Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №911/2217/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Справа№ 911/2217/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача : Віценко А.І.;

від відповідача : не з`явився;

від третіх осіб: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Травень 21»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.06.2026

у справі № 911/2217/24 (суддя Рябцева О.О.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта Експерт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Травень 21"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудком"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал Регіон 2"

про визнання недійсним правочину та визнання відсутнім права

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Травень 21"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта Експерт"

про зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

Господарським судом Київської області в порядку загального позовного провадження розглядається зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Травень 21" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта Експерт" про зобов`язання вчинити дії.

В зустрічній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Травень 21" просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Альта Експерт" звільнити частину нежитлової будівлі, літера "А-2", загальною площею 4441,00 кв.м, розташованої за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Грибоєдова, буд. 10-а; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Альта Експерт" повернути за актом передачі-приймання Товариству з обмеженою відповідальністю "Травень 21" частину нежитлової будівлі, літера "А-2", загальною площею 4441,00 кв.м, розташованої за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Грибоєдова, буд. 10-а.

15.06.2026 до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Травень 21" надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1) заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Альта Експерт" передавати частину нежитлової будівлі, літера "А-2", загальною площею 4441,00 кв.м., розташовану за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Грибоєдова, будинок 10-а в суборенду або користування третім особам, в тому числі, укладати договори суборенди, позички, спільного користування або іншим способом передавати приміщення третім особам;

2) заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Альта Експерт" продовження або поновлення чинних договорів суборенди;

3) заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо права користування об`єктом нерухомості - літера "А-2", загальною площею 4441,00 кв.м., розташовану за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Грибоєдова, будинок 10-а, в тому числі, на умовах суборенди;

4) заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Альта Експерт" здійснювати будівельні роботи, реконструкцію, переобладнання, демонтаж інженерних мереж;

5) заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Альта Експерт" перешкоджати власнику об`єкта нерухомості - Товариству з обмеженою відповідальністю "Травень 21" в доступі до об`єкта нерухомості;

6) заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Альта Експерт" змінювати технічний стан об`єкта нерухомості;

7) заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Альта Експерт" здійснювати у вказаній будівлі будь-яку господарську та/або іншу діяльність, що передбачає використання електричної енергії, отриманої не з мереж централізованого електропостачання, у тому числі електричної енергії, виробленої, згенерованої або поданої за допомогою бензинових, дизельних, газових чи інших генераторів, автономних джерел живлення, акумуляторних станцій, тимчасових кабельних ліній або інших аналогічних засобів електроживлення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2026 по справі № 911/2217/24 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Травень 21» про забезпечення позову відмовлено.

28.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Травень 21» (через систему «Електронний суд») звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 17.06.2026 по справі № 911/2217/24 та постановити нову, якою клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Травень 21» про забезпечення позову по справі №911/2217/24 задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Травень 21» на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.06.2026 по справі № 911/2217/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 29.07.2026.

У судове засідання 29.07.2026 з`явився представник позивача та заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, у зв`язку із чим колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності не з`явившихся сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів відзначає, що у поданій до місцевого господарського суду заяві про вжиття заходів забезпечення позову заявником не було надано суду належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист прав позивача у межах даного провадження а сам по собі факт внесення до Державного реєстру речових прав запису про припинення права оренди не свідчить про існування ризиків, передбачених статтею 136 ГПК України. Крім того, вказана реєстраційна дія вчинена державним реєстратором під час судового розгляду даної справи, тоді як встановлення факту припинення/існування орендних правовідносин входить в предмет доказування у справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 17.06.2026 по справі № 911/2217/24 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Травень 21» на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.06.2026 у справі № 911/2217/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 17.06.2026 у справі № 911/2217/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Травень 21».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 30.07.2026.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран