Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №922/938/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/938/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго", м.Харків, (вх.№1193 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/938/26 (суддя Ольшанченко В.І., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту - 11.05.2026)

за позовом: Акціонерного товариства "Харківобленерго", м.Харків,

до відповідача: Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Електромир", м.Харків,

про стягнення 45821,91грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до господарському суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Електромир" про стягнення 45821,91грн., що складається з авансу - 24960,00грн., штрафу - 4990,00грн., інфляційних - 15869,91грн. та 2662,40грн судового збору.

30.03.2026 позивачем подано до господарського суду Харківської області заяву про уточнення змісту позовних вимог, в якій просив суд прийняти уточнені позовні вимоги, а саме:

"Стягнути з Приватного підприємства “Торгівельна компанія "Електромир" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" заборгованість за договором на розробку проєктно-кошторисної документації №Ч6452 від 21.10.2021 року в сумі раніше сплаченого авансу 24960,00грн., інфляційних за період з січня 2022 по лютий 2026 в сумі 15869,91грн., штрафу в сумі 4990,00грн. та судового збору в сумі 2662,40грн.".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору №Ч6452 на розробку проєктно-кошторисної документації від 21.10.2021 щодо виконання робіт в строки, встановлені договором.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/938/26 в позові відмовлено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Електромир" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" аванс, сплачений за договором на розробку проєктно-кошторисної документації №Ч6452 від 21.10.2021 в сумі 24960,00грн., штраф в сумі 4990,00грн. та судовий збір в сумі 1740,19грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 509, 525, 526, 549, 837, 846, 611, 625 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами доведено укладення між сторонами договору на розробку проєктно-кошторисної документації №Ч6452 від 21.10.2021, перерахування позивачем на користь відповідача авансового платежу (попередньої оплати) за договором в сумі 24960,00грн., що підтверджується копією банківської виписки, невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов`язання в строк, визначений договором, а також неповернення відповідачем отриманого авансу.

За наведених обставин, з урахуванням положень пункту 9.2 договору, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати повернення авансового платежу та обґрунтованість позовних вимог в цій частині, а також обґрунтованість вимог в частині стягнення штрафу за порушення відповідачем терміну виконання робіт.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних суд вказав, що сторонами не було визначено в договорі строк повернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 24960,00грн., а вимогу в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України про повернення коштів позивач направив відповідачу 25.02.2026 за номером 6103700188405, яка прибула в поштове відділення відповідача 27.02.2026.

Отже, строк повернення відповідачем коштів згідно приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України настав через сім днів від дня отримання вимоги, тобто 09.03.2026, оскільки 07 та 08 березня є вихідними днями.

Таким чином, позивачем було невірно визначено період прострочення повернення відповідачем грошових коштів, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з січня 2022 року по лютий 2026 року в сумі 15869,91грн., тобто за період до виникнення прострочення, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Акціонерне товариство "Харківобленерго" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/938/26 частково (в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 15869,91грн.) та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у відповідній частині. Також, апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі № 922/938/26 в частині розподілу судових витрат судом першої інстанції та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір за подання позовної заяви в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних в сумі 15869,91грн., дійшов висновку про те, що сторонами не було визначено в договорі строк повернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 24960,00грн., а вимогу про повернення коштів в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України позивач направив відповідачу лише 25.02.2026.

На думку скаржника, вказаний висновок суду є помилковим, оскільки правовою підставою стягнення таких коштів позивачем було визначено положення статті 526 Цивільного кодексу України та пункту 9.2 договору (а не статті 625 Цивільного кодексу України), які прямо пов`язують виникнення обов`язку підрядника щодо повернення попередньої оплати вже з урахуванням індексу інфляції саме з фактом неналежного виконання ним договірних зобов`язань.

Так, пунктом 9.2 договору сторони погодили, що у разі неналежного виконання зобов`язань за цим договором підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни цього договору, а в разі здійснення попередньої оплати підрядник, крім сплати зазначеного штрафу, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Погоджений сторонами в пункті 9.2 договору обов`язок відповідача повернути невикористану частину авансу з урахуванням інфляційних нарахувань є способом захисту майнових інтересів замовника, який передав у розпорядження підрядника грошові кошти у вигляді попередньої оплати. Протягом всього періоду користування авансовими коштами замовник був позбавлений можливості розпоряджатися ними та

впливати на їх використання підрядником, тоді як відповідач фактично користувався грошовими коштами без досягнення обумовленого договором результату.

За наведених обставин, у зв`язку з порушенням відповідачем, як підрядником строків виконання робіт в останнього з моменту такого порушення виникло грошове зобов`язання щодо повернення позивачу сплаченого авансу з урахуванням індексу інфляції.

Отже, враховуючи зміст положень пункту 9.2 договору та волевиявлення сторін, індексація суми авансу має здійснюватись не з моменту пред`явлення відповідної вимоги, а з моменту фактичного отримання відповідачем грошових коштів, оскільки саме з цього часу розпочалось їх використання та, відповідно, процес їх знецінення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Харківобленерго" на рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/938/26; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Харківобленерго" на рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/938/26 ухвалено розпочати з 02.06.2026 без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему "Електронний суд" до кабінету користувача і доставлена їм 01.06.2026.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.10.2021 між Акціонерним товариством “Харківобленерго” (надалі - замовник) та Приватним підприємством “Торгівельна компанія “Електромир” (надалі - підрядник) було укладений договір на розробку проектно-кошторисної документації №Ч6452 (надалі - договір т.1 а.с.9-11), відповідно до умов якого підрядник згідно із завданням на проєктування (додаток №3) виконує власними та залученими силами і засобами всіх передбачених договором робіт з розробки проектно-кошторисної документації на Улаштування системи телемеханіки “Інша частина ПС 110/35/10 КВ ВОВЧАНСЬК (інв. №00504303/01)” в м. Вовчанськ, вул. Герцена, 2, Харківської області. Код ДК 021:2015 71320000-7 Послуги з інженерного проектування. Код ДКПП 71.12, а замовник приймає та сплачує за виконані роботи підряднику відповідно до умов цього договору (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна цього договору складає 49920,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 8320,00грн.

Згідно з пунктом 3.1 договору строк виконання робіт становить 60 календарних днів, що передбачено календарним планом-графіком, який є додатком №2 до цього договору та його невід`ємною частиною. Підрядник має право достроково виконати роботи по цьому договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору підрядник зобов`язаний виконувати роботи у відповідні строки, що встановлені календарним планом-графіком (додаток №2 до договору т.1 а.с.11 на звороті). Початок виконання робіт протягом 2 календарних днів, починаючи з дати отримання підрядником письмової заявки або авансу (у разі проведення авансового платежу). У разі ненадходження письмової заявки (або авансу) від замовника протягом строку дії договору, замовник не несе будь-яких обов`язків за цим договором.

Рішення про перегляд строків виконання робіт оформляється додатковою угодою (пункт 3.4 договору).

Згідно з пунктом 4.1.1 договору підрядник зобов`язаний власними та залученими силами і засобами виконати усі роботи у строки, передбачені календарним планом-графіком, і здати ці роботи замовнику.

За умовами пунктів 4.3.2, 4.3.4 замовник зобов`язаний: прийняти роботу протягом 5 календарних днів з дати одержання письмового повідомлення підрядника; в порядку, передбаченому цим договором, провести розрахунки з підрядником за виконані роботи.

Відповідно до пункту 5.1 договору замовник сплачує підряднику аванс в розмірі 50% від ціни договору протягом 45-ти робочих днів з моменту підписання цього договору, що складає 24960,00грн., у тому числі ПДВ 4160,00грн.

Згідно з пунктом 5.3 договору замовник здійснює остаточний платіж за виконану роботу на підставі акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін з урахуванням авансу у розмірі 50%, що складає 24960,00грн., у тому числі ПДВ 4160,00грн.

За приписами пункту 5.4 договору замовник здійснює платіж за виконану роботу на підставі акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін. акт виконаних робіт готує підрядник на державній мові і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше 25 числа звітного місяця. замовник протягом 5-ти календарних днів перевіряє відповідність виконаних робіт зазначеним у акті виконаних робіт і підписує його в частині фактично виконаних робіт. Застосування факсиміле на актах виконаних робіт не допускається.

Здавання - приймання робіт після їх закінчення здійснюється відповідно до чинного порядку та оформлюється актом виконаних робіт, який замовник зобов`язаний підписати або надати дефектний акт (пункт 7.1 договору)

Відповідно до пункту 9.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що у разі неналежного виконання зобов`язань за цим договором підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни цього договору, а в разі здійснення попередньої оплати підрядник, крім сплати зазначеного штрафу, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з пунктами 11.1, 11.2 договору замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи. Підрядник має право відмовитись від договору у разі затримки авансів і платежів більш ніж на 3 місяці.

В пункті 11.3 договору передбачено, що сторона, що прийняла рішення про призупинення дії або розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 11.1 та 11.3 договору, повідомляє про це письмово іншу сторону не менш ніж за 15 днів до вступу в дію такого рішення і якщо протягом цього строку обставини, що зумовили таке рішення, суттєво не змінились. Сторона, що проявила ініціативу, має право розірвати договір.

Відповідно до пунктів 13.3, 13.4 договору зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані представниками сторін.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року (пункт 13.1 договору).

14.03.2022 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни до додатку №2 (календарний план-графік) до договору, до п. 3.1 договору, збільшивши строк виконання робіт до 350 календарних днів, а також до п. 13.1 договору, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2022 (т.1 а.с.16).

26.12.2022 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, якою внесено зміни до додатку №2 (календарний план-графік) до договору, до п. 3.1 договору, збільшивши строк виконання робіт до 716 календарних днів, а також до п. 13.1 договору, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2023 (т.1 а.с.17-18).

18.12.2023 сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору, якою внесено зміни до додатку №2 (календарний план-графік) до договору, до п. 3.1 договору, збільшивши строк виконання робіт до 1082 календарних днів, а також до п. 13.1 договору, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2024 (т.1 а.с.19-20).

30.12.2024 сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору, якою внесено зміни до додатку №2 (календарний план-графік) до договору, до п. 3.1 договору, збільшивши строк виконання робіт до 1447 календарних днів, а також до п. 13.1 договору, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2025 (т.1 а.с.21).

Отже, за умовами, погодженими сторонами в додатку 2 до договору (в редакції додаткової угоди №4 до договору від 30.12.2024) "Улаштування системи телемеханіки “Інша частина ПС 110/35/10 КВ ВОВЧАНСЬК (інв. №00504303/01)” в м. Вовчанськ, вул. Герцена, 2, Харківської області. Код ДК 021:2015 71320000-7 Послуги з інженерного проектування. Код ДКПП 71.12", строк виконання робіт з реконструкції електричних мереж становив 1447 календарних днів.

Як свідчать матеріали справи, на виконання пункту 5.1 договору позивач, як замовник 14.01.2022 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача аванс в розмірі 24960,00грн., що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку позивача в АТ “Мегабанк” від 14.01.2022 (т.1 а.с.14-15).

За твердженням позивача, з огляду на приписи пункту 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №4 до договору від 30.12.2024) відповідач повинен був розпочати роботи з улаштування системи телемеханіки 17.01.2022 та закінчити 02.01.2026 включно (з урахуванням вихідних днів).

Проте, відповідач, як підрядник в порушення вимог пунктів 3.1, 4.1, 7.1. договору взагалі не приступив до виконання робіт, передбачених договором, акт виконаних робіт сторонами не складався та не підписувався.

З метою досудового врегулювання спору, 25.02.2026 позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу №17-51/1885 (т.1 а.с.22), в якому посилаючись на порушення Приватним підприємством “Торгівельна компанія “Електромир” термінів виконання робіт, а також неповернення сплаченого авансу з урахуванням штрафу та індексу інфляції вимагав до 09.03.2026 повернути АТ "Харківобленерго" кошти в якості попередньої оплати, що з урахуванням індексу інфляції становлять 40425,66грн. та сплатити на користь АТ "Харківобленерго" штраф в сумі 4992,00грн.

Проте, відповіді на вказану вимогу відповідачем надано не було, як і не було в добровільному порядку повернуто суму попередньої оплати, що і стало підставою для звернення 20.03.2026 Акціонерного товариства "Харківобленерго" до господарському суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення змісту позовних вимог) до Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Електромир" про стягнення раніше сплаченого авансу 24960,00грн., інфляційних за період з січня 2022 по лютий 2026 в сумі 15869,91грн., штрафу в сумі 4990,00грн. та судового збору в сумі 2662,40грн. (т.1 а.с.1-30, 36-42).

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у даній справі в позові відмовлено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.51-54).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, який у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями § 1 та § 4 глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (частини 4 статті 837 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 844 Цивільного кодексу України, визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).

Отже, договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі№ 914/3132/20, в пункті 51 постанови Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №911/2320/20).

При цьому, положення статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення Цивільного кодексу України про порядок визначення та обчислення строків (термінів) щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання (правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки, тобто виконати свою частину зобов`язання. Кожна зі сторін у зобов`язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.

Спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором на розробку проектно-кошторисної документації від 21.10.2021 №Ч6452 у встановлений договором строк, у зв`язку з чим в останнього виник обов`язок повернути замовнику (позивачу) сплачену ним суму авансу.

Як було зазначено вище, 21.10.2021 між Акціонерним товариством “Харківобленерго” (надалі - замовник) та Приватним підприємством “Торгівельна компанія “Електромир” (надалі - підрядник) було укладений договір на розробку проектно-кошторисної документації №Ч6452 (надалі - договір т.1 а.с.9-11), відповідно до умов якого підрядник згідно із завданням на проєктування (додаток №3) виконує власними та залученими силами і засобами всі передбачені договором роботи з розробки проектно-кошторисної документації на улаштування системи телемеханіки “Інша частина ПС 110/35/10 КВ Вовчанськ (інв. №00504303/01)” в м. Вовчанськ Харківської області, вул. Герцена, 2. Код ДК 021:2015 71320000-7 послуги з інженерного проектування. Код ДКПП 71.12, а замовник приймає та сплачує за виконані роботи підряднику відповідно до умов цього договору (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна цього договору складає 49920,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 8320,00грн.

Згідно з пунктом 3.1 договору строк виконання робіт становить 60 календарних днів, що передбачено календарним планом-графіком, який є додатком №2 до цього договору та його невід`ємною частиною. Підрядник має право достроково виконати роботи по цьому договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору підрядник зобов`язаний виконувати роботи у відповідні строки, що встановлені календарним планом-графіком (додаток №2 до договору т.1 а.с.11 на звороті). Початок виконання робіт протягом 2 календарних днів, починаючи з дати отримання підрядником письмової заявки або авансу (у разі проведення авансового платежу). У разі ненадходження письмової заявки (або авансу) від замовника протягом строку дії договору, замовник не несе будь-яких обов`язків за цим договором.

Рішення про перегляд строків виконання робіт оформляється додатковою угодою (пункт 3.4 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору замовник сплачує підряднику аванс в розмірі 50% від ціни договору протягом 45-ти робочих днів з моменту підписання цього договору, що складає 24960,00грн., в тому числі ПДВ 4160,00грн.

Відповідно до пунктів 13.3, 13.4 договору зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані представниками сторін.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025 року (пункту 13.1 договору в редакції додаткової угоди №4 до договору від 30.12.2024).

За умовами, погодженими сторонами в додатку 2 до договору (в редакції додаткової угоди №4 до договору від 30.12.2024) "Улаштування системи телемеханіки “Інша частина ПС 110/35/10 КВ Вовчанськ (інв. №00504303/01)” в м. Вовчанськ Харківської області, вул. Герцена, 2. Код ДК 021:2015 71320000-7 Послуги з інженерного проектування. Код ДКПП 71.12", строк виконання робіт з реконструкції електричних мереж становив 1447 календарних днів.

Як свідчать матеріали справи, на виконання пункту 5.1 договору позивач, як замовник 14.01.2022 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача аванс в розмірі 24960,00грн., що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку позивача в АТ “Мегабанк” від 14.01.2022 (т.1 а.с.14-15).

Отже, з огляду на приписи пункту 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №4 до договору від 30.12.2024) та з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України відповідач повинен був розпочати роботи з улаштування системи телемеханіки 17.01.2022 та закінчити 02.01.2026 включно (з урахуванням вихідних днів).

Матеріали даної справи не містять доказів виконання відповідачем робіт за спірним договором та передання позивачу результатів робіт, обумовлених договором, як й відсутні докази того, що такі роботи взагалі було розпочато підрядником.

При цьому, з лютого 2026 року (лист-вимога від 25.02.2026 вимогу №17-51/1885 (т.1 а.с.22) замовник (позивач) вимагав від ПП “ТК “Електромир” повернути суму сплаченого авансу, у зв`язку з порушенням відповідачем термінів виконання робіт, що свідчило про відсутність у замовника наміру на продовження правовідносин за договором на розробку проектно-кошторисної документації від 21.10.2021 №Ч6452, строк якого закінчився 31.12.2025 (в редакції додаткової угоди №4 до договору від 30.12.2024).

Крім того, судова колегія враховує, що відповідно до пунктів 13.3, 13.4 договору зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані представниками сторін.

Таким чином, в договорі на розробку проектно-кошторисної документації від 21.10.2021 №Ч6452 сторони передбачили можливість внесення змін до договору за згодою сторін лише шляхом підписання додаткових угод.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами було укладено ряд додаткових угод, а саме:

- 14.03.2022 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни до п. 13.1 договору, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2022 (т.1 а.с.16).

- 26.12.2022 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, якою внесено зміни до п. 13.1 договору, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2023 (т.1 а.с.17-18).

- 18.12.2023 сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору, якою внесено зміни до п. 13.1 договору, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2024 (т.1 а.с.19-20).

- 30.12.2024 сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору, якою внесено зміни до п. 13.1 договору, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2025 (т.1 а.с.21).

Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин підписання в подальшому додаткових угод, якими б між сторонами було досягнуто згоди про внесення змін до договору підряду, в частині продовження строків виконання робіт або строку дії договору, докази внесення змін до цього договору в судовому порядку також відсутні.

Тобто договір передбачав момент його припинення - 31.12.2025. ПП “ТК “Електромир” ні протягом строку дії договору, ні після вказаного терміну не виконувало робіт за вказаним договором, що свідчить про відсутність продовження відповідних відносин та строку дії договору.

Отже, у даній справі на час подання позовної заяви до суду договір на розробку проектно-кошторисної документації від 21.10.2021 №Ч6452 припинив свою дію.

Згідно з положеннями статті 854 Цивільного кодексу України договором підряду може бути передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.

Виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, в рахунок майбутніх розрахунків за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Повернення авансу замовнику у повному обсязі можливе лише у випадку повного невиконання підрядником/виконавцем своїх зобов`язань за договором.

Колегія суддів враховує, що позивачем подано позов про стягнення суми авансу, сплаченого ним на виконання умов договору, в повному розмірі. Відтак, з огляду на предмет та підстави позову, позивач у відповідності до приписів 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України мав довести суду, що відповідач (виконавець) до моменту припинення зобов`язань за спірним договором не виконував своїх зобов`язань, тобто не вчиняв жодних дій на виконання спірного договору, у зв`язку з чим сплачена сума авансу не використовувалась ним, а тому має бути повернута замовнику в повному обсязі.

Відповідачем не заперечувався факт отримання спірних грошових коштів від позивача і відсутність виконання ним робіт за договором, жодних доказів на спростування цих обставин до матеріалів справи ним не надано.

Проте, відповідач в порушення вимог пункту 9.2 договору підряду, яким встановлений обов`язок підрядника у разі неналежного виконання зобов`язань за договором повернути замовнику сплачений ним аванс, такі кошти позивачу не повернуто.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів повернення позивачу суми авансу або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог в цій частині, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати повернення авансового платежу та як наслідок задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача авансу в сумі 24960,00грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, пунктом 9.2 договору сторони погодили, що у разі неналежного виконання зобов`язань за цим договором підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни цього договору, а в разі здійснення попередньої оплати підрядник, крім сплати зазначеного штрафу, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Під час укладення договору сторони узгодили його умови в частині строку виконання робіт та початку перебігу цього строку, а саме: з урахуванням положень пункту 3.1 договору та додатку № 2 до договору "Календарний план-графік" (в редакції додаткової угоди №4 до договору від 30.12.2024) відповідач повинен був розпочати роботи з улаштування системи телемеханіки 17.01.2022 та закінчити 02.01.2026 включно (з урахуванням вихідних днів).

Враховуючи порушення відповідачем терміну виконання робіт, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в силу приписів пункту 9.2 договору, в останнього виник обов`язок сплатити на користь позивача штраф 10% від ціни договору, що складає 4990,00грн.

Судова колегія зазначає, що рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача авансу в сумі 24960,00грн. та штрафу в розмірі 4990,00грн. не оскаржено учасниками справи, а отже, не є предметом розгляду в даному апеляційному провадженні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 15869,91грн. за період з січня 2022 по лютий 2026 року суд вказав, що сторонами не було визначено в договорі строк повернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 24960,00грн., а вимогу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України про повернення коштів позивач направив відповідачу 25.02.2026 за номером 6103700188405, яка прибула у поштове відділення відповідача 27.02.2026.

Отже, строк повернення відповідачем коштів згідно приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України настав через сім днів від дня отримання вимоги, тобто 09.03.2026, оскільки 07 та 08 березня є вихідними днями.

Таким чином, позивачем було невірно визначено період прострочення повернення відповідачем грошових коштів, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з січня 2022 року по лютий 2026 року у сумі 15869,91 грн, тобто за період до виникнення прострочення, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів вважає вказані висновки місцевого господарського суду передчасними, з огляду на таке.

Так, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

При цьому положення вказаної норми стосовно 3% річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17.

У постанові від 08.11.2022 у справі №910/21124/20 зазначено, що за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Колегія суддів зазначає, що правовідношення, в якому у зв`язку з фактичним закінченням дії договору (припиненням зобов`язань), виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (авансу), є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Водночас, як вже було зазначено, умовами пункту 9.2 договору сторони погодили, що у разі неналежного виконання зобов`язань за цим договором підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни цього договору, а в разі здійснення попередньої оплати підрядник, крім сплати зазначеного штрафу, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 204 Цивільного кодексу України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ними повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладених договорів, підлягають виконанню.

Колегія суддів зазначає, що договір, або його окремі положення, а саме пункт 9.2. договору, на підставі якого позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційні в сумі 15869,91грн. не скасований, судом не визнаний недійсними, в господарських судах немає жодного відкритого провадження з приводу визнання такого договору недійсними, а отже діє презумпція правомірності правочину, яка породжує певні цивільні права та обов`язки для сторін правочинів, в даному випадку для позивача та відповідача.

Таким чином, погоджений сторонами в пункті 9.2. договору обов`язок відповідача повернути невикористану частину авансу з урахуванням інфляційних нарахувань, є способом захисту майнових інтересів замовника, який передав у розпорядження підрядника грошові кошти.

Отже, у зв`язку з тим, що відповідач не приступив до виконання робіт в строки, визначені договором (повинен був виконати роботи у строк до 17.01.2022), відповідно до положень пункту 9.2 договору в нього виник обов`язок повернути сплачений позивачем аванс з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань з повернення у визначені договором строки невикористаної суми авансу, отриманого від позивача, є доведеним, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 15869,91грн. за період з січня 2022 по лютий 2026 року, оскільки зазначений вид відповідальності передбачений пунктом 9.2 договору, та як наслідок скасування оскаржуваного рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у даній справі у відповідній частині.

Колегія суддів зазначає, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та прийнятті оскаржуваного судового рішення не було прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть даного спору, свідчить про не з`ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/938/26 даним вимогам не відповідає, що є підставою для його часткового скасування, з урахуванням наведених вище обґрунтувань мотивувальної частини даної постанови та задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Харківобленерго".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 254, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.3 ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" задовольнити

Рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/938/26 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних в розмірі 15869,91грн. за період з січня 2022 по лютий 2026 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у вказаній частині.

Викласти резолютивну частини рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/938/26 в наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Електромир" (61034, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 188в, кв. 150, код ЄДРПОУ 32336824) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 149, код ЄДРПОУ 00131954) аванс, сплачений за договором на розробку проєктно-кошторисної документації №Ч6452 від 21.10.2021 в сумі 24960,00грн., штраф у сумі 4990,00грн., інфляційні в розмірі 15869,91грн. за період з січня 2022 по лютий 2026 року та судовий збір в сумі 2662,40грн."

Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Електромир" (61034, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 188в, кв. 150, код ЄДРПОУ 32336824) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 149, код ЄДРПОУ 00131954) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3993,60грн.

Повна постанова складена 30.07.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий