Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №906/69/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Справа № 906/69/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Кулай О.М.

за участю представників сторін:

від позивача 1 - Ковальов О.Р.

від позивача 2 - не з`явився

від відповідача - Шатило Л.К.

прокурор - Головчак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 травня 2026 року у справі №906/69/26 (повний текст складено 14 травня 2026 року, суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу (позивач 1) та Радомишльської міської ради (позивач 2)

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 1667572 грн.50 коп. та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Радомишльської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 1667572,50 грн шкоди та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14 травня 2026 року у справі №906/69/26 задоволено позов Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу (позивач 1) та Радомишльської міської ради (позивач 2) до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 1667572 грн.50 коп. шкоди та зобов`язання вчинити дії.

Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Столичний лісовий офіс" ДСП "Ліси України" (03115, м.Київ, вул.Святошинська, 30; код 45530596) на користь Радомишльської міської ради (12200, Житомирська область, Житомирський район, м.Радомишль, вул.Соборний майдан, 12; код 25923935) - 1667572,50 грн. шкоди завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Зобов`язано Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Столичний лісовий офіс" ДСП "Ліси України" (03115, м.Київ, вул.Святошинська, 30; код 45530596) вчинити дії по усуненню порушень вимог природоохоронного законодавства та привести у належний стан земельні ділянки з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000 шляхом прибирання виробничих відходів деревообробки (тирси), що займає площу 1,7 га.

Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Столичний лісовий офіс" ДСП "Ліси України" (03115, м.Київ, вул.Святошинська, 30; код 45530596) на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м.Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) - 28041,59 грн. судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню, оскільки факт засмічення та забруднення земельних ділянок з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000 виробничими відходами деревообробки (тирсою) підтверджується Актом обстеження від 27 березня 2025 року, Актом відбору проб ґрунтів від 27 березня 2025 року та протоколом вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 03 квітня 2025 року №01-25/1; відповідач як постійний користувач цих земельних ділянок зобов`язаний забезпечувати їх належний стан та дотримуватися вимог земельного і природоохоронного законодавства, однак не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди, тоді як наявність паспорта місця видалення відходів не спростовує встановленого факту засмічення та забруднення земель. Розрахунок шкоди у загальному розмірі 1 667 572 грн 50 коп. здійснений Державною екологічною інспекцією Поліського округу відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів, у зв`язку з чим суд стягнув з відповідача вказану суму шкоди та зобов`язав його привести земельні ділянки у належний стан шляхом прибирання виробничих відходів деревообробки (тирси), що займають площу 1,7 га.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 14 травня 2026 року у справі №906/69/26 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував обставини реорганізації Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" та подальшого передання його майна, прав, зобов`язань, матеріалів лісовпорядкування і документів до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", а в подальшому - на облік філії "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України".

Також апелянт зазначає, що філія "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" має Паспорт місця видалення відходів №19.44 від 27 квітня 2018 року, дата реєстрації - 29 травня 2018 року, назва місця видалення відходів – "Тирсозвалище", який затверджений Управлінням екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації та погоджений Управлінням Держпродспоживслужби в Житомирській області. На думку апелянта, наявність такого паспорта свідчить про правомірне розміщення відходів деревообробки, а саме тирси, у відповідному місці видалення відходів.

Апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано припинення деревообробної діяльності: склад переробки нижнього складу був нерентабельним і закритий із січня 2023 року, персонал, який займався цією діяльністю, скорочений, цех переробки законсервований та не працює, а тому, за твердженням апелянта, діяльність, пов`язана з утворенням і переробкою таких відходів, з січня 2023 року не здійснювалася.

Крім того, апелянт посилається на те, що місце видалення відходів "Тирсозвалище" розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000, які відповідно до матеріалів лісовпорядкування знаходяться у кварталі 5 виділ 6 Поташнянського лісництва та кварталі 45 виділ 17 Радомишльського лісництва, на болоті низинному, з рослинністю осока, а тому відповідна частина земельних ділянок, на його думку, не є придатною для ведення лісового господарства.

Апелянт вважає, що Акт обстеження від 27 березня 2025 року складений з порушенням вимог законодавства, оскільки не містить усіх обов`язкових реквізитів, передбачених частиною 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", зокрема типу заходу, предмета державного нагляду (контролю), найменування юридичної особи, щодо діяльності якої здійснювався захід, а також детального опису виявленого порушення з посиланням на відповідні вимоги законодавства.

На переконання апелянта, Акт обстеження складено не за уніфікованою формою, в одному примірнику, без участі та підпису представника суб`єкта господарювання, у ньому не зазначено негативних наслідків або ризику настання таких наслідків, а тому такий акт є неналежно оформленим і не може бути належним та допустимим доказом порушення природоохоронного законодавства.

Окремо скаржник зазначає, що Акт відбору проб ґрунтів також не відповідає вимогам ДСТУ ГОСТ 17.4.3.01:2019 щодо загальних вимог до відбирання проб ґрунту, оскільки не містить даних про застосування системи концентричних кіл, розташованих на диференційованих відстанях від джерела забруднення, номерів кіл, азимутів місця відбору проб та продовження такої системи у вигляді сегмента у напрямку основного поширення забруднюючих речовин.

Апелянт стверджує, що під час відбору проб ґрунтів не складались обов`язкові документи, зокрема паспорт обстежуваної ділянки, опис ґрунтів, бланк опису пробного майданчика, що унеможливлює встановлення розташування пробних майданчиків, визначення наявних на них ґрунтів та перевірку дотримання порядку відбору проб.

Також апелянт зазначає, що відбір проб ґрунту проведено за відсутності представника суб`єкта господарювання, без доказів його виклику для участі у такому відборі на конкретну дату і час, а Акт відбору проб ґрунту не підписаний представником відповідача та не містить відмітки про відмову від підпису. На думку апелянта, це свідчить про проведення відповідної дії в односторонньому порядку та позбавлення відповідача можливості контролювати дотримання методики відбору проб і чистоту відібраних зразків.

Апелянт також зазначає, що сам по собі факт наявності відходів не є достатнім для висновку про засмічення земель у розумінні Методики, оскільки обов`язковою ознакою такого правопорушення є доведення того, що розміщення сторонніх предметів і матеріалів на відкритому ґрунті призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища чи шкідливого впливу на здоров`я людини.

З огляду на викладене апелянт вважає, що місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини справи, неналежно оцінив подані докази, безпідставно визнав доведеними факт засмічення і забруднення земельних ділянок, правомірність розрахунку шкоди та наявність підстав для задоволення позову.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 червня 2026 року у справі №906/69/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 травня 2026 року у справі №906/69/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на "17" червня 2026 р. об 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

10 червня 2026 року від Коростишівської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор заперечує проти її задоволення, вважає доводи апелянта безпідставними та необґрунтованими, а рішення Господарського суду Житомирської області від 14 травня 2026 року - законним і обґрунтованим.

Заперечуючи проти доводів апелянта про наявність дозвільних документів на зберігання відходів деревообробки, прокурор вказує, що паспорт місця видалення відходів №19.44 від 27 квітня 2018 року не спростовує факту забруднення та засмічення земельних ділянок, оскільки жодний нормативний акт не дозволяв створювати місця видалення відходів на землях лісового фонду без зміни їх цільового призначення. На думку прокурора, відповідач як постійний лісокористувач зобов`язаний охороняти ліс, у тому числі від засмічення, а не створювати таке засмічення самостійно.

Також прокурор зазначає, що відходи виробництва (тирса) розміщувались на спірних земельних ділянках ще з 2008 року, тоді як паспорт місця видалення відходів був оформлений лише у 2018 році, а тому наявність такого паспорта не може легалізувати попереднє та подальше розміщення відходів на земельних ділянках лісогосподарського призначення.

Прокурор звертає увагу, що земельні ділянки передані у користування для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, тоді як розміщення тирсозвалища фактично свідчить про використання цих земель не за цільовим призначенням. Крім того, облаштування та експлуатація тирсозвалища не відображені в матеріалах лісовпорядкування 2018 року, а у паспорті місця видалення відходів відсутній такий показник забруднення ґрунтів, як амоній, перевищення вмісту якого встановлено за результатами відбору проб ґрунту.

Щодо доводів апелянта про неналежність Акта обстеження та Акта відбору проб ґрунтів прокурор зазначає, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу проводились рейдові заходи, а не плановий чи позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо суб`єкта господарювання, у зв`язку з чим акт обстеження правомірно складено не за уніфікованою формою. При цьому факт засмічення та забруднення земель підтверджується Актом обстеження від 27 березня 2025 року, Актом відбору проб ґрунтів від 27 березня 2025 року та протоколом вимірювань показників складу і властивостей ґрунтів від 03 квітня 2025 року №01-25/1.

Прокурор наголошує, що за результатами лабораторних вимірювань встановлено перевищення вмісту амонію порівняно з фоновим показником більш як у два рази, що свідчить про забруднення земельних ділянок унаслідок розміщення виробничих відходів деревообробки. Дії посадових осіб Інспекції щодо складення акта обстеження, акта відбору проб ґрунтів, протоколу вимірювань, розрахунків шкоди та пред`явлення претензії відповідачем в адміністративному порядку не оскаржувались.

З огляду на викладене прокурор вважає, що у справі доведено всі елементи складу цивільного правопорушення, а саме протиправну поведінку відповідача, наявність шкоди у розмірі 1 667 572 грн 50 коп., причинний зв`язок між діями відповідача та заподіяною шкодою, а також вину відповідача.

10 червня 2026 року від Радомишльської міської ради надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності її представника. У поданій заяві Радомишльська міська рада зазначає, що ознайомилась зі змістом апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та вважає викладені у ній доводи безпідставними і необґрунтованими, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 14 травня 2026 року у справі №906/69/26 - без змін. Крім того, заявник просить розгляд справи проводити без участі представника Радомишльської міської ради.

10 червня 2026 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" Шатила Леоніда Казимировича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №906/69/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 червня 2026 року у справі №906/69/26 задоволено заяву представника Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

12 червня 2026 року від Державної екологічної інспекції Поліського округу надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Інспекція заперечує проти її задоволення та вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 14 травня 2026 року у справі №906/69/26 ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві Інспекція зазначає, що твердження апелянта про порушення порядку документування та проведення заходу державного нагляду (контролю) не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки Інспекцією не здійснювався захід державного нагляду (контролю) щодо суб`єкта господарювання, а проводились рейдові заходи, передбачені її повноваженнями як територіального органу виконавчої влади. У зв`язку із цим Акт обстеження від 27 березня 2025 року був складений не за уніфікованою формою, встановленою для результатів фіксування заходу державного нагляду (контролю), а довільно.

Також Інспекція вказує, що факт забруднення земельних ділянок підтверджується Актом відбору проб ґрунтів від 27 березня 2025 року №01-25/1 та протоколом вимірювань показників складу і властивостей ґрунтів від 03 квітня 2025 року №01-25/1, за результатами яких встановлено перевищення вмісту амонію порівняно з фоновим показником. На думку Інспекції, за наявності твердого покриття, яке б виключало можливість потрапляння рідкої частини відходів у ґрунт та ґрунтові води, таке забруднення не було б зафіксоване.

Щодо доводів апелянта про відсутність схеми відбору проб ґрунтів та неналежне визначення площі засмічення Інспекція зазначає, що схема засмічення і забруднення земельних ділянок міститься в Акті обстеження від 27 березня 2025 року, а окрема схема не складалась, оскільки обстеження та відбір проб ґрунтів відбулись в один день і на тому самому місці. Крім того, в акті відбору проб ґрунтів зазначено про використання вимірювальної рулетки.

Інспекція також не погоджується з доводами апелянта щодо необґрунтованості розрахунку шкоди, зазначаючи, що у розрахунку використано нормативну грошову оцінку ріллі по Житомирській області з розрахунку на 1 га станом на 01 січня 2025 року, яка становить 2,14 грн за 1 м.кв., а сам розрахунок здійснено відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів.

Заперечуючи проти доводів апелянта про наявність дозвільних документів на зберігання відходів деревообробки, Інспекція зазначає, що жодний нормативний акт не дозволяв створювати місця видалення відходів на землях лісового фонду без зміни їх цільового призначення. При цьому ДСГП "Ліси України" як постійний лісокористувач зобов`язане охороняти ліс, у тому числі від засмічення, а не створювати таке засмічення самостійно.

На думку Інспекції, Паспорт місця видалення відходів №19.44 від 27 квітня 2018 року не спростовує факту забруднення та засмічення земель, оскільки відходи виробництва розміщувались на спірних земельних ділянках ще з 2008 року, тобто задовго до оформлення вказаного паспорта. Інспекція вважає, що виготовлення такого паспорта фактично було спрямоване на легалізацію дій щодо поводження з відходами виробництва (тирсою), які розміщувались у лісовому масиві в межах земельних ділянок, наданих для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Крім того, Інспекція зазначає, що розміщення тирсозвалища на земельних ділянках лісогосподарського призначення свідчить про їх використання не за цільовим призначенням, оскільки оброблення деревини та виробництво виробів з деревини є видом промислової діяльності і не належить до ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг.

12 червня 2026 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від Державної екологічної інспекції Поліського округу надійшла заява про участь її представника Ковальова Олега Романовича у судовому засіданні у справі №906/69/26, призначеному на 17 червня 2026 року о 12:00 год., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 червня 2026 року у справі №906/69/26 задоволено заяву Державної екологічної інспекції Поліського округу про участь її представника Ковальова Олега Романовича у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/69/26.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2026 року у справі №906/69/26 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28 липня 2026 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

В судовому засіданні 28 липня 2026 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, було заслухано пояснення представників відповідача, позивача 1 та прокурора, які повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною екологічною інспекцією Поліського округу на підставі наказу від 27 лютого 2025 року №203-ОД у період з 01 березня 2025 року по 31 березня 2025 року здійснювалися заходи, спрямовані на запобігання та виявлення порушень природоохоронного законодавства в межах територіальних одиниць областей, не пов`язані з проведенням перевірок суб`єктів господарювання. Під час таких заходів у лісовому масиві в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000 виявлено порушення вимог природоохоронного законодавства, за результатами чого складено Акт обстеження від 27 березня 2025 року. /т.1, а.с. 24/.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, правокористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 185082600:03:000:3000 площею 1869,2442 га та земельної ділянки з кадастровим номером 1825010100:08:000:2000 площею 2855,8715 га є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".

Відповідно до Акта обстеження від 27 березня 2025 року Інспекцією виявлено несанкціоноване розміщення виробничих відходів деревообробки (тирси) та інших побутових відходів на земельній ділянці з кадастровим номером 185082600:03:000:3000 за орієнтовними географічними координатами 50.459315, 29.281652 на площі 13000 мІ із середньою висотою шару відходів 1,7 м, а також на земельній ділянці з кадастровим номером 1825010100:08:000:2000 за орієнтовними географічними координатами 50.459509, 29.281801 на площі 4000 мІ із середньою висотою шару відходів 1,7 м.

Державною екологічною інспекцією Поліського округу відповідно до Акта обстеження від 27 березня 2025 року та на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року №171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 травня 1998 року за №285/2725, зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04 квітня 2007 року №149 та наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04 листопада 2020 року №241 (далі - Методика), здійснено Обґрунтований розрахунок розміру шкоди №1 від 08 травня 2025 року, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на території Радомишльської міської ради Житомирського району Житомирської області, на земельних ділянках з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000.

Відповідно до Методики шкода внаслідок засмічення земель визначається за формулою: Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кег, де Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки відходами дорівнює 15, а небезпечними відходами - 300; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/мІ; Пдз - площа засміченої земельної ділянки, мІ; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь її засмічення відходами; Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель.

Інспекцією встановлено, що у зв`язку із засміченням ДСГП "Ліси України" земельних ділянок внаслідок самовільного несанкціонованого суцільного розміщення виробничих відходів деревообробки (тирси) в лісовому масиві на земельній ділянці з кадастровим номером 185082600:03:000:3000 за орієнтовними географічними координатами 50.459315, 29.281652 на площі 1,3 га із середньою висотою шару відходів 1,7 м та на земельній ділянці з кадастровим номером 1825010100:08:000:2000 за орієнтовними географічними координатами 50.459509, 29.281801 на площі 0,4 га із середньою висотою шару відходів 1,7 м, що розташовані на території Радомишльської міської ради Житомирського району Житомирської області, відбулося засмічення земель загальною площею 1,7 га. Обчислений розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земель, становить 1 626 900 грн 00 коп.

З метою встановлення факту забруднення земель на підставі наказу Державної екологічної інспекції Поліського округу від 27 лютого 2025 року №203-ОД державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Інспекції на території філії "Столичний лісовий офіс" на земельних ділянках з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000 відібрано проби ґрунтів, про що складено відповідний Акт від 27 березня 2025 року №01-25/1. Також Інспекцією відібрано контрольний зразок ґрунту на відстані 500 метрів від місця забруднення.

На підставі зазначеного Акта складено протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 03 квітня 2025 року №01-25/1 /т.1, а.с. 31/.

Відповідно до Акта відбору проб ґрунтів від 27 березня 2025 року та протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 03 квітня 2025 року №01-25/1, на земельних ділянках з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000 виявлено перевищення вмісту амонію порівняно з фоновим показником, що свідчить про забруднення земельних ділянок унаслідок їх засмічення виробничими відходами деревообробки (тирсою).

За наслідками відбору проб ґрунтів 27 березня 2025 року та складення протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 03 квітня 2025 року №01-25/1 Інспекцією на підставі Методики здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на території Радомишльської міської ради Житомирського району Житомирської області, на земельних ділянках з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000.

Згідно з Методикою шкода від забруднення земель визначається за формулою: Рш = А х Гоз х Пд х Кз х Кн х Кег, де Рш - розмір шкоди від забруднення земель, грн; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення, грн/мІ; Пд - площа забрудненої земельної ділянки, мІ; Кз - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об`ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування; Кн - коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини; Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель.

У зв`язку із забрудненням ДСГП "Ліси України" земельних ділянок з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000, що розташовані на території Радомишльської міської ради Житомирського району Житомирської області, державі заподіяно шкоду в розмірі 40 672 грн 50 коп.

Загальний розмір шкоди, зумовлений засміченням та забрудненням земельних ресурсів через порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на території Радомишльської міської ради Житомирського району Житомирської області, на земельних ділянках з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000, становить 1 667 572 грн 50 коп. /т.1, а.с. 42– 57/.

12 травня 2025 року Державною екологічною інспекцією Поліського округу на адресу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та філії "Столичний лісовий офіс" скеровано претензію №73/11-12 із пропозицією відшкодувати заподіяну шкоду в сумі 1 667 572 грн 50 коп., однак вказана шкода відповідачем не відшкодована.

Враховуючи, що заподіяна відповідачем навколишньому природному середовищу шкода не відшкодована, з метою захисту інтересів держави та відновлення стану земельних ділянок, який існував до їх засмічення та забруднення, прокурор звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача завданої шкоди та зобов`язання його вчинити дії з усунення порушень вимог природоохоронного законодавства шляхом прибирання виробничих відходів деревообробки (тирси) із земельної ділянки з кадастровим номером 185082600:03:000:3000 на площі 13000 мІ та земельної ділянки з кадастровим номером 1825010100:08:000:2000 на площі 4000 мІ.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної морської економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період, зокрема земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, а також ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Частиною 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" забруднення земель - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також визначено, що псування земель - це порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, у тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Відповідно до пункту 3.1 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року №171, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому такі зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта для земель сільськогосподарського призначення.

Пунктом 3.2 Методики №171 визначено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Пунктом 3.3 Методики №171 передбачено, що факти забруднення чи засмічення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про управління відходами" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про управління відходами" передбачено, що утворювачі відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств, зобов`язані запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; класифікувати свої відходи відповідно до Національного переліку відходів та Порядку класифікації відходів; обробляти відходи самостійно, за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, або передавати їх для оброблення суб`єктам господарювання у сфері управління відходами, які мають такий дозвіл; забезпечувати утримання в належному санітарному і технічному стані місць утворення та зберігання відходів; вести облік відходів, що утворилися в результаті їхньої діяльності; а також відшкодовувати шкоду, заподіяну здоров`ю та майну громадян України, навколишньому природному середовищу, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил управління відходами, відповідно до закону.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Частиною 1 статті 167 Земельного кодексу України передбачено, що господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Згідно з частиною 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, а також засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

За приписами частини 1 статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок, при здійсненні господарської діяльності зобов`язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, а також забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно зі статтями 46, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода та грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, стягуються до місцевих бюджетів, при яких створено фонди охорони довкілля, і спрямовуються на виконання робіт з відтворення та підтримання природних ресурсів у належному стані.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про охорону земель" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Частиною 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності складу цивільного правопорушення, елементами якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Стосовно деліктних зобов`язань законодавство передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи така презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди покладено на відповідача.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення, зменшення чи обмеження майнових прав, благ і законних інтересів іншої особи.

Як свідчать матеріали справи, Державною екологічною інспекцією Поліського округу на підставі наказу від 27 лютого 2025 року №203-ОД у період з 01 березня 2025 року по 31 березня 2025 року проведено захід, спрямований на дотримання вимог природоохоронного законодавства в межах територіальних одиниць областей, не пов`язаний з проведенням перевірок суб`єктів господарювання, під час якого в лісовому масиві в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000 виявлено порушення вимог природоохоронного законодавства, за результатами чого складено Акт обстеження від 27 березня 2025 року.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав, правокористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 185082600:03:000:3000 площею 1869,2442 га та земельної ділянки з кадастровим номером 1825010100:08:000:2000 площею 2855,8715 га є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".

Відповідно до Акта обстеження від 27 березня 2025 року встановлено факт несанкціонованого розміщення виробничих відходів деревообробки (тирси) та інших побутових відходів на земельній ділянці з кадастровим номером 185082600:03:000:3000 за орієнтовними географічними координатами 50.459315, 29.281652 на площі 13000 мІ із середньою висотою шару відходів 1,7 м, а також на земельній ділянці з кадастровим номером 1825010100:08:000:2000 за орієнтовними географічними координатами 50.459509, 29.281801 на площі 4000 м.кв із середньою висотою шару відходів 1,7 м.

З метою встановлення факту забруднення земель, на підставі наказу Державної екологічної інспекції Поліського округу від 27 лютого 2025 року №203-ОД, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Інспекції на території філії "Столичний лісовий офіс" на земельних ділянках з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000 відібрано проби ґрунтів, про що складено Акт від 27 березня 2025 року №01-25/1. Також відібрано контрольний зразок ґрунту на відстані 500 метрів від місця забруднення.

На підставі вказаного Акта складено протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 03 квітня 2025 року №01-25/1.

Відповідно до Акта відбору проб ґрунтів від 27 березня 2025 року та протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 03 квітня 2025 року №01-25/1, на земельних ділянках з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000 виявлено перевищення вмісту амонію у порівнянні з фоновим показником, що свідчить про забруднення земельних ділянок унаслідок їх засмічення виробничими відходами деревообробки (тирсою).

Відповідно до Методики №171 Державною екологічною інспекцією Поліського округу здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів, та розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на території Радомишльської міської ради Житомирського району Житомирської області, на земельних ділянках з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000.

У зв`язку із засміченням ДСГП "Ліси України" земельних ділянок внаслідок самовільного несанкціонованого суцільного розміщення виробничих відходів деревообробки (тирси) в лісовому масиві на земельній ділянці з кадастровим номером 185082600:03:000:3000 на площі 1,3 га та на земельній ділянці з кадастровим номером 1825010100:08:000:2000 на площі 0,4 га, що призвело до засмічення земель загальною площею 1,7 га, обчислений розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земель, становить 1 626 900 грн.

У зв`язку із забрудненням ДСГП "Ліси України" земельних ділянок з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000, що розташовані на території Радомишльської міської ради Житомирського району Житомирської області, державі заподіяно шкоду у розмірі 40 672 грн 50 коп.

Загальний розмір шкоди, зумовлений засміченням та забрудненням земельних ресурсів через порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, становить 1 667 572 грн 50 коп.

12 травня 2025 року Державною екологічною інспекцією Поліського округу на адресу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та філії "Столичний лісовий офіс" скеровано претензію №73/11-12 із пропозицією відшкодувати заподіяну шкоду у сумі 1 667 572 грн 50 коп., однак вказана шкода відповідачем добровільно не відшкодована.

Враховуючи викладене, встановлені обставини порушення вимог природоохоронного законодавства Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" підтверджуються Актом обстеження від 27 березня 2025 року, Актом відбору проб ґрунтів від 27 березня 2025 року №01-25/1, протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 03 квітня 2025 року №01-25/1.

Відповідач не навів належних та допустимих доказів на спростування своєї вини у порушенні вимог природоохоронного законодавства, а також не спростував факту перебування спірних земельних ділянок у його користуванні та факту розміщення на них виробничих відходів деревообробки.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що ДСГП "Ліси України" не оскаржувало дії Державної екологічної інспекції Поліського округу щодо проведеного обстеження, відбору проб ґрунтів, вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, складення розрахунків розміру шкоди.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про порушення Державною екологічною інспекцією Поліського округу вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану" з огляду на наступне.

Порушення було виявлено в ході виконання наказу Державної екологічної інспекції Поліського округу від 27 лютого 2025 року №203-ОД, яким передбачено здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням природоохоронного законодавства в межах територіальних одиниць областей, не пов`язаних з проведенням перевірок суб`єктів господарювання, тобто рейдових заходів, у період з 01 березня 2025 року по 31 березня 2025 року.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 09 лютого 2023 року №12 затверджені Методичні рекомендації зі здійснення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення адміністративних правопорушень, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, у частині питань, що належать до компетенції Держекоінспекції, її територіальних та міжрегіональних територіальних органів.

Згідно з пунктом 6 Методичних рекомендацій для здійснення заходів Держекоінспекція, її територіальний та міжрегіональний територіальний орган видає наказ, у якому зазначаються мета виїзду, факти про можливі порушення природоохоронного законодавства, інспекторський склад, дата початку та закінчення заходу, район виїзду для встановлення фактів можливого порушення природоохоронного законодавства у межах відповідної території реалізації повноважень, а також транспортні засоби та інші матеріальні цінності, які можуть використовуватись під час реалізації конкретного заходу.

Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 10 Методичних рекомендацій державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, виявивши особу, що порушила законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зобов`язані викласти суть скоєного правопорушення та, за можливості, з`ясувати обставини, що можуть вплинути на розгляд матеріалів про адміністративні правопорушення, а також скласти протокол про адміністративне правопорушення згідно з Інструкцією про оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 липня 2004 року №264.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу не здійснювалися планові або позапланові заходи державного нагляду (контролю) щодо відповідача як суб`єкта господарювання, порядок проведення яких у період воєнного стану містить обмеження, введені постановою Кабінету Міністрів України "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану". Факт засмічення та забруднення земельних ділянок був зафіксований у межах рейдових заходів, спрямованих на виявлення порушень природоохоронного законодавства.

Таким чином, позивачем належним чином зафіксовано факт порушення природоохоронного законодавства, а доводи апелянта щодо невідповідності Акта обстеження від 27 березня 2025 року вимогам частини 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є безпідставними.

Досліджені у ході судового розгляду докази підтверджують доводи прокурора та позивачів про те, що протиправна поведінка відповідача полягає у допущенні засмічення та забруднення земельних ділянок, що, у свою чергу, призвело до негативних наслідків у вигляді погіршення якісного стану земель та заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.

Відтак колегія суддів дійшла висновку про наявність з боку відповідача протиправної поведінки як необхідної умови для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

При цьому відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди порушенням природоохоронного законодавства.

Здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що предметом доказування у цій справі є встановлення наявності чи відсутності з боку відповідача порушення вимог природоохоронного законодавства, факту заподіяння шкоди, причинного зв`язку між таким порушенням і шкодою, а також вини відповідача.

Посилання апелянта на те, що наявність виробничих відходів деревообробки у вигляді тирси не є достатньою для висновку про засмічення чи забруднення земель, не приймаються колегією суддів, оскільки у цій справі факт засмічення підтверджено Актом обстеження від 27 березня 2025 року, а факт забруднення підтверджено Актом відбору проб ґрунтів від 27 березня 2025 року та протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 03 квітня 2025 року №01-25/1, якими встановлено перевищення вмісту амонію порівняно з фоновим показником.

Методикою №171 передбачено визначення розміру шкоди як унаслідок засмічення, так і внаслідок забруднення земель фактично різними формулами. Зважаючи на встановлення у цій справі як факту засмічення, так і факту забруднення земельних ділянок, Інспекцією проведено два окремих розрахунки відповідно до вимог Методики №171.

Отже, загальний розмір шкоди у сумі 1 667 572 грн 50 коп. підтверджується наявними у справі доказами та складається зі шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів, у розмірі 1 626 900 грн, та шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів, у розмірі 40 672 грн 50 коп.

ДСГП "Ліси України" не надало належних та допустимих доказів на спростування проведених Інспекцією розрахунків, не подало власного контррозрахунку, а також не було позбавлене можливості здійснити власні обміри площі земельних ділянок, які, за матеріалами справи, засмічені та забруднені виробничими відходами деревообробки.

Доводи апелянта про те, що наявність Паспорта місця видалення відходів №19.44 від 27 квітня 2018 року свідчить про правомірність розміщення виробничих відходів деревообробки на спірних земельних ділянках, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про відходи", чинного на час оформлення вказаного паспорта, на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складався спеціальний паспорт, у якому зазначалися найменування та код відходів, їх кількісний і якісний склад, походження, технічні характеристики відповідного місця чи об`єкта, а також відомості про методи контролю та безпечної експлуатації.

Отже, за своєю правовою природою паспорт місця видалення відходів був документом обліково-інформаційного характеру, який містив відомості про відповідне місце видалення відходів та умови його експлуатації, однак сам по собі не був документом, що надавав право здійснювати операції з відходами з порушенням вимог земельного та природоохоронного законодавства.

Згідно з пунктом 2 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року №1216, чинного на час оформлення паспорта, реєстр місць видалення відходів являв собою систему даних, одержаних у результаті обліку та опису об`єктів і спеціально відведених місць, де здійснювалися операції з видалення відходів. При цьому відповідно до пункту 3 цього Порядку місцями видалення відходів визнавалися спеціально відведені місця чи об`єкти, на використання яких для видалення відходів було отримано дозвіл від уповноважених органів. Таким чином, складання та реєстрація паспорта не замінювали необхідності отримання передбачених законодавством дозвільних документів і не створювали самостійної правової підстави для використання конкретної земельної ділянки як місця видалення відходів.

Крім того, наявність паспорта місця видалення відходів не змінює правового режиму земельної ділянки та її цільового призначення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю нелісові землі, надані та використовувані для потреб лісового господарства.

За приписами частини 1 статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення надаються спеціалізованим державним і комунальним підприємствам у постійне користування саме для ведення лісового господарства.

Водночас пунктами "а", "б", "ґ" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України на землекористувача покладено обов`язки забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, зберігати корисні властивості землі.

Отже, паспорт місця видалення відходів, оформлений у межах законодавства про поводження з відходами, не є рішенням уповноваженого органу про зміну цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення та не підтверджує правомірності їх використання для розміщення тирсозвалища. Матеріали справи не містять доказів зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, їх відведення для розміщення місця видалення відходів або оформлення інших передбачених земельним законодавством правових підстав для такого використання. Натомість встановлено, що земельні ділянки перебувають у постійному користуванні відповідача для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про управління відходами" утворювачі відходів зобов`язані обробляти відходи самостійно лише за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів або передавати їх суб`єктам господарювання, які мають такий дозвіл, забезпечувати утримання місць утворення та зберігання відходів у належному санітарному і технічному стані, а також відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок порушення правил управління відходами.

Відповідно до частини 1 статті 40 цього Закону захоронення відходів здійснюється виключно на полігонах, які відповідають вимогам законодавства та технологічне обладнання яких забезпечує захист ґрунтових вод, контроль забруднення ґрунтів і підземних вод, а суб`єкт господарювання, який здійснює управління полігоном, повинен мати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів.

Таким чином, навіть оформлення паспорта місця видалення відходів не звільняло власника або користувача такого місця від обов`язку забезпечувати його безпечну експлуатацію, не допускати потрапляння забруднюючих речовин у ґрунт, дотримуватися цільового призначення земельної ділянки та відшкодовувати шкоду в разі порушення встановлених вимог. Документ, який містить відомості про місце видалення відходів, не може розглядатися як дозвіл на заподіяння шкоди довкіллю або як обставина, що виключає протиправність фактично встановленого забруднення та засмічення земель.

При цьому колегія суддів враховує, що виробничі відходи деревообробки розміщувалися на спірних земельних ділянках із 2008 року, тоді як Паспорт місця видалення відходів №19.44 оформлено лише 27 квітня 2018 року. Відтак вказаний паспорт не може легалізувати розміщення відходів, яке здійснювалося до його оформлення, а також не підтверджує правомірності подальшого накопичення відходів із порушенням вимог щодо безпечної експлуатації відповідного об`єкта.

Відповідно до пункту 3.1 Методики №171 землі вважаються забрудненими у разі виявлення негативних кількісних або якісних змін їх складу, зокрема збільшення вмісту речовин порівняно з показниками незабрудненого ґрунту. Отже, для встановлення факту забруднення визначальним є фактичний якісний стан ґрунту, а не наявність чи відсутність паспорта місця видалення відходів. У цій справі лабораторними дослідженнями встановлено перевищення вмісту амонію у ґрунті порівняно з фоновим показником, що підтверджує негативні зміни якісного стану земель та їх забруднення внаслідок розміщення виробничих відходів деревообробки. Формальна наявність паспорта таких лабораторно встановлених обставин не спростовує.

Водночас наявність паспорта не спростовує і факту засмічення земель, оскільки на спірних земельних ділянках установлено фактичне суцільне розміщення значного обсягу виробничих відходів деревообробки на площі 1,7 га, яке призвело або могло призвести до негативного впливу на навколишнє природне середовище. Факт такого негативного впливу у цій справі не є припущенням, оскільки підтверджений результатами дослідження проб ґрунту.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи та організації зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення природоохоронного законодавства, у порядку та розмірах, установлених законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Наявність у заподіювача шкоди певних облікових, реєстраційних чи дозвільних документів не звільняє його від обов`язку відшкодувати фактично заподіяну шкоду, якщо відповідними доказами встановлено порушення природоохоронних вимог, негативні зміни стану природного ресурсу та причинний зв`язок між допущеним порушенням і такими наслідками.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що Паспорт місця видалення відходів №19.44 від 27 квітня 2018 року підтверджує лише факт паспортизації та обліку відповідного місця видалення відходів, однак не спростовує встановлених у справі обставин використання земельних ділянок лісогосподарського призначення не у спосіб, який забезпечує їх належну охорону, факту їх засмічення виробничими відходами деревообробки, лабораторно підтвердженого забруднення ґрунту та заподіяння державі шкоди. Тому наявність такого паспорта не виключає протиправності поведінки відповідача та не є підставою для звільнення його від обов`язку відшкодувати заподіяну навколишньому природному середовищу шкоду.

Посилання апелянта на те, що склад переробки нижнього складу був закритий із січня 2023 року, персонал скорочений, а деревообробна діяльність не здійснювалась, також не спростовують висновків суду першої інстанції. Встановлене у справі порушення полягає не лише у самому факті утворення відходів, а у фактичному перебуванні виробничих відходів деревообробки на земельних ділянках, засміченні та забрудненні цих земель, а також у невжитті відповідачем як правокористувачем належних заходів для приведення земельних ділянок у належний стан.

Колегія суддів також не приймає доводи апелянта про те, що земельні ділянки, на яких розташоване тирсозвалище, не придатні для ведення лісового господарства, оскільки такі твердження не спростовують обов`язку відповідача як правокористувача земельних ділянок дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства, забезпечувати належний стан земель і не допускати їх засмічення та забруднення. Крім того, непридатність певної частини земельної ділянки для ведення лісового господарства, навіть у разі її доведення, не є підставою для розміщення на ній відходів із порушенням вимог природоохоронного законодавства.

Доводи апелянта щодо неналежності Акта обстеження від 27 березня 2025 року через його невідповідність вимогам частини 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є безпідставними, оскільки у цій справі Інспекцією не проводилась планова чи позапланова перевірка відповідача як суб`єкта господарювання. Факт засмічення та забруднення земельних ділянок був зафіксований у межах рейдових заходів, спрямованих на виявлення порушень природоохоронного законодавства, які не є тотожними заходам державного нагляду (контролю) щодо суб`єкта господарювання у розумінні вказаного Закону.

При цьому пункт 3.3 Методики №171 передбачає, що факти забруднення чи засмічення земель встановлюються уповноваженими особами шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. Отже, Акт обстеження від 27 березня 2025 року у сукупності з Актом відбору проб ґрунтів від 27 березня 2025 року №01-25/1, протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 03 квітня 2025 року №01-25/1 та розрахунками шкоди є належними доказами, які підлягають оцінці судом відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання апелянта на порушення порядку відбору проб ґрунту та невідповідність Акта відбору проб ґрунтів вимогам ДСТУ ГОСТ 17.4.3.01:2019 не спростовують встановленого факту забруднення земельних ділянок. Апелянтом не надано альтернативного лабораторного дослідження ґрунту, висновку спеціаліста чи експерта, які б підтверджували відсутність перевищення вмісту амонію або недостовірність результатів вимірювань, зафіксованих у протоколі від 03 квітня 2025 року №01-25/1.

Так само доводи про відсутність представника відповідача під час відбору проб ґрунту не можуть бути самостійною підставою для відхилення відповідних доказів, оскільки апелянт не довів, що така обставина вплинула на достовірність результатів відбору проб, спричинила викривлення результатів лабораторного дослідження або унеможливила встановлення фактичного стану земельних ділянок.

Колегія суддів враховує, що відповідач не надав доказів проведення власних обмірів площі засмічення, альтернативного відбору проб ґрунту, контррозрахунку шкоди чи інших доказів, які б спростовували встановлені Інспекцією площу засмічення, факт забруднення земельних ділянок або розмір заявленої до стягнення шкоди.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують установлених обставин засмічення та забруднення земельних ділянок, наявності шкоди, причинного зв`язку між порушенням вимог природоохоронного законодавства і заподіяною шкодою, а також вини відповідача, презумпція якої ним не спростована.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що внаслідок засмічення та забруднення земельних ділянок з кадастровими номерами 185082600:03:000:3000 та 1825010100:08:000:2000 відповідачем, як правокористувачем цих земельних ділянок, в порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства державі заподіяно шкоду у розмірі 1 667 572 грн 50 коп., а тому позовні вимоги про стягнення шкоди та зобов`язання відповідача привести земельні ділянки у належний стан шляхом прибирання виробничих відходів деревообробки (тирси), що займають площу 1,7 га, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 липня 2025 року у справі №906/598/24.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 14 травня 2026 року у справі №906/69/26, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 травня 2026 року у справі №906/69/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 14 травня 2026 року у справі №906/69/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/69/26 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "29" липня 2026 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.