Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №906/763/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Справа №906/763/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Ткачук О.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Лис Н.В.

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконувача обов`язків керівника Бердичівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 у справі №906/763/26 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

Бердичівської міської ради

до Приватного підприємства "Елітбуд-1"

про стягнення 1 365 723,48 грн,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» Керівник Бердичівської окружної прокуратури (надалі в тексті – Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради (надалі в тексті – Міська рада) до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Елітбуд-1» (надалі в тексті – Підприємство) 1 365 723,48 грн безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою (арк.оскарження ухвали 1-8).

Одночасно з позовною заявою до місцевого господарського суду подано заяву (вх.№01-44/2464/26 від 24.06.2026) про забезпечення позову, в якій Прокурор просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ПП «Елітбуд-1», а саме нежитлову будівлю площею 2265кв.м, що розташована за адресою: вул.Залізнична, 2, м.Бердичів, Житомирська область. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2271973218104 (арк. матеріалів оскарження 53-55).

Обґрунтовуючи вищевказану заяву, прокурор вказує, що вчинення відповідачем правочинів щодо належного йому майна може унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів держави на стягнення коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1810400000:01:016:0083, площею 1,0974га в сумі 1 365 723,48грн. На думку прокурора, такий захід забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно ПП «Елітбуд-1», забезпечить реальний захист інтересів держави і буде ефективним механізмом захисту прав учасників процесу.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 у справі №906/763/26 відмовлено у задоволенні заяви керівника Бердичівської окружної прокуратури про забезпечення позову ( арк.матеріалів оскарження 65-66).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Бердичівською окружною прокуратурою не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не подано доказів на підтвердження оцінки вартості об`єктів нерухомого майна, щодо якого просить вжити заходи забезпечення, а також не надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду та обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Місцевий господарський суд також зазначив, що прокурором не надано доказів відсутності у відповідача грошових коштів, які знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких банківських або інших фінансово - кредитних установах, на які можна накласти арешт в межах ціни позову.

Крім того, суд першої інстанції виснував, що обраний прокурором спосіб забезпечення позову - накладення арешту на нерухоме майно ПП «Елітбуд-1»: нежитлову будівлю площею 2265кв.м, що розташована за адресою: вул.Залізнична, 2, м.Бердичів, Житомирська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2271973218104), не є співмірним з розміром заборгованості, яку останній просить стягнути з відповідача.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Прокурор звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 у справі №906/763/26 про відмову у забезпеченні позову та постановити нову, якою заяву керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області задоволити, накласти арешт на нерухоме майно ПП «Елітбуд-1», а саме: нежитлову будівлю площею 2265кв.м, що розташована за адресою: вул.Залізнична, 2, м.Бердичів, Житомирська область. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2271973218104 (арк. матеріалів оскарження 72-75).

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, Прокурор вважає, що у разі вчинення відповідачем правочинів щодо належного йому майна, може призвести до відчуження вказаного майна третім особам, а це своєю чергою може унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів держави на стягнення коштів за користування земельною ділянкою.

Крім того, у разі відчуження спірного об`єкту чи внесення змін щодо характеристик об`єкту нерухомості, необхідно буде залучати до участі у справі співвідповідачів та змінювати позовні вимоги, що не є можливим на усіх стадіях судового розгляду позову чи перегляду рішення суду. Відповідні, дії унеможливлять захист прав та інтересів територіальної громади і держави за даним позовом прокурора та значно ускладнять його судовий розгляд.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поліщук П.Я., судді Розізнана І.В., Павлюк І.Ю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконувача обов`язків керівника Бердичівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 у справі №906/763/26 та призначено до розгляду на 29.07.2026; витребувано у Господарського суду Житомирської області матеріали оскарження ухвали від 29.06.2026 (арк. матеріалів оскарження 87).

Розпорядженнями керівника апарату від 20.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Павлюк І.Ю. та судді-члена колегії Розізнаної І.В. у щорічній відпустці, відповідно до ст.32 ГПК України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та п.8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено автоматизовану заміну судді-члена колегії у справі №906/763/26; для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. (арк. матеріалів оскарження 87).

Ухвалою суду від 21.07.2026 апеляційну скаргу Виконувача обов`язків керівника Бердичівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 у справі №906/763/26 прийнято до провадження в новому складі суду: головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. (арк. матеріалів оскарження 93).

17.07.2026 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали від 29.06.2026 по справі №906/763/26.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.07.2026, Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу, просив ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі №906/763/26 скасувати та задоволити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників у призначене на 29.07.2026 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Прокурора на ухвалу суду першої інстанції безпідставна та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, надалі в тексті – ГПК України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову – це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст.73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що виконання рішення суду може стати неможливим, або істотно ускладненим у майбутньому.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відтак, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення/істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Означена позиція також узгоджується з постановами Верховного Суду, зокрема у справах №911/207/20 від 16.06.2020, №910/12641/19 від 15.06.2020, №910/18384/15 від 10.06.2020, №753/2860/17 від 15.09.2020, №910/72/20 від 17.09.2020, №914/1939/20 від 15.01.202, №910/16866/20 від 16.02.2021, №910/16370/20 від 15.04.2021, №904/3783/21 від 24.06.2022, №911/3208/21 від 26.09.2022.

Про такі обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Схожа правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у постанові Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №916/3385/25 тощо.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

З наведеного вище вбачається, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. (Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №914/3316/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22).

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

З матеріалів оскарження вбачається, що предметом позову у цій справі є вимога Прокурора в інтересах Міської ради до Підприємства про стягнення 1 365 723,48 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2024 по 30.04.2026.

Разом з позовною заявою, Прокурором до суду першої інстанції було подано заяву про забезпечення позову (вх.№01-44/2464/26 від 24.06.2026), в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ПП «Елітбуд-1», а саме нежитлову будівлю площею 2265кв.м, що розташована за адресою: вул.Залізнична,2, м.Бердичів, Житомирська область. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2271973218104 (арк. матеріалів оскарження 53-55).

З матеріалів оскарження вбачається, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову виснував, що обставини, на які посилається прокурор, не підтверджують наявності реальної загрози утруднення або неможливості виконання майбутнього судового рішення. Такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Колегія суддів, розглядаючи заяву по суті, враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (пункт 46, 47 постанови).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі в тексті - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії»), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Навіть тимчасові обмеження можуть розцінюватися як втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 68 Рішення ЄСПЛ від 20.11.2025 у справі «ТОВ «Басарі» проти України”).

Для дотримання вимог другого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції необхідно продемонструвати, що захід, який становив контроль за користуванням майном, був законним, що він «відповідав загальним інтересам» та що існував розумний зв`язок пропорційності між застосованими засобами та метою, яка переслідувалася (п. 118 Рішення ЄСПЛ у справі «ДЖГК Статиба Лтд та Гусельніковас проти Литви» від 05 листопада 2013 року).

Таким чином, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічна правова позицію викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №910/361/18.

Колегія суддів встановила, що Позивачем заявлені майнові вимоги до Відповідача про стягнення 1 365 723,48 грн безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою. Жодні інші вимоги у даній справі позивачем не заявлені. Тобто, у разі задоволення позову, у даній справі вирішено буде виключно стягнути з відповідача відповідну суму грошових коштів.

Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 1 365 723,48 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить лише від тієї обставини, чи матиме ПП «Елітбуд-1» необхідну суму грошових коштів.

Вказане підтверджується висновком Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, який викладений у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, та згідно з яким “… виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову”.

Тобто, належним видом забезпечення позову, у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, слід вважати накладення арешту на відповідні кошти або майно боржника, що в подальшому призведе до можливості останнього розрахуватись із позивачем. Таку позицію застосовує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, а також Верховний Суд у справах: №911/1111/20, №910/5079/21, №908/2382/21 тощо.

Разом з тим, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі №917/1862/21.

Натомість звертаючись з заявою про забезпечення позову, Прокурор просив застосувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно ПП «Елітбуд-1», вважаючи, що такий захід забезпечення позову забезпечить реальний захист інтересів держави і буде ефективним механізмом захисту прав учасників процесу.

Колегія суддів бере до уваги, що матеріали справи не містять, а Скаржником не подано до суду доказів вчинення ПП «Елітбуд-1» будь-яких активних дій, спрямованих на відчуження належного йому майна, грошових коштів чи інших активів, а також підготовчих дій до такого відчуження з метою уникнення виконання можливого судового рішення. Як і не наведено конкретно визначені ч.2 ст.136 ГПК України ризики, що виникнуть у разі невжиття заходів забезпечення позову апелянтом не наводяться.

Крім того, Прокурором не надано доказів відсутності у відповідача грошових коштів, які знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких банківських або інших фінансово - кредитних установах, на які можна накласти арешт в межах ціни позову.

Апеляційний також суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що жодна з викладених прокурором обставин у заяві про забезпечення позову не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення.

Самі лише припущення про можливість ухилення від виконання судового рішення у разі задоволення позову без приєднання відповідних доказів, як вірно зазначив суд першої інстанції, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на зазначене вище, вмотивованим є висновок господарського суду першої інстанції, що позивачем не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а тому правомірно відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів не вбачає необхідності у скасуванні ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

При цьому, апеляційний суд також зауважує, що при розгляді цієї апеляційної скарги не досліджувались та не встановлювались обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову, що необхідно при розгляді справи по суті.

Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних прав чи інтересів Прокурора не встановлено.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі №906/763/26 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Керівника Бердичівської окружної прокуратури без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,73,74,86,129,232,233,255,269-271,275,276,281-284 Господарсь-кого процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виконувача обов`язків керівника Бердичівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 у справі №906/763/26 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

3. Матеріали оскарження ухвали по справі №906/763/26 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "30" липня 2026 р.

Головуючий суддя Поліщук П.Я.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.