Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №910/1627/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. Справа № 910/1627/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача (за первісним позовом) - ОСОБА_1.;

відповідача (за первісним позовом) - ОСОБА_2.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 (повне рішення складене 11.06.2026)

у справі №910/1627/26 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3»

до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2»

про зміну контракту,

за зустрічним позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3»

про стягнення неустойки.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» звернулося з позовом до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» про внесення змін до п. 5 специфікації від 27.05.2025, що є додатком №1 до державного контракту (договору) про закупівлю НОМЕР_1 від 27.05.2025, виклавши його у запропонованій редакції, що викладена у прохальній частині позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час виконання договору у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» відбулася істотна зміна обставин, яка суттєво вплинула на можливість виконання зобов`язання з поставки товару у строки, зазначені у специфікації, та яку неможливо було передбачити під час укладення договору, що є підставою для внесення змін до договору відповідно до приписів ст. ст. 651 та 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині перенесення кінцевої дати поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 відкрито провадження у справі №910/1627/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

До суду першої інстанції 17.03.2026 надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що всупереч умов державного контракту (договору) про закупівлю НОМЕР_1 від 27.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» прострочило передачу ІНФОРМАЦІЯ_5 на 17 днів. З огляду на викладене, Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» вважає, що наявні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_6 штрафу відповідно до п. 8.2 контракту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 прийнято зустрічний позов Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» до спільного розгляду з первісним та замінено розгляд справи по суті підготовчим засіданням.

У відзиві на зустрічний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» просило зменшити заявлений до стягнення розмір неустойки на 99%.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 (повне рішення складене 11.06.2026) у справі №910/1627/26 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3», зустрічний позов Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» на користь позивача 1500000,00 грн штрафних санкцій, в іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено. З мотивувальної частини рішення вбачається, що судом зменшено розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) загалом до 1500000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні штрафних санкцій у розмірі 8832361,62 грн та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_7

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення в повному обсязі не з`ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Аргументи скаржника зводяться до того, що зменшення судом розміру неустойки фактично на 85,48% від заявленого не відповідає обставинам справи, порушує баланс інтересів сторін, а також суперечить практиці Верховного Суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 апеляційну скаргу у справі №910/1627/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1627/26, призначено її до розгляду на 21.07.2026, а також встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» строк на подання відзиву.

13.07.2026 до суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання 21.07.2026 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційної скарги, після чого судом досліджено докази та заслухано виступи в судових дебатах

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2025 між Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_8» (замовник), правонаступником якого є Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» (постачальник) укладений державний контракт (договір) про закупівлю НОМЕР_1, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар, найменування, перелік, характеристики, обсяг, код якого визначені у специфікації (додатку №1), а замовник - прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 4.1 контракту постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару у строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку №2 до цього договору, але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеному у специфікації (додаток №1).

Заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим контрактом, протягом 10 календарних днів з моменту укладення контракту (п. 4.3 контракту).

Відповідно до п. п. 8.2, 8.2.2 та 8.5 контракту у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим контрактом) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2% від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за контрактом, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 20 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

У разі прострочення поставки товару понад 7 календарних днів від дати поставки вказаної в заявці на поставку товару, складеній замовником за формою, визначеною у додатку №2 до цього контракту та специфікації (додаток №1) до контракту, штрафні санкції, передбачені п. 8.2 контракту, нараховуються замовником з першого дня прострочення виконання зобов`язань.

У разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього контракту, за виключенням випадків дострокового розірвання контракту з урахуванням п. 8.3.1 та п. 8.7.1 контракту. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 5 специфікації (додаток №1 до контракту) та заявок на поставку НОМЕР_2 від 06.06.2025, що підтверджується:

- актом №356 від 08.09.2025 приймання товару у кількості 200 шт.;

- актом №422 від 01.10.2025 приймання товару у кількості 1400 шт.;

- актом №425 від 02.10.2025 приймання товару у кількості 3060 шт.;

- актом №409 від 26.09.2025 приймання товару у кількості 1400 шт.;

- актом №425 від 02.10.2025 приймання товару у кількості 940 шт.;

- актом №491 від 03.11.2025 приймання товару у кількості 3000 шт.

Таким чином, постачальником порушено строки поставки першої партії товару зі строком поставки до 12.09.2025 включно у кількості 9800 штук.

Окрім цього, постачальником поставлено, а замовником прийнято товар за заявками на поставку НОМЕР_3 від 31.07.2025, що підтверджується:

- актом №500 від 06.11.2025 приймання товару у кількості 2000 шт.;

- актом №585 від 01.12.2025 приймання товару у кількості 3000 шт.

Отже, постачальником порушено строки поставки товару другої партії зі строком поставки до 14.11.2025 включно у кількості 3000 штук.

Оскільки постачальником належним чином не виконано замовлення відповідно до заявок на поставку НОМЕР_4 від 06.06.2025, замовником направлено повідомлення-вимогу №2165/7967/06-2025 від 17.11.2025 про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання поставки в сумі 9129827,52 грн.

Також, постачальником належним чином не виконано замовлення відповідно до заявок на поставку НОМЕР_3 від 31.07.2025, у зв`язку з чим замовником направлено повідомлення-вимогу №2165/8578/06-2025 від 15.12.2025 про стягнення штрафних санкцій в сумі 1202534,10 грн.

Водночас, 25.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» звернулося до відповідача за первісним позовом з листом №112502/ю з пропозицією внести зміни до контракту в частині строків виконання зобов`язання та встановити нові терміни постачання ІНФОРМАЦІЯ_9 до 15.10.2025 та ІНФОРМАЦІЯ_10 до 15.12.2025. Як пояснив позивач за первісним позовом, зміна договору обумовлена необхідністю врахування обставин знищення через ворожі обстріли у червня 2025 року на орендованих ним складах у м. Запоріжжі комплектуючих частин та сировини для виготовлення продукції за контрактом, що зумовило необхідність повторної закупівлі комплектуючих та сировини у постачальника.

На підтвердження викладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» надано висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №737/03.23 від 25.11.2025 про істотну зміну обставин, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025080000000923 від 18.06.2025, постанову про визнання потерпілим та залучення представника потерпілого у вказаному кримінальному провадженні від 29.07.2025, а також службову записку заступника директора по виробництву від 20.06.2025.

Замовник листом №2165/8418/06-2025 08.12.2025 відмовив у перенесенні термінів постачання товару у зв`язку з несвоєчасним наданням документів, що підтверджують настання вказаних у зверненні постачальника обставин, та з огляду на те, що строк постачання товару закінчився 14.11.2025.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» в обґрунтування первісних позовних вимог вказувало на те, що наведена вище істотна зміна обставин, а саме знищення через ворожі обстріли комплектуючих частин та сировини для виготовлення продукції, та її наслідки прямо вплинули на виконання зобов`язань перед Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2». Така обставина фактично унеможливила виконання зобов`язання з поставки продукції в установлені договором терміни і надала право ініціювати перед замовником питання про внесення змін до п. 5 специфікації від 27.05.2025 до державного контракту, а саме встановлення нового строку поставки продукції наступним чином: ІНФОРМАЦІЯ_11

З огляду на викладене, Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» заявлено вимогу про внесення змін до специфікації до договору у запропонованій ним редакції на підставі положень ст. ст. 651 та 652 ЦК України.

Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2», у свою чергу, звернулося з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_6 штрафу, в обґрунтування якого вказало, що постачальник в порушення умов державного контракту допустив порушення термінів поставки товару. З огляду на викладене, позивач за зустрічним позовом вважає, що наявні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_6 штрафу відповідно до п. 8.2 контракту.

У поданому до суду Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» відзиві на первісний позов останнє заперечило проти задоволення позову, посилаючись на те, що станом на 01.12.2025 договір вважається повністю виконаним, однак з порушенням строків поставки товару та з настанням відповідних цивільно-правових санкцій, передбачених умовами укладеного договору. Отже, оскільки строк дії договору завершено у зв`язку з його повним виконанням, внесення будь-яких змін до договору суперечить нормам чинного законодавства та правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 30.01.2025 у справі №910/3822/24, 10.02.2021 у справі №910/288/20 та 09.03.2023 у справі №914/3461/21.

У відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» на зустрічний позов останнє заперечило проти його задоволення посилаючись на те, що прострочення строків поставки товару зумовлено істотними обставинами, які дають підстави відповідачу за зустрічним позовом заявити перед судом клопотання про зменшення заявленої до стягнення неустойки на 99% згідно ст. 551 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первісним позовом про внесення змін до специфікації, суд першої інстанції дійшов таких висновків:

- відповідно до положень ст. ст. 651 та 652 ЦК України зміна договору допускається для забезпечення можливості його виконання на змінених умовах, тобто до часу виконання прийнятих сторонами зобов`язань в натурі. Водночас, зобов`язання сторін за контрактом до часу звернення позивача в суд з даним позовом були виконані;

- сам по собі намір уникнути застосування передбачених контрактом штрафних санкцій в силу вимог чинного законодавства не дає підстав для зміни виконаного договору;

- всупереч вимог ст. 74 ГПК України позивачем не надано доказів наявності інших обставин, які в силу вищезгаданих вимог закону давали підстави для зміни контракту.

Рішення суду в частині вимог за зустрічним позовом та зменшення штрафних санкцій обґрунтоване наступним:

- з урахуванням встановленого факту прострочення передачі продукції відповідач вправі вимагати з позивача сплати належних на підставі п. 8.2 контракту ІНФОРМАЦІЯ_6 штрафу;

- поясненнями сторін стверджується, що між ними існують відносини з виконання інших аналогічних закупівель товарів ІНФОРМАЦІЯ_13;

- така господарська діяльність позивача важлива у питаннях зміцнення обороноздатності держави, відсічі збройної агресії в умовах широкомасштабного вторгнення та активних бойових дій на території України, а тому фінансова стабільність сприятиме належному виконанню позивачем цієї суспільно значущої ролі;

- стягнення з позивача усіх передбачених контрактом штрафних санкцій за порушення строків передачі продукції стане значним фінансовим тягарем, який може зашкодити виконанню інших аналогічних правочинів, умови яких вимагають у тому числі й самостійного фінансування закупівлі виконавцем до часу одержання оплати за придбаний товар;

- враховуючи повідомлені позивачем обставини, що тривалість виробничого циклу з виготовлення ним продукції за контрактом становить 35 днів, відсутній прямий причинно-наслідковий зв`язок між обставинами порушення його виробничого циклу внаслідок обстрілу м. Запоріжжя у червні 2025 року та неможливістю виконання контракту до вересня та листопада того ж року;

- з урахуванням стану виконання спірного зобов`язання, відсутності даних про заподіяння відповідачу у зв`язку з цим збитків, співмірності належних до сплати позивачем штрафних санкцій із сумою прострочення, інтересів сторін, а також того, щоб сума штрафних санкцій не перевищувала розміру рентабельності виконавця державного контракту та не стала джерелом безпідставного збагачення замовника, розмір неустойки підлягає зменшенню загалом до 1500000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» оскаржує рішення суду першої інстанції у даній справі лише в частині відмови у стягненні штрафних санкцій у розмірі 8832361,62 грн. Тобто, позивач за зустрічним позовом не погоджується лише з висновками суду про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Натомість, рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову учасниками справи не оскаржене.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 переглядається апеляційним судом в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом вище, згідно з наявними в матеріалах справи доказами частина продукції вартістю 16505370,00 грн передана з простроченням на 19 днів, вартістю 36076023,00 грн - простроченням на 20 днів, вартістю 16505370,00 грн - простроченням на 14 днів, вартістю 11082177,00 грн - простроченням на 20 днів, вартістю 35368650,00 грн - простроченням на 17 днів.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до п. 8.2 державного контракту у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим контрактом) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2% від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за контрактом, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 20 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується порушення строку поставки товару, у тому числі і на строк понад 20 календарних днів, у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» наявний обов`язок сплатити на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» пеню та штраф.

Водночас, як було зазначено вище, в суді першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» просило застосувати свої дискреційні повноваження шляхом зменшення заявлених до стягнення пені і штрафу на підставі ст. 551 ЦК України на 99%. Серед обставин, якими Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» обґрунтовувало заявлене клопотання про зменшення неустойки, є наступне:

- згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена);

- обстріл БПЛА (попередньо Shahed) 18.06.2025 за адресою: АДРЕСА_1, що знаходяться у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3», внаслідок чого було знищено вже виготовлену та готову до постачання продукцію, яка призначалися для виготовлення товару за договором;

- відсутність вини у простроченні поставки товару;

- дії відповідача щодо намагання виконати належним чином умови договору, зокрема, отримання висновку Київської обласної Торгово-промислової палати про істотну зміну обставин, а також намір у досудовому порядку за погодженням з замовником внести зміни в договір в частині відтермінування строків поставки;

- ступінь виконання зобов`язання, оскільки постачальник виконав поставку товару на 100% без претензій по якості;

- замовник не зазнав збитків або шкоди у зв`язку із несвоєчасною поставкою по договору, стягнення неустойки в заявленому розмірі є невідповідними та неспівмірними наслідкам порушення;

- велика інтенсивність та тривалість повітряних тривог за місцем розташування та виробництва товариства, що виготовляє товари ІНФОРМАЦІЯ_13;

- поведінка позивача за зустрічним позовом, який відмовив за наявності істотних обставин відтермінувати строки поставки товару та стягує надмірний розмір неустойки;

- забезпечення балансу інтересів сторін шляхом застосування принципів цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність).

Суд першої інстанції погодився з аргументами Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» та частково задовольнив клопотання і вважав за можливе зменшити загальний розмір неустойки до 1500000,00 грн.

Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» в поданій апеляційній скарзі вважає, що зменшення розміру неустойки фактично на 85,48% від заявленого є порушенням норм матеріального права, що має наслідком скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог повністю. Доводи скаржника полягають у наступному:

- суд не врахував, що постачальник зі свого боку погодив умови договору щодо своєчасної поставки товару, а у разі його невиконання - погодив застосування до нього штрафу/пені за порушення умов зобов`язання щодо своєчасної поставки товару;

- суд не врахував, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» не спростовано факт неналежного виконання останнім прийнятих на себе зобов`язань за умовами договору щодо своєчасної поставки товару, що є підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій;

- матеріали справи не містять жодних доказів порушення зобов`язання з вини Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2», оскільки замовник виконав усі умови договору, в тому числі щодо 100% оплати товару, у свою чергу постачальник порушив умови договору не лише в частині своєчасності поставки товару, а також направлення повідомлень та доказів виникнення форс-мажорних обставин у строк, вказаний у п. п. 10.6 та 10.7 договору, у зв`язку з чим втратив право у майбутньому посилатись на такі форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності;

- ухвалюючи рішення про зменшення розміру неустойки на 85,48%, суд першої інстанції не встановив наявності виняткових обставин, які б об`єктивно обґрунтовували таке істотне зменшення відповідальності. Таке зменшення розміру неустойки фактично призвело до суттєвого нівелювання відповідальності відповідача за порушення строків поставки товару ІНФОРМАЦІЯ_13 та суперечить правовій природі неустойки і її функції як способу забезпечення належного виконання зобов`язання;

- укладаючи контракт на виконання потреб ІНФОРМАЦІЯ_12 сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто, відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки поставки товару;

- невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому;

- сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача, не є надмірною, а відповідає характеру порушення зобов`язання, погодженому сторонами розміру відповідальності та меті застосування неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання;

- суд першої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, не врахував поведінку відповідача як суб`єкта господарювання, що є одним із ключових критеріїв оцінки підстав для зменшення неустойки відповідно до усталеної практики Верховного Суду. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» належним чином не виконує умови й інших державних контрактів, у зв`язку з чим систематично допускає прострочення поставки товарів ІНФОРМАЦІЯ_13, що свідчить про неналежну організацію господарської діяльності відповідача та недотримання договірної дисципліни;

- при ухваленні рішення суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.07.2019 у справі №911/1608/18, 30.07.2024 у справі №910/17079/23 та 19.03.2024 у справі №910/4390/23.

Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими наведені аргументи скаржника з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. ст. 549-552 ЦК України.

Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, який був чинним станом на час укладення державного контракту, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №910/3015/23, при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, в силу висновків про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90%, 70% чи 50% тощо), до якого суд має право її зменшити, суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.02.2023 у справі №920/437/22, щодо застосування, зокрема, положень ч. 3 ст. 551 ЦК України з висновком, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99% залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 ГК і ч. 3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

При цьому, колегія суддів наголошує, що зменшення судом неустойки є дискреційним правом суду, яке ґрунтується на оцінці доказів та обставин справи, та не означає автоматичної легітимізації поведінки боржника, а спрямоване на дотримання принципів верховенства права та справедливості.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки до 1500000,00 грн.

Так, судом першої інстанції вірно враховано, що господарська діяльність позивача важлива у питаннях зміцнення обороноздатності держави, відсічі збройної агресії в умовах широкомасштабного вторгнення та активних бойових дій на території України. Фінансова стабільність сприятиме належному виконанню позивачем цієї суспільно значущої ролі.

Стягнення з позивача усіх передбачених контрактом штрафних санкцій за порушення строків передачі продукції стане значним фінансовим тягарем, який може зашкодити виконанню інших аналогічних правочинів, умови яких, як вбачається, вимагають у тому числі й самостійного фінансування закупівлі виконавцем до часу одержання оплати за придбаний товар.

Колегія суддів також враховує надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» докази, що свідчать про відсутність його вини у порушенні спірного зобов`язання, а саме висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №737/03.23 від 25.11.2025 про істотну зміну обставин, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025080000000923 від 18.06.2025, постанову про визнання потерпілим та залучення представника потерпілого у вказаному кримінальному провадженні від 29.07.2025 та службову записку заступника директора по виробництву від 20.06.2025.

Тому, необхідним є врахування того, що 18.06.2025 за адресою: АДРЕСА_1, що знаходяться у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» був обстріл БПЛА (попередньо Shahed), внаслідок чого було знищено вже виготовлену та готову до постачання продукцію, яка призначалися для виготовлення товару за договором.

Окрім цього, згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена);

З огляду на викладене, апеляційний суд враховує також інтереси відповідача, який в умовах обстрілів з боку країни-агресора намагається вживати всіх можливих заходів для своєчасного виконання своїх зобов`язань.

Також апеляційний суд враховує, що Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» не доведено належними та допустимими доказами завдання йому будь-яких збитків, пов`язаних з несвоєчасною поставкою товару.

Насамкінець, колегія суддів враховує і ступінь виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» взятих на себе зобов`язань, який, хоч і з незначним простроченням, але поставив продукцію у повному обсязі.

Отже, з огляду на значний перелік причин і обставин, які зумовили порушення постачальником строку виконання взятих на себе зобов`язань, враховуючи фактичне і повне здійснення поставки, те, що заявлений до стягнення розмір неустойки є надмірним, враховуючи відсутність доказів понесення замовником збитків, зумовлених порушенням відповідачем його господарських зобов`язань, з урахуванням того, що постачальник здійснював виробництво продукції в умовах війни та обстрілів держави-агресора, апеляційний суд вважає правомірними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення неустойки.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» не спростовують правомірність застосування судом першої інстанції своїх дискреційних повноважень.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/1627/26 в частині вирішення зустрічного позову ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/1627/26 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 30.07.2026.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов