Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №902/411/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Справа № 902/411/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "ЯСКО" на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.06.2026 у справі №902/411/26 (суддя Матвійчук В.В., м.Вінниця, повний текст рішення складено 16.06.2026).

за позовом: керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Немирівської міської ради

до відповідача: Приватного підприємства "Фірма "ЯСКО"

про стягнення 117 030,53 грн

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Немирівської міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області 31.03.2026 з вимогами до Приватного підприємства "Фірма "ЯСКО" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 117 030,53 грн, з яких: 64 000,00 грн - заборгованість, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за кодом 24170000 "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту"; 44 403,68 грн - інфляційні втрати; 8 626,85 грн - три відсотки річних за користування грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.06.2026 позов задоволено та стягнуто з Приватного підприємства "Фірма " ЯСКО" на користь Немирівської міської ради 64 000 грн 00 коп. - безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту; 44 403 грн 68 коп. - інфляційних втрат та 8 626 грн 85 коп. – 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Фірма "ЯСКО" 23.06.2026 звернулось до Північно - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте без належного дослідження усіх істотних обставин справи та внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача, не дослідив усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, чим порушив вимоги статті 236 ГПК України. Посилається на те, що у 2021 році існувала офіційна правова позиція держави щодо відсутності обов`язку сплачувати пайову участь за об`єктами, будівництво яких розпочато у 2020 році, а введення в експлуатацію відбулося після 01.01.2021. Таким чином, відповідач стверджує, що діяв добросовісно, керуючись роз`ясненнями Міністерства розвитку громад та територій України від 12.02.2021 №1/15.2/515-21 та декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, в якій зазначено про звільнення від сплати пайової участі. Подальша зміна правової позиції держави не може покладати негативні наслідки на забудовника. Таким чином, відсутні підстави для стягнення коштів як безпідставно збереженого майна за статтею 1212 ЦК України. На момент завершення будівництва Приватне підприємство "Фірма "ЯСКО" виходило з відсутності обов`язку зі сплати пайової участі. Міська рада не вимагала сплати коштів, а відповідач обґрунтовано вважав, що такий обов`язок відсутній. За таких обставин відсутні ознаки безпідставного збереження майна.

Також, апелянт зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних є несправедливим і непропорційним, оскільки спір щодо сплати пайової участі фактично виник лише у грудні 2025 року, нарахування інфляційних втрат та процентів, починаючи з вересня 2021 року не відповідає принципам добросовісності, справедливості та розумності. З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Автоматизованою системою документообігу суду від 23.06.2026 визначено колегію суддів для розгляду справи №902/411/26 у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є.

Листом №902/411/26/3193/26 від 23.06.2026 витребувано матеріали справи №902/411/26 з Господарського суду Вінницької області.

07 липня 2026 року матеріали справи №902/411/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 №01-05/619 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії суддів Олексюк Г.Є. з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №902/411/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08.07.2026 визначено наступний склад колегії суддів: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи ціну позову, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фірма "ЯСКО" на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.06.2026 у справі №902/411/26. Розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Фірма "ЯСКО" постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 263 ГПК України, від Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області 23.07.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "ЯСКО". Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважає його законним та обґрунтованим, ухваленим після повного дослідження доказів і з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вважає апеляційну скаргу відповідача безпідставною, оскільки обов`язок зі сплати пайової участі виник безпосередньо із Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», беручи до уваги той факт, що будівництво було розпочато у 2020 році. Відповідач не виконав покладені законом обов`язки: не звернувся до органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі та не сплатив її до введення об`єкта в експлуатацію. Твердження апелянта про добровільну відмову Немирівської міської ради від отримання пайової участі не підтверджені жодними доказами, а відсутність звернення до суду або претензії не припиняє встановленого законом обов`язку забудовника. Вважає, що суд першої інстанції правильно застосував ст. 1212 ЦК України, оскільки відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які відповідно до закону мали бути сплачені до місцевого бюджету.

Заслухавши доповідь головуючого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2020 Відділом містобудування та архітектури Немирівської міської ради Приватному підприємству "Фірма "ЯСКО" видано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва – нового будівництва будівель торгівлі (а.с.17).

Відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 30.07.2020 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області за реєстраційним номером ВН051200730692 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта "Нове будівництво будівель торгівлі по вул. Костельна, 4-В у м. Немирів Вінницької області" на земельних ділянках з кадастровими номерами 0523010100:01:004:0080 площею 0,2511 га та 0523010100:01:004:0079 площею 0,0805 га, цільове призначення яких - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (а. с. 18-20).

Замовником будівництва є ПП "Фірма "ЯСКО". Відповідно до Реєстру клас наслідків об`єкта будівництва визначено як СС1, тип об`єкта згідно із ДКБС - 1230.9 "Будівлі торговельні інші". Відповідно до відомостей Реєстру, датою початку будівництва є 30.07.2020, датою завершення будівництва - 13.09.2021, а датою введення об`єкта в експлуатацію - 14.09.2021 (а.с. 21-23).

Крім того, у Реєстрі будівельної діяльності зазначено, що підставою для звільнення замовника від сплати пайової участі є пункт 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 (а.с. 22).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельних ділянках з кадастровими номерами 0523010100:01:004:0080 та 0523010100:01:004:0079 розташований об`єкт нерухомого майна - будівлі торгівлі (автозаправний комплекс), що знаходиться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, м. Немирів, вул. Горького, буд. 4-В. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ПП "Фірма "ЯСКО" 28.09.2021, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №467848816 та № 467848560, сформованими 12.03.2026 (а.с. 24-25, 26-27).

Немирівська окружна прокуратура листом №54/1-3372вих-25 від 20.10.2025 звернулася до Немирівської міської ради із запитом щодо надання інформації про виконання замовником будівництва обов`язку зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та вжиття органом місцевого самоврядування заходів щодо визначення і стягнення такої пайової участі (а.с. 29-32).

У відповідь на вказаний лист прокуратури Немирівська міська рада листом №03-31-2790 від 28.10.2025 повідомила прокуратуру, що рішенням 38 сесії Немирівської міської ради 1 скликання від 13.06.2019 № 971 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів Немирівської об`єднаної територіальної громади, який на час виникнення спірних правовідносин залишався чинним. Разом із тим міська рада зазначила, що Приватне підприємство «Фірма «ЯСКО» із заявою про визначення розміру пайової участі не зверталося, самостійний розрахунок розміру пайової участі органом місцевого самоврядування не здійснювався, претензійна робота із забудовником не проводилася (а.с.33).

17 грудня 2025 року Немирівська міська рада направила Приватному підприємству «Фірма «ЯСКО» лист-претензію № 03-31-3257, в якому запропонувала у добровільному порядку сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, посилаючись на положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019 (а.с. 37).

У відповідь на зазначений лист ПП "Фірма "ЯСКО" листом № 020-04 від 12.01.2026 повідомило Немирівську міську раду про відсутність, на його думку, правових підстав для сплати пайової участі, посилаючись на законодавчі зміни, пов`язані із виключенням статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», № 132-IX від 20.09.2019, які набрали чинності з 01.01.2021, у зв`язку з чим підприємство вважало відсутніми правові підстави для сплати коштів пайової участі (а.с.38).

Прокурор, посилаючись на те, що відповідач як замовник будівництва, яке було розпочато у 2020 році та завершено введенням об`єкта в експлуатацію у 2021 році, всупереч вимогам пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 132-IX від 20.09.2019, не звернувся до органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі та не сплатив до місцевого бюджету кошти пайової участі до прийняття об`єкта в експлуатацію, звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Немирівської міської ради з позовом про стягнення пайової участі у розмірі 64000,00 грн, 44403,68 грн інфляційних втрат та 8626,85 грн трьох відсотків річних за період з 15.09.2021 по 13.03.2026.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI, відповідно до ст.1 якого замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Матеріалами справи підтверджується, що в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, відомості і документи якої є офіційними, 30.07.2020 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області за реєстраційним номером ВН051200730692 щодо об`єкта "Нове будівництво будівель торгівлі по вул. Костельна, 4-В у м. Немирів Вінницької області" на земельних ділянках з кадастровими номерами 0523010100:01:004:0080 площею 0,2511 га та 0523010100:01:004:0079 площею 0,0805 га, цільове призначення яких - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (а. с. 18-20).

Будівництво здійснювалось на земельних ділянках з кадастровими номерами 0523010100:01:004:0080 та 0523010100:01:004:0079, з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с.24-25, 26-27).

Згідно даних Декларації про готовність до експлуатації об`єкта ВН101210914653 від 14.09.2021 замовником будівництва об`єкту є ПП «Фірма «ЯСКО»; дата початку будівництва 30.07.2020, дата завершення будівництва 13.09.2021,строк введення об`єкта в експлуатацію -14.09.2021 (а.с. 21-23).

Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла до 31.12.2019 року) закріплювався обов`язок замовника будівництва, що має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті) шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Порядок укладення договір пайової участі за вказаною статтею Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачався у декілька етапів: замовник повинен був звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору про пайову участь, яка реєструвалась органами місцевого самоврядування. На підставі доданих замовником до заяви документів, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об`єкта, протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви визначався розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з органом місцевого самоврядування укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого були розмір пайової участі, строк (графік) її сплати, відповідальність сторін, невід`ємною частиною такого договору був розрахунок величини пайової участі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Замовник до прийняття об`єкта в експлуатацію повинен був сплатити в повному обсязі кошти пайової участі єдиним платежем або частинами, якщо договором було передбачено графік сплати пайової участі.

Таким чином, зі змісту ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачалося, якщо об`єкт будівництва не відносився до переліку об`єктів, у разі будівництва яких замовники не залучалися до пайової участі, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковував перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, було обов`язковим через пряму вказівку закону.

01 січня 2020 року набрали чинності положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон №132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Також установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

-для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Згідно з пп. 3, 4 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 зазначив, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями зазначеного Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Відтак, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги пп. 3, 4 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію. Аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 та постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 20.03.2025 у справі №903/601/24.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки будівництво об`єкту розпочато 30 липня 2020 року, відповідач був зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва самостійно звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та відповідно сплатити визначену законом пайову участь до прийняття об`єкта в експлуатацію, тобто до 14.09.2021.

Щодо обрахунку розміру пайової участі, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ВН101210914653 від 14.09.2021 та інформації розміщеної на Порталі ЄДЕССБ загальна кошторисна вартість будівництва будівель торгівлі у м. Немирів, Вінницького району Вінницької області по вул. Горького, 4В, складає 3 200 000, 00 грн (а.с. 20 зворот).

Відповідно до Рішенням 38 сесії 1 скликання Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області від 13.06.2019 під № 971 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів Немирівської об`єднаної територіальної громади. Відповідно пункту 3.1 розділу 3 порядку розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населених пунктів Немирівської об`єднаної територіальної громади становить: - 2 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта – для нежитлових будівель та споруд (а.с. 41-47).

Згідно пункту 3.1 розділу 3 дано Порядку розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населених пунктів Немирівської об`єднаної територіальної громади становить: - 2 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта – для нежитлових будівель та споруд.

Оскільки, як підтверджується матеріалами справи, замовник не звернувся i не сплатив кошти пайової участі до введення об`єкта в експлуатацію, тобто до 14.09.2021 року, тому зобов`язання не припинилося, і воно вважаться простроченим з 15.09.2021 року.

Розмір пайового внеску замовника, у даному випадку, визначається за формулою: ПУ = ЗКВ х 2%, де ПУ — пайова участь; ЗКВ — загальна кошторисна вартість будівництва; 2% - розмір пайової участі, визначений для нежитлових будівель та споруд Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів Немирівської об`єднаної територіальної громади, який затверджений рішенням 38 сесії 1 скликання Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області від 13.06.2019 під № 971 (і був чинним станом на 01.01.2020).

Отже, враховуючи наведене та заважаючи на норми абз. 2 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132—IX від 20.09.2019, розмір пайової участі, яку відповідач не сплатив до бюджету Немирівської громади становить 64 000 грн (3 200 000грн х 2%) правильність обрахунку якого перевірена судом апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги містять посилання на лист Міністерства розвитку громад та територій України від 12.02.2021 №1/15.2/515-21, яким висловлено позицію щодо відсутності підстав для укладення договорів та сплати пайової участі за об`єктами, введеними в експлуатацію після 01.01.2021 за відсутності укладеного договору. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо застосування вказаного листа як такого, що підтверджує відсутність у відповідача обов`язку зі сплати пайової участі з огляду на наступне.

Лист Міністерства розвитку громад та територій України за своєю правовою природою є лише роз`ясненням органу виконавчої влади та не є нормативно-правовим актом, не встановлює, не змінює та не припиняє прав та обов`язків учасників відповідних правовідносин. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють спірні правовідносини, а не роз`яснення органів виконавчої влади щодо їх застосування. Отже, лист Міністерства, не може бути підставою для звільнення особи від виконання встановленого законом обов`язку. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із положень пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-ІХ від 20.09.2019, якими визначено особливості сплати пайової участі протягом 2020 року, та правильно застосував норми матеріального права з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених положень.

Таким чином, посилання апелянта на лист Міністерства розвитку громад та територій України не спростовує встановленого судом обов`язку відповідача щодо сплати пайової участі та не може бути підставою для скасування законного й обґрунтованого рішення.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо добровільної відмови Немирівської міської ради від отримання коштів пайової участі. Оскільки зазначені твердження ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та не підтверджені належними і допустимими доказами. Матеріали справи не містять доказів прийняття органом місцевого самоврядування будь-якого рішення про звільнення відповідача від сплати пайової участі чи відмову від відповідного права вимоги.

Невчинення міською радою активних дій щодо стягнення відповідних коштів у певний період часу не може свідчити про відмову від належного територіальній громаді майнового права, оскільки така відмова має бути прямо виражена та підтверджена відповідними доказами.

Як унормовано статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому обставини, які мають значення для справи, не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Однак відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що Немирівська міська рада своїми діями чи рішеннями створила у нього обґрунтоване переконання щодо відсутності обов`язку зі сплати пайової участі або відмовилася від реалізації права на отримання таких коштів.

За таких обставин, посилання апелянта на добровільну відмову позивача від отримання пайової участі є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку зі сплати відповідних коштів.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про відсутність у спірних правовідносинах ознак безпідставного збереження коштів, оскільки такі доводи ґрунтуються на помилковому розумінні правової природи спірного зобов`язання.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідач у даній справі не набував грошові кошти шляхом їх фактичного отримання від позивача, однак зберіг у себе майнову вигоду у вигляді коштів, які відповідно до вимог закону підлягали перерахуванню до місцевого бюджету як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Отже, безпідставність такого збереження полягає у відсутності у відповідача правових підстав для утримання відповідних коштів, які за законом повинні були бути сплачені на користь територіальної громади. При цьому невиконання відповідачем передбаченого законом обов`язку зі сплати пайової участі не може розцінюватися як правомірне збереження коштів лише з тієї підстави, що між сторонами не укладався договір про пайову участь або орган місцевого самоврядування не здійснював активних дій щодо їх стягнення до звернення прокурора з позовом.

Таким чином, встановивши факт невиконання відповідачем обов`язку зі сплати пайової участі, суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення статті 1212 Цивільного кодексу України та дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення відповідних коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором доведено обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайової участі у розмірі 64 000 грн щодо об`єкта будівництва у 2020 році, до прийняття його в експлуатацію, відповідно до вимог п.4 ч.2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ від 20.09.2019.

Щодо посилань скаржника на необґрунтованість розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З аналізу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України вбачається, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Таким чином дія ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі й на грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Правовими наслідками порушення грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Посилання апелянта на те, що спір щодо наявності заборгованості між сторонами виник лише у грудні 2025 року після направлення претензії, колегія суддів відхиляє, оскільки момент виникнення спору між сторонами не є визначальним для встановлення моменту виникнення обов`язку зі сплати коштів та початку перебігу прострочення його виконання.

Обов`язок замовника будівництва щодо сплати пайової участі, у разі наявності передбачених законом підстав для такого обов`язку, виникає не з моменту пред`явлення органом місцевого самоврядування претензії чи звернення до суду, а у визначений законодавством строк — до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Як встановлено з матеріалів справи, об`єкт будівництва було прийнято в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації реєстраційний номер ВН101210914653 від 14.09.2021 (а. с. 21-23).

Матеріали справи не містять доказів звернення ПП "Фірма "ЯСКО " до Немирівської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі. Також відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем обов`язку щодо сплати пайового внеску до введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, будучи замовником будівництва об`єкта, введеного в експлуатацію 14.09.2021 році, не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Оскільки пайова участь відповідно до вимог пункту 4 частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-IX від 20.09.2019 підлягала сплаті до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, невиконання відповідачем цього обов`язку у встановлений законом строк свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак, прострочення сплати пайової участі настало з наступного дня після прийняття об`єкта в експлуатацію, тобто з 15.09.2021 року.

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає, виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного утримання відповідачем грошових коштів позивача. При цьому відсутність звернення органу місцевого самоврядування із вимогою про сплату коштів у певний період не припиняє існування встановленого законом обов`язку відповідача та не змінює моменту виникнення прострочення.

Колегія суддів також враховує, що застосування положень статті 625 ЦК України не залежить від доведеності вини боржника, оскільки зазначена норма встановлює загальний наслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Доводи апелянта щодо необхідності врахування принципів справедливості, добросовісності та пропорційності при визначенні розміру інфляційних втрат та 3% річних за період з 15.09.2021 по 13.03.2026 також не можуть бути підставою для їх зменшення або відмови у стягненні, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, визначених відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, розглядаючи питання щодо можливості зменшення судом розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат, як передбачених статтею 625 ЦК України наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання:

« п.110. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.

п. 111. Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

п. 112. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

п. 117. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

п. 118. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

п. 122. Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

п. 123. Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

п. 124. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

п. 125. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.»

Враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 44 403 грн 68 коп. та 8 626 грн 85 коп. – 3% річних за період з 15.09.2021 по 13.03.2026, нарахованих за правилами статті 625 ЦК України, які є похідними від основної вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 64 000 грн, суд апеляційної інстанції зазначає, що він є арифметично правильним, виконаним відповідно до норм матеріального права щодо періоду нарахування, відтак є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 11.06.2026 у справі №902/411/26 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "ЯСКО" на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.06.2026 у справі №902/411/26 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 11.06.2026 у справі №902/411/26 - залишити без змін.

2. Справу №902/411/26 повернути Господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складений "30" липня 2026 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.