Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №910/9475/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2026 р. Справа№ 910/9475/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 (повний текст складено 01.04.2026)

у справі №910/9475/25 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Імексбанк»

про застосування наслідків нікчемного правочину та визнання права іпотекодержателя,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі №910/9475/25 (головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/9475/25 залишено без змін.

15.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 172 000,00 грн.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 15.07.2026 вказану заяву передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статі 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 2 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» про ухвалення додаткової постанови, розгляд якої постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), запропоновано учасникам справи надати суду протягом 5 (п`яти днів) з дня отримання даної ухвали заперечення/письмові пояснення стосовно поданої позивачем заяви.

22.07.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву ТОВ «Ісагіс» про ухвалення додаткового рішення з проханням до суду про їх зменшення на підставі частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Колегією суддів установлено, що позивачем у відзиві на апеляційну скаргу наведено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести в суді апеляційної інстанції - 50 000,00 грн, та зазначено, що докази, які підтверджують понесені витрати, будуть надані суду у строк, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Після прийняття 14.07.2026 постанови Північним апеляційним господарським судом у даній справі адвокат позивача Мартишко А.С. (ордер серії СА №1159229 від 04.05.2026), керуючись положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, 15.07.2026 через підсистему «Електронний суд» подала до Північного апеляційного господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій представник просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 172 000,00 грн.

Вказану заяву було подано у встановлений законом строк (протягом п`яти днів з дати ухвалення постанови судом апеляційної інстанції).

До заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у даній справі представником позивача додані копії Договору про надання правової допомоги №22/23 від 02.03.2023, укладеного між адвокатом Драгун А.С. та ТОВ «Ісагіс», додаткової угоди від 01.07.2025 №03/25 до Договору про надання правової допомоги №22/23 від 02.03.2023, додаткової угоди №08 від 13.05.2026, акту приймання-передачі наданих послуг №8 від 15.07.2026 до Договору про надання правової допомоги №22/23 від 02.03.2023, рахунку-фактури №8 до акту приймання-передачі наданих послуг №8 від 15.07.2026, квитанції до прибуткового касового ордера №51 від 15.07.2026, а також докази відправки заяви відповідачу, ФГВФО, Банку (квитанції про доставку документів до електронного кабінету учасників справи в підсистемі «Електронний суд»).

Із поданих документів судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.03.2023 між адвокатом Драгун А.С. (адвокат) та ТОВ «Ісагіс» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги за №22/23.

Згідно з пунктом 4.2. вказаного договору за правову допомогу, передбачену в пункті 1.2. Договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються на підставі договору, укладеного між сторонами.

Відповідно до пункту 3.1. Договору про надання правової допомоги №22/23 від 02.03.2023 він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в строк до 31.12.2023.

Після закінчення строку дії Договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається поновленим строком на один календарний рік на тих самих умовах (пункт 3.3. Договору про надання правової допомоги №22/23 від 02.03.2023).

01.07.2025 між сторонами Договору про надання правової допомоги №22/23 від 02.03.2023 укладено додаткову угоду від 01.07.2025 №03/25, згідно з якою у преамбулі договору слова «адвокат Драгун А.С.» замінено на «адвокат Мартишко А.С.».

13.05.2026 між сторонами Договору про надання правової допомоги №22/23 підписано Додаткову Угоду №08, у якій сторони погодили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) ТОВ «Ісагіс» - адвокату Мартишко А.С. за надання юридичних послуг (правової допомоги) з представництва інтересів клієнта у господарській справі у Північному апеляційному господарському суді.

Так, у пункті 2 Додаткової Угоди №08 визначено вартість послуг, зокрема, зустріч з клієнтом, надання консультаційних послуг, вивчення матеріалів справи, підготовка правової позиції - 1 000,00 грн/година, за представництво інтересів клієнта у судовому процесі (одне судове засідання) - 10 000,00 грн/година, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 15 000,00 грн/година.

За змістом пункту 3.1. Додаткової Угоди №08 оплата послуг здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг та рахунку-фактури, виставленого адвокатом, протягом трьох календарних днів з дня ухвалення рішення суду по суті спору.

15.07.2026, після прийняття постанови у даній справі, між сторонами Договору про надання правової допомоги №22/23 від 02.03.2023 було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №8 до договору про надання правової допомоги №22/23 від 02 березня 2023 року, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв такі послуги:

- зустріч з клієнтом, надання консультаційних послуг, вивчення матеріалів справи, збирання доказової бази, підготовка правової позиції - 2 000,00 грн (2 години);

- написання документів процесуального характеру: відзив на апеляційну скаргу (5 год.), заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (1 год.), додаткові пояснення у справі (4 год.). - 150 000,00 грн (10 годин);

- участь у судових засіданнях 09.06.2026, 14.07.2026 - 20 000,00 грн (2 години).

Всього 172 000,00 грн.

15.07.2026 адвокатом Мартишко А.С. виставлено ТОВ «Ісагіс» рахунок-фактуру до акту приймання-передачі наданих послуг №8 на суму 172 000,00 грн.

Представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції здійснювалося адвокатом Мартишко А.С. згідно з ордером на надання правничої допомоги серії СА №1159229 від 04.05.2026.

Отже, як вбачається із наданих позивачем документів, за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції згідно з Договором про надання правової допомоги №22/23 від 02.03.2023 позивачу були надані послуги з правничої (правової) допомоги на загальну суму 172 000,00 грн.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, висновки якої враховуються судом згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, як уже наголошувалось, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідні докази згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, 22.07.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву ТОВ «Ісагіс» про ухвалення додаткового рішення з проханням до суду про їх зменшення на підставі частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

У поданих запереченнях представник відповідача зазначив, що заявлений обсяг робіт (14 годин) та їх вартість (172 000,00 грн) не відповідають дійсному, необхідному та розумному обсягу правничої допомоги, фактично наданої позивачу в суді апеляційної інстанції, а частина заявлених послуг взагалі не підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони або є вже врахованою в межах витрат, понесених у суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані позивачем до матеріалів справи докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та висловлені відповідачем заперечення, колегія суддів, керуючись такими критеріями визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до предмета позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, вважає заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 172 000,00 грн під час апеляційного перегляду справи завищеною.

Суд у даному контексті враховує, що зі змісту відзиву на апеляційну скаргу не вбачається додаткового комплексного та усестороннього вивчення адвокатом позивача юридичної природи спірних правовідносин. Правова позиція сторін та, зокрема, позивача, в суді апеляційної інстанції не змінювалася, адвокатом позивача (який також представляв інтереси позивача в суді першої інстанції) не потрібно було вивчати додаткові джерела права та законодавство, що регулює спір у справі, відзив на апеляційну скаргу фактично містить узагальнену позицію позивача у справі, яка наводилася ним ще в суді першої інстанції.

Також суд враховує, що у відзиві на апеляційну скаргу представником позивача було наведено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести в суді апеляційної інстанції - 50 000,00 грн, однак згідно наведеного в акті розрахунку лише вартість підготовки відзиву складає 75 000,00 грн й така, у разі дійсної витрати адвокатом 5 годин роботи часу на підготовку відзиву, мала б бути зазначена ним ще у самому відзиві.

Відповідно, вартість послуги з подачі відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 75 000,00 грн (15 000,00 грн х 5 годин) не є співмірною з наданою адвокатом послугою щодо його підготовки і її розмір, на переконання суду, варто обмежити сумою в 30 000,00 грн.

Щодо вартості послуги з підготовки та подання письмових пояснень (60 000,00 грн = 15 000,00 грн х 4 години), то така теж не є співмірною з наданою адвокатом послугою, адже письмові пояснення фактично відтворювали й розвивали вже сформульовану раніше позивачем правову позицію та викладені всього на трьох сторінках. Її розмір варто обмежити сумою в 10 000,00 грн.

Також необґрунтованою є визначена адвокатом в акті тривалість підготовки процесуальної заяви технічного характеру. Заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є стандартною, типовою процесуальною заявою простого змісту, що не потребує правового аналізу, дослідження судової практики чи підготовки самостійної правової аргументації. Така заява по своїй суті являє собою процесуальне звернення, яке відображає лише волевиявлення представника щодо форми його участі в судовому засіданні, отже витрата на підготовку цієї заяви 1 години за ставкою 15 000,00 грн не відповідає дійсному обсягу та складності виконаної роботи. Вартість даної послуги суд вважає за необхідне обмежити розміром 500,00 грн.

Також має місце невідповідність заявленої тривалості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції його фактичній тривалості. Акт приймання-передачі не деталізує тривалість кожного з двох судових засідань (09.06.2026 та 14.07.2026) окремо, а зазначає їх сумарно як 2 години. У свою чергу тривалість двох судових засідань у даній справі згідно з проколами судових засідань становила близько однієї години. При цьому, враховуючи, що представник позивача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, йому не потрібно було витрачати час на проїзд до та з суду.

Відповідно, до стягнення з відповідача на користь позивача за участь у двох судових засіданнях 09.06.2026, 14.07.2026 підлягає сума 10 000,00 грн.

Щодо такої послуги як «зустріч з клієнтом, надання консультаційних послуг, вивчення матеріалів справи, збирання доказової бази, підготовка правової позиції», то послуги «вивчення матеріалів справи», «збирання доказової бази» та «підготовка правової позиції» вже були предметом виконання адвокатом під час розгляду справи №910/9475/25 в суді першої інстанції. Правова позиція позивача та доказова база у справі є усталеними та не зазнали суттєвих змін на стадії апеляційного перегляду. За таких обставин повторне (додаткове) стягнення витрат за вивчення матеріалів справи та формування доказової бази і правової позиції в суді апеляційної інстанції є необґрунтованим дублюванням витрат, які фактично охоплюються обсягом правничої допомоги, наданої в суді першої інстанції, і не можуть покладатися на відповідача повторно. Послуга «зустріч з клієнтом», у свою чергу за своєю правовою природою є організаційним (адміністративним) заходом, пов`язаним із внутрішньою комунікацією адвоката з клієнтом.

Тому суд вважає, що відшкодуванню підлягає лише вартість надання консультаційних послуг у розмірі 1 000,00 грн.

З огляду на встановлене та враховуючи подані відповідачем заперечення проти стягнення з нього судових витрат позивача на правничу допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, зважаючи на рівень складності справи, суд доходить висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» про розподіл судових витрат на правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/9475/25 підлягає частковому задоволенню на загальну суму 51 500,00 грн (30 000,00 грн за подання відзиву, 10 000,00 грн за подання письмових пояснень, 500,00 грн за подання заяви про відеоконференцію, 10 000,00 грн за участь у судових засіданнях, 1 000,00 грн за надання консультацій клієнту).

В іншій частині у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 120 500,00 грн (172 000,00 грн - 51 500,00 грн) суд відмовляє.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/9475/25 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» (вул. Лейпцизька, 16, літ. А, м. Київ, 01015; ідентифікаційний код 32554793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» (вул. Фонтанська дорога, 16/6, м. Одеса, 65049; ідентифікаційний код 38915140) 51 500 (п`ятдесят одну тисячу п`ятсот) грн 00 коп. судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Видати наказ.

В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» відмовити.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/9475/25 повернути до місцевого господарського суду.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко