Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №905/82/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2026 року м.Дніпро Справа № 905/82/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дарміна М.О. (доповідач)

судді: Чередко А.Є., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання: Новікова Д.О.

Представники сторін:

Представник позивача: БОВА ЯКІВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ (власні засоби EasyCon) - представник ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго” довіреність - №10/11-24 від 10.11.2025р.

Представник відповідача: КОСТРЕЦЬ ЄВГЕНІЙ ВІКТОРОВИЧ (власні засоби EasyCon) - представник ТОВ “ДТЕК Курахівська теплова електрична станція", адвокат - посвідчення адвоката № 21/1789 від 08.12.2018р., довіреність №6-КуТЕС/26 ВІД 19.12.2025р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” та Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська теплова електрична станція” на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2025 у справі №905/82/25 (суддя Мірошниченко М.В., повне судове рішення складено та підписано 16.12.2025.)

за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська теплова електрична станція” (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 20, ідентифікаційний код 43594541)

про стягнення 10659394,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

У січні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго», позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» (далі - ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС», відповідач) про стягнення 3% річних за період з 02.09.2024 по 29.01.2025 у сумі 1 640 235,32 грн та інфляційних втрат за період вересень – грудень 2024 року в сумі 9 019 159,62 грн у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язання за договором № 2350-03032 від 22.09.2022 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку відповідача наявна основна заборгованість за період з червня 2023 року по грудень 2023 року з урахуванням акту коригування за жовтень 2023 року у загальному розмірі 133 335 180,91 грн, яка є несплаченою та стягнення якої було предметом розгляду у справі № 905/1644/23. Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.02.2025 у справі № 905/1644/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 та постановою Верховного Суду від 08.07.2025, первісний позов задоволено в частині стягнення заборгованості у розмірі 133 335 180,91 грн, 3% річних у розмірі 2 277 550,48 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 854 980,43 грн. Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат у справі № 905/1644/23 здійснені судом станом на 01.09.2024. У даній справі позивач здійснив донарахування 3% річних та інфляційних втрат на встановлену суму заборгованості 133 335 180,91 грн за наступний період.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.02.2025 матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2025 вказану ухвалу залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.12.2025 у справі №905/82/25 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 20, ідентифікаційний код 43594541) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) 3% річних у сумі 1 640 235,32 грн, інфляційні втрати в сумі 9 019 159,62 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 127 912,74 грн, надавши відстрочку виконання судового рішення на 10 календарних місяців з дня ухвалення судового рішення. В задоволенні іншої частини заяви про відстрочку виконання судового рішення відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що судовим рішенням у справі № 905/1644/23, яке набрало законної сили, встановлено наявність у відповідача заборгованості за договором № 2350-03032 від 22.09.2022 в загальному розмірі 133 335 180,91 грн. Суд першої інстанції зазначив, що на дату розрахунку 3% річних та інфляційних втрат у справі № 905/1644/23 (01.09.2024) сума заборгованості вже існувала, а тому позивач у даній справі правомірно нарахував на суму заборгованості 133 335 180,91 грн 3% річних за період з 02.09.2024 по 29.01.2025 та інфляційні втрати за період вересень – грудень 2024 року. Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат судом перевірені та визнані обґрунтованими. Враховуючи, що відповідач не надав доказів сплати заборгованості у спірному періоді, суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги.

Щодо відстрочки виконання рішення суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» є енергогенеруючим підприємством, об`єктом критичної інфраструктури, місцезнаходженням якого було м. Курахове Донецької області, яке визнано тимчасово окупованою територією. Підприємство піддавалося систематичним ворожим обстрілам, що призвело до тимчасового призупинення виробничої діяльності з 01.06.2024. Суд врахував скрутне фінансове становище відповідача, підтверджене фінансовою звітністю (збиток за 2024 рік - 2 700 158,00 грн), а також позицію позивача, який заперечував проти відстрочки, посилаючись на власний збиток у розмірі 37 160 209 000,00 грн та загальну заборгованість учасників ринку перед ним. Суд зауважив, що предметом стягнення у даній справі є не основний борг, а компенсаційні нарахування за час прострочення. Враховуючи принципи обов`язковості судових рішень, наявність підстав, які об`єктивно ускладнюють виконання рішення, а також інтереси обох сторін, суд задовольнив заяву відповідача частково, надавши відстрочку на 10 календарних місяців.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.12.2025 у справі №905/82/25, ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволеного позову про стягнення інфляційних втрат у розмірі 9 019 159,62 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 219 037,68 грн.

Також, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.12.2025 у справі №905/82/25 в частині надання відповідачу відстрочення виконання рішення суду на 10 місяців, ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відстрочення виконання рішення на 10 місяців, відмовивши у задоволенні заяви ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» про розстрочення виконання рішення суду, в іншій частині рішення залишити без змін.

Узагальнення доводів апеляційної скарги ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція»:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Відповідач вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, оскільки позивач неправильно здійснив обрахунок інфляційних втрат за зазначений у позовній заяві період. Скаржник зазначає, що ще у рішенні Господарського суду Донецької області у справі № 905/1644/23 суд констатував, що розрахунок позивача за первісним позовом 3% річних та інфляційних втрат є «кардинально не вірним», оскільки нарахування відбувалося наростаючим підсумком, що включає попередні періоди, які не входять у спірний період, у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок.

Скаржник стверджує, що і в даній справі позивач невірно здійснив обрахунок інфляційних втрат, з чим погодився суд першої інстанції. Зокрема, ПрАТ «НЕК «Укренерго» застосувало при обрахунку інфляційних втрат сукупний індекс інфляції 1.06764276, а не 106,6%, тобто заокруглений до десяткового числа після коми, на що суд не звернув увагу.

ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» посилається на висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, постанови Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/4170/23, від 17.01.2024 у справі № 910/18308/21, відповідно до яких при розрахунку інфляційних втрат застосовується сукупний індекс інфляції, заокруглений до десяткового числа після коми. Також скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 910/11038/24, в якій зроблено висновок, що надане судом касаційної інстанції у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 тлумачення правил обрахунку інфляційних втрат, зокрема й порядку округлення величини приросту індексу споживчих цін, є частиною правового висновку Верховного Суду щодо правильного застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, який в силу положень ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ст. 236 ГПК України мав бути врахований судом першої інстанції.

За розрахунком скаржника, за період з 02.09.2024 до 29.01.2025, з урахуванням сукупного індексу інфляції 106,6%, інфляційні втрати становлять 8 800 121,94 грн (133 335 180,91 грн Ч 106,6% ? 133 335 180,91 грн), а отже різниця між нарахованою позивачем сумою та правильно розрахованою становить 219 037,68 грн, у стягненні якої слід відмовити.

Узагальнення доводів апеляційної скарги ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго»:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення в частині надання відповідачу відстрочення виконання рішення суду на 10 місяців прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, а отже підлягає скасуванню в цій частині відповідно до п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України.

ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» категорично заперечує щодо наявності у відповідача форс-мажорних обставин, оскільки відповідач не виконав умови Розділу 6 Договору, не повідомивши письмово НЕК «Укренерго» не пізніше 5 днів з дня настання форс-мажорних обставин та не надавши документальне підтвердження уповноваженого органу (сертифікат про форс-мажорні обставини). Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що виконання рішення є непомірним тягарем, не надано доказів реальної можливості виконання судового рішення з умовою відстрочення, а також доказів, які підтверджували б фактичну можливість виконання рішення у строки, зазначені заявником.

ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» стверджує, що наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду, а лише відображають його поточну господарську діяльність, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення. Відсутність у відповідача необхідних коштів, у тому числі у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем, не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення в розумінні ст. 331 ГПК України. Відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, що є підставою для звільнення від відповідальності.

Скаржник зазначає, що військова агресія Російської Федерації має загальний характер та впливає на діяльність усіх суб`єктів господарювання, при цьому позивач зазнав збитків у значно більшій мірі, ніж відповідач. За офіційною інформацією Урядового порталу, сума збитків НЕК «Укренерго» через військову агресію складає понад 70 млрд грн. Згідно звіту про власний капітал за 2024 рік НЕК «Укренерго» має збиток у розмірі 37 160 209 000,00 грн. Загальний розмір заборгованості учасників ринку перед позивачем станом на 21.11.2025 становить 41 185 131 111,15 грн, а загальний борг ОСП становить 20 832 835 532,74 грн.

Позивач наголошує, що НЕК «Укренерго» є державним стратегічним підприємством, включеним до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Неотримання коштів за надані послуги ставить під загрозу функціонування позивача як оператора системи передачі, безпеку енергетичної системи та її існування. Відстрочка виконання рішення суду не стимулює виконання зобов`язань, а лише сприяє відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання та істотно порушує майнові інтереси позивача.

ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Шмалько проти України» (заява № 60750/00), «Савіцький проти України» від 26.07.2012, «Глоба проти України» від 05.07.2012, «Горнсбі проти Греції», «Бурдов проти Росії», «Ясюнієне проти Литви», «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03), а також на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, відповідно до яких виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати, а відстрочення виконання рішення допускається лише у виняткових випадках за наявності об`єктивних, непереборних обставин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» подало відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція», згідно якого позивач категорично не погоджується з доводами скаржника, вважає їх необґрунтованими, безпідставними, формальними та неналежними.

Позивач зазначає, що при розрахунку позовних вимог у справі №905/82/25 було здійснено розрахунок сукупного індексу інфляції за допомогою ІПС «Ліга-Закон», що є усталеною практикою як з боку учасників судових процесів, так і з боку судів. Допустимість використання ІПС «Ліга-Закон» як належного інструменту при здійсненні розрахунків підтверджується численною практикою Верховного Суду, зокрема постановою від 01.07.2025 у справі № 910/18308/21, постановою від 05.12.2023 у справі № 921/481/22, постановою від 07.07.2022 у справі № 910/10458/19.

Позивач звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні суду зазначено, що «Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат судом перевірені та визнані обґрунтованими», що свідчить про безпідставність тверджень скаржника, оскільки суд першої інстанції належним чином дослідив та обґрунтував свою правову позицію щодо правомірності нарахувань інфляційних втрат саме за допомогою ІПС «Ліга-Закон».

Позивач зазначає, що у наведених скаржником правових висновках не зазначено про неправильність розрахунків за допомогою ІПС «Ліга-Закон», а лише зазначено, що є правильним округлення індексу інфляції до десяткового числа після коми. При цьому у розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем розраховано індекс інфляції за вересень 2024 у розмірі 101,50, за жовтень 2024 - 101,80, за листопад 2024 - 101,90, за грудень 2024- 101,40, тобто ці індекси фактично є округленими до десяткового числа. Позивач не здійснював округлення індексу інфляції до сотих після коми, а здійснив розрахунок сукупного індексу інфляції за допомогою ІПС «Ліга-Закон».

На підставі викладеного позивач вважає доводи відповідача безпідставними, такими, що не спростовують встановлені судом першої інстанції обставини, та просить апеляційну скаргу ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи від 31.12.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чередко А.Є., Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 12.01.2026 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи №905/82/25.

22.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/82/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2025 у справі №905/82/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.06.2026 о 12:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2025р. у справі №905/82/25 залишено без руху.

25.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2025 у справі №905/82/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2025 у справі №905/82/25. Об`єднно в одне провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2025 у справі №905/82/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.06.2026 о 12:00 годин.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026 виправлено описку за текстом ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 у справі №905/82/25 та вважати вірною дату наступного судового засідання 30.03.2026 о 12:00 год.

12.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” надійшов відзив на апеляційну скаргу.

17.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В призначене судове засідання 30.03.2026 з`явилися представник ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго” та представник ТОВ “ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, та надали власні пояснення щодо вимог апеляційної скарги.

Присутні у судовому засіданні представники сторін не змогли надати відповіді на питання колегії суддів, які виникли при перевірці доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.04.2026 на 12:30 год. Товариству з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська теплова електрична станція” та Приватному акціонерному товариству “Національна енергетична компанія “Укренерго” надана можливість до 20.04.2026 подати суду апеляційної інстанції з посиланням на наявні в матеріалах справи докази власні письмові пояснення щодо обрахунку індексу інфляції, який використано позивачем та, який, відповідно, вважає невірним відповідач у своїй апеляційній скарзі.

17.04.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” надійшли додаткові пояснення у справі.

20.04.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» надійшли письмові пояснення.

27.04.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційні скарги ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» та ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» не підлягають задоволенню, в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційних скарг, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 22.09.2022 між ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» (оператор системи передачі, виконавець) та ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» (користувач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 2350-03032, за яким ОСП зобов`язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов договору. Договір набрав чинності з 01.10.2022, укладений на строк до 31.12.2022 з автоматичним продовженням на кожний наступний календарний рік. Доказів розірвання або визнання недійсним договору сторонами не надано.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.02.2025 у справі № 905/1644/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 та постановою Верховного Суду від 08.07.2025, встановлено наявність у ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» заборгованості за договором № 2350-03032 від 22.09.2022 в загальному розмірі 133 335 180,91 грн за період з червня 2023 року по грудень 2023 року з урахуванням акту коригування за жовтень 2023 року, та вирішено питання про її стягнення. Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат у справі № 905/1644/23 здійснені судом станом на 01.09.2024. У даній справі позивач здійснив донарахування 3% річних за період з 02.09.2024 по 29.01.2025 у сумі 1 640 235,32 грн та інфляційних втрат за період вересень – грудень 2024 року в сумі 9 019 159,62 грн на суму заборгованості 133 335 180,91 грн. Відповідач не надав доказів сплати заборгованості у спірному періоді. Наявність основної заборгованості підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та має преюдиціальне значення відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України. ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» є енергогенеруючим підприємством, об`єктом критичної інфраструктури. З 01.06.2024 тимчасово призупинено виробничу діяльність Товариства. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 11.09.2025 № 1374 Курахівська міська територіальна громада визнана тимчасово окупованою територією з 25.07.2025.

Колегія суддів відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» про неправильність розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із застосуванням позивачем сукупного індексу інфляції 1,06764276 замість 106,6%, виходячи з такого.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача, або відсутність фінансування відповідних видатків, не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за господарським договором.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/123/17 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Враховуючи викладене, наведені Відповідачем (скаржником) обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

При цьому колегія суддів враховує, що Верховний Суд в пункті 71 постанови від 05.12.2024 у справі № 904/6631/24 погодився із висновками суду апеляційної інстанції в частині помилкових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин правил щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначених статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивач використав офіційні щомісячні індекси споживчих цін за вересень, жовтень, листопад та грудень 2024 року, які були перемножені для визначення сукупного індексу інфляції за відповідний період. Такий спосіб розрахунку відповідає економічній природі інфляційних процесів, оскільки сукупний індекс формується шляхом послідовного множення щомісячних індексів, а не шляхом їх самостійного округлення на проміжних етапах обчислення.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 17.01.2024 у справі № 910/18308/21, від 03.04.2024 у справі № 910/4170/23 та від 13.08.2024 у справі № 910/11038/24 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наведені правові висновки не містять заборони здійснювати математичний розрахунок із використанням повного значення сукупного індексу інфляції, отриманого шляхом множення офіційних щомісячних індексів. Наведені рішення лише роз`яснюють загальний порядок застосування індексів інфляції, однак не встановлюють обов`язку здійснювати проміжне округлення сукупного індексу до одного знака після коми перед проведенням остаточного розрахунку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив розрахунок за допомогою інформаційно-правової системи «ЛІГА:ЗАКОН», яка використовує офіційні показники індексів споживчих цін, оприлюднені Державною службою статистики України, а правильність такого розрахунку перевірена судом першої інстанції та колегією суддів.

При цьому, на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026, якою було зобов`язано НЕК «Укренерго» надати пояснення стосовно нарахування інфляційних втрат у межах заявлених вимог у справі №905/82/25, позивач надав відповідні пояснення про те, що розрахунки за допомогою системи інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" здійснені наступним чином:

Основна сума заборгованості за договором:

Сума боргу з 02/09/2024 до 29/01/2025 133 335 180,91 грн.

Інфляційні витрати:

Останній період (02/09/2024 - 27/01/2025) Індекс інфляції

вересень 2024 101,50

жовтень 2024 101,80

листопад 2024 101,90

грудень 2024 101,40

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( IIZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

HZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (101,50 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (101,40 : 100) = 1.06764276

Інфляційне збільшення: 133 335 180,91 x 1.06764276 - 133 335 180,91 = 9 019 159,62 грн.

Всього інфляційних витрат: 9 019 15962 грн.

Тобто сукупний індекс станом на 30.01.2025 за період з 02.09.2024 по

29.01.2025 складав (101,50 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (101,40 : 100) = 1.06764276.

В той же час, при повторному перерахунку індексу інфляції у 2026 за період з 02.09.2024 по 29.01.2025 вбачається, що він складає IIc (101,50 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (101,40 : 100) x (101,20 : 100) = 1.08045447.

Тобто, розрахунок інфляційних витрат мав би становити:

Останній період (02/09/2024 - 29/01/2025)

Індекс інфляції

вересень 2024 101,50

жовтень 2024 101,80

листопад 2024 101,90

грудень 2024 101,40

січень 2025 101,20

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( HZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

HZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (101,50 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (101,40 : 100) x (101,20: 100) = 1.08045447

Інфляційне збільшення:

133 335 180,91 x 1.08045447 - 133 335 180,91 = 10 727 411,70 грн.

Всього інфляційних витрат: 10 727 411,70 грн.

Таким чином вбачається, що на сьогоднішній день розрахунок інфляційних витрат становить на 1 708 252,08 грн. більше аніж той, що було заявлено позивачем 30.01.2025 при поданні позовної заяви.

При цьому колегія суддів вижзнає, наведений в письмових поясненнях відповідача розрахунок інфляційних втрат таким, що ґрунтується на помилковому здійснені арифметичних операцій, в зв`язку із чим відхиляється, як такий, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, відповідно до пункту 1 з приміткою 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» зазначається, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Тобто, на момент подання позивачем позовної заяви індекс інфляції за січень 2025 не був опублікований в офіційних періодичних виданнях, і тому не був врахований у розрахунку позовних вимог в частині інфляційних втрат.

Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги частини 5 статті 236, статей 86, 237 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, на яку посилається скаржник у касаційні скарзі, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.11.2023 у справі № 904/464/23).

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Використання ІПС «Ліга-Закон», як належного інструменту при розрахунках 3 відсотків річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, достовірність даних, які відображаються цією системою, підтверджено і визнано правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду. Так, в пункті 2.4 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 07.07.2022 у справі № 910/10458/19, зазначено, зокрема: «ухвалюючи оскаржувані судові рішення, якими позовні вимоги задоволено повністю, суди виходили з такого… «перевіривши, за допомогою програми «Ліга:Закон» розрахунки 3% річних і збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем, суди попередніх інстанцій погодились, що стягнення 3% річних та індексу інфляції є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства»

При досліджені граф розрахунків «Сукупний індекс інфляції» вбачається, що розрахунки індексації (індексів інфляції) проводились з урахуванням періодів внесення суми боргу, що відповідає правовій позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеної в постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» надало контррозрахунок, яким не спростувало правильності застосованих позивачем щомісячних індексів інфляції та не довело арифметичної помилки у здійсненому розрахунку позивачем. Заперечення відповідача зводяться виключно до незгоди із способом математичного відображення сукупного індексу інфляції, що не впливає на правильність визначення суми інфляційних втрат.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, знаходяться в межах можливих до стягнення сум інфляційних втрат, а визначення меншого, ніж це можливо до стягнення розміру заявлених вимог, які є предметом позову, відповідає принципу диспозитивної господарського судочинства.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого позивачем розрахунку інфляційних втрат, та зауважує, що наданий контррозрахунок відповідача згідно до якого з урахуванням сукупного індексу інфляції 106,6%, інфляційні втрати за період з 02.09.2024 до 29.01.2025 становлять 8 800 121,94 грн (133 335 180,91 грн Ч 106,6% ? 133 335 180,91 грн), не відповідає дійсності.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» щодо неправомірного задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача та наданню відстрочки виконання рішення на 10 місяців, апеляційний господарський суд керується наступним:

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, Господарський процесуальний кодекс України не вимагає.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач в обґрунтування наведеного клопотання про відстрочення виконання судового рішення посилався на те, що є енергогенеруючим підприємством, об`єктом критичної інфраструктури та стратегічним об`єктом в економіці України, а місцезнаходженням товариства, за яким здійснюється основна господарська діяльність, є місто Курахове Донецької області, яке відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", з 06.09.2024 включено до переліку територій активних бойових дій.

Як зазначав відповідач, з початку повномасштабної агресії проти України генеруючі підприємства піддавалися систематичним ворожим обстрілам, а починаючи з 10.10.2022, зокрема, через обстріли території ТОВ "ДТЕК Курахівська ТЕС", частина об`єкту знищена, а інша частина зазнала значних ушкоджень та потребує відновлення,

Також відповідач посилався на те, що у 2023 році українська енергосистема зазнала руйнівних атак, а ворогом застосовані комбіновані засоби ураження: ракети різних типів та артилерія, які атакували теплову електростанцію, що спровокувало сталий дефіцит доступних генеруючих потужностей в ОЕС України, як через вимушені аварійні зупинки енергоблоків ТЕС, так і через пошкодження обладнання видачі потужності та систем зв`язку ТЕС із енергосистемою.

В подальшому, як зазначав відповідач, у 2024 році в результаті численних атак руйнації зазнало електроенергетичне обладнання, а також трансформатори, генератори, повітряні лінії електропередач тощо, що призвело до відключення енергоблоків та повного зупинення роботи ТЕС, пошкоджень адміністративних та виробничих приміщень, будівель та споруд, які використовувались для діяльності станцій.

У зв`язку із військовою агресією та руйнуванням залізничної інфраструктури, що унеможливило постачання вугілля та інших ресурсів для виробництва електричної та теплової енергії, відповідно до наказу керівника ТОВ "Курахівська ТЕС" від 24.05.2024 №110-ОП, з 01.06.2024 тимчасово призупинено виробничу діяльність товариства.

Листом від 03.06.2024 відповідач повідомив Міністерство енергетики України, Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, позивача, Донецьку обласну державну адміністрацію та Курахівську міську військову адміністрацію Донецької області, що вимушений зупинити виробництво електричної та теплової енергії з незалежних від підприємства обставин.

З огляду на наведені обставини, відповідач посилався на те, що товариство здійснювало основну господарську діяльність, незважаючи на постійні обстріли, однак відповідач втратив єдине джерело доходу від здійснення господарської діяльності, зазнав суттєвих збитків від втраченого цілісного майнового комплексу - Курахівської ТЕС, втратив будь-який зв`язок із виробничим підприємством і наразі доля підприємства невідома.

Наприкінці 2024 року відповідач повністю втратив контроль над господарською діяльністю виробничого підприємства, таким чином вимушено припинив здійснення основної господарської діяльності - виробництво електроенергії, що в свою чергу позбавило останнього на отримання стабільного доходу.

На підтвердження наведених в заяві про відстрочення виконання рішення, відповідачем подано суду першої інстанції в додатках до заяви докази з двадцяти одного найменування (т. 4 а.с. 44-67).

В свою чергу, ПрАТ "НЕК "Укренерго", до заперечень на заяву про відстрочення виконання судового рішення не надано жодного доказу на спростування обставин, які входять до предмету доказування при розгляді зазначеного клопотання.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наведені вище обставини вочевидь призвели до суттєвого погіршення фінансового становища відповідача, яке виникло в тому числі і внаслідок збройної агресії проти України, зокрема, внаслідок масованих ракетних обстрілів об`єктів енергетичної інфраструктури, а також проведення активних бойових дій в місті Курахове, що призвело до призупинення діяльності товариства, а тому наведені обставини є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення в цій справі, що є вийнятковими обставинами в розумінні

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи відсутність заподіння збитків позивачу, колегія суддів виснує, що наведені відповідачем обставини є такими, що мають істотне значення в розумінні частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що негайне виконання судового рішення хоча й може гітопетично забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю призведен до порушення господарської діяльністі відповідача, яка на даний момент є ускладненою та фактично призупиненою, що суперечить принципу справедливого балансу інтересів сторін та меті ефективного правосуддя, Негайне виконання рішення за таких виняткових обставин, як зупинення діяльності підприємства через активні бойові дії та руйнування критичної інфраструктури, може не лише унеможливити фактичне виконання рішення у повному обсязі, але й призвести до непоправних наслідків для підприємства-боржника, у тому числі його ліквідації, що суперечить засадам пропорційності, розумності та забезпечення реального, а не формального правового захисту.

Значення діяльності позивача є безумовно важливою для загального функціонування відповідного ринку. Разом із цим, необхідно також враховувати можливі негативні наслідки як для стягувача при затримці виконання рішення суду, так і для боржника при виконанні рішення у встановлений строк.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи стандарт вірогідності доказів, колегія суддів виснує, що сукупність доказів, наданих відповідачем, є більш вірогідною і підтверджує існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду, попри не підтведжені належними і допустимими в розумінні статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України твердження позивача про відсутність таких обставин. Доказів того, що відстрочення виконання рішення суду призведе до виникнення збитків у позивача, істотну зміну його матеріального стану, в тому числі внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду, матеріали справи не містять, тому надання відстрочки виконання судового рішення, яке є предметом апеляційного оскарження, відповідає завданням господарського судочинства.

Значення діяльності позивача є безумовно важливою для загального функціонування відповідного ринку. Разом із цим, необхідно також враховувати можливі негативні наслідки як для стягувача при затримці виконання рішення суду, так і для боржника при виконанні рішення у встановлений строк.

Щодо доводів позивача про не виконання відповідачем умови Розділу 6 Договору, не повідомивши письмово НЕК «Укренерго» не пізніше 5 днів з дня настання форс-мажорних обставин та не надавши документальне підтвердження уповноваженого органу (сертифікат про форс-мажорні обставини), а тому посилання на форс-мажор є безпідставними, колегія суддів зазначає наступне.

Розділ 6 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №2350-03032 укладеного між сторонами (надалі -Договір) визначає «Відповідальність Сторін та вирішення спорів». Розділ 7. «Форс-мажор» п.7.4. Договору, передбачає: «Наявність форс-мажору має бути підтверджена документами уповноваженого органу України».

Відповідно до частини першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: - лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; - форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; - наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Також, у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 Верховний Суд зазначив, що: - ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); - вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; - лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас з урахуванням вищевикладеного колегія суддів зауважує, що сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.

Колегія суддів зауважує, що предметом апеляційного перегляду є виключно законність надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України. Тому доводи апелянта щодо недоведеності форс-мажорних обставин, відсутності сертифіката Торгово-промислової палати України та недотримання відповідачем договірного порядку повідомлення про форс-мажор не мають вирішального значення для правильного вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду.

При вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суд оцінює не наявність чи відсутність форс-мажорних обставин як підстави звільнення від відповідальності, а існування обставин, які істотно ускладнюють або тимчасово роблять неможливим виконання судового рішення, а також забезпечує дотримання балансу інтересів сторін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» є об`єктом критичної інфраструктури, виробничі потужності якого розташовувалися на території проведення активних бойових дій, підприємство зазнало систематичних ракетних обстрілів, з 01.06.2024 тимчасово припинило виробничу діяльність, а територія його розташування віднесена до тимчасово окупованих. Зазначені обставини підтверджуються належними доказами, дослідженими судом першої інстанції, та об`єктивно свідчать про істотне ускладнення виконання рішення суду у визначений законом строк.

Отже, відсутність сертифіката Торгово-промислової палати України та саме по собі не доведення форс-мажорних обставин у розумінні статті 617 Цивільного кодексу України не виключають можливості надання судом відстрочки виконання рішення за наявності інших належних доказів обставин, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, під час вирішення питання про відстрочку виконання рішення, суд з урахуванням необхідності забезпечення балансу інтересів сторін відмовив у задоволенні заяви відповідача в повному обсязі та надав відстрочку лише на десять місяців, що свідчить про дотримання принципу пропорційності.

Доводи апелянта ПрАТ «НЕК «Укренерго» про те, що відповідач не довів можливості виконання рішення суду після закінчення строку відстрочки є припущеннями та відхиляються колегією суддів, оскільки ґрунтуються на ймовірних майбутніх подіях, а не на встановлених судом фактах.

Положення статті 331 Господарського процесуального кодексу України не ставлять можливість надання відстрочки у залежність від подання беззаперечних доказів майбутнього виконання рішення у конкретний день після спливу визначеного судом строку. Суд оцінює наявність обставин, які існують на момент вирішення заяви, та їх вплив на можливість виконання рішення, а не гарантії майбутнього фінансового стану боржника.

Підсумовуючи наведене, під час апеляційного провадження доводи апеляційної скарги ПрАТ «НЕК «Укренерго» не знайшли свого підтвердження, тому колегія суддів виснує про наявність підстав для їх відхилення, а підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення в оскаржуваних апелянтом частинах апеляційним господарським судом не установлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, Господарського суду Запорізької області від 03.12.2025 у справі №905/82/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” та Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська теплова електрична станція” на нього, відповідно, підлягають залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” та Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська теплова електрична станція” на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2025 у справі №905/82/25 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2025 у справі №905/82/25 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” та Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська теплова електрична станція”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 30.07.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко