Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №905/953/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Харків Справа № 905/953/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх.№1105 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 28.04.2026 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Черновою О.В., повне рішення складено 29.04.2026) у справі № 905/953/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ,

до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", м. Краматорськ Донецької області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м.Покровськ Донецької області,

про стягнення 19680854,79грн, з яких 19596378,74грн – основний борг та 84476,05грн – 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про стягнення 19680854,79грн, з яких 19596378,74грн – основний борг та 84476,05грн – 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0518-02041-ПП від 01.01.2024 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 19596378,74 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних у розмірі 84476,05 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.04.2026 у справі №905/953/25 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про стягнення 19680854,79грн, з яких 19596378,74грн – основний борг та 84476,05грн – 3% річних, задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" основний борг у розмірі 15462718,31грн, 3% річних у розмірі 70657,85грн та судовий збір у розмірі 186400,52грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що між сторонами виникли правовідносини з транспортування електричної енергії на підставі публічного договору приєднання про надання послуг з передачі електричної енергії №0518-02041-ПП від 01.01.2024, укладеного відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України. Суд встановив, що позивач виконує функції оператора системи передачі, а відповідач діє як оператор системи розподілу (користувач системи передачі).

Суд першої інстанції визнав доведеними обставини надання позивачем послуг з передачі електричної енергії за актами приймання-передачі за червень-липень 2025 року, а також частково за актами коригування за жовтень-листопад 2024 року та березень-квітень 2025 року. Водночас суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обсягів споживання електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу" та обсягів споживачів ДПЗД "Укрінтеренерго", оскільки такі обсяги не є технологічними втратами електричної енергії на її розподіл та мають позадоговірний характер відповідно до пунктів 6.2.8 та 7.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Суд також послався на пряму заборону відключення електропостачання об`єктів КП "Компанія "Вода Донбасу", встановлену постановою Кабінету Міністрів України №1209 від 27.12.2018.

Крім того, суд не погодився з позицією позивача щодо врахування від`ємного акта коригування за травень 2025 року на суму 49252,94 грн у заборгованості минулих періодів на підставі п. 6.6 договору, зазначивши, що акт коригування не є фактичною оплатою послуг, а лише відображає зміну їх вартості. Також здійснивши перерахунок 3% річних з урахуванням зменшеної суми основного боргу судом встановлено, що належний розмір 3% річних становить 70657,85грн, на підставі чого позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.04.2026 у справі №905/953/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог НЕК "Укренерго" у розмірі 4147478,63 грн, з яких 4133660,43 грн - основний борг та 13818,20 грн - 3% річних; у скасованій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги НЕК "Укренерго" задовольнити та додатково стягнути з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" на користь НЕК "Укренерго" 4133660,43 грн основного боргу та 13818,20 грн 3% річних; в іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 28.04.2026 у справі №905/953/25 залишити без змін; здійснити новий розподіл судових витрат за результатами апеляційного перегляду та покласти на АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги, у тому числі стягнути на користь НЕК "Укренерго" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 74654,62 грн.

Також НЕК "Укренерго" просить прийняти та дослідити докази, подані апелянтом на підтвердження правомірності формування спірних обсягів Адміністратором комерційного обліку, зокрема рішення АКО та документи щодо врегулювання суперечностей комерційного обліку між ПОН та ОСР/ППКО, які суд першої інстанції безпідставно не прийняв до розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет доказування у справі, фактично змістивши правову площину спору з договірного грошового зобов`язання відповідача перед ОСП за договором про надання послуг з передачі електричної енергії на питання фактичного фізичного споживання електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу". На думку апелянта, предмет доказування мав охоплювати існування договору, приєднання відповідача до його умов, формування розрахункових документів, визначення обсягів послуги відповідно до спеціального регулювання, настання строку оплати та факт несплати.

Позивач наголошує, що факт фізичного споживання електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу" не заперечує і не спростовує факту надання ОСП послуги з передачі електричної енергії користувачу системи передачі, оскільки розрахунки між ОСП та користувачем здійснюються за спеціальною моделлю, у якій обсяг послуги визначається відповідно до Кодексу системи передачі, Правил ринку, Кодексу комерційного обліку та даних АКО. Також посилається на пункт 6.5 договору, який передбачає, що процедура оскарження розбіжностей не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором строк.

За твердженням апелянта, суд неправильно кваліфікував правове значення пунктів 6.2.8 та 7.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, помилково визнавши їх «позадоговірними» нормами, які не впливають на договірні розрахунки. На думку апелянта, ці положення є частиною обов`язкового спеціального регулювання ринку електричної енергії та визначають нормативний обліково-розрахунковий механізм віднесення обсягів, а не деліктну відповідальність. Зазначає, що пункт 7.10 ПРРЕЕ містить два різні правові механізми: первинний обліково-розрахунковий (покладення обсягів на оператора системи як втрати) та вторинний компенсаційний (право оператора системи відшкодувати збитки шляхом претензії), які суд не розмежував.

На думку скаржника, суд безпідставно відмовив у дослідженні рішень АКО, поданих 27.04.2026, та водночас поклав на позивача негативні наслідки нібито ненадання пояснень щодо спірних обсягів. Зазначає, що перше судове засідання по суті 30.03.2026 фактично не відбулося через оголошення повітряної тривоги, а рішення АКО були подані до першого фактичного розгляду справи по суті 28.04.2026. Наголошує, що рішення АКО стосувалися центрального питання спору – правомірності включення спірних обсягів до розрахунків за договором передачі та підтверджували, що АКО розглядав суперечки між ПОН та ОСР/ППКО, приймав рішення про коригування даних комерційного обліку, а після невиконання ОСР таких рішень самостійно перекладав дані комерційного обліку на втрати відповідача.

Вважає, що висновок суду щодо КП "Компанія "Вода Донбасу" ґрунтується на неправильному застосуванні Порядку №1209, оскільки цей Порядок регулює лише питання обмеження або недопущення припинення електропостачання захищеним споживачам, але не є актом, який регулює договірні розрахунки між ОСП та ОСР. Зазначає, що Порядок №1209 не змінює умов договору, не скасовує обов`язку користувача оплатити послугу передачі, не змінює порядок визначення обсягів на підставі даних комерційного обліку та не створює «платіжного імунітету» для оператора системи. Посилається на постанову Верховного Суду від 05.11.2025 у справі №904/2930/23, якою залишено без змін рішення судів про задоволення аналогічного позову НЕК "Укренерго" до АТ "ДТЕК Донецькі електромережі".

Крім того, вважає необґрунтованим висновок суду щодо від`ємного акта коригування за травень 2025 року у сумі 49252,94 грн, зазначаючи, що цей акт не був самостійною вимогою позивача до стягнення, акт коригування не є оплатою та не підтверджує перерахування коштів, а відповідач не довів, що від`ємне коригування не було враховане позивачем у загальному балансі взаєморозрахунків. Також зазначає, що висновок суду щодо 3% річних є похідним від неправильного зменшення бази нарахування основного боргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суд від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх.№1105 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 28.04.2026 у справі №905/953/25; призначено справу до розгляду на 22 липня 2026 року о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, про що повідомлено учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу – до 19.06.2026, з доказами їх надсилання учасникам справи; запропоновано учасникам справи в строк до 19.06.2026 надати письмове ставлення щодо клопотання апелянта, в якому останній просить прийняти та дослідити докази, подані апелянтом на підтвердження правомірності формування спірних обсягів Адміністратором комерційного обліку, зокрема рішення АКО та документи щодо врегулювання суперечностей комерційного обліку між ПОН та ОСР/ППКО, встановлено учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, тощо – до 19.06.2026.

19.06.2026 до суду апеляційної інстанції від АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6834, документ сформований в системі "Електронний суд" 18.06.2026), в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу НЕК "Укренерго" без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 28.04.2026 у справі № 905/953/25 - без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається, зокрема, на те, що жодною нормою діючого законодавства України не встановлено зобов`язання сплачувати послуги, які не були отримані, а позивач намагається примусити відповідача оплатити послугу, яка йому не надавалася. Відповідач вказує, що НЕК "Укренерго" одночасно виконує функції ОСП, Адміністратора ринку та Адміністратора комерційного обліку, є власником системи управління ринком (СУР), а отже має необмежений доступ до зміни даних, внесених оператором системи розподілу.

Відповідач стверджує, що спір виник щодо додаткових обсягів, які позивач переклав на відповідача та з якими відповідач не погоджується, оскільки в обсяги, зазначені в актах коригуваннях, безпідставно включені як технологічні витрати електричної енергії обсяги споживання КП "Компанія "Вода Донбасу" та споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД "Укрінтеренерго". Відповідач вважає неправомірним віднесенням позивачем цих обсягів споживання до витрат відповідача як оператора системи розподілу (ОСР).

Вказує, що визначення терміну «обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл» жодним чином не включає обсяги споживання інших споживачів електричної енергії, у тому числі споживачів постачальника «останньої надії» у випадку якщо цього споживача не відключено при наявності попередження електропостачальника на відключення електроенергії (п. 7.10. ПРРЕЕ) або не припинення електроживлення об`єктів споживача у випадку неукладення протягом 90 днів відповідного договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником аніж постачальником «останньої надії» (п. 6.2.8. ПРРЕЕ).

Посилається на постанови Верховного Суду у справах №905/1743/23 від 21.01.2025, №904/537/24 від 30.10.2025, ухвалу Верховного Суду від 13.01.2026 у справі №905/1314/24, а також на постанову Верховного Суду від 29.04.2026 у справі №905/242/25, якими підтверджено, що сам по собі факт створення позивачем первинних документів та направлення їх відповідачу не може бути беззаперечною підставою для сплати визначених у таких актах сум за наявності між сторонами спору щодо факту надання/обсягу послуг, а умовами договору питання щодо відносин сторін в частині ТВЕ та втрат за п. 7.10 ПРРЕЕ не урегульовані.

Відповідач зазначає, що посилання позивача на постанову НКРЕКП від 08.08.2023 №1475 є безпідставним, оскільки даною постановою Регулятор не зобов`язував НЕК "Укренерго" покладати обсяги спожитої КПВД електроенергії на витрати АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", крім того вказане рішення Регулятора стосується періоду з 01.01.2022 по 28.02.2023, а спірний період у даній справі є іншим. Відповідач також вказує, що роз`яснення НКРЕКП носять рекомендаційний характер і не можуть створювати нових обов`язків поза визначеними часовими межами.

Відповідач посилається на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/6820/24, яким зобов`язано позивача повернути КП "Компанія "Вода Донбасу" в систему управління ринком MMS з 13.03.2023 як електропостачальника за власними точками споживання, та зазначає, що позивач не враховує висновки суду, які набрали законної сили, та продовжує відносити обсяги споживання КП "Компанія "Вода Донбасу" на втрати відповідача.

19.06.2026 від Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" надійшли заперечення на клопотання (заяву) апелянта про прийняття та дослідження доказів (вх. № 6838, документ сформований в системі "Електронний суд" 18.06.2026), в яких відповідач просить відмовити у задоволенні клопотання апелянта про прийняття та дослідження рішень АКО, посилаючись на порушення позивачем строків подання доказів, встановлених ст. 80 ГПК України, та на те, що позивачу було відомо про необхідність надання рішень АКО під час підготовчого засідання, проте він не подав їх ані з позовом, ані з відповіддю на відзив, а подав лише 27.04.2026 з порушенням встановлених строків. Відповідач наголошує, що суд першої інстанції правомірно відмовив у прийнятті цих доказів, а підстави для їх прийняття апеляційним судом відсутні.

Щодо заявленого позивачем в апеляційній скарзі клопотання про прийняття та дослідження доказів, поданих заявником на підтвердження правомірності формування спірних обсягів Адміністратором комерційного обліку, зокрема рішення АКО та документів щодо врегулювання суперечностей комерційного обліку між ПОН та ОСР/ППКО, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною першою статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас, згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина перша). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга).

Відповідно до частини 2, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 26.10.2021 у справі № 914/2578/20).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).

Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності. Відповідну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.04.2024 у справі № 903/877/20.

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що заявником не доведено об`єктивної неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції у встановлений строк та не наведено жодної об`єктивної причини, яка б перешкоджала вчиняти такі дії, що виключає процесуальні підстави для прийняття судом апеляційної інстанції таких документів та дослідження їх у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про відмову в прийнятті до розгляду доказів в суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 22.07.2026 позивач підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги позивача, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронних листів ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 03.06.2026 до електронних кабінетів учасників справи.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач, ОСП, НЕК "Укренерго") виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 14.03.2018 №309 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1763, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" наказом від 03.10.2023 №549 затвердило умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

20.12.2023 Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" (користувач, відповідач, АТ "ДТЕК Донецькі електромережі") на підставі заяви-приєднання надало письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, розміщеного на офіційному сайті ОСП (оператора системи передачі), на окремих умовах чинного договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Відповідно до повідомлення ПрАТ "НЕК "Укренерго" №01/70375 від 20.12.2023 відповідача приєднано до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії, ідентифікатор договору №0518-02041-ПП, дата акцептування 01.01.2024.

Відповідно до п.1.1 договору він є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі (далі - користувач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору. Послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12 (п.2.1 договору).

Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/.(п.4.1. договору).

Ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік (п.4.3 договору).

Згідно з п.5.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги.

Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.

Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 6.1 договору).

Пунктом 6.2 договору визначено, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

Відповідно до п.6.4 договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.

За умовами п.6.5 договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в акті коригування.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що за наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.

Електронний документ, який направляється стороною на виконання цього договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов`язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб (п.10.3 договору).

Цей договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення (п. 14.1 договору).

На виконання умов договору позивачем складені акти приймання-передачі послуги:

- №ПРА-0010955 від 30.06.2025 за червень 2025 року, фактичний обсяг 7675,241МВт*год. на загальну суму 6320376,76грн з ПДВ;

- №ПРА-0011557 від 31.07.2025 за липень 2025 року, фактичний обсяг 10618,478000МВт*год. на загальну суму 8744061,79грн з ПДВ, які підписані сторонами без зауважень.

Також у зв`язку зі зміною фактичних обсягів та/або вартості, позивачем складені акти коригування:

- №ПРА_К-0009847 від 02.06.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0006312 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року, фактичний обсяг коригування 1101,249МВт*год. на суму коригування 698504,63грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 16633863,85грн з ПДВ;

- №ПРА_К-00009937 від 06.06.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0009194 від 31.03.2025 за березень 2025 року, фактичний обсяг коригування 2059,082МВт*год. на суму коригування 1695604,62грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 21810016,32грн з ПДВ;

- №ПРА_К-0010049 від 03.07.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0006890 від 30.11.2024 за листопад 2024 року, фактичний обсяг коригування 2074,007МВт*год. на суму коригування 1315509,46грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 21635223,64грн з ПДВ;

- №ПРА_К-0010188 від 08.07.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0009770 від 30.04.2025 за квітень 2025 року, фактичний обсяг коригування 998,598МВт*год. на суму коригування 822321,48грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 14090995,21грн з ПДВ, які підписані позивачем та виставлені відповідачу в системі "Аскод Онлайн".

Позивач виставив рахунки-фактури на оплату послуг з передачі електричної енергії №ПР-0040509/0518-02041-ПП від 14.06.2025 на суму 2895977,34грн, №ПР-0041031/0518-02041-ПП від 24.06.2025 на суму 2842285,52грн, №ПР-0041564/0518-02041-ПП від 05.07.2025 на суму 2827048,28грн, №ПР-0042106/0518-02041-ПП від 11.07.2025 на суму 6320376,76 грн (всього до сплати 313218642,24грн), №ПР-0042653/0518-02041-ПП від 15.07.2025 на суму 2933429,47грн, №ПР-0043201/0518-02041-ПП від 25.07.2025 на суму 3100943,82грн, №ПР-0043752/0518-02041-ПП від 05.08.2025 на суму 3238836,82грн, №ПР-0044309/0518-02041-ПП від 11.08.2025 на суму 8744061,79 грн (всього до сплати 323254865,97грн).

Відповідно до супровідних листів АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" №74/6525-вих від 06.06.2025, №74/7569-вих від 04.07.2025, №74/6589-вих від 10.06.2025, №74/7842-вих від 14.07.2025 відповідач не погодився з актами коригування в редакції позивача, оскільки останній поклав обсяги споживачів ДПЗД "Укрінтеренерго" на втрати Товариства.

У зв`язку з чим, відповідач склав та направив супровідними листами позивачу акти коригування в такій редакції:

- №ПРА_К-0009847 від 02.06.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0006312 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року, фактичний обсяг коригування 427,636МВт*год. на суму коригування 271242,68грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 16206601,90грн з ПДВ;

- №ПРА_К-00009937 від 06.06.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0009194 від 31.03.2025 за березень 2025 року, фактичний обсяг коригування (-) 37,705МВт*год. на суму коригування -31049,16грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 20083362,54грн з ПДВ;

- №ПРА_К-0010049 від 03.07.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0006890 від 30.11.2024 за листопад 2024 року, фактичний обсяг коригування 158,977МВт*год. на суму коригування 100836,56грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 20420550,74грн з ПДВ;

- №ПРА_К-0010188 від 08.07.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0009770 від 30.04.2025 за квітень 2025 року, фактичний обсяг коригування 129,333МВт*год. на суму коригування 106502,62грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 13375176,35грн з ПДВ.

До матеріалів справи долучено довідку щодо обсягів фактичного споживання електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу", згідно з якою обсяги споживання склали у жовтні 2024 року - 673613кВт*год, у листопаді 2024 року - 797263кВт*год, у березні 2025 року - 864293кВт*год, у квітні 2025 року - 696784кВт*год.

Також відповідач долучив до матеріалів справи підписаний сторонами акт коригування №ПРА_К-0010641 від 04.08.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0010364 від 31.05.2025 за травень 2025 року, фактичний обсяг коригування (-) 59,811000МВт*год. на суму коригування (-) 49252,94грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 10505641,64грн з ПДВ.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0518-02041-ПП від 01.01.2024 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, звернувся до суду з відповідним позовом

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду такі документи: договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0518-02041-ПП від 01.01.2024 з додатками, заяву-приєднання до договору надання послуг з передачі електричної енергії, повідомлення про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, акти приймання-передачі послуги, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, рахунки-фактури, вимогу про виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії, роздруківки з системи "Аскод Онлайн", протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

У відзиві на позову від 21.10.2024 відповідач, частково не погоджуючись з позовними вимогами, зазначив про те, що у загальну суму боргу не враховано акт коригування за травень 2025 року з від`ємним значенням. Також посилався на те, що позивачем не надано доказів планового обсягу послуги, тому відсутні підстави для нарахування 3% річних на планові обсяги, тому позивачем безпідставно нараховані 3% річних на загальну суму 25226,81грн. Крім того, відповідач не згоден з актами коригування за жовтень-листопад 2024 року та березень-квітень 2025 року, оскільки позивач безпідставно покладає обсяги (2999,237МВт*год) споживання електроенергії КП "Компанія "Вода Донбасу", як споживача постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" на втрати АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", а також обсяги споживання електроенергії споживачами ДПЗД "Укрінтеренерго" (2555,458МВт*год) на втрати АТ "ДТЕК Донецькі електромережі".

До відзиву відповідач долучив довідку щодо обсягів фактичного споживання електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу", акти коригування до актів приймання-передачі послуг, листи АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" №74/6525-вих від 06.06.2025, №74/7569-вих від 04.07.2025, №74/6589-вих від 10.06.2025, №74/7842-вих від 14.07.2025.

У відповіді на відзив від 24.10.2025 позивач зазначив, що при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг, тому позивач правомірно нарахував 3% річних та інфляційні втрати як за прострочення оплати за планові обсяги. Щодо акту коригування з від`ємним значенням, то за поясненнями позивача, такий акт врахований першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном виникнення на підставі п. 6.6. договору.

Третя особа, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (КП "Компанія "Вода Донбасу"), подала пояснення від 14.11.2025, в яких зазначила, що є учасником ринку електричної енергії, зокрема як споживач за власними точками споживання від операторів систем розподілу (ОСР), оператора системи передачі (ОСП), який виявив бажання закуповувати електричну енергію самостійно для власного споживання на оптовому ринку та уклав з НЕК "Укренерго" договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0350-01012 від 26.06.2019, який є чинним на теперішній час. Вимоги НЕК "Укренерго" про стягнення з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" у даній справі включають обсяги власного споживання електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу", які мають бути відображені як споживання КП "Компанія "Вода Донбасу", а не перекладатись на втрати відповідача, як оператора системи розподілу. Третя особа зауважує, що спірні обсяги електричної енергії були транспортовані на об`єкти КП "Компанія "Вода Донбасу" та використані на цих об`єктах, у тому числі куплені третьою особою у НЕК "Укренерго" за діючим договором про врегулювання небалансів №0350-01012 від 26.06.2019.

Зазначає, що вимоги НЕК "Укренерго" стосовно стягнення заборгованості з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" у даній справі включають обсяги КП "Компанія "Вода Донбасу" та не можуть бути стягнуті, оскільки аналогічні обсяги, тільки за попередні періоди, були предметом спору в справі № 910/6820/24, та безпосередньо дані обсяги третя особа визнає як обсяги власного споживання, а саме: жовтень 2024 – 673613 кВт*год, листопад 2024 – 797263 кВт*год, березень 2025 – 864293 кВт*год, квітень 2025 – 696784 кВт*год.

На підтвердження об`ємів спожитої третьою особою електроенергії надано до матеріалів справи довідку щодо обсягів фактичного споживання електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу".

28.04.2026 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позову з підстав, зазначених вище у цій постанові.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог НЕК "Укренерго" у розмірі 4147478,63 грн, з яких 4133660,43 грн – основний борг та 13818,20 грн – 3% річних. В частині стягнення 15462718,31 грн основного боргу, 70657,85 грн 3% річних та 186400,52 грн судового збору рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (статті 509 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина 5 статті 633 ЦК України).

За визначенням наведеним у частині першій статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, підставою виникнення спірних правовідносин між сторонами є договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0518-02041-ПП від 01.01.2024.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" Цивільного кодексу України) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №910/1801/21 вказано, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.

Отже, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.

Спірні правовідносини стосуються надання послуг з передачі електричної енергії.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.40, 46, 60, 68 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії":

користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії;

передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями;

небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.

постачання електричної енергії - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.

Статтею 4 вказаного Закону визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про надання послуг з передачі.

На підставі договору № 0518-02041-ПП від 01.01.2024 між сторонами виникли правовідносини з транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання. Позивач виступає в якості оператора системи передачі (ОСП), відповідач - в якості користувача. Одночасно з матеріалів справи вбачається, що користувач (відповідач) діє на ринку електричної енергії як оператор системи розподілу (ОСР).

Відповідно до п.п. 55, 56, 78 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії;

оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності;

розподіл електричної енергії - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

За приписами частин 4, 5 ст.33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.

Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.

Оплата послуг з передачі електричної енергії та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифами, які визначаються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Кодексу системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 309 (далі Кодекс системи передачі), цей Кодекс регулює взаємовідносини Оператора системи передачі (далі - ОСП) та користувачів системи передачі (далі - Користувач) щодо планування, розвитку та експлуатації (у тому числі оперативно-технологічного управління) системи передачі у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, а також приєднання та доступу до системи передачі.

У пункті 1.2 розділу ХІ Кодексу системи передачі встановлено, що послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом.

Доступ до системи передачі надається Користувачу лише на підставі укладеного договору про надання послуг з передачі електричної енергії (п.1.3 розділу ХІ Кодексу системи передачі).

Положеннями глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі передбачено порядок укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії.

Договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі (п.5.1 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі).

Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі (п.5.2 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі).

Послуги з передачі електричної енергії надаються ОСП учаснику ринку електричної енергії безперервно на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до цього Кодексу (п.5.3 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі).

Договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на підставі типової форми договору, який затверджується Регулятором та є додатком 6 до цього Кодексу (п.5.5 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі).

Оплата послуг з передачі електричної енергії здійснюється за тарифом, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої(-ого) ним методики (порядку). Тариф на послуги з передачі електричної енергії оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті у триденний термін після його встановлення Регулятором, але не пізніше дня, що передує дню набрання ним чинності (п.5.6 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі).

Згідно з пунктом 5.7 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається для ОСР - на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл територією здійснення ліцензованої діяльності, як електричними мережами ОСР, так і електричними мережами інших власників. З цією метою використовуються дані комерційного обліку щодо відпуску та/або відбору, електричної енергії сформовані Адміністратором комерційного обліку за площадками (точками) комерційного обліку, яким присвоєні ЕІС-коди та відповідно до Кодексу комерційного обліку в інтервалі розрахункового періоду, затвердженого Правилами ринку, в розрізі кожного календарного дня.

За змістом пп. 68 п. 1.2.1 глави 1.2 розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі Кодекс комерційного обліку, ККОЕЕ), сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії.

Відповідно до підпункту 67 пункту 1.2.1 глави 1.2 розділу ККОЕЕ сертифікація даних комерційного обліку (сертифікація даних) - процедура перевірки валідованих даних комерційного обліку, що виконується АКО.

Згідно з пунктом 9.14.1 глави 9.14 розділу IX Кодексу комерційного обліку адміністратор комерційного обліку (АКО) має передавати адміністратору розрахунків (АР) та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО (п. 9.14.3 глави 9.14 розділу IX Кодексу комерційного обліку).

НЕК "Укренерго", як АКО, визначив фактичний обсяг послуги передачі електричної енергії за даними комерційного обліку відпуску та відбору, що відображено у відповідних актах приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії.

Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача вартості послуг з передачі електричної енергії в частині донарахованих обсягів електричної енергії у період жовтень-листопад 2024 року та березень-квітень 2025 року за актами коригування, та нарахованих обсягів електричної енергії у період червень-липень 2025 року за актами приймання-передачі, а саме:

- акт №ПРА-0010955 від 30.06.2025 за червень 2025 року, фактичний обсяг 7675,241МВт*год. на загальну суму 6320376,76грн з ПДВ;

- акт №ПРА-0011557 від 31.07.2025 за липень 2025 року, фактичний обсяг 10618,478000МВт*год. на загальну суму 8744061,79грн з ПДВ;

- акт коригування №ПРА_К-0009847 від 02.06.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0006312 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року, фактичний обсяг коригування 1101,249МВт*год. на суму коригування 698504,63грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 16633863,85грн з ПДВ;

- акт коригування №ПРА_К-00009937 від 06.06.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0009194 від 31.03.2025 за березень 2025 року, фактичний обсяг коригування 2059,082МВт*год. на суму коригування 1695604,62грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 21810016,32грн з ПДВ;

- акт коригування №ПРА_К-0010049 від 03.07.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0006890 від 30.11.2024 за листопад 2024 року, фактичний обсяг коригування 2074,007МВт*год. на суму коригування 1315509,46грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 21635223,64грн з ПДВ;

- акт коригування №ПРА_К-0010188 від 08.07.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0009770 від 30.04.2025 за квітень 2025 року, фактичний обсяг коригування 998,598МВт*год. на суму коригування 822321,48грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 14090995,21грн з ПДВ.

Відповідач не погоджується з обсягами електричної енергії, визначеними у актах коригування до актів приймання-передачі послуг за період жовтень-листопад 2024 року та березень-квітень 2025 року з причин покладання на відповідача як втрати обсягів споживання електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу" та обсягів споживачів Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".

Так, матеріали справи місять листи відповідача із запереченнями на вищевказані акти №74/6525-вих від 06.06.2025 (щодо акту коригування № ПРА_К-0009847 від 02.06.2025 за жовтень 2024 року), №74/7569-вих від 04.07.2025 (щодо акту коригування № ПРА_К-0010049 від 03.07.2025 за листопад 2024 року), №74/6589-вих від 10.06.2025 (щодо акту коригування № ПРА_К-0009937 від 06.06.2025 за березень 2025 року), №74/7842-вих від 14.07.2025 (щодо акту коригування № ПРА_К-0010188 від 08.07.2025 за квітень 2025 року), в яких відповідач повідомив про незгоду з їх змістом з посиланням на безпідставне покладання НЕК "Укренерго" на його втрати обсягів споживачів ДПЗД "Укрінтеренерго".

Такі листи підтверджують як наявність зауважень відповідача до змісту актів, так і його письмову відмову від їх підписання.

За розрахунками відповідача, загальний обсяг незгоди становить 5554,695 МВт·год на суму 4 084 407,49 грн, у тому числі:

за жовтень 2024 року – 673,613 МВт·год на суму 427261,95 грн, що, за твердженням відповідача, повністю відповідає обсягам споживання КП "Компанія "Вода Донбасу";

за листопад 2024 року – 1 915,030 МВт·год на суму 1 214 672,90 грн, з яких 797,263 МВт·год на суму 505 691,17 грн – обсяги КП "Компанія "Вода Донбасу", 1 117,767 МВт·год на суму 708 981,73 грн – обсяги інших споживачів ДПЗД "Укрінтеренерго";

за березень 2025 року – 2 096,787 МВт·год на суму 1 726 653,78 грн, з яких 864,293 МВт·год на суму 711 724,54 грн – обсяги КП "Компанія "Вода Донбасу", 1 232,494 МВт·год на суму 1 014 929,24 грн – обсяги інших споживачів ДПЗД "Укрінтеренерго";

за квітень 2025 року – 869,265 МВт·год на суму 715 818,86 грн, з яких 664,068 МВт·год на суму 546 844,05 грн – обсяги КП "Компанія "Вода Донбасу", 205,197 МВт·год на суму 168 974,81 грн – обсяги інших споживачів ДПЗД "Укрінтеренерго".

Заперечуючи проти позовних вимог АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" наголошує на безпідставності дій позивача щодо покладення обсягів споживання електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу" (захищений споживач) та інших споживачів ДПЗД "Укрінтеренерго" на втрати Товариства.

Відповідач зазначає, що КП "Компанія "Вода Донбасу" є учасником ринку електричної енергії як виробник електричної енергії, електропостачальник та споживач. Як споживач КП "Компанія "Вода Донбасу" споживав за власними точками розподілу від "НЕК "Укренерго" та ОСР. Переведення споживача КП "Компанія "Вода Донбасу" на постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" здійснено відповідачем після отримання повідомлення від позивача про набуття з 13.03.2023 КП "Компанія "Вода Донбасу", як електропостачальника на власні об`єкти, статусу "Дефолтний" на підставі п.1.7.5 Правил ринку та п.3.4.4 Правил роздрібного ринку.

Позивач 13.03.2023 в односторонньому порядку видалив з реєстрів та закрив участь у роботі ринку електричної енергії для КП "Компанія "Вода Донбасу", та відповідно третя особа втратила можливість самостійної участі в роботі енергетичних ринків.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.02.2025 у справі № 910/6820/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025, яке набрало законної сили, позов задоволено частково, а саме:

- зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" повернути Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в систему управління ринком "MARKET MANAGEMENT SYSTEM" з 13.03.2023 як електропостачальника за власними точками споживання;

- зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" надати доступ Акціонерному товариству "ДТЕК Донецькі електромережі" Приватному акціонерному товариству "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" для зміни та відображення даних комерційного обліку в системі управління ринком "MARKET MANAGEMENT SYSTEM" за точками комерційного обліку (EIC-кодами) Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" за період з 14.03.2023 по 30.09.2024 та відобразити спожиті Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" обсяги електричної енергії через мережі операторів систему розподілу: Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" в обсязі 18 929 038 кВт*г, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" в обсязі 14 234 359 кВт*г, Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" в обсязі 63 630 538 кВт*г, як купівлю-продаж Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" електричної енергії для врегулювання небалансів електричної енергії по договору № 0350-01012 від 26.06.2019;

- зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" включити до облікових даних в системі управління ринком "MARKET MANAGEMENT SYSTEM" обсяги електричної енергії на балансуючу групу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", що спожиті за точками комерційного обліку (EIC-кодами) Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" за період з 14.03.2023 по 30.09.2024 обсяги електричної енергії спожиті через мережі операторів систему розподілу: Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" в обсязі 18 929 038 кВт*г, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" в обсязі 14 234 359 кВт*г, Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" в обсязі 63 630 538 кВт*г, як сертифіковані дані купівлі-продажу Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" електричної енергії для врегулювання небалансів електричної енергії по договору № 0350-01012 від 26.06.2019.

У вищевказаному рішенні суд встановив факт неправомірного виключення НЕК "Укренерго" Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" з системи управління ринком "MARKET MANAGEMENT SYSTEM" з 13.03.2023 як електропостачальника за власними точками споживання та встановлений обов`язок НЕК "Укренерго" повернути Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в систему управління ринком "MARKET MANAGEMENT SYSTEM" з 13.03.2023 як електропостачальника за власними точками споживання, а також надати доступ, зокрема, АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" для зміни та відображення даних комерційного обліку в системі управління ринком "MARKET MANAGEMENT SYSTEM" за точками комерційного обліку (EIC-кодами) Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" за період з 14.03.2023 по 30.09.2024 та відобразити спожиті Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" обсяги електричної енергії через мережі операторів систему розподілу.

Проте, як було зазначено третьої особою – КП "Компанія "Вода Донбасу", у письмових поясненнях від 14.11.2025, вимоги НЕК "Укренерго" стосовно стягнення заборгованості з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" у даній справі включають обсяги КП "Компанія "Вода Донбасу" та не можуть бути стягнуті, оскільки аналогічні обсяги, тільки за попередні періоди, були предметом спору в справі № 910/6820/24, та безпосередньо дані обсяги третя особа визнає як обсяги власного споживання, а саме: жовтень 2024 – 673613 кВт*год, листопад 2024 – 797263 кВт*год, березень 2025 – 864293 кВт*год, квітень 2025 – 696784 кВт*год. На підтвердження об`ємів спожитої третьою особою електроенергії надано до матеріалів справи довідку щодо обсягів фактичного споживання електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу".

Між сторонами в цій справі виник спір щодо віднесення обсягів спожитої електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу" на втрати оператора системи розподілу (ОСР), яким є відповідач.

Надаючи правову оцінку обставинам покладання спірних втрат на відповідача, судова колегія зазначає таке.

Згідно з п.6.2.8 ПРРЕЕ постачальник останньої надії постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо споживач протягом 90 днів не укладе відповідний договір про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об`єкта (об`єктів) має бути припинено оператором системи. У разі нездійснення оператором системи припинення електроживлення об`єкта (об`єктів) споживача через 90 днів з першого дня постачання йому електричної енергії постачальником останньої надії, обсяги електричної енергії, спожитої цим споживачем, починаючи з 91 дня покладаються АКО на втрати оператора системи. Збитки, пов`язані з оплатою та адмініструванням втрат, які виникли внаслідок порушення цих Правил іншими учасниками роздрібного ринку, оператор системи відшкодовує, оформивши претензію цьому (цим) учаснику (учасникам) роздрібного ринку на відшкодування збитків у порядку, передбаченому розділом VIII цих Правил.

У розумінні означеного пункту покладання АКО обсягів електричної енергії, спожитої споживачем, електроживлення об`єкта якого не припинено зі спливом встановленого строку за відповідних умов, на втрати оператора системи - це відповідна міра відповідальності у разі наявності безпідставної бездіяльності оператора системи у визначеному пунктом Правил випадку. При цьому такі обсяги не є технологічними втратами електричної енергії на її розподіл територією здійснення ліцензованої діяльності, як електричними мережами ОСР та не можуть бути використані при розрахунку обсягу послуг, наданих позивачем відповідачу у межах договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Отже, визначені п.6.2.8 ПРРЕЕ правові наслідки мають позадоговірний характер, виникають не з договірних відносин сторін на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а з вказаних ПРРЕЕ.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №1209 від 27.12.2018 затверджено Порядок забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам, який встановляє процедуру визначення переліку захищених споживачів електричної енергії (далі - захищені споживачі), обмеження, відключення постачання електричної енергії (далі - електропостачання) захищеним споживачам, механізм забезпечення повної поточної оплати захищеними споживачами.

У розділі "Загальні питання" Порядку забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам встановлено, що на час проведення операції Об`єднаних сил обмеження, відключення електропостачання не застосовуються щодо об`єктів Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу".

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за наявності прямої заборони на відключення електропостачання об`єктів КП "Компанія "Вода Донбасу", встановленої чинним законодавством, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді віднесення обсягів електричної енергії, спожитої цим споживачем, на втрати оператора системи у зв`язку із нездійсненням оператором системи припинення електроживлення об`єкта (об`єктів) захищеного споживача.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 21.01.2025 у справі №905/1743/23, від 09.09.2025 у справі №905/1491/24, від 23.07.2026 у справі № 905/356/25.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність віднесення до обсягів споживання відповідача електричної енергії, яка фактично була спожита КП "Компанія "Вода Донбасу". Натомість матеріали справи, зокрема письмові пояснення третьої особи та довідка про обсяги фактичного споживання електричної енергії, підтверджують, що спірні обсяги належать до власного споживання КП "Компанія "Вода Донбасу", а позивач ці обставини належними доказами не спростував і не заперечив правильність відповідних розрахунків.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для покладення на відповідача обсягів електричної енергії, фактично спожитої КП "Компанія "Вода Донбасу" (у жовтні 2024 року - 673613кВт*год, у листопаді 2024 року - 797263кВт*год, у березні 2025 року - 864293кВт*год, у квітні 2025 року - 696784кВт*год), а тому вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.

При цьому, як підставно враховано місцевим господарським судом, відповідно до розрахунку відповідача, у квітні 2025 року відповідачем самостійно враховані обсяги споживання КП "Компанія "Вода Донбасу" у розмірі 664068кВт*год, тобто у меншому, ніж визначено у довідці щодо обсягів фактичного споживання електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу", що не порушує прав позивача.

Щодо покладення на відповідача обсягів споживання інших споживачів Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-яких обґрунтувань чи письмових пояснень позивача щодо покладання на відповідача обсягів споживачів Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".

При цьому, згідно з п. 7.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу. У разі нездійснення оператором системи припинення електропостачання споживачу згідно з вимогою електропостачальника про відключення купівля-продаж електричної енергії за договором про постачання зупиняється, а обсяги електричної енергії, використані споживачем після дати, зазначеної у вимозі про відключення, покладаються адміністратором розрахунків на оператора системи як втрати. Збитки, пов`язані з оплатою та адмініструванням втрат, які виникли внаслідок порушення цих Правил іншими учасниками роздрібного ринку, оператор системи відшкодовує, оформивши претензію цьому (цим) учаснику (учасникам) роздрібного ринку на відшкодування збитків у порядку, передбаченому розділом VIII цих Правил.

Отже, покладання адміністратором комерційного обліку обсягів електричної енергії, спожитої споживачем після дати зазначеної у вимозі про відключення, на втрати оператора системи це відповідна міра відповідальності у разі наявності безпідставної бездіяльності оператора системи у визначеному пунктом Правил випадку.

Такі обсяги не є технологічними втратами електричної енергії на її розподіл територією здійснення ліцензованої діяльності, як електричними мережами оператора системи розподілу та не можуть бути використані при розрахунку обсягу послуг, наданих позивачем відповідачу у межах спірних правовідносин на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Відтак, правові наслідки, визначені п. 7.10 ПРРЕЕ, мають позадоговірний характер, виникають не з договірних відносин сторін на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а з вказаних правил ПРРЕЕ. Спір про покладення на оператора системи втрат на підставі п.7.10 ПРРЕЕ включає інше коло обставин, ніж ті, що випливають із договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Для вирішення такого спору необхідно встановити додаткові фактичні обставини, пов`язані з функціонуванням ринку, балансуванням та роллю учасників, які не охоплюються змістом договору.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.07.2026 у справі № 905/356/25.

Водночас позивач не навів будь-яких доводів та не подав доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для включення зазначених обсягів до втрат відповідача саме в межах спірного договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а відтак не доведено правомірність та обґрунтованість покладання таких обсягів споживання на відповідача.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність підстав для включення до актів надання послуг з передачі електричної енергії обсягів, віднесених до споживання споживачів ДПЗД "Укрінтеренерго", а саме: за листопад 2024 року - 1117,767 МВт·год, за березень 2025 року - 1232,494 МВт·год, за квітень 2025 року - 205,197 МВт·год, оскільки позивач не довів правомірності їх покладення на відповідача в межах спірних договірних правовідносин.

Судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу, що апеляційна скарга також не містить обґрунтування покладення позивачем обсягів, спожитих іншими учасниками ринку, на втрати відповідача.

Щодо обсягів електричної енергії, визначених в актах приймання-передачі послуг за червень та липень 2025 року, колегія суддів зазначає, що заперечення щодо їх визначення та розміру відповідачем не заявлялися. Зазначені обсяги визначені позивачем як адміністратором комерційного обліку на підставі даних комерційного обліку відпуску та відбору електричної енергії, а відповідні акти приймання-передачі послуг були направлені відповідачу через систему "Аскод Онлайн". За відсутності доказів недостовірності наведених у них відомостей зазначені акти є належними та допустимими доказами надання позивачем послуг з передачі електричної енергії.

З урахуванням установлених судом обставин щодо безпідставності включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії обсягів споживання КП "Компанія "Вода Донбасу" та споживачів ДПЗД "Укрінтеренерго", суд дійшов висновку про доведеність надання позивачем відповідачу послуг з передачі електричної енергії в таких обсягах та на такі суми:

- у червні 2025 року (за актом приймання-передачі послуги) в обсязі 7675,241МВт*год. на загальну суму 6320376,76грн з ПДВ;

- у липні 2025 року (за актом приймання-передачі послуги) в обсязі 10618,478000МВт*год. на загальну суму 8744061,79грн з ПДВ;

- у жовтні 2024 року (в частині донарахувань за актом коригування з вирахуванням обсягів КП "Компанія "Вода Донбасу") в обсязі 427,636МВт*год. на суму коригування 271242,68грн з ПДВ;

- у листопаді 2024 року (в частині донарахувань за актом коригування з вирахуванням обсягів КП "Компанія "Вода Донбасу" та споживачів ДПЗВ "Укрінтеренерго") в обсязі 158,977МВт*год. на суму коригування 100836,56грн з ПДВ;

- у березні 2025 року (в частині донарахувань за актом коригування з вирахуванням обсягів КП "Компанія "Вода Донбасу" та споживачів ДПЗВ "Укрінтеренерго") в обсязі (-) 37,705МВт*год. на суму коригування (-)31049,16грн з ПДВ;

- у квітні 2025 року (в частині донарахувань за актом коригування з вирахуванням обсягів КП "Компанія "Вода Донбасу" та споживачів ДПЗВ "Укрінтеренерго") в обсязі 129,333МВт*год. на суму коригування 106502,62грн з ПДВ.

Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять акт коригування № ПРА_К-0010641 від 04.08.2025 до акта приймання-передачі послуг за травень 2025 року, відповідно до якого фактичний обсяг коригування становить (-) 59,811 МВт·год, а сума коригування – (-) 49 252,94 грн з ПДВ. Заперечень щодо зазначеного акта сторонами не заявлено.

При цьому вказаний акт включено позивачем до розрахунку заборгованості та охоплюється заявленим позовним періодом. Посилання позивача на пункт 6.6 договору як підставу для неврахування цього коригування суд відхиляє, оскільки акт коригування не підтверджує здійснення оплати, а лише відображає уточнення фактичного обсягу та вартості наданих послуг.

Водночас, у пункті 4.3 договору сторони погодили, що ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року. Отже, при визначенні розміру заборгованості позивач був зобов`язаний врахувати результати зазначеного коригування, неврахування даних акта коригування до акту приймання-передачі послуг за травень 2025 року свідчить про некоректність здійсненого розрахунку та завищення заявленої до стягнення суми.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вартість наданих послуг за період жовтень-листопад 2024 року, березень-травень 2025 року в частині донарахувань за актами коригування, та у період червень-липень 2025 року за актами приймання-передачі, становить 15462718,31грн.

Оскільки відповідач не надав належних і допустимих доказів сплати вартості послуг з передачі електричної енергії у розмірі 1546218,31 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України наявні правові підстави для нарахування процентів річних.

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних не в повній мірі відповідає вимогам закону, оскільки здійснений без урахування визначених договором строків виконання грошових зобов`язань, правил обчислення строків у разі їх закінчення у вихідний день, а також виходячи із розміру заборгованості, який не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи. У зв`язку з цим суд першої інстанції правомірно здійснив власний перерахунок та визначив належний до стягнення розмір трьох процентів річних у сумі 70657,85 грн.

При цьому рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 15462718,31 грн основного боргу та 70657,85 грн 3% річних, сторонами не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України не є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог у частині стягнення 4133660,43 грн основного боргу та 13818,20 грн трьох процентів річних як похідних вимог від основного зобов`язання.

Позивачем не спростовано наведені судами попередніх інстанцій висновки щодо відсутності підстав для покладення на відповідача обсягів електричної енергії, спожитої КП "Компанія "Вода Донбасу", яке отримувало електричну енергію від постачальника останньої надії і щодо якого постановою Кабінету Міністрів України встановлена заборона на відключення від електропостачання, та спожитої іншими споживачами ДПЗВ "Укрінтеренерго", в межах спірних договірних відносин.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Отже, документами, які підтверджують виконання позивачем зобов`язання з надання послуг відповідачу, а також виникнення у відповідача зобов`язання з їх оплати, є акти надання послуг, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій і містять інформацію про вартість послуг.

Таким чином, виходячи зі змісту положень статей 509, 901, 903 ЦК України, обов`язок замовника оплатити послуги виникає з факту їх надання, а не з факту оформлення передачі послуг актом приймання-передачі виконаних робіт.

Так, у постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Окрім цього, у постанові від 30.10.2025 у справі №904/537/24 у подібних правовідносинах (за позовом НЕК "Укренерго" до ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 03.06.2019 № 0535-02041 за надані послуги за період з вересня до грудня 2023 року (з урахуванням коригування періоду квітня-грудня 2023 року) Верховний Суд вказав таке:

«Водночас, заперечуючи проти заявленої заборгованості, Товариство зазначало що про штучне її створення, обумовлене самовільною зміною позивачем даних на платформі MMS та покладенням об`ємів спожитої електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу" на Товариство. Відповідач вважає неправомірним віднесенням позивачем обсягів споживання КП "Компанія "Вода Донбасу" до витрат відповідача як оператора системи розподілу (ОСР), а також те, що позивач як оператор системи передачі (ОСП) здійснює передачу та транспортування електричної енергії (власну господарську діяльність) використовуючи електромережі відповідача та покладаючи всі витрати, які виникають під час передачі електричної енергії, на відповідача. Товариство вважає, що технологічні витрати електричної енергії Компанії на її передачу транзитними ЛЕП-110кВ Товариства у спірному випадку мають бути віднесені на баланс позивача.

Верховний Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову у цій справі ґрунтуються виключно на встановлених обставинах прийняття відповідачем актів приймання-передачі послуг та актів коригування внаслідок не направлення відповідачем позивачу заперечень щодо них у встановлений строк.

Однак, самі по собі обставини створення Компанією первинних документів, як то актів приймання-передачі послуги та актів коригування до них, та направлення цих документів відповідачу, навіть за наявності пропуску строку надання відповідачем зауважень на такі документи не може бути беззаперечною підставою для сплати відповідачем визначених у таких актах сум за наявності між сторонами спору щодо факту надання/обсягу послуг».

Також у постанові Верховного Суду від 21.01.2025 у справі № 905/1743/23, прийнятій у подібних правовідносинах також зазначено про те, що сам по собі факт створення НЕК "Укренерго" первинних документів, як то актів приймання-передачі послуги та актів коригування до них, та направлення цих документів АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", навіть за наявності пропуску строку надання відповідачем зауважень на такі документи, не підтверджує факт надання послуг у визначеному в актах обсягах та, відповідно, не може бути беззаперечною підставою для сплати відповідачем визначених у таких актах сум.

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 04 лютого 2026 року у cправі № 910/5479/24, статус даних як "сертифікованих" не є абсолютним і не позбавляє відповідача права спростовувати їх достовірність у судовому порядку як засіб захисту проти позову про стягнення коштів.

Отже, коли відповідач заперечує проти позову, посилаючись на внесення в систему управління ринком (платформа MMS) некоректних (недостовірних) відомостей у розрізі конкретних споживачів, нездійснення перевірки та нескасування цих відомостей позивачем, а також їх неналежну сертифікацію, суди зобов`язані перевірити ці доводи.

Відтак, питання щодо наявності підстав для сплати та стягнення сум заборгованості, щодо яких є незгода відповідача, має бути розглянуте судом під час вирішення цього спору та правомірність включення відповідних сум при формуванні позивачем відповідних актів та рахунків має досліджуватися за правилами оцінки доказів, з врахуванням принципу змагальності.

Отже, для правильного вирішення цього спору підлягає встановленню саме факт реального надання відповідачу послуг з передачі електричної енергії та їх належний обсяг у межах договору №0518-02041-ПП від 01.01.2024, а не лише наявність оформлених актів приймання-передачі чи актів коригування. Визначальною є реальність господарської операції та обґрунтованість віднесення спірних обсягів електричної енергії до відповідача, що має підтверджуватися сукупністю належних і допустимих доказів з урахуванням спеціального правового регулювання ринку електричної енергії.

Оскільки у контексті приписів частини 1 статті 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити виключно фактично надані йому послуги у відповідному обсязі, то сам по собі факт складення НЕК "Укренерго" первинних документів (актів приймання-передачі послуг та/або актів коригування до них) і їх направлення АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" не є безумовним підтвердженням факту надання послуг у зазначених у таких актах обсягах та, відповідно, не може самостійно слугувати належною і достатньою підставою для покладення на відповідача обов`язку з їх оплати.

Поряд з тим з огляду на незгоду відповідача з актами коригування та зазначеними в них обсягами послуг, вартість яких становить заявлену до стягнення в межах позову суму, на що відповідач послідовно посилався як надаючи відмову від підписання складених позивачем актів коригування, так і під час розгляду справи судом, саме позивач мав довести факт надання спірного обсягу послуг.

Отже, доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки сам по собі факт наявності між сторонами договірних правовідносин, а також створення НЕК "Укренерго" первинних документів, як то актів приймання-передачі послуги та актів коригування до них не підтверджує факт надання послуг у визначеному в актах обсягах та, відповідно, не може бути беззаперечною підставою для сплати відповідачем визначених у таких актах сум.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо неврахування судом першої інстанції висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 05.11.2025 у справі №904/2930/23, суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини цієї справи №905/953/25 та справи №904/2930/23 не є подібними за фактичними обставинами справи, зокрема через інший період заявлених до стягнення позовних вимог, який виник до моменту виключення Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" з системи управління ринком "MARKET MANAGEMENT SYSTEM".

До того ж, застосування судами наведених скаржником норм матеріального права у цих справах залежало виключно від встановлених і доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу, а тому наведені скаржником справи хоч і є подібними зі справою, що розглядається за критеріями, визначеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, однак не свідчать про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у них, щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд зазначає, що змагальність сторін є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 13 ГПК України).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За імперативним приписом частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Отже, сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом. Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що у даному випадку саме позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за послуги з передачі електричної енергії, повинен довести належними доказами обставини надання ним послуг з передачі електричної енергії за спірний період у визначеному ним обсязі, тоді як невиконання цього обов`язку та подання доказів, які не підтверджують реальність відповідної господарської операції, покладає на нього ризик настання процесуальних наслідків, передбачених статтею 13 ГПК України.-

При цьому умовою виникнення обов`язку замовника оплатити послуги є доведений факт їх надання у відповідному обсязі. Самі лише акти коригування, за наявності мотивованих заперечень відповідача щодо їх змісту, не є достатнім доказом реальності господарської операції та не звільняють позивача від обов`язку довести правомірність здійсненого коригування і належність спірних обсягів саме відповідачу.

Оскільки позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували підстави проведення коригування, його документальне оформлення та факт надання відповідачу послуг з передачі електричної енергії у спірних обсягах, а лише формально послався на оформлення первинних документів (з посиланням на дані комерційного обліку, що надані адміністратором комерційного обліку (АКО), функції якого виконує НЕК "Укренерго"), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача вартості таких послуг у сумі 4133660,43 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 13818,20 грн, нарахованих на суму заборгованості, є похідними від позовних вимог про стягнення основного боргу, отже з огляду на відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості, позов про стягнення відсотків річних також задоволенню не підлягає, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Щодо доводів скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в частині неприйняття доказів, колегія суддів зазначає таке.

Як вже було зазначено, за змістом ч. 2, 4, 5 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до частин першої, другої статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Як визначає стаття 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються в позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Глава 3 розділу ІІІ ГПК України містить положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду, та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Ця правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 910/17567/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 913/20/21.

Отже, вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження, не відповідає завданням, визначеним процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу.

Частина восьма статті 80 ГПК України передбачає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі в розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище відносно другої сторони (наведені вище висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24).

Судом встановлено, що ухвалою суду від 03.03.2026 закрито підготовче провадження у справі №905/953/25 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті, 27.04.2026 від позивача надійшли письмові пояснення по справі, до яких додано рішення Адміністратора комерційного обліку. Отже, додаткові докази було надано суду позивачем після завершення підготовчого засідання.

Зважаючи на викладене, суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в прийнятті до розгляду наданих позивачем після закінчення підготовчого провадження доказів та відхиляє як безпідставні протилежні доводи апеляційної скарги про порушення судом ч. 1 ст. 73, 77, 78, ч. 2, 8 ст. 80, ч. 1 ст. 86, ч. 1 ст. 119 ГПК України.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду в оскаржуваній частині.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, суд апеляційної інстанції враховує висновки, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Щодо інших аргументів учасників справи, то вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), суд апеляційної інстанції зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду в оскаржуваній частині - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 28.04.2026 у справі №905/953/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про стягнення 4133660,43 грн основного боргу та 3% річних у сумі 13818,20 грн, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.07.2026.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова