Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №910/3831/22 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. Справа№ 910/3831/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Крижного О.М.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

згідно протоколу судового засідання за участю сторін:

від боржника: Коваленко М.О. - адвокат, посвідчення № 4970;

від стягувача: Кравченко С.В. - адвокат, посвідчення № 4430; Денисюк Д.Г. - адвокат, посвідчення № 1912;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 (повний текст - 23.06.2026)

за результатом розгляду скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтина Павловича

у справі №910/3831/22 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"

до Акціонерного товариства «Укртрансгаз"

про стягнення 3 570 893,00 грн,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої скарги та рух справи

До Господарського суду міста Києва надійшла скарга АТ "Укртрансгаз" на дії та рішення приватного виконавця, в якій АТ "Укртрансгаз" просило суд: 1) визнати дії приватного виконавця, пов`язані з прийняттям до виконання виконавчих документів у справі № 910/3831/22 та винесенням постанов про відкриття виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225, неправомірними; 2) визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця: - про відкриття виконавчого провадження № 75066267 від 17.05.2024; - про стягнення з боржника основної винагороди від 17.05.2024 (виконавче провадження № 75066267); - про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.05.2024 (виконавче провадження № 75066267); - про відкриття виконавчого провадження № 75085225 від 20.05.2024; - про стягнення з боржника основної винагороди від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085225); - про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085225); - про відкриття виконавчого провадження № 75085169 від 20.05.2024; - про стягнення з боржника основної винагороди від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085169); - про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085169); - про відкриття виконавчого провадження № 75085201 від 20.05.2024; - про стягнення з боржника основної винагороди від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085201); - про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085201); 3) зобов`язати приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право АТ "Укртрансгаз") шляхом повернення товариству стягнутих у примусовому порядку грошових коштів у межах виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225 (з урахуванням стягнутих сум винагороди та витрат на проведення виконавчих дій, стягнутих у цих виконавчих провадженнях) в сумі 4 154 178, 03 грн.

Подана скарга АТ "Укртрансгаз" обґрунтована тим, що приватний виконавець, приймаючи виконавчі документи до виконання, не перевірив місце реєстрації стягувача, який на момент відкриття виконавчого провадження був зареєстрований за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 87, кім. 307, що знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією території України. На думку АТ "Укртрансгаз", приватний виконавець порушив статті 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження", статтю 2 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", тому наявні підстави для скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень № 75066267 від 17.05.2024, № 75085201 від 20.05.2024, № 75085169 від 20.05.2024, № 75085225 від 20.05.2024 та похідних від них постанов про стягнення основної винагороди й витрат на проведення виконавчих дій, визнання оскаржуваних дій приватного виконавця неправомірними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 910/3831/22:

- закрито провадження з розгляду скарги АТ "Укртрансгаз" у частині вимог про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця: про стягнення з боржника основної винагороди від 17.05.2024 (виконавче провадження № 75066267); про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.05.2024 (виконавче провадження № 75066267); про стягнення з боржника основної винагороди від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085225); про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085225); про стягнення з боржника основної винагороди від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085169); про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085169); про стягнення з боржника основної винагороди від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085201); про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085201);

- закрито провадження з розгляду скарги АТ "Укртрансгаз" у частині зобов`язання приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право АТ "Укртрансгаз") шляхом повернення товариству стягнутих у примусовому порядку в межах виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225 сум винагороди та витрат на проведення виконавчих дій;

- у задоволенні іншої частини скарги АТ "Укртрансгаз" відмовлено.

Постановою Верховного суду від 27.02.2026 у справі № 910/3831/22 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/3831/22 скасовано в частині відмови у задоволенні скарги АТ "Укртрансгаз" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П., справу № 910/3831/22 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/3831/22 - залишено без змін.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтина Павловича задоволено частково. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П. усунути порушення (поновити порушене право АТ "Укртрансгаз") шляхом повернення товариству стягнутих в примусовому порядку грошових коштів у межах виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225 (з урахуванням стягнутих сум винагороди та витрат на проведення виконавчих дій стягнутих в цих виконавчих провадженнях) в сумі 4 154 178, 03 грн. У решті вимог скарги - відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Частково не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" 03.07.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.05.2026 № 910/3831/22, в частині задоволених вимог скарги АТ «Укртрансгаз" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка К.П., скасувати; прийняти постанову про відмову в задоволенні вимог скарги АТ «Укртрансгаз" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка К.П., в частині зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка К.П. усунути порушення (поновити порушене право АТ "Укртрансгаз") шляхом повернення товариству стягнутих в примусовому порядку грошових коштів у межах виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225 (з урахуванням стягнутих сум винагороди та витрат на проведення виконавчих дій стягнутих в цих виконавчих провадженнях) в сумі 4 154 178, 03 грн; іншу частину ухвали Господарського суду м. Києва від 28.05.2026 № 910/3831/22, в частині відмови в задоволенні вимог скарги АТ «Укртрансгаз"- залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 у справі № 910/3831/22 (в оскаржуваній частині). Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 у справі № 910/3831/22 (в оскаржуваній частині) на 23.07.2026.

15.07.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який приймається судом апеляційної інстанції до спільного провадження в порядку ст. 263 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Крижний О.М., Сітайло Л.Г.

22.07.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 у справі № 910/3831/22 (в оскаржуваній частині), у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Крижний О.М., Сітайло Л.Г.

Розгляд справи відкладався, зокрема 23.07.2026 - на 28.07.2026.

В судове засідання 28.07.2026 з`явились представники позивача та відповідача. Адвокат позивача подану апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, відмовивши в задоволенні поданої скарги. Адвокати відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

ТОВ "Луганськгаз Збут" частково оскаржує ухвалу суду першої інстанції, якою частково задоволено скаргу АТ "Укртрансгаз" на дії та рішення приватного виконавця та зобов`язано останнього повернути товариству стягнуті в примусовому порядку кошти у розмірі 4 154 178,03 грн у межах чотирьох виконавчих проваджень, вважаючи ухвалу в цій частині незаконною внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу на виконання вказівок Верховного Суду з урахуванням висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №908/1162/23, не врахував, що територія міста Сєвєродонецька (місцезнаходження апелянта) не належить до територій, визначених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а є територією, визнаною тимчасово окупованою в порядку пункту 3 частини 1 статті 3 цього Закону (згідно з наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309). Тоді як частина 1 статті 13 Закону прямо поширюється лише на території за пунктами 1 і 2 частини 1 статті 3, а на території за пунктом 3 обмеження, передбачені статтею 13, можуть бути поширені лише окремим рішенням Кабінету Міністрів України, якого станом на дату вчинення оскаржених дій виконавця, як і на сьогодні, прийнято не було.

На підтвердження цієї позиції апелянт посилається на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 та подальшу постанову Верховного Суду від 01.04.2026 у справі №280/5808/23, якими підтверджено дворівневу модель застосування обмежень за статтею 13 Закону: автоматичну - для територій за пунктами 1 і 2 частини 1 статті 3, та факультативну, обумовлену окремим рішенням Кабінету Міністрів України, - для територій за пунктом 3 цієї статті; при цьому наказ Мінреінтеграції про визнання території тимчасово окупованою не може підміняти собою таке рішення Кабінету Міністрів України, оскільки ці акти мають різну правову природу та приймаються різними суб`єктами.

З огляду на відсутність рішення Кабінету Міністрів України щодо поширення дії статей 13, 13-1 Закону на територію міста Сєвєродонецька, апелянт вважає, що приватний виконавець не допустив порушень норм цього Закону при вчиненні оскаржуваних дій, а суд першої інстанції неправильно застосував норми, які не підлягали застосуванню (зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 3, абз. 1 ч. 1 ст. 13 Закону), і не застосував норми, які підлягали застосуванню (п. 3 ч. 1 ст. 3, абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону).

На цих підставах апелянт просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині задоволених вимог скарги АТ "Укртрансгаз" та прийняти постанову про відмову в задоволенні скарги в цій частині, залишивши іншу частину ухвали (в частині відмови в задоволенні вимог скарги) без змін.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

АТ «Укртрансгаз» повністю заперечує проти доводів апеляційної скарги ТОВ «Луганськгаз Збут» та вважає її доводи безпідставними, а оскаржувану ухвалу - ухваленою з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, апелянт помилково стверджує, що територія міста Сєвєродонецька належить до тимчасово окупованих територій, визначених пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1207-VII, а відтак стаття 13 цього Закону не підлягає застосуванню без окремого рішення Кабінету Міністрів України про поширення її дії на такі території.

Оскільки, на думку відповідача, зазначаючи, що Сєвєродонецька міська територіальна громада є тимчасово окупованою з 25.06.2022, тоді як повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення інших тимчасово окупованих територій в умовах воєнного стану було запроваджено лише Законом №2764-IX від 16.11.2022 - тобто вже після того, як ця територія понад пів року фактично перебувала під окупацією і цей факт став загальновідомим. Відповідно, наказ Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309 не створив правового режиму окупації цієї території, а лише зафіксував уже існуючий факт, тому територія м. Сєвєродонецька підпадає під ознаки пункту 1, а не пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1207-VII, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.02.2026 у цій же справі. Товариство також зазначає, що апелянт не обґрунтував, у чому саме полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а апеляційна скарга фактично зводиться до незгоди з висновками суду без наведення нових аргументів.

Розкриваючи нормативне обґрунтування порушення власних прав, товариство посилається на приписи Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» щодо засад законності примусового виконання, а також на статтю 13 Закону №1207-VII, згідно з якою здійснення господарської діяльності особами, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія, дозволяється лише після зміни податкової адреси, а частиною 6 цієї статті заборонено переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України. Оскільки юридичною адресою ТОВ «Луганськгаз Збут» на момент відкриття виконавчих проваджень та перерахування коштів залишався м. Сєвєродонецьк, товариство вважає примусове стягнення та перерахування коштів на користь стягувача, зареєстрованого на окупованій території, таким, що суперечить зазначеним законодавчим обмеженням.

Товариство також наголошує, що суд першої інстанції належним чином виконав вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.02.2026 у цій справі, - дослідив доводи щодо застосування статті 13 Закону №1207-VII та обмежень щодо переказу коштів за частиною 6 цієї статті, чого суди попередніх інстанцій не зробили, - і дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність примусового стягнення коштів на користь стягувача, місцезнаходження якого перебуває на тимчасово окупованій території, з відповідним обов`язком приватного виконавця повернути стягнуті кошти.

З урахуванням вказаного сторона просила залишити апеляційну скаргу ТОВ «Луганськгаз Збут» - без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 у справі №910/3831/22 - без змін.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус врегульовані Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття приватним виконавцем оскаржуваних постанов).

Відповідно до статті 1 цього Закону примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Аналогічні принципи діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців визначені в статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Так, при розгляді даної справи судами різних інстанцій було встановлено, що місцезнаходженням стягувача є: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 87, офіс 307. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, місто Сєвєродонецьк є тимчасово окупованою територією з 25.06.2022.

Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначені статтею 13 цього Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", який був прийнятий Верховною Радою 06.05.2014.

За змістом частини 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території передбачені статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Зокрема, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України (частина 2 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

Згідно із частиною 3 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території.

На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правові Об`єднана палата у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 зазначила таке наступне:

« 7.22. Об`єднана палата бере до уваги, що з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

7.23. 06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

7.24. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України. 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.

7.25. Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України") правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

7.26. Враховуючи викладене, об`єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

7.27. З урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, об`єднана палата не вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України».

Разом з цим, у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України") правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Так, судом першої інстанції правомірно встановлено, а апелянтом не спростовано, що місцезнаходженням стягувача є: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 87, офіс 307. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, місто Сєвєродонецьк є тимчасово окупованою територією з 25.06.2022.

На запитання суду апеляційної інстанції в судовому засіданні 28.07.2026 представник сторони зазначив, що не обізнаний щодо причин непереєстрації підприємств, але таке не здійснено до сьогодні, в тому числі, зокрема, через питання оподаткування. Вказане підтверджується звукозаписом протоколу судового засідання від 28.07.2026.

А тому в даному випадку правомірним є застосування Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", оскільки правила, визначені статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", поширюються на території, тимчасово окуповані, починаючи з 24.02.2022 лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України щодо таких територій. Доводи скаржника в цій частині відхиляються через необґрунтованість.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положеннями статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлені обмеження, які стосуються, зокрема, розрахунків та переказу коштів на користь суб`єктів господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, а тому приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельниченко К.П. не мав права у примусовому порядку стягувати з боржника на користь стягувача грошові кошти у межах виконавчих проваджень №75066267, №75085201, №75085169, №75085225 (з урахуванням стягнутих сум винагороди та витрат на проведення виконавчих дій, стягнутих у цих виконавчих провадженнях) у сумі 4 154 178,03 грн, у зв`язку з чим у приватного виконавця виник обов`язок усунути допущене порушення та повернути АТ «Укртрансгаз» стягнуті в примусовому порядку зазначені кошти.

Тоді як доводи скаржника, що Сєвєродонецьк - є територією, яку визнаною тимчасово окупованою в порядку пункту 3 частини 1 статті 3 цього Закону (згідно з наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309) - суперечить вказаним правовим позиціям Верховного Суду та чинному законодавству. А тому з урахуванням правових висновків (які були враховані судом в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України) відсутні правові підстави для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 3, абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону, на застосуванні яких наполягав скаржник.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції було правомірно задоволено скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтина Павловича в порядку ст. 340-343 ГПК України та зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П. усунути порушення (поновити порушене право АТ "Укртрансгаз") шляхом повернення товариству стягнутих в примусовому порядку грошових коштів у межах виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225 (з урахуванням стягнутих сум винагороди та витрат на проведення виконавчих дій стягнутих в цих виконавчих провадженнях) в сумі 4 154 178, 03 грн. Разом з цим, апеляційна скарга була подана лише в частині задоволення скарги. А тому в іншій частині ухвала суду першої інстанції не переглядалась у розумінні приписів ст. 269 ГПК України.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

З огляду на викладене, суд апеляційної зазначає про відсутність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, ст. ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 за результатом розгляду скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз"на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича у справі №910/3831/22 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 (в оскаржуваній частині) у справі №910/3831/22 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3831/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження до Верховного Суду передбачено ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.07.2026.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Л.Г. Сітайло

О.М. Крижний