприємство має право від свого імені та в межах своєї компетенції укладати правочини за предметом своєї діяльності, набувати майнові та особисті немайнові права та обовязки, повязані з його діяльністю.

Відповідно до пункту 5.3 статуту майно Підприємства є спільною власністю територіальних громад Новомосковського району Дніпропетровської області, відповідно до Законів України, Статуту та закріплене за ним на праві господарського відання.

Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вартість якого зазначена в балансі, на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту.

Розпорядження закріпленим за Підприємством майном здійснюється з дозволу Засновника у порядку, що встановлений чинним законодавством України.

Згідно пункту 5.4 статуту Представник власника майна безпосередньо:

- здійснює контроль за використанням і збереженням закріпленого на праві господарського відання майна, відповідності відношення його до одного і того ж виду активу в момент придбання та на момент прийняття рішення про відчуження;

- має право вилучати у Підприємства надлишкове майно, а також майно, що не використовується, або використовується не за призначенням.

Пунктом 5.5 статуту встановлено, що джерелами формування майна Підприємства є:

- комунальне майно, закріплене за підприємством на праві господарського відання;

- доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

- доходи від операцій з цінними паперами;

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

-майно, придбане в інших суб?єктів господарювання, громадян у порядку, встановленому чинним законодавством України;

- надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об?єктів (комплексів), що передані йому на праві господарського відання, в порядку визначеному Представником власника майна;

- безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій та громадян;

- доходи Підприємства, одержані ним за результатами господарської діяльності, яка передбачена Статутом; (або частина доходів)

- інші джерела, не заборонені законом.

Згідно пункту 6.1 статуту управління підприємством здійснюється у відповідності зі статутом, на основі поєднання прав власника майна (представника власника майна) щодо використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Відповідно до пункту 6.2 статуту Вищим органом управління підприємством є Новомосковська районна рада Дніпропетровської області.

Отже, враховуючи положення статуту суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що банкрут є комунальним комерційним підприємством, оскільки метою його діяльності є отримання прибутку, а майно було закріплено за ним на праві господарського віддання.

Водночас, Статут не містить положень, які б зобов`язували Раду фінансувати діяльність комунального підприємства, а лише визначають капітальні вкладення та дотації з бюджету як одне з можливих джерел формування майна підприємства, а тому доводи скаржників про те, що на раду було покладено обов`язок здійснювати фінансування боржника внаслідок того, що у нього утворилась значна кредиторська заборгованість, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" рада складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Відповідно, саме інтереси територіальної громади, які не обмежуються платоспроможністю одного з комунальних підприємств є пріоритетом для ради.

Позивач не довів, що конкретні рішення ради призвели до банкрутства боржника, або що до такого стану призвела бездіяльність органу місцевого самоврядування. У позовній заяві не зазначено конкретних дій або рішень, які мав прийняти або вчинити орган місцевого самоврядування.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №8711/3297/17 викладена правова позиція, що субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) – органу місцевого самоврядування.

Апеляційний суд зазначає, що між іншим, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Так, як вбачається з п. 4.1 статуту Комунального підприємство "РАЙВОДОКАНАЛ" Новомосковського району, статутний капітал підприємства створено представником власника в розмірі 46 660 649,95 грн

Відповідно до п. 5.5 статуту джерелами формування майна Підприємства є:

- комунальне майно, закріплене за Підприємством на праві господарського відання;

- доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

- доходи від операцій з цінними паперами;

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- майно придбане в інших суб`єктів господарювання, громадян у порядку, встановленому чинним законодавством України;

- надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об`єктів (комплексів), що передані йому на праві господарського відання, в порядку визначеному Представником власника майна;

- безоплатні благодійні внески, пожертвування організацій та громадян;

- доходи Підприємства, одержані ним за результати господарської діяльності, яка передбачена статутом; (або частина доходів);

- інші джерела, не заборонені законом.

Водночас, в матеріалах справи відсутня інформація щодо майна (рухомого/не рухомого) яке було включене до статутного капіталу Комунального підприємство "РАЙВОДОКАНАЛ" Новомосковського району, а також відповідні рішення Самарської районної ради про передачу (виведення) такого майна із статутного капіталу підприємства.

За результатами інвентаризації було замовлено оцінку майна, за якою визначено ринкову вартість активів Боржника, яке складається з рухомого та нерухомого майна, зокрема розташованого у селах Голубівка, Козирщина та Губиниха Новомосковського району, яка склала 1 088 922,00 грн.

Оскільки майно належить до об`єктів спільної комунальної власності територіальних громад району, ліквідатор звернувся до Новомосковської районної ради за дозволом на його реалізацію. Розглянувши це питання на двадцять четвертій сесії восьмого скликання 26.09.2024, районна рада ухвалила рішення про надання згоди на продаж майна.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16) та від 11.04.2023 у cправі № 904/5911/15, відсутність в осіб, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів і відомостей, що відображають реальний оборот активів та фінансово-господарську діяльність боржника, не повинно знижувати правову захищеність кредиторів, а відповідні дії/бездіяльність мають бути оцінені господарським судом при вирішенні питання про покладення субсидіарної відповідальності на таких осіб.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2026 у справі №904/229/22 було зроблено наступний висновок:

"74. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що неплатоспроможність Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради настала внаслідок дій органу управління та власника банкрута Дніпровської міської ради, який самоусунувся від участі в управлінні справами банкрута, не виявив бажання бути обізнаним з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які показували прогресуючу негативну тенденцію в бік нарощення кредиторської заборгованості, чим не сприяв банкруту в здійсненні ним своєї господарської діяльності.

75. Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції правомірно зазначено про те, що встановлені у даній справі обставини вказують на винну, протиправну поведінку засновника Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради, яка виражається у діях та бездіяльності, категорії прояву та форми вираження якої наведено вище, що розкриває об`єктивну сторону правопорушення.".

В той же час у цій справі, Самарська районна рада ухвалила рішення про надання згоди ліквідатору на продаж майна, яке було виявлено ліквідатором за результатами проведеної інвентаризації.

Більше того, як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, протягом 2019-2021 років, на підтримку Комунального підприємства "РАЙВОДОКАНАЛ" Новомосковського району було спрямовано 29 285 727,79 грн, що в свою чергу свідчить про спробу Самарської районної ради стабілізувати роботу підприємства.

Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п. 3 ч. 2 ст. 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (ч. 10 ст. 39 цього Кодексу);

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (ч. 3 ст. 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі – Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 ч. 1 ст. 61 КУзПБ).

Як вбачається, з долученого до матеріалів справи звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Комунального підприємство "РАЙВОДОКАНАЛ" Новомосковського району, на підставі відповідних показників, ліквідатором було встановлено:

- ознак навмисного доведення підприємства до банкрутства не виявлено;

- ознак прихованого банкрутства не виявлено.

Так, ліквідатор роблячи вказаний вище висновок посилався на лист Самарської районної ради від 09.10.2025 за № 164/0/2-25 яким повідомлялось, що на підставі статті 48 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рішенням Новомосковської районної ради № 24-5/ від 16.04.2021 року створено тимчасову контрольну комісію з питань перевірки фінансово-економічної діяльності КП “Райводоканал” Но?во?мо?сков?сько?го району.

За результатами роботи комісії встановлено, що КП “Райводоканал” Новомосковського району отримало кошти фінансової підтримки з районного бюджету у 2019 році на суму 15 079 502,00 грн, у 2020 році – 11 706 225,79 грн, у 2021 році – 2 500 000,00 грн, звіт тимчасової контрольної комісії затверджено рішенням Новомосковської районної ради № 1-9/V1I1 від 28.01.2022 року. У зв`язку зі зменшенням кількості абонентів та враховуючи висновки тимчасової контрольної комісії, Новомосковською районною радою було прийнято рішення про скорочення обсягів коштів фінансової підтримки та ліквідацію вказаного комунального підприємства (рішення № 2-9/VIIІ від 28.01.2022 “Про припинення діяльності КП “Райводоканал” Но?во?мо?сков?сько?го району).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цій справі ліквідатором не було доведено, що саме Самарська районна рада своїми діями/бездіяльністю, або прийнятими рішеннями відносно майна банкрута вплинула на платоспроможність підприємства та неможливість останнього задовольнити вимоги кредиторів.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/3640/23 (904/1146/26) - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/3640/23 (904/1146/26) - залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/3640/23 (904/1146/26) – залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційних скарг на рішення суду покласти на заявників апеляційних скарг.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 30.07.2026.

Головуючий суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя Ю.В. Фещенко