Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №920/64/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. Справа№ 920/64/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Мальченко А.О.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 21.07.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд»

на рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2026 (повний текст складено 17.04.2026)

у справі №920/64/26 (суддя Д.В. Вдовенко)

за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивача Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд»

про стягнення 274 698,14 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Окружної прокуратури міста Суми (далі, прокурор) в інтересах держави в особі позивача Сумської міської ради (далі, позивач або Рада) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 274 698,14 грн за використання частини земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:002:0148 за адресою: м. Суми, просп. Перемоги, 26/1-Г, без оформлення договору оренди, за період з 01.01.2023 до 06.08.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 01.01.2023 до 06.08.2025 користувався частиною земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:002:0148 комунальної форми власності (власник - Сумська міська рада), не оформлюючи право користування та не сплачуючи кошти за таке користування.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.04.2026 у справі №920/64/26 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд» 208 207,83 грн безпідставно збережених коштів за користування частиною земельної ділянки.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд» на користь Сумської обласної прокуратури 2 498,49 грн витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд установив, що прокурор дотримався приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради.

За висновками суду матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою чи її частиною у спірний період, зокрема укладення договору оренди та державної реєстрації права оренди.

Суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 208 207 грн 83 коп. безпідставно збережених коштів за користування частиною земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:002:0148 (31/100) без оформлення договору оренди, за період з 01.01.2023 до 06.08.2025, в тому числі: 75 602 грн 52 коп. - за 2023 рік, 79455 грн. 21 коп. за 2024 рік, 53 150 грн 10 коп. за період з 1 січня до 06 серпня 2025 року. У частині стягнення з відповідача 66 490 грн 31 коп., виходячи з розрахунку частини земельної ділянки 40,9/100, суд у задоволенні позову відмовив за його необґрунтованістю, оскільки докази збільшення площі та складу належного відповідачу нерухомого майна після поділу відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 07.05.2026 засобами поштового зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2026 у справі №920/64/26 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:

- прокурор не мав законних підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави. Сумська міська рада, як уповноважений орган, має повну можливість самостійно захищати інтереси територіальної громади, а хибність твердження про відсутність коштів для сплати нею судового збору (на підставі листа Департаменту забезпечення ресурсних платежів від 09.06.2025 №06.01-18/3042) підтверджується фактом сплати нею судового збору в інших справах у 2025 році на загальну суму понад 120 тис.грн. Участь прокурора у даній справі порушує принцип рівності сторін та є недопустимою;

- унаслідок збройної агресії рф проти України 12.10.2024 відбулось влучання безпілотника типу «Шахед» по об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Суми, пр-т Перемоги, буд. 26/1, що належить відповідачу. Факт пошкодження підтверджується актом комісійного обстеження №4002 від 26.12.2024, складеним комісією Сумської міської територіальної громади та витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій від 31.01.2025 (реєстраційний номер в РПЗМ: ОНМ-31.01.2025-456691), актом про пожежу від 12.10.2024. Об`єкт не використовується за цільовим призначенням, оскільки до 80 відсотків його площі є пошкодженими. Відповідно до висновку експерта №143 від 28.03.2025, за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження за заявою директора відповідача, вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень будівель ТОВ «Суми Рент Трейд», розташованих за адресою м. Суми, проспект Перемоги, буд. 26/1Г станом на 12.10.2024 становить 8 771 318 грн. Наявність пошкоджень унеможливлює ведення господарської діяльності з підстав, що не залежать від волі відповідача. 11.03.2026 відповідач звернувся до Сумської міської ради з заявою про встановлення пільги у вигляді повного звільнення від плати за земельну ділянку кадастровий номер 5910136600:03:002:0148, починаючи з жовтня 2024 року (місяця фіксації пошкодження) і до повного відновлення об`єкта, що відповідає п. 69.14-1 Перехідних положень Податкового кодексу України.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

08.07.2026 від прокуратури через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, залишити рішення суду без змін.

У відзиві прокурор зазначив таке:

- відомості щодо укладення між Сумською міською радою та ТОВ «Суми Рент Трейд» договору оренди земельної ділянки комунальної власності під належним відповідачу нерухомим майном у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні;

- положення п.п. 69.14-1 п. 69 Податкового кодексу України в частині звільнення від нарахування плати за землю у даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки майно відповідача є пошкодженим, а не знищеним. Таким чином, відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Сумська міська рада (позивач) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувався факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача;

- суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Наведена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18. Тобто, прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду. Окружною прокуратурою встановлено, що орган місцевого самоврядування - Сумська міська рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади м. Суми, а саме факту нездійснення відповідачем плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому. Наведене і стало є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд» на рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2026 у справі №920/64/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/64/26; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Сумської області.

22.05.2026 матеріали справи №920/64/26 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд» на рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2026 у справі №920/64/26 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 6 180,71 грн, а також надати суду належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу у справі - Керівнику Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивача Сумської міської ради.

15.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд» надійшла заява про усунення недоліків.

У період з 15.06.2026 по 28.06.2026 головуюча суддя Михальська Ю.Б. перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд» на рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2026 у справі №920/64/26, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 21.07.2026.

У судовому засіданні 21.07.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 21.07.2026 з`явився представник прокуратури.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що у матеріалах справи містяться довідки про доставку ухвали суду від 29.06.2026 до електронних кабінетів позивача та відповідача в підсистемі «Електронний суд».

Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Представник прокуратури у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Згідно з договором купівлі-продажу від 27.01.2020 відповідач прийняв у власність 31/100 частку нежитлового приміщення (будівля покрасочного цеху літ. «А2-1» площею 1211,1 кв.м., вентиляційна камера літ. «К» площею 97,3 кв. м.), розташованого за адресою: м. Суми, просп. Курський (нині - просп. Перемоги), 26/1 (земельна ділянка комунальної власності кадастровий номер 5910136600:03:002:0148). Право власності на нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем 27.01.2022.

Відповідно до договору від 14.08.2023 про поділ нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Суми, просп. Перемоги, 26/1, що укладений між всіма співвласниками, відповідач став власником нерухомого майна, придбаного за договором купівлі-продажу (31/100: будівля покрасочного цеху літ. «А2-1» площею 1211,1 кв.м., вентиляційна камера літ. «К» площею 97,3 кв. м.), як окремого об`єкту (частка 1). Загальна площа об`єктів нерухомого майна відповідача складає 1308,4 кв. м. Згідно з наказом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 21.09.2023 № 06.01-10/330 для вказаного об`єкту нерухомого майна змінено поштову адресу: м. Суми, просп. Перемоги, 26/1-Г.

Право власності на нерухоме майно на підставі договору про поділ зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем 24.10.2023.

Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:03:002:0148 площею 1,5816 га, яка належить на праві власності Сумській міській раді (інформація з ДРРП від 29.12.2025).

Земельна ділянка є сформованою (у спірний період), останній присвоєний кадастровий номер (дата реєстрації 07.02.2017, дата скасування реєстрації - 07.08.2025); категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення - 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (витяг з Державного земельного кадастру від 04.11.2025).

Крім нерухомого майна позивача, на земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить на праві власності іншим особам.

Договір оренди земельної ділянки чи її частини між сторонами не укладений, докази оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою у спірний період у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до листів Головного управління ДПС у Сумській області від 06.06.2025, від 27.02.2025 за період 2023-2025 років відповідач податкові зобов`язання з плати за землю не нараховував та не сплачував.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що у період з 01.01.2023 до 06.08.2025 відповідач користувався частиною (40,9/100) земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:002:0148, без правовстановлюючих документів, тому відповідно до положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.

Згідно з розрахунком позивача за період з 01.01.2023 до 06.08.2025 місцевий бюджет недоотримав 274 698 грн 14 коп. орендної плати через неоформлення відповідачем права користування частиною земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:002:0148 (40,9/100 площею 6468,7 кв.м.).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі позивача в даній справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Отже прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України ).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У даній справі прокурор подав позов в інтересах Сумської міської ради у зв`язку з невиконанням останньою своїх обов?язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За змістом п. 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради.

При цьому, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно із частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

Судом установлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:03:002:0148 станом на дату подання позову відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності Сумської міської ради. Запис про право комунальної власності внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.03.2017. Підстава державної реєстрації - витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-0000438502017 від 07.03.2017; Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №5245/VI від 06.09.2012.

Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав і свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Право власності на землю територіальної громади захищається на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Предметом заявленого прокурором позову є стягнення з відповідача коштів у вигляді недоотриманої орендної плати за користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:03:002:0148. Правова підстава позову - стаття 1212 Цивільного кодексу України.

Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо вжиття заходів реагування по стягненню коштів до місцевого бюджету.

Так, судом установлено, що про обставини користування відповідачем земельною ділянкою без укладення договору, несплату коштів за користування земельною ділянкою Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомляв прокуратуру у листах від 09.06.2025, від 12.12.2025.

Листом вих. №51-10361вих25 від 16.12.2025 прокуратура зазначила Сумській міській раді про виявлене порушення вимог земельного законодавства та просила повідомити, чи вживалися позивачем заходи для захисту інтересів держави, зокрема шляхом звернення до суду з позовом.

У листі вих.№06.01-18/7909 від 23.12.2025 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради у відповідь на лист прокуратури вих. №51-10361вих25 від 16.12.2025 зазначив, що до суду з позовом Сумська міська рада не зверталася у зв`язку із обмеженим фінансуванням.

Листом вих.№51-10639вих25 від 25.12.2025 прокурор повідомив позивача в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів.

Сумська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту охоронюваних законом інтересів, порушених внаслідок користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав, а тому є належним позивачем у цій справі. Водночас нездійснення компетентним у спірних правовідносинах органом жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, свідчить про неналежне здійснення нею заходів щодо захисту державних інтересів, бездіяльність і невжиття належних заходів щодо усунення таких порушень.

З огляду на невчинення Сумською міською радою належних заходів, спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що керівник Окружної прокуратури міста Суми, виконуючи надані законом функції, правомірно звернувся до суду з даним позовом про стягнення безпідставно збережених коштів.

З огляду на встановлене, приймаючи до уваги, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави, невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, колегія суддів доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Сумської міської ради при зверненні із цим позовом.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що Сумська міська рада, як уповноважений орган, мала повну можливість самостійно захищати інтереси територіальної громади, а обставини відсутності у неї коштів для сплати судового збору спростовуються тим, що в інших справах у 2025 році судовий збір Радою сплачувався, не спростовують наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у даній справі, оскільки останній доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду. Це відповідає правовій позицій, зазначеній у вже згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Щодо суті заявлених позовних вимог та доводів скаржника з цього приводу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що у період з 01.01.2023 до 06.08.2025 відповідач користувався частиною (40,9/100) земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:002:0148, без правовстановлюючих документів, тому, відповідно до положень статей 1212 - 1214 ЦК України, повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.

За частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 та №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 та у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Згідно з договором купівлі-продажу від 27.01.2020 відповідач прийняв у власність 31/100 частку нежитлового приміщення (будівля покрасочного цеху літ. «А2-1» площею 1211,1 кв.м., вентиляційна камера літ. «К» площею 97,3 кв. м.), розташованого за адресою: м. Суми, просп. Курський (нині - просп. Перемоги), 26/1 (земельна ділянка комунальної власності кадастровий номер 5910136600:03:002:0148). Право власності на нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем 27.01.2022.

Відповідно до договору від 14.08.2023 про поділ нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Суми, просп. Перемоги, 26/1, що укладений між всіма співвласниками, відповідач став власником нерухомого майна, придбаного за договором купівлі-продажу (31/100: будівля покрасочного цеху літ. «А2-1» площею 1211,1 кв.м., вентиляційна камера літ. «К» площею 97,3 кв. м.), як окремого об`єкту (частка 1). Загальна площа об`єктів нерухомого майна відповідача складає 1308,4 кв. м. Згідно з наказом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 21.09.2023 № 06.01-10/330 для вказаного об`єкту нерухомого майна змінено поштову адресу: м. Суми, просп. Перемоги, 26/1-Г.

Право власності на нерухоме майно на підставі договору про поділ зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем 24.10.2023.

Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:03:002:0148 площею 1,5816 га, яка належить на праві власності Сумській міській раді (інформація з ДРРП від 29.12.2025).

Суд встановив, що земельна ділянка кадастровий номер 5910136600:03:002:0148 площею 1,5816 га, яка належить на праві власності Сумській міській раді, була сформованою у спірний період, останній був присвоєний кадастровий номер; категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення - 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Реєстрація земельної ділянки, у зв`язку з її поділом, скасована 07.08.2025.

Згідно з розрахунком позивача за період з 01.01.2023 до 06.08.2025 місцевий бюджет недоотримав 274 698 грн 14 коп. орендної плати через не оформлення відповідачем права користування частиною земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:002:0148 (40,9/100 площею 6468,7 кв.м.).

У розрахунку позивач врахував: нормативно-грошову оцінку земельної ділянки за 2023-2025 роки на підставі витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.02.2023, 23.05.2025, інформації Держгеокадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік; розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 1,5% відповідно до рішень Сумської міської ради від 14.07.2022 № 3025-МР, від 09.08.2023 № 3994-МР.

Як вказує прокурор, крім нерухомого майна відповідача, на земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить на праві власності іншим особам. ТОВ «Рентал Бізнес» - нерухоме майно загальною площею 1010,1 кв. м (будівля площею 730,1 кв.м. за адресою: м. Суми, просп. Перемоги, 26/1-А (право власності зареєстроване 17.10.2023 на підставі договору про поділ спільного майна № 568 від 14.08.2023); будівля площею 280 кв.м. за адресою: м. Суми, просп. Перемоги, 26/1-В (право власності зареєстроване 17.10.2023 на підставі договору про поділ спільного майна № 568 від 14.08.2023). ТОВ «НВО «Практика» - нерухоме майно площею 715,2 кв. м (за адресою: м. Суми, просп. Перемоги, 26/1-Д; право власності зареєстроване 17.10.2023 на підставі договору про поділ спільного майна № 568 від 14.08.2023); ОСОБА_1 - нерухоме майно площею 163,3 кв. м (за адресою: АДРЕСА_1 (право власності зареєстроване 05.10.2023 на підставі договору про поділ спільного майна № 568 від 14.08.2023). На підтвердження вказаних обставин до позовної заяви додані витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частина земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:002:0148 площею 1,5816 га за користування якою прокурор просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти становить 40,9/100 площею 6468,7 кв.м. Частка у 40,9/100 визначена виходячи зі співвідношення площі нерухомого майна відповідача до площі зазначеного нерухомого майна всіх власників, яке розташоване на земельній ділянці.

Водночас, як вірно установив суд першої інстанції, відповідно до інформації з ДРРП (інформаційна довідка від 06.04.2026 № 471470987) ТОВ «Рентал Бізнес» також на праві власності належить будівля площею 384,7 кв.м. за адресою: м. Суми, просп. Перемоги, 26/1-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2815427259080; право власності зареєстроване 17.10.2023 на підставі договору про поділ спільного майна № 568 від 14.08.2023).

Крім цього прокурор просив стягнути безпідставно збережені кошти за період з 01.01.2023, тобто, в тому числі, до набуття відповідачем права власності на окремий об`єкт нерухомості 24.10.2023 за результатами поділу.

Виходячи зі змісту договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення, договору про поділ нерухомого майна, що є спільною частковою власністю, до поділу нерухомого майна частка відповідача у спільній частковій власності на нерухоме майно становила 31/100.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після поділу нерухомого майна, об`єкт нерухомого майна, власником якого є відповідач, ні за складом, ні за площею не змінився - будівля покрасочного цеху літ. «А2-1» площею 1211,1 кв.м., вентиляційна камера літ. «К» площею 97,3 кв. м.

Згідно з п. 286.6. статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За цих обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає правомірним розрахунок суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для відповідача пропорційно належній відповідачу частці (31/100) нерухомого майна, яке перебувало у спільній частковій власності, за весь спірний період, оскільки після поділу нерухомого майна у власності відповідача вже як окремий об`єкт залишилося те саме нерухоме майно (без змін його складу та площі), яке становило частку 31/100.

Суд не бачить жодних перешкод для застосування норми ст.286 ПК України у спірних правовідносинах. Розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці - можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим, з урахуванням того, що після поділу у власності відповідача залишилося те саме майно.

Таким чином, за період з 01.01.2023 до 06.08.2025 суд вважає правомірним розрахунок неодотриманої орендної плати через не оформлення відповідачем права користування частиною земельної ділянки, виходячи з розміру частини земельної ділянки 31/100 (4903 кв.м.).

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 208207 грн 83 коп. безпідставно збережених коштів за користування частиною земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:002:0148 (31/100) без оформлення договору оренди, за період з 01.01.2023 до 06.08.2025, в тому числі: 75 602 грн 52 коп. - за 2023 рік, 79455 грн. 21 коп. за 2024 рік, 53 150 грн 10 коп. за період з 1 січня до 06 серпня 2025 року.

У частині стягнення з відповідача 66 490 грн 31 коп., виходячи з розрахунку частини земельної ділянки 40,9/100, суд у задоволенні позову відмовляє за його необґрунтованістю, оскільки докази збільшення площі та складу належного відповідачу нерухомого майна після поділу відсутні.

Мотивів незгоди з відповідним обрахунком суду першої інстанції безпідставно збережених коштів орендної плати відповідач в апеляційній скарзі не наводить.

Водночас із посиланням на п.п. 69.14 Перехідних положень Податкового кодексу України скаржник стверджує про повну відсутність підстав для нарахування йому орендної плати у визначеному розмірі.

Так, вказана норма визначає, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, дані про знищення яких та дані про земельні ділянки, на яких були розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна, внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр майна), в межах площ (земельних ділянок), визначених цим підпунктом.

Однак, як правильно установив суд першої інстанції, відповідно до наданих відповідачем доказів об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, є пошкодженим (пошкодження 41-80%), а не знищеним, у графі «ознаки повного знищення» витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України міститься позначка «ні».

За таких обставин суд апеляційної інстанції не приймає посилання відповідача на вказану норму як підставу для відмови у задоволенні позову. При цьому до Сумської міської ради із заявою про звільнення від плати за земельну ділянку починаючи з жовтня 2024 року відповідач звернувся тільки 11.03.2026; докази прийняття рішення за результатами розгляду заяви в матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене, положення п.п. 69.14 п. 69 Перехідних положень Податкового кодексу України в частині звільнення від нарахування плати за землю у даному випадку не підлягають застосуванню.

Отже, позивач обґрунтовано заявив до стягнення з відповідача 208 207 грн 83 коп. й позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню на дану суму.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги відповідача зазначених висновків суду не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову в даній справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд» на рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2026 у справі №920/64/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2026 у справі №920/64/26 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Суми Рент Трейд».

Матеріали справи №920/64/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.О. Мальченко

А.І. Тищенко