Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №910/15094/23 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. Справа№ 910/15094/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Щиголь Р.О.

від відповідача - Білан Р.О.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2026 р. (повний текст складено 15.06.2026 р.) та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2026 р.

у справі № 910/15094/23 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до ОСОБА_1

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним контракту № 7 про обрання членом правління Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", укладеного 29.04.2022 р. між позивачем та відповідачем, із змінами і доповненнями (додатковими угодами до контракту).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний контракт укладено з неуповноваженою особою позивача, оскільки на момент укладення контракту повноваження членів та голови наглядової ради компанії були припинені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.03.2024 р. у справі № 910/15094/23 відмовлено Акціонерному товариству "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у задоволенні позову.

До Господарського суду м. Києва від ОСОБА_1 надійшло клопотання про стягнення судових витрат, у якому відповідач просив суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 7200,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 04.04.2024 р. заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2024 р. та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2024 р. у справі № 910/15094/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2024 р. касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2024 р., додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2024 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 р. у справі № 910/15094/23 скасовано, а справу № 910/15094/23 направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції фактично не надавалася оцінка підставам позову, зокрема повноваженням наглядової ради, наявності/відсутності трудових правовідносин, доводам стосовно порушення Закону України "Про акціонерні товариства" та статуту позивача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.05.2026 р. у справі № 910/15094/23 відмовлено Акціонерному товариству "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у задоволенні позову.

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2026 р. стягнуто з Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7200,00 грн.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням, Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та додаткове рішення, та ухвалити нове рішення про задоволення позову та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У поданій апеляційній скарзі позивач посилається на те, що на момент обрання Наглядовою радою Акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» членів правління (28.04.2022 р.), так і на момент укладання оспорюваного контракту (29.04.2022 р.) повноваження членів і голови наглядової ради компанії були припинені. Також ОСОБА_1 не був працівником Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", тому не було правових підстав для призначення його членом правління.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у справі № 910/15094/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15094/23 та призначено до розгляду на 28.07.2026 р.

У судовому засіданні 28.07.2026 р. представники сторін надали усні пояснення стосовно апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Рішенням Наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" № 23/2022 від 28.04.2022 р. було уповноважено голову наглядової ради Сімака С.В. на укладення контракту з ОСОБА_1

29.04.2022 р. на виконання вказаного рішення наглядової ради, оформленого протоколом від 28.04.2022 р. №23/2022, між Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі голови наглядової ради Сімака Серія Васильовича та ОСОБА_1 було укладено контракт № 7.

На думку позивача, спір у справі виник у зв`язку з тим, що укладений між сторонами контракт підлягає визнанню недійсним у зв`язку з тим, що зі сторони Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" був підписаний неуповноваженою особою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 221 "Про утворення Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було створено Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Відповідно до п. 4.1 статуту Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 13.10.2021 р. № 435 (далі - статут), засновником і єдиним акціонером компанії є держава в особі Державного агентства автомобільних доріг України (нова назва - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України). Управління корпоративними правами держави стосовно Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" здійснює Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.

Згідно з п. 9.1 статуту управління та контроль компанією здійснюють: 1) загальні збори; 2) наглядова рада; 3) правління; 4) ревізійна комісія (ревізор). Органи управління та контролю Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" діють відповідно до законодавства України, цього статуту та положень про них. Посадовими особами органів управління і контролю компанії є фізичні особи - голова та члени наглядової ради, голова та члени правління, ревізійної комісії (ревізор).

Як передбачено п. 10.1 статуту, вищим органом компанії є загальні збори. До прийняття рішення щодо приватизації компанії, функції з управління корпоративними правами держави виконуються безпосередньо Державним агентством одноосібно, без скликання зборів акціонерів. Державне агентство здійснює управління компанією шляхом прийняття рішень у формі відповідних письмових документів з питань, які віднесені до компетенції вищого органу. Вищий орган може вирішувати будь-які питання діяльності компанії, крім тих, що віднесені до виключної компетенції наглядової ради законом або цим статутом.

У відповідності до п. 10.3 статуту рішення єдиного акціонера - держави в особі Державного агентства оформляються відповідним наказом, рішенням чи іншим документом Державного агентства, який не є розпорядчим документом у розумінні законодавства і таке рішення акціонера має статус протоколу загальних зборів.

Пунктом 11.4 статуту передбачено, що питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради, не можуть вирішуватися іншими органами компанії, крім вищого органу, за винятком випадків, встановлених законом та цим статутом. У разі фактичної відсутності (не обрання) наглядової ради в компанії або неможливості прийняття тих чи інших рішень наглядовою радою її функції здійснює вищий орган.

За п. 11.10 статуту вищий орган може прийняти рішення в порядку визначеному законодавством та на умовах цивільно-правових договорів чи трудового контракту про дострокове припинення повноважень членів Наглядової ради та одночасне обрання нових членів.

У відповідності до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про акціонерні товариства», станом на момент спірних правовідносин, загальні збори акціонерного товариства можуть прийняти рішення про дострокове припинення повноважень членів наглядової ради та одночасне обрання нових членів.

Рішення наглядової ради, прийняті в межах її компетенції, обов`язкові для виконання компанією (п. 11.12 статуту).

Згідно з п. 12.4 статуту обрання (призначення) членів правління та припинення їх повноважень, а також прийняття рішень про відсторонення від виконання повноважень належить до повноважень Наглядової ради.

Відповідно до п. 12.5 статуту членом правління може бути будь-яка фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ревізійної комісії компанії.

Пунктом 12.6 статуту передбачено, що права та обов`язки членів правління визначаються законодавством, цим статутом та положенням про правління. Від імені компанії контракт підписує Голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання.

11.05.2019 р. Державне агентство автомобільних доріг України наказом № 150 затвердило Положення про виконавчий орган Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2, 3.3 Положення кількісний склад правління визначається вищим органом компанії та не може становити менше 3 осіб, якщо інше не передбачено законодавством або статутом. До складу правління входять голова та члени правління. Голову правління та членів правління обирає вищий орган.

Згідно з п. 3.4 Положення членом правління може бути будь-яка фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ревізійної комісії цієї компанії.

Як передбачено п. 4.3 Положення, контракт з головою правління та з членами правління підписує в установленому законодавством порядку уповноважена вищим органом особа.

У відповідності до п. 5.1 Положення права та обов`язки членів правління визначаються законодавством, цим положенням, а також контрактом, що укладається з кожним членом правління, який підписується з вищим органом.

Враховуючи п. п. 11.3, 2.4, 12.6 статуту, п. п. 4.3, 5.1 Положення, питання щодо обрання (призначення) членів правління належить до повноважень наглядової ради, а підписання контракту з цими особами від імені компанії належить до повноважень або голови наглядової ради, чи іншої особи, уповноваженої на таке підписання, або до повноважень Державного агентства автомобільних доріг України.

Наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 31.03.2022 р. № Н-95/08-02 було припинено достроково повноваження членів Наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", у тому числі голови наглядової ради Сімака Сергія Васильовича .

Вказаним наказом було доручено т.в.о. голови Правління Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Корх О.М. забезпечити припинення цивільно-правових договорів, укладених між вказаними у наказі членами наглядової ради та компанією.

06.04.2022 р. були проведені Загальні збори Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", оформлені протоколом № 1, на яких, зокрема, прийнято рішення про припинення повноважень членів наглядової ради.

Також повторно наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 07.04.2022 р. № Н-97/08-02 припинено достроково повноваження членів Наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", у тому числі голови наглядової ради Сімака Сергія Васильовича та наказано т.в.о. голови правління до 08.04.2022 р. забезпечити розірвання цивільно-правових договорів, укладених між вказаними у наказі членами наглядової ради та компанією.

При цьому, зазначеними наказами Державного агентства автомобільних доріг України не було обрано до Наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" нових членів замість тих членів, повноваження яких було достроково припинено.

Однак, таке дострокове припинення повноважень без одночасного обрання нових членів суперечило п. 11.10 статуту та ч. 1 ст. 57 Закону України «Про акціонерні товариства».

Так, 27.05.2022 р. Державним агентством автомобільних доріг України було прийнято наказ № Н-115/08-02, відповідно до якого у зв`язку із неможливістю призначення нових членів Наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" під час воєнного стану було визнано такими, що втратили чинність вищезазначені накази Державного агентства автомобільних доріг України від 31.03.2022 р. № Н-95 про припинення повноважень членів наглядової ради, від 07.04.2022 р. № Н-97 про розірвання контрактів з членами наглядової ради, та рішення загальних зборів Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 06.04.2022 р. в частині припинення повноважень членів наглядової ради.

Отже, у період з 31.03.2022 р. до 27.05.2022 р., у зв`язку із тим, що не було обрано нових членів Наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", повноваження членів наглядової ради, у тому числі голови наглядової ради Сімака Сергія Васильовича , не були припинені, і вони продовжували виконувати свої повноваження.

Також матеріали справи не містять доказів припинення і трудових відносин з цими особами у спірний період, зокрема шляхом розірвання з ними цивільно-правових угод.

Рішенням наглядової ради компанії, оформленим протоколом № 23/2022 від 28.04.2022 р., було обрано до складу Правління Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ОСОБА_1 з 29.04.2022 р. та затверджено основні умови контракту, що буде укладатися з членом правління, а саме термін дії контракту - на період воєнного стану в Україні та упродовж трьох місяців з дня припинення воєнного стану в Україні та розмір винагороди за виконання обов`язків члена правління.

Відповідно до п. 7.2.2 рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" № 23/2022 від 28.04.2022 р. було уповноважено голову наглядової ради Сімака Сергія Васильовича на укладення контракту з ОСОБА_1 .

29.04.2022 р. на виконання вказаного рішення наглядової ради, оформленого протоколом від 28.04.2022 р. №23/2022, між Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в особі голови наглядової ради Сімака Сергія Васильовича , та ОСОБА_1 було укладено оспорюваний контракт.

Отже, оспорюваний контракт було укладено з боку позивача уповноваженою на те особою та на виконання рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", оформленого протоколом від 28.04.2022 р. № 23/2022.

Доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 не був працівником Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", тому не було правових підстав для призначення його членом правління, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Вбачається, що 28.04.2022 р. ОСОБА_1 був обраний на посаду члена правління компанії рішенням Наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Оспорюваний контракт ним було підписано як членом правління компанії.

Контракт є особливою формою трудового договору, що регулює особливості трудових відносин між компанією та членом правління компанії. На підставі контракту регулюються трудові відносини між членом правління та компанією (п. 1.1 контракту).

Відповідно до п. 1.2 укладеного контракту за цим контрактом член правління зобов`язується особисто (безпосередньо та у складі правління компанії), у межах повноважень, визначених законодавством та внутрішніми положеннями компанії, здійснювати управління поточною діяльністю компанії відповідно до мети і предмету її діяльності, з дотримання принципів ефективного використання і забезпечення збереження майна компанії, а компанія зобов`язується створювати належні умови для організації праці і матеріального забезпечення члена правління.

Розділами 2, 3, 4, 5 контракту передбачені права та обов`язки відповідача, визначено режим робочого часу та робоче місце, умови та порядок виплати винагороди (оплати праці), а також передбачено строк дії контракту, умови припинення та розірвання контракту.

14.06.2022 р. між ОСОБА_1 (як членом правління компанії) та Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в особі т.в.о. голови правління Корх О.М. , було укладено додаткову угоду до контракту (далі - додаткова угода), яка була затверджена наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 15.06.2022 р. № Н-129/08, відповідно до якої сторони домовилися 15.06.2022 р. припинити контракт за угодою сторін на підставі п. 5.3 контракту.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди компанія підписанням цієї угоди підтвердила, що зобов`язання члена правління ним виконувалися сумлінно та компанія не має матеріальних та інших претензій до нього особисто та до правління, як колегіального органу компанії.

Згідно зі ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. у справі № 1-2/2010 щодо офіційного тлумачення статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Отже, обрання члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками не є предметом регулювання трудового права. Надання повноважень члену виконавчого органу товариства в силу статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на наділення члена виконавчого органу правом на здійснення управлінської діяльності товариством.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Згідно зі ст. 92 ЦК України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивілістичним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель "роботодавець - працівник", властива трудовим відносинам. Правовий статус члена колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій з управління товариством (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 р. у справі № 711/5711/16-ц).

Спір щодо визнання недійсним контракту, укладеного з членом правління акціонерного товариства, є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний з реалізацією наглядовою радою цього товариства компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення повноважень його члена (постанова Верховного Суду від 24.10.2023 р. у справі № 753/9585/22).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як передбачено ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Як було встановлено судом вище, оспорюваний контракт був укладений з боку позивача уповноваженою на те статутом особою - головою наглядової ради компанії, відповідно до закону та рішення наглядової ради компанії, оформленого протоколом № 23/2022 від 28.04.2022 р.

Також укладений між сторонами контракт у подальшому був схвалений Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", зокрема, і її вищим органом - Державним агентством автомобільних доріг України, шляхом укладання додаткової угоди і затвердження її наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 15.06.2022 р., що створило цивільні права та обов`язки для сторін з моменту укладання цього контракту.

Також позивачем не доведено суду факту того, що контракт не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, до того ж, у п. 5 додаткової угоди позивач підтвердив факт виконання відповідачем своїх трудових (посадових) зобов`язань за контрактом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про визнання недійсним контракту № 7 від 29.04.2022 р. про обрання членом правління Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

При цьому судом першої інстанції було враховано вказівки касаційної інстанції під час нового розгляду справи та вирішено спір на підставі достатніх доказів, яким дана належна правова оцінка.

Стосовно витрат відповідача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

За змістом ч. 3 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

На підтвердження понесених витрат у розмірі 7200,00 грн відповідач надав суду:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 19.07.2022 р. (далі - договір), укладений між адвокатом Біланом Романом Олексійовичем (далі - адвокат) та ОСОБА_1 (далі - клієнт);

- додаток № 6 від 06.11.2023 р. до договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.07.2022 р. (далі - додаток);

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 26.09.2023 р.;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 1 договору адвокат приймає на себе доручення клієнта надавати йому всебічні, якісні і кваліфіковані правові (адвокатські) послуги, зокрема у господарських провадженнях та судових справах.

06.11.2023 р. між сторонами було підписано додаток до договору, який за своєю формою та змістом є актом виконаних робіт.

Відповідно до вказаного додатку сторони погодили орієнтовний перелік наданих послуг, обсяг професійної правничої допомоги, що надається адвокатом клієнту у зв`язку із розглядом судової справи № 910/15094/23, а саме:

- вивчення документів необхідних для складання відзиву на позовну заяву, складання відзиву на позовну заяву (2 год) - 3600,00 грн;

- орієнтовна кількість судових засідань по розгляду справи (2 засідання) - 3600,00 грн.

У вказаному додатку сторони дійшли згоди про те, що витрати, пов`язані із розглядом справи на професійну правничу допомогу, розраховуються з розрахунку 1800,00 грн за годину, всього адвокатом надано послуг на суму 7200,00 грн.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно з п. 2 ч. 5, ч. 6 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 р. у справі № 911/2737/17).

Як було встановлено вище, рішенням Господарського суду м. Києва від 20.05.2026 р. у справі № 910/15094/23 було відмовлено Акціонерному товариству "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, співмірність розміру витрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 7200,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2026 р. та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2026 р. у справі № 910/15094/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2026 р. у справі № 910/15094/23 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2026 р. у справі № 910/15094/23 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.07.2026 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран