Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №910/13041/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. Справа №910/13041/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Деталь": Максимчук С.П.

від Акціонерного товариства "Укрнафта": Чернецький В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 (повний текст рішення складено 02.03.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026

у справі №910/13041/25 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Деталь"

до Акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 535 781,53 грн

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Укрнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Деталь"

про стягнення 55 621,44 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Деталь" (далі - ТОВ "Агро-Деталь") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - АТ "Укрнафта") про стягнення 535 781,53 грн, з яких: 504 043,68 грн - основний борг, 26 566,03 грн - пеня, 5 141,81 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням АТ "Укрнафта" зобов`язань за договором про закупівлю товару від 06.05.2025 №13/2226-МТР/25, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 504 043,68 грн. Крім того, ТОВ "Агро-Деталь" нараховано до стягнення з АТ "Укрнафта" 26 566,03 грн пені та 5 141,81 грн трьох процентів річних.

В свою чергу, АТ "Укрнафта" подано зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ "Агро-Деталь" штрафу та пені у загальному розмірі 55 621,44 грн за прострочення поставки за договором про закупівлю товару від 06.05.2025 №13/2226-МТР/25.

Також, ТОВ "Агро-Деталь" подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з АТ "Укрнафта" 42 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі №910/13041/25 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Агро-Деталь" 504 043,68 грн основного боргу, 26 521,83 грн пені, 5 133,26 грн трьох процентів річних та 6 428,40 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Агро-Деталь" на користь АТ "Укрнафта" 20 172,37 грн пені, 19 889,94 грн штрафу за прострочення постачання та 169,29 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд, зважаючи на встановлені факти та вимоги правових норм, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені у розмірі 504 043,68 грн, а тому підлягають задоволенню в цій частині. При цьому, здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням встановлених судом дат прострочення, у межах розрахунку позивача (відповідача за зустрічним позовом), суд першої інстанції встановив, що дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 26 521,83 грн. Також, суд здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних, з урахуванням встановлених судом дат прострочення, у межах періоду розрахунку позивача, встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 133,26 грн. Крім того, здійснивши перерахунок пені та штрафу, у межах розрахунку відповідача (позивача за зустрічним позовом), місцевий господарський суд встановив, що зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 20 172,37 грн пені та 19 889,94 грн штрафу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/13041/25 заяву ТОВ "Агро-Деталь" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з АТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Агро-Деталь" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, приймаючи до уваги ухвалення рішення про часткове задоволення позовних вимог, а також, керуючись принципом справедливості та верховенства права, встановив, що розмір витрат на правничу допомогу, який є співрозмірним із складністю справи та часом, витраченим адвокатом, а також, ціною позову, з відповідача (позивача за зустрічним позовом) на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом) підлягає стягненню 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням місцевого господарського суду, АТ "Укрнафта" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі №910/13041/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агро-Деталь" відмовити. Стягнути з ТОВ "Агро-Деталь" 21 839,96 грн пені та 20 174,65 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару, а також 13 606,83 грн штрафу за несвоєчасну заміну поставленого неякісного товару. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/13041/25 скасувати та ухвалити нове додаткове рішення, яким зменшити розмір заявлених витрат до обгрунтованого розміру з урахуванням вимог співмірності та розумності.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані рішення є незаконними та необґрунтованими, такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно дослідив та надав оцінку доказам. Висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні рішення у справі №910/13041/25:

- задоволено вимоги ТОВ "Агро-Деталь" про стягнення з АТ "Укрнафта" 504 043,68 грн основного боргу, який на час розгляду судової справи було сплачено;

- не враховано листування сторін на підтвердження фактів повернення товару з недоліками;

- не взяті до уваги умови договору щодо підписання видаткових накладних;

- проведено зміну сум штрафів та пені як за первісним позовом так і за зустрічним позовом без належного розрахунку, що унеможливлює перевірку правильності цього розрахунку;

- неправильно розраховано відшкодування судового збору на користь АТ "Укрнафта";

- необгрунтовано задоволено вимоги позивача за первісним позовом про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Також, до апеляційної скарги долучено ряд нових доказів - платіжних інструкцій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 апеляційну скаргу АТ "Укрнафта" у справі №910/13041/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/13041/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.04.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13041/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 14.04.2026.

06.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13041/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 задоволено заяву представника АТ "Укрнафта" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 29.04.2026 оголошено перерву до 03.06.2026.

Розгляд справи призначений на 03.06.2026 не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Сітайло Л.Г. у відпустці з 03.06.2026 до 04.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 розгляд апеляційної скарги АТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/13041/25 призначено на 22.07.2026.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

10.04.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Агро-Деталь" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд апеляційну скаргу АТ "Укрнафта" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 - без змін.

Так, у відзиві позивач за первісним позовом зазначає, що невиконання самим апелянтом вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), щодо неподання доказів про сплату заборгованості не може бути підставою для обґрунтування невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, позаяк суд надавав оцінку лише тим, доказам, які містилися у матеріалах справи. Апелянт мав можливість, більш того, був зобов`язаний довести обставини на які він посилається, втім такий обов`язок не виконав. Посилання апелянта на зловживання позивачем за первісним позовом процесуальними правами щодо неповідомлення суду про погашення заборгованості апелянтом є безпідставними.

На переконання ТОВ "Агро-Деталь", доводи апелянта про хибність висновків суду першої інстанції щодо визначення дат поставки товару є неспроможними. Доводи апелянта, зводяться лише до незгоди з висновками суду першої інстанції, щодо дат отримання товару, проте докази спростування таких висновків суду апелянтом не надано.

Крім того, позивач за первісним позовом вважає, що доводи скаржника про неспівмірність витрат на правничу допомогу є безпідставними.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

Стосовно наданих відповідачем за первісним позовом до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою додаткових доказів, а саме - платіжних інструкцій, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою перелічені вище додаткові докази, скаржником взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об`єктивності та поважності причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції.

Відсутність вказаного клопотання сторони сама по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.

При цьому, слід зауважити, що всі додані платіжні інструкції датовані листопадом 2025 року, тобто існували до закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті (20.01.2026) судом першої інстанції, а тому апелянт мав об`єктивну можливість подати їх вчасно.

Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані відповідачем за первісним позовом до суду апеляційної інстанції додаткові докази.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.05.2025 між ТОВ "Агро-Деталь" (постачальник) та АТ "Укрнафта" (покупець) укладено договір про закупівлю товару №13/2226-МТР/25, відповідно до умов якого постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки товар - запчастини до двигунів, в асортименті, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору

Згідно з пунктами 2.1-2.3 договору номенклатура, кількість, ціна товару визначені у специфікації до договору. Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики, умови гарантії товару, перелік супровідних документів, що надаються під час поставки товару, визначені у технічній специфікації, інформації про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, що є додатком №2 до договору. Якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам, зазначеним у технічній специфікації.

Відповідно до пункту 3.3 договору (у редакції додаткової угоди №1) загальна ціна договору становить 807 853,50 грн.

У пунктах 5.1 та 5.2 договору погоджено, що строк поставки, умови поставки, місце поставки, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів визначаються в технічній специфікації. Строк поставки товару зазначається у технічній специфікації, вказаний з урахуванням періоду, необхідного для здійснення вхідного контролю (якщо такий період передбачено, умовами технічної специфіка) / приймання по кількості та/або якості, що складає 59 календарних днів.

Згідно з пунктами 5.5, 5.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо постачальником товару є резидент України) або акта приймання-передачі товару (у випадку, якщо постачальником товару є нерезидент України). Підписання видаткової накладної або акта приймання-передачі здійснюється відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) після приймання за кількістю та якістю (у тому числі після зняття усіх зауважень) та здійснення вхідного контролю (якщо такий передбачено умовами технічної специфікації).

Право власності на товар переходить від позивача (відповідача за зустрічним позовом) до відповідача (позивача за зустрічним позовом) з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної або акта приймання-передачі. При цьому, товарно-транспортні накладні та інші товарно-супровідні документи не є документами, що свідчать про прийом товару за кількістю та якістю.

За умовами пунктів 6.4-6.7 договору приймання товару відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) здійснюється: за кількістю - відповідно до товарно-супровідних документів згідно зі специфікацією; за якістю - відповідно до вимог, зазначених у технічній специфікації. У разі виявлення при прийманні товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності відповідач (позивач за зустрічним позовом) протягом 5-ти робочих днів з дня виявлення недоліків повідомляє про це позивача (відповідача за зустрічним позовом) шляхом направлення йому листа-вимоги, оформленого в довільній формі. Позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов`язаний усунути недоліки за власний рахунок протягом 14 календарних днів з дати отримання повідомлення від відповідача (позивача за зустрічним позовом) (або в іншій обумовлений сторонами термін).

Товар, що не відповідає комплекту/комплектності та/або кількості, та/або якості може прийматися відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) або вантажоотримувачем на відповідальне зберігання, до його заміни та/або доукомплектування. Позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов`язався розпорядитися товаром, прийнятим на відповідальне зберігання протягом 14 календарних днів. Якщо позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) виконанні не всі вимоги щодо товару, зазначені у технічній специфікації (у тому числі якщо на товарі, тарі, упаковці або бірці відсутнє маркування та/або не зазначена країна-виробник та/або дата виготовлення), відповідач (позивач за зустрічним позовом) залишає за собою право відмовитися від прийняття такого товару з відповідним складанням мотивованої відмови від товару. Штрафні санкції за відмову від прийняття товару, при вищевказаних обставинах до відповідача (позивача за зустрічним позовом) не застосовуються.

Відповідно до пунктів 6.10, 6.11 договору, якщо в процесі приймання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) товару виявилось, що товар не відповідає якості, встановленої в технічній специфікації, відповідач (позивач за зустрічним позовом) має право відмовитися від поставленого товару та його оплати. Якщо в процесі приймання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) товару виявилось, що частина товару не відповідає якості, встановленої в технічній специфікації, відповідач (позивач за зустрічним позовом) має право на свій вибір: прийняти частину товару, що відповідає умовам технічної специфікації і відмовитися від решти товару; відмовитися від усього товару та вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми в повному обсязі; вимагати заміни частини товару, що не відповідає якості, зазначеної у технічній специфікації.

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін (шляхом проставлення власноручного підпису або накладання електронних підписів, у залежності від форми складання договору: паперовій чи у формі електронного документу відповідно) та діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором (пункт 12.1 договору).

17.06.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою викладено додаток №1 до договору - специфікацію, а також, таблицю 1 додатка №2 до договору у новій редакції.

На виконання умов договору, позивач за первісним позовом поставив відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 804 043,68 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 04.07.2025 №УТ-0705 на суму 147 753,00 грн; від 04.07.2025 №УТ-0711 на суму 8 179,08 грн; від 04.07.2025 №УТ-0712 на суму 71 126,16 грн; від 04.07.2025 №УТ-0713 на суму 23 325,12 грн; від 07.07.2025 №УТ-0722 на суму 3 971,70 грн; від 07.07.2025 №УТ-0723 на суму 21 747,06 грн; від 08.07.2025 №УТ-0728 на суму 1 675,08 грн; від 08.07.2025 №УТ-0729 на суму 25 053,06 грн; від 08.07.2025 №УТ-0730 на суму 2 194,32 грн; від 08.07.2025 №УТ-0731 на суму 12 966,72 грн; від 08.07.2025 №УТ-0732 на суму 2 621,34 грн; від 08.07.2025 №УТ-0741 на суму 34 692,60 грн; від 08.07.2025 №УТ-0742 на суму 75 918,72 грн; від 08.07.2025 УТ-0744 на суму 37 959,36 грн; від 08.07.2025 №УТ-0745 на суму 3 598,80 грн; від 11.07.2025 №УТ-0760 на суму 5 145,48 грн; від 14.07.2025 №УТ-0766 на суму 1 563,66 грн; від 14.07.2025 №УТ-0769 на суму 140 113,56 грн; від 14.07.2025 №УТ-0770 на суму 5 135,52 грн; від 15.07.2025 №УТ-0787 на суму 13 320,60 грн; від 31.07.2025 №УТ-0862 на суму 209,52 грн; від 28.08.2025 №УТ-0987 на суму 132 369,60 грн; від 08.07.2025 №УТ-0733 на суму 2 359,08 грн; від 22.07.2025 №УТ-0820 на суму 4 067,40 грн; від 08.07.2025 №УТ-0736 на суму 26 977,14 грн.

У той же час, відповідач за зустрічним позовом обов`язок щодо оплати поставленого товару виконав частково та оплатив вартість поставленого товару у розмірі 300 000,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 504 043,68 грн заборгованості. Крім того, ТОВ "Агро-Деталь" нараховано та заявлено до стягнення з АТ "Укрнафта" 26 566,03 грн пені та 5 141,81 грн трьох процентів річних.

У свою чергу, АТ "Укрнафта" подано зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ "Агро-Деталь" штрафу та пені у загальному розмірі 55 621,44 грн за прострочення поставки за договором про закупівлю товару від 06.05.2025 №13/2226-МТР/25.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення не підлягають зміні чи скасуванню виходячи з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) поставлено відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) товар за спірним договором на загальну суму 804 043,68 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 04.07.2025 №УТ-0705 на суму 147 753,00 грн, від 04.07.2025 №УТ-0711 на суму 8 179,08 грн, від 04.07.2025 №УТ-0712 на суму 71 126,16 грн, від 04.07.2025 №УТ-0713 на суму 23 325,12 грн, від 07.07.2025 №УТ-0722 на суму 3 971,70 грн, від 07.07.2025 №УТ-0723 на суму 21 747,06 грн, від 08.07.2025 №УТ-0728 на суму 1 675,08 грн, від 08.07.2025 №УТ-0729 на суму 25 053,06 грн, від 08.07.2025 №УТ-0730 на суму 2 194,32 грн, від 08.07.2025 №УТ-0731 на суму 12 966,72 грн, від 08.07.2025 №УТ-0732 на суму 2 621,34 грн, від 08.07.2025 №УТ-0733 на суму 2 359,08 грн, від 08.07.2025 №УТ-07336 на суму 26 977,14 грн, від 08.07.2025 №УТ-0741 на суму 34 692,60 грн, від 08.07.2025 №УТ-0742 на суму 75 918,72 грн, від 08.07.2025 №УТ-0744 на суму 37 959,36 грн, від 08.07.2025 №УТ-0745 на суму 3 598,80 грн, від 11.07.2025 №УТ-0760 на суму 5 145,48 грн, від 14.07.2025 №УТ-0766 на суму 1 536,66 грн, від 14.07.2025 №УТ-0769 на суму 140 113,56 грн, від 14.07.2025 №УТ-0770 на суму 5 135,52 грн, від 15.07.2025 №УТ-0787 на суму 13 320,60 грн, від 22.07.2025 №УТ-0820 на суму 4 067,40 грн, від 31.07.2025 №УТ-0862 на суму 209,52 грн та від 28.08.2025 №УТ-0987 на суму 132 369,60 грн.

Наведені видаткові накладні скріплені печаткою відповідача (позивача за зустрічним позовом) та підписані його представником без заперечень щодо якості товару, окрім зазначення інших дат отримання ніж датовані накладні.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що деякі копії спірних видаткових накладних, долучених до матеріалів справи позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) мають відмінність від копій, долучених відповідачем (позивачу за зустрічним позовом).

Зокрема, на видаткових накладних №УТ-0711 на суму 8 179,08 грн, №УТ-0712 на суму 71 126,16 грн, №УТ-0730 на суму 2 194,32 грн, №УТ-0744 на суму 37 959,36 грн та №УТ-0770 на суму 5 135,52 грн, долучених відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) стоять власноручно дописані дати отримання покупцем, на відміну від копій, долучених позивачем (відповідачем за зустрічним позовом), які не мають таких дописів.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи, що видаткові накладні, копії яких долучені позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) скріплені печаткою відповідача (позивача за зустрічним позовом) та підписані його представником без заперечень та власноручно дописаних дат отримання, більш вірогідним є здійснення дописів останнім виключно на своїх екземплярах видаткових накладних після фактичного отримання товару.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв в якості належних, допустимих та більш вірогідних доказів підтвердження постачання товару (з датами такого постачання) екземпляри видаткових накладних, долучених позивачем (відповідачем за зустрічним позовом).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі специфікацією (у редакції договору) строк оплати товару (партії товару) - протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (их) видаткової (их) накладної (их) та акта (ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття всіх зауважень).

У подальшому, додатковою угодою №1 сторони виклали специфікацію до договору у новій редакції, до змісту якої не включено наведене положення про строк оплати товару.

Тобто, з 17.06.2025 (дата підписання додаткової угоди №1) сторонами не узгоджено дату або строк здійснення оплати поставленого товару.

Суд звертає увагу на те, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, такий строк обчислюється за правилами частини 2 статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, зокрема, з припису частини 1 статті 692 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

При цьому, з аналізу частини 2 статті 530 ЦК України вбачається, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не узгоджено сторонами умовами укладеного договору.

Отже, строк здійснення оплати поставленого товару настав у дати видаткових накладних по кожній видатковій накладній окремо.

Щодо тверджень відповідача (позивача за зустрічним позовом) про виявлені недоліки товару під час його прийняття за видатковими накладними від 04.07.2025 №УТ-0705 на суму 147 753,00 грн та від 08.07.2025 №УТ-07336 на суму 26 977,14 грн, що засвідчено актами приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) від 07.07.2025 №12354 та від 09.07.2025 №12581 відповідно, наслідком чого є зміна строку оплати, колегія суддів зазначає таке.

За умовами пункту 6.5 договору, у разі виявлення при прийманні товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності відповідач (позивач за зустрічним позовом) протягом 5-ти робочих днів, з дня виявлення недоліків, повідомляє про це позивача (відповідача за зустрічним позовом) шляхом направлення йому листа-вимоги, оформленого в довільній формі. Позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов`язаний усунути недоліки за власний рахунок протягом 14 календарних днів з дати отримання повідомлення від відповідача (позивача за зустрічним позовом), або в іншій обумовлений сторонами термін.

Відповідно до пункту 6.6 договору товар, що не відповідає комплекту/комплектності та/або кількості, та/або якості може прийматися відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) або вантажоотримувачем на відповідальне зберігання, до його заміни та/або доукомплектування. Позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов`язався розпорядитися товаром, прийнятим на відповідальне зберігання протягом 14 календарних днів.

При цьому, пунктом 5.5 договору узгоджено, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо постачальником товару є резидент України) або акта приймання-передачі товару (у випадку, якщо постачальником товару є нерезидент України). Підписання видаткової накладної або акта приймання передачі здійснюється відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) після приймання за кількістю та якістю (у тому числі після зняття усіх зауважень) та здійснення вхідного контролю (якщо такий передбачено умовами технічної специфікації).

Згідно з пунктом 5.6 договору право власності на товар переходять від позивача (відповідача за зустрічним позовом) до відповідача (позивача за зустрічним позовом) з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо постачальником товару є резидентом України) або акта приймання-передачі товару (у випадку, якщо постачальником товару є нерезидент України) згідно з умовами договору. При цьому, товарно-транспортні накладні та інші товарно-супровідні документи не є документами, що свідчать про прийом товару за кількістю та якістю.

Отже, сторонами визначено документ, підписання якого підтверджує, як дату поставки товару, так і перехід права власності на нього від продавця до покупця. Таким документом, якщо постачальник товару резидент України, є видаткова накладна.

У той же час, якщо в процесі приймання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) товару виявилось, що частина товару не відповідає якості, встановленої в технічній специфікації, він має право на свій вибір: прийняти частину товару, що відповідає умовам технічної специфікації і відмовитися від решти товару; відмовитися від усього товару та вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми в повному обсязі або вимагати заміни частини товару, що не відповідає якості, зазначеної у технічній специфікації (пункт 6.11 договору).

За твердженнями відповідача (позивача за зустрічним позовом), він вимагав від позивача (відповідача за зустрічним позовом) замінити частину товару, що не відповідає якості за видатковими накладними від 04.07.2025 №УТ-0705 на суму 147 753,00 грн та від 08.07.2025 №УТ-07336 на суму 26 977,14 грн.

На підтвердження вимог щодо заміни товару, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) долучено до матеріалів справи листи від 14.07.2025 №01/01/13/10/28/02-02/01/10444 та №01/01/13/10/28/02-02/01/10449, від 31.07.2025 №01/01/13/10/28/02-02/01/11917, якими висунуто вимоги про усунення недоліків поставленого товару за видатковими накладними №УТ-0705 та №УТ-07336.

При цьому, позивач (відповідач за зустрічним позовом) заперечує факт отримання зазначених листів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами узгоджено спосіб направлення документів у межах виконання договору. Зокрема, відповідно до пункту 16.10, всі повідомлення, запити, вимоги або будь-яка інша кореспонденція за договором доставляється кур`єром або поштовим відправленням та для зручності можуть дублюватися електронним (факсимільним) зв`язком відповідній стороні (далі - повідомлення). Повідомлення, передбачені умовами договору, можуть направлятися на електронну пошту позивача (відповідача за зустрічним позовом). У такому випадку датою отримання позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) повідомлення вважається дата направлення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) повідомлення на електронну пошту позивача (відповідача за зустрічним позовом).

З системного аналізу наведеної умови договору вбачається, що у відповідача (позивача за зустрічним позовом) наявне право здійснювати відправку позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) документів у межах виконання договору на його електронну пошту. Проте, таке право можливе виключно у разі виконання обов`язку направлення дублюючого документу кур`єром або поштовим відправленням.

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) листів від 14.07.2025 №01/01/13/10/28/02-02/01/10444 та №01/01/13/10/28/02-02/01/10449, від 31.07.2025 №01/01/13/10/28/02-02/01/11917.

При цьому, на спірних видаткових накладних відсутні будь-які заперечення чи зауваження з боку відповідача (позивача за зустрічним позовом) щодо факту прийняття товару (окрім зазначення інших дат отримання).

Разом із тим, судом першої інстанції враховано, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) листами від 05.07.2025 №05/07-06.25-2 та від 25.07.2025 №24/07.25-1 просив відповідача (позивача за зустрічним позовом) здійснити повернення товару за видатковими накладними №УТ-0705 та №УТ-07336 для перевірки недоліків та, при необхідності, заміни на якісний товар.

У матеріалах справи відсутні належні докази, як повернення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) неякісного товару за спірними видатковими накладними, так і заміни позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) неякісного товару за цими видатковими накладними.

Таким чином, місцевий господарський суд, з огляду на чітке визначення сторонами у договорі документу, який підтверджує поставку товару (видаткова накладна), та враховуючи наявні підписані відповідачем (позивача за зустрічним позовом) видаткові накладні, встановив, що строк здійснення оплати за поставлений товар на загальну суму 804 043,68 грн. є таким, що настав.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) здійснено часткову оплату поставленого товару у розмірі 300 000,00 грн. Товар на суму 504 043,68 грн не оплачено.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 ЦК України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що позовні вимоги, в частині стягнення суми основного боргу, нормативно та документально доведені у розмірі 504 043,68 грн, а тому підлягають задоволенню в цій частині.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.6 договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), позивач (відповідач за зустрічним позовом) має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, яку відповідач (позивач за зустрічним позовом) зобов`язався сплатити.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) просить суд стягнути з відповідача (позивача за зустрічним позовом) пеню у розмірі 26 566,03, грн за період з 29.08.2025 до 22.10.2025.

При здійсненні перевірки розрахунку позивача (відповідача за зустрічним позовом), судом першої інстанції встановлено помилковість нарахування за видатковою накладною від 08.07.2025 №УТ-0741. Позивачем не вірно визначено початок прострочення, з огляду на дату отримання товару за нею - 11.07.2025. Прострочення почалось - 12.07.2025.

Здійснивши власний перерахунок пені колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 26 521,83 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) просив суд стягнути з відповідача (позивача за зустрічним позовом) три проценти річних у розмірі 5 141,81 грн за період з 29.08.2025 до 22.10.2025.

Судом першої інстанції також встановлено помилковість нарахування за видатковою накладною від 08.07.2025 №УТ-0741.

Здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що заявлена позовна вимога про стягнення трьох процентів річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 133,26 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів зазначає таке.

Вимогами відповідача (позивача за зустрічним позовом) є стягнення з позивача (відповідача за зустрічним позовом) грошових коштів у загальному розмірі 55 621,44 грн, з яких, 21 839,96 грн - пеня та 20 174,65 грн - штраф за прострочення постачання товару, а також 13 606,83 грн - штраф за прострочення заміни неякісного товару.

Звертаючись із зустрічним позовом відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджує про порушення позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) строків поставки товару та заміни неякісного товару, встановлених договором.

За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2 технічної специфікації строк поставки товару складає 59 календарних днів з моменту підписання договору.

Враховуючи зазначене, а також, дату підписання договору - 06.05.2025, позивач (відповідач за первісним позовом) був зобов`язаний здійснити поставку товару до 04.07.2025.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) отримав частину товару з простроченням, зокрема, за видатковою накладною №УТ-0705 товар отримано 28.08.2025, за видатковими накладними №УТ-0713 - 11.08.2025, №УТ-0722 - 14.07.2025, №УТ-0723 та №УТ-0728 - 14.07.2025, №УТ-0729 - 17.07.2025, №УТ-0730 - 08.07.2025, №УТ-0731 та №УТ-0732 - 16.07.2025, №УТ-0733 - 15.07.2025, №УТ-07336 - 31.07.2025, №УТ-0741 - 11.07.2025, №УТ-0742 - 14.07.2025, №УТ-0744 - 08.07.2025, №УТ-0745 - 10.07.2025, №УТ-0760 16.07.2025, №УТ-0766 - 22.07.2025, №УТ-0769 - 16.07.2025, №УТ-0770 - 14.07.2025, №УТ-0787 - 23.07.2025, №УТ-0820 - 31.07.2025, №УТ-0862 - 05.08.2025 та №УТ-0987 - 01.09.2025.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до пункту 8.2 договору, у разі прострочення позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) виконання зобов`язання з поставки товару відповідач (позивач за зустрічним позовом) має право нарахувати позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково нарахувати штраф у розмірі 7% від вказаної вартості, які позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов`язався сплатити.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом), у зв`язку із порушенням строків поставки товару, керуючись пунктом 8.2 договору, нарахував та просить стягнути з позивача (відповідача за зустрічним позовом) пеню у розмірі 21 839,96 грн та штраф в сумі 20 174,65 грн.

При здійсненні перевірки розрахунку відповідача (позивача за зустрічним позовом), судом першої інстанції встановлено помилковість нарахування за видатковими накладними №№УТ-0744, УТ-0711, УТ-0712, УТ-0730, УТ-0770 та УТ-0820. Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не вірно визначено початок прострочення, з огляду на дати отримання товару за ними. Зокрема, за видатковою накладною №УТ-0744 дата отримання - 08.07.2025, за №УТ-0711 - 04.07.2025, за №УТ-0712 - 04.07.2025, за №УТ-0730 - 08.07.2025, за №УТ-0770 - 14.07.2025 та №УТ-0820 - 31.07.2025. Відповідно, прострочення за наведеними видатковими накладними почалось на наступний день по кожній окремо.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що вимоги наведені підлягають частковому задоволенню у розмірі 20 172,37 грн пені та 19 889,94 грн штрафу.

Крім того, відповідно до пункту 8.3 договору, у разі виходу з ладу товару або при виявленні недоліків товару позивач (відповідач за зустрічним позовом) не здійснить дії, передбачені пунктом 2.10 договору, або не здійснить дії, передбачені листом-вимогою направленим відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) в порядку, встановленому пунктом 6.5 договору у зазначений в цьому листі-вимоги строк, відповідач (позивач за зустрічним позовом) має право нарахувати позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) штраф у розмірі 10% від вартості товару, якій вийшов з ладу або щодо якого виявлені недоліки, якій позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов`язався сплатити.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом), у зв`язку із порушенням строків заміни неякісного товару, керуючись пунктом 8.3 договору, нарахував та просить стягнути з позивача (відповідача за зустрічним позовом) штраф у розмірі 13 606,83 грн.

Разом із тим, як зазначалось вище, матеріали справи не містять належних доказів: направлення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) листів про здійснення заміни неякісного товару; підтвердження факту повернення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) неякісного товару за спірними видатковими накладними, а також, заміни позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) неякісного товару за цими видатковими накладними з підписанням нових видаткових накладних.

Таким чином, встановити виконання/невиконання/виконання із простроченням заміни неякісного товару не вбачається за можливе, у зв`язку із чим факт прострочення позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) виконання обов`язку заміни неякісного товару є недоведеним.

Враховуючи зазначене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні зустрічної позовної вимоги про стягнення з позивача (відповідача за зустрічним позовом) штрафу у розмірі 13 606,83 грн.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/13041/25 колегія суддів зазначає таке.

19.02.2026, через систему "Електронний суд", позивачем за первісним позовом подано заяву щодо стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на правничу допомогу в розмірі 42 900,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, пункт 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як встановлено місцевим господарським судом, 03.03.2025 між ТОВ "Агро-Деталь" та Адвокатським об`єднанням "Радтке-Прядко і партнери" укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокатське об`єднання зобов`язалось надати позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) правову допомогу, а позивач (відповідач за зустрічним позовом) - оплатити її вартість. Додатком №1 до договору узгоджено вартість послуг..

За приписами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) надано акт надання послуг від 23.02.2026 за яким адвокатським об`єднанням надано позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) послуги на загальну суму 42 900,00 грн.

У пункті 3 акта сторонами узгоджено, що клієнт здійснює оплату протягом 3 робочих днів з дня набрання чинності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про надання правової допомоги, її вартість та порядок оплати.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У той же час, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд погоджується з твердженнями відповідача (позивача за зустрічним позовом) про безпідставність включення позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) до переліку послуг на відшкодування - вартість послуг адвоката за підготовку заяви про усунення недоліків позовної заяви у розмірі 2 000,00 грн та завищеною вартістю участі у судових засіданнях.

Відповідно частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, приймаючи до уваги ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, а також, керуючись принципом справедливості та верховенства права, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що розмір витрат на правничу допомогу, який є співрозмірним із складністю справи та часом, витраченим адвокатом, а також, ціною позову становить 20 000,00 грн.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/13041/25 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга АТ "Укрнафта" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює судових рішень та не ухвалює нових, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/13041/25, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/13041/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі №910/13041/25 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/13041/25 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Укрнафта".

5. Матеріали справи №910/13041/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 30.07.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов