Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №910/1183/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Справа № 910/1183/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Андрієнка В.В.

Руденко М.А.

секретар судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Завод Маяк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 (повний текст складено 08.06.2026)

у справі № 910/1183/26 (суддя Сівакова В.В.)

а позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат"

до Акціонерного товариства "Завод "Маяк"

про стягнення 2.011.907,69 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агат" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Завод "Маяк" завданих матеріальних збитків у розмірі 2.011.907,69 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат" задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Завод "Маяк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат" 2.011.907 (два мільйони одинадцять тисяч дев`ятсот сім) грн 69 коп. збитків та 24.142 (двадцять чотири тисячі сто сорок дві) грн 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем відповідно до умов договору у період з 30.09.2022 по 31.08.2025 надано позивачеві послуги з оренди нерухомого майна на загальну суму 12.071.446,16 грн разом з ПДВ (сума ПДВ складає 2.011.907,69 грн). оплата за які проведено актами зарахування зустрічних однорідних вимог, складеними між сторонами у період з 30.09.2022 по 31.08.2025, на відповідні суми, тобто відповідачем надані позивачу, а позивачем сплачено послуги, на загальну суму 12.071.446,16 грн, сума ПДВ становить 2.011.907,69 грн.

Судом першої інстанції встановлено, Акціонерне товариство "Завод "Маяк" зобов`язане було скласти та направити на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні на загальну суму 12.071.446,16 грн, в тому числі ПДВ 2.011.907,69 грн., однак не вжито належних заходів для реєстрації в ЄРПН податкових накладних, складених за результатами здійснених господарських операцій з позивачем, наслідок чого позивач позбавлений можливості відобразити у деклараціях з податку на додану вартість податковий кредит на загальну суму 2.011.907,69 грн та, відповідно, зменшити податкові зобов`язання на зазначену суму.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина у нереєстрації в ЄРПН вказаних податкових накладних лежить виключно на відповідачеві, оскільки відмову контролюючого органу було зумовлено тим, що сума ПДВ у документах перевищувала суму, на яку продавець мав право зареєструвати податкові накладні, тобто через відсутність достатнього реєстраційного ліміту, за забезпечення якого відповідає саме платник податку. Відмова контролюючого органу через перевищення реєстраційного ліміту є прямим наслідком винної бездіяльності відповідача щодо поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ, що не звільняє його від майнової відповідальності перед контрагентом.

Судом першої інстанції відхилені посилання відповідача про збереження у позивача права на податковий кредит протягом 1095 днів та дії мораторіїв, оскільки норма про 1095 днів встановлює строк, протягом якого покупець має право включити суму до податкового кредиту лише за умови наявності зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної. Ця норма не подовжує встановлених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України імперативних строків для складання та реєстрації накладних продавцем. Крім того, звільнення платника податків від адміністративної чи фінансової відповідальності перед державою у вигляді штрафів через форс-мажорні мораторії не звільняє його від цивільно-господарської відповідальності шляхом відшкодування збитків перед своїм контрагентом за порушення договірних та передбачених законом зобов`язань.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю усіх елементи складу господарського правопорушення: бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв`язок з неможливістю включення позивачем суми ПДВ 2.011.907,69 грн до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на таку суму, яка фактично є збитками позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Завод Маяк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/1183/26 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат" до Акціонерного товариства "Завод Маяк" про стягнення 2 011 907,69 грн збитків - відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції у даній справі допустив фундаментальну помилку: замість повного дослідження всіх елементів складу цивільного правопорушення суд фактично обмежився формальним висновком про те, що сам факт відсутності зареєстрованих податкових накладних автоматично створює підстави для стягнення з Відповідача всієї суми ПДВ як збитків.

Такий підхід є помилковим, оскільки відповідальність у вигляді відшкодування збитків не може наставати автоматично лише через сам факт нереєстрації податкової накладної. Для цього суд повинен встановити наявність усіх обов`язкових елементів відповідальності: протиправної поведінки, реальних збитків, причинного зв`язку між поведінкою особи та заявленими збитками, а також вини особи, яку притягують до відповідальності.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції формально зазначив у рішенні, що для стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, однак фактично такого аналізу не провів. У рішенні відсутнє належне дослідження того, чи дійсно Позивач поніс реальні збитки у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України; чи існує прямий і безпосередній причинно-наслідковий зв`язок саме між діями або бездіяльністю АТ "Завод "Маяк" та заявленою до стягнення сумою; чи була у Відповідача вина; чи враховано специфіку взаєморозрахунків між сторонами; чи досліджено питання фактичного формування реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ; чи оцінено доводи Відповідача щодо того, що спірні обставини істотно відрізняються від тих справ Верховного Суду, на які послався суд першої інстанції.

Апелянт звертає увагу апеляційного суду, що однією з обов`язкових умов застосування такого способу захисту, як стягнення збитків, є належне та допустиме доведення факту їх реального існування. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або повинна зробити для відновлення свого порушеного права. Аналогічний підхід закріплений і у статті 224 Господарського кодексу України, яка пов`язує відшкодування збитків із наявністю реальної майнової шкоди.

Проте у даній справі суд першої інстанції фактично ототожнив суму податку на додану вартість із реальними збитками Позивача без дослідження того, чи відбулося у дійсності зменшення його майнової сфери та чи існує прямий зв`язок між заявленою сумою і майновими втратами. Сам по собі факт відсутності зареєстрованої податкової накладної не означає автоматичного виникнення збитків у розмірі всієї суми ПДВ.

Так само ненабуття права на податковий кредит не є безумовним підтвердженням наявності реальних майнових втрат. Для задоволення позову Позивач повинен був довести не абстрактне порушення своїх прав, а конкретне зменшення власного майна, яке настало саме внаслідок протиправної поведінки Відповідача

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив правову природу взаєморозрахунків між сторонами, неправильно оцінив значення актів зарахування зустрічних однорідних вимог та безпідставно поклав усі негативні наслідки функціонування системи електронного адміністрування ПДВ виключно на АТ "Завод "Маяк". Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами здійснювалися взаєморозрахунки шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Саме на цій обставині Відповідач неодноразово акцентував увагу суду, оскільки вона безпосередньо впливає на оцінку питання фактичної сплати сум, формування податкових наслідків, економічної сутності господарських операцій та можливості реєстрації податкових накладних.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно розподілив тягар доказування, фактично поклавши на Відповідача обов`язок доводити відсутність власної вини та відсутність підстав для відповідальності, тоді як саме Позивач повинен був довести всі елементи складу цивільного правопорушення. Такий підхід призвів до порушення принципів змагальності та рівності сторін у судовому процесі. У своїй сукупності наведені обставини свідчать про те, що оскаржуване рішення ухвалене без належного встановлення фактичних обставин справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права та з істотними порушеннями норм процесуального права. Висновки суду не відповідають дослідженим доказам, а окремі ключові обставини взагалі залишилися поза межами судового аналізу. Більше того, фактичний зміст рішення свідчить про те, що суд першої інстанції замість індивідуального розгляду конкретного спору сформував загальну презумпцію: якщо податкова накладна не зареєстрована, то продавець автоматично зобов`язаний відшкодувати покупцю суму податку на додану вартість як збитки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агат" у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує та просить залишити рішення суду без змін.

Позивач вказує, що жодних претензій щодо проведення розрахунків за договором оренди нерухомого майна № 92 від 30.09.2022 року за вищезазначений період Відповідачем не заявлялося. Законодавство не містись жодних виключень та не скасовує обов`язку Відповідача щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН у разі якщо розрахунки за господарськими зобов`язаннями були здійснені шляхом зарахування зустрічних вимог. Таким чином наведені Відповідачем аргументи не могли бути підставою для відмови у задоволенні позову, так само, як і не можуть бути, на думку Позивача, причиною для скасування законного та правомірного рішення суду першої інстанції.

Позивач вказує, що виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Оскільки саме від продавця (постачальника товарів /послуг), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Оскільки відповідач не виконав вимог податкового законодавства, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на спірну суму. Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, Відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних, що викликало неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками Позивача.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

30.09.2022 між Акціонерним товариством "Завод "Маяк" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агат" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 92, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 5188,0 кв. м, яке розміщене за адресою: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 8, частина корпусу № 16 А.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами акта приймання-передавання майна, який стає невід`ємною частиною договору.

30.09.2022 згідно акту приймання-передавання майна (додаток № 1 до договору) орендодавець передав, а орендар прийняв нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 5188,0 кв.м, яке розміщене за адресою: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 8, частина корпусу № 16 А.

Відповідно до п. 3.4 договору орендна плата за базовий місяць оренди становить 300.000,00 грн включаючи ПДВ - 50.000,00 грн.

Пункт 3.5 договору передбачає, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції (індекс споживчих цін) до попереднього місяця. В разі якщо індекс інфляції становить менше 100,0 % розмір орендної плати за користуванням майном коригуванню не підлягає.

Орендодавцем відповідно до умов договору у період з 30.09.2022 по 31.08.2025 надано орендареві послуги з оренди нерухомого майна на загальну суму 12.071.446,16 грн разом з ПДВ (ПДВ складає 2.011.907,69 грн), що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№ 1720 від 30.09.2022 на загальну суму 10.000,00 грн, ціна без ПДВ 8.333,33 грн, ПДВ 1.666,67 грн;

№ 1798 від 31.10.2022 на загальну суму 300.000,00 грн, ціна без ПДВ 250.000,00 грн, ПДВ 50.000,00 грн;

№ 2033 від 30.11.2022 на загальну суму 307.500,00 грн, ціна без ПДВ 256.250,00 грн, ПДВ 51.250,00 грн;

№ 2243 від 31.12.2022 на загальну суму 309.652,50 грн, ціна без ПДВ 258.043,75 грн, ПДВ 51.608,75 грн;

№ 8 від 31.01.2023 на загальну суму 311.820,07 грн, ціна без ПДВ 259.850,06 грн, ПДВ 51.970,01 грн;

№ 174 від 28.02.2023 на загальну суму 314.314,63 грн, ціна без ПДВ 261.928,86 грн, ПДВ 52.385,63 грн;

№ 342 від 31.03.2023 на загальну суму 316.514,83 грн, ціна без ПДВ 263.762,36 грн, ПДВ 52.752,47 грн;

№ 512 від 30.04.2023 на загальну суму 321.262,55 грн, ціна без ПДВ 267.718,79 грн, ПДВ 53.543,76 грн;

№ 685 від 31.05.2023 на загальну суму 321.905,08 грн, ціна без ПДВ 268.254,23 грн, ПДВ 53.650,85 грн;

№ 876 від 30.06.2023 на загальну суму 323.514,60 грн, ціна без ПДВ 269.595,50 грн, ПДВ 53.919,10 грн;

№ 1070 від 31.07.2023 на загальну суму 326.102,70 грн, ціна без ПДВ 271.752,25 грн, ПДВ 54.350,45 грн;

№ 1255 від 31.08.2023 на загальну суму 326.102,70 грн, ціна без ПДВ 271.752,25 грн, ПДВ 54.350,45 грн;

№ 1447 від 30.09.2023 на загальну суму 326.102,70 грн, ціна без ПДВ 271.752,25 грн, ПДВ 54.350,45 грн;

№ 1630 від 31.10.2023 на загальну суму 327.733,20 грн, ціна без ПДВ 273.111,00 грн, ПДВ 54.622,20 грн;

№ 1824 від 30.11.2023 на загальну суму 330.355,10 грн, ціна без ПДВ 275.295,92 грн, ПДВ 55.059,18 грн;

№ 2027 від 31.12.2023 на загальну суму 332.006,90 грн, ціна без ПДВ 276.672,42 грн, ПДВ 55.334,48 грн;

№ 11 від 31.01.2024 на загальну суму 334.330,90 грн, ціна без ПДВ 278 609,08 грн, ПДВ 55.721,82 грн;

№ 181 від 29.02.2024 на загальну суму 335.668,30 грн, ціна без ПДВ 279.723,58 грн, ПДВ 55.944,72 грн;

№ 354 від 31.03.2024 на загальну суму 336.675,30 грн, ціна без ПДВ 280.562,75 грн, ПДВ 56.112,55 грн;

№ 536 від 30.04.2024 на загальну суму 338.358,60 грн, ціна без ПДВ 281.965,50 грн, ПДВ 56.393,10 грн;

№ 717 від 31.05.2024 на загальну суму 339.035,40 грн, ціна без ПДВ 282.529,50 грн, ПДВ 56.505,90 грн;.

№ 900 від 28.06.2024 на загальну суму 341.069,60 грн, ціна без ПДВ 284.224,67 грн, ПДВ 56.844,93 грн;

№ 1088 від 31.07.2024 на загальну суму 348.573,10 грн, ціна без ПДВ 290.477,58 грн, ПДВ 58.095,52 грн;

№ 1283 від 31.08.2024 на загальну суму 348.573,10 грн, ціна без ПДВ 290.477,58 грн, ПДВ 58.095,52 грн;

№ 1466 від 30.09.2024 на загальну суму 351.013,10 грн, ціна без ПДВ 292.510,92 грн, ПДВ 58.502,18 грн;

№ 1685 від 31.10.2024 на загальну суму 355.927,30 грн, ціна без ПДВ 296.606,08 грн, ПДВ 59.321,22 грн;

№ 1851 від 30.11.2024 на загальну суму 362.334,00 грн, ціна без ПДВ 301.945,00 грн, ПДВ 60.389,00 грн;

№ 2034 від 31.12.2024 на загальну суму 369.218,30 грн, ціна без ПДВ 307.681,92 грн, ПДВ 61.536,38 грн;

№ 8 від 31.01.2025 на загальну суму 374.387,40 грн, ціна без ПДВ 311.989,50 грн, ПДВ 62.397, 90 грн;

№ 206 від 28.02.2025 на загальну суму 378.880,00 грн, ціна без ПДВ 315.733,33 грн, ПДВ 63.146,67 грн;

№ 392 від 31.03.2025 на загальну суму 381.911,10 грн, ціна без ПДВ 318.259,25 грн, ПДВ 63.651,85 грн;

№ 603 від 30.04.2025 на загальну суму 387.639,70 грн, ціна без ПДВ 323.033,08 грн, ПДВ 64.606,62 грн;

№ 784 від 31.05.2025 на загальну суму 390.353,20 грн, ціна без ПДВ 325.294,33 грн, ПДВ 65.058,87 грн;

№ 964 від 30.06.2025 на загальну суму 395.427,80 грн, ціна без ПДВ 329.523,17 грн, ПДВ 65.904,63 грн;

№ 1143 від 31.07.2025 на загальну суму 398.591,20 грн, ціна без ПДВ 332.159,33 грн, ПДВ 66.431,87 грн;

№ 1316 від 31.08.2025 на загальну суму 398.591,20 грн, ціна без ПДВ 332.159,33 грн, ПДВ 66.431,87 грн.

Оплата вищезазначених наданих послуг підтверджується наступними актами зарахування зустрічних однорідних вимог:

№ 1 від 30.09.2022 на суму 10 000,00 грн, ПДВ 1 666,67 грн;

№ 2 від 31.10.2022 на суму 300 000,00 грн, ПДВ 50 000,00 грн;

№ 3 від 30.11.2022 на суму 307 500,00 грн, ПДВ 51 250,00 грн;

№ 4 від 31.12.2022 на суму 309 652,50 грн, ПДВ 51 608,75 грн;

№ 5 від 31.01.2023 на суму 311 820,07 грн, ПДВ 51 970,01 грн;

№ 6 від 28.02.2023 на суму 314 314,63 грн, ПДВ 52 385,63 грн;

№ 7 від 31.03.2023 на суму 316 514,83 грн, ПДВ 52 752,47 грн;

№ 8 від 30.04.2023 на суму 321 905,08 грн, ПДВ 53 650,85 грн;

№ 9 від 31.05.2023 на суму 321 905,08 грн, ПДВ 53 650,85 грн;

№ 10 від 30.06.2023 на суму 323 514,60 грн, ПДВ 53 919,10 грн;

№ 11 від 31.07.2023 на суму 326 102,70 грн, ПДВ 54 350,45 грн;

№ 12 від 31.08.2023 на суму 326 102,70 грн, ПДВ 54 350,45 грн;

№ 13 від 30.09.2023 на суму 326 102,70 грн, ПДВ 54 350,45 грн;

№ 14 від 31.10.2023 на суму 327 733,20 грн, ПДВ 54 622,20 грн;

№ 15 від 30.11.2023 на суму 330 355,10 грн, ПДВ 55 059,18 грн;

№ 16 від 31.12.2023 на суму 332.006,90 грн, ПДВ 55.334,48 грн;

№ 1 від 31.01.2024 на суму 334.330,90 грн, ПДВ 55.721,82 грн;

№ 2 від 29.02.2024 на суму 335.668,30 грн, ПДВ 55.944,72 грн;

№ 3 від 31.03.2024 на суму 336.675,30 грн, ПДВ 56.112,55 грн;

№ 4 від 30.04.2024 на суму 338.358,60 грн, ПДВ 56.393,10 грн;

№ 5 від 31.05.2024 на суму 339.035,40 грн, ПДВ 56.505,90 грн;

№ 6 від 31.05.2024 на суму 341.069,60 грн, ПДВ 56.844,93 грн;

№ 7 від 31.07.2024 на суму 348.573,10 грн, ПДВ 58.095,52 грн;

№ 8 від 31.08.2024 на суму 348.573,10 грн, ПДВ 58.095,52 грн;

№ 9 від 30.09.2024 на суму 351.013,10 грн, ПДВ 58.502,18 грн;

№ 10 від 31.10.2024 на суму 355.927,30 грн, ПДВ 59.321,22 грн;

№ 11 від 30.11.2024 на суму 362.334,00 грн, ПДВ 60.389,00 грн;

№ 12 від 31.12.2024 на суму 369.218,30 грн, ПДВ 61.536,38 грн;

№ 1 від 31.01.2025 на суму 374.387,40 грн, ПДВ 62.397,90 грн;

№ 2 від 28.02.2025 на суму 378.880,00 грн, ПДВ 63.146,67 грн;

№ 3 від 31.03.2025 на суму 381.911,10 грн, ПДВ 63.651,85 грн;

№ 4 від 30.04.2025 на суму 387.639,70 грн, ПДВ 64.606,62 грн;

№ 5 від 31.05.2025 на суму 390.353,20 грн, ПДВ 65.058,87 грн;

№ 6 від 30.06.2025 на суму 395.427,80 грн, ПДВ 65.904,63 грн;

№ 7 від 31.07.2025 на суму 398.591,20 грн, ПДВ 66.431,87 грн;

№ 8 від 31.08.2025 на суму 398.591,20 грн, ПДВ 66.431,87 грн.

Позивач зазначає, що у подальшому Акціонерне товариство "Завод "Маяк" мало обов`язок скласти та направити на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні на загальну суму 12.071.446,16 грн, в тому числі ПДВ 2.011.907,69 грн. Однак цього Акціонерним товариством "Завод "Маяк" не було зроблено.

16.09.2025 позивачем направлено на адресу відповідача претензію щодо відшкодування збитків, однак відповіді на зазначену претензію на дату подання цього позову позивач так і не отримав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агат" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат" до Акціонерного товариства "Завод "Маяк завданих матеріальних збитків у розмірі 2.011.907,69 грн.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що Акціонерне товариство "Завод "Маяк" зобов`язане було скласти та направити на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні на загальну суму 12.071.446,16 грн, в тому числі ПДВ 2.011.907,69 грн., однак не вжито належних заходів для реєстрації в ЄРПН податкових накладних, складених за результатами здійснених господарських операцій з позивачем, наслідок чого позивач позбавлений можливості відобразити у деклараціях з податку на додану вартість податковий кредит на загальну суму 2.011.907,69 грн та, відповідно, зменшити податкові зобов`язання на зазначену суму.

Апеляційний господарський суд вважає, що є правильним висновок суду першої інстанції, що вина у нереєстрації в ЄРПН вказаних податкових накладних лежить виключно на відповідачеві, оскільки відмову контролюючого органу було зумовлено тим, що сума ПДВ у документах перевищувала суму, на яку продавець мав право зареєструвати податкові накладні, тобто через відсутність достатнього реєстраційного ліміту, за забезпечення якого відповідає саме платник податку. Відмова контролюючого органу через перевищення реєстраційного ліміту є прямим наслідком винної бездіяльності відповідача щодо поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ, що не звільняє його від майнової відповідальності перед контрагентом.

Судом першої інстанції правильно відхилені посилання відповідача про збереження у позивача права на податковий кредит протягом 1095 днів та дії мораторіїв, оскільки норма про 1095 днів встановлює строк, протягом якого покупець має право включити суму до податкового кредиту лише за умови наявності зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної. Ця норма не подовжує встановлених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України імперативних строків для складання та реєстрації накладних продавцем. Крім того, звільнення платника податків від адміністративної чи фінансової відповідальності перед державою у вигляді штрафів через форс-мажорні мораторії не звільняє його від цивільно-господарської відповідальності шляхом відшкодування збитків перед своїм контрагентом за порушення договірних та передбачених законом зобов`язань.

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв`язок з неможливістю включення позивачем суми ПДВ 2.011.907,69 грн до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на таку суму, яка фактично є збитками позивача.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апелянта, що судом першої інстанції не досліджено всіх елементів складу цивільного правопорушення, що суд фактично обмежився формальним висновком про те, що сам факт відсутності зареєстрованих податкових накладних автоматично створює підстави для стягнення з Відповідача всієї суми ПДВ як збитків.

Так, у рішенні суду вказано, що бездіяльність відповідача полягає у невиконанні обов`язку щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних за фактом здійснення господарських операцій у вигляді надання послуг оренди приміщення, загальна сума ПДВ за якими становить 2.011.907,69 грн. Вина у нереєстрації в ЄРПН вказаних податкових накладних лежить виключно на відповідачеві, оскільки відмову контролюючого органу було зумовлено тим, що сума ПДВ у документах перевищувала суму, на яку продавець мав право зареєструвати податкові накладні, тобто через відсутність достатнього реєстраційного ліміту, за забезпечення якого відповідає саме платник податку. Відмова контролюючого органу через перевищення реєстраційного ліміту є прямим наслідком винної бездіяльності відповідача щодо поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ, що не звільняє його від майнової відповідальності перед контрагентом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв`язок з неможливістю включення позивачем суми ПДВ 2.011.907,69 грн до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на таку суму, яка фактично є збитками позивача.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено наявність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції не дослідив правову природу взаєморозрахунків між сторонами, неправильно оцінив значення актів зарахування зустрічних однорідних вимог та безпідставно поклав усі негативні наслідки функціонування системи електронного адміністрування ПДВ виключно на АТ "Завод "Маяк". Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами здійснювалися взаєморозрахунки шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Саме на цій обставині Відповідач неодноразово акцентував увагу суду, оскільки вона безпосередньо впливає на оцінку питання фактичної сплати сум, формування податкових наслідків, економічної сутності господарських операцій та можливості реєстрації податкових накладних.

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції вказано, що згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, зокрема, постанов від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, неможливість покупця зменшити свої податкові зобов`язання через нереєстрацію накладних продавцем є прямими реальними збитками покупця. Більше того, обов`язок скласти та зареєструвати податкову накладну виникає за правилом "першої події" (у даному випадку - надання послуг оренди, що підтверджено підписаними актами). Цей обов`язок виникає безумовно та не залежить від порядку чи повноти проведення розрахунків між сторонами.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами позивача, наведеним у відзиві на апеляційну скаргу, що Відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних, що викликало неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками Позивача, тому суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, виходив із реальних обставин справи та позицій сторін, заявлених в ході розгляду справи, норм чинного законодавства, релевантної судової практики та правових позицій Верховного суду, які неодноразово були підтверджені.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду апеляційної скарги встановлено, що права відповідача порушені не були.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відтак, як вбачається з викладеного вище, на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання позивача на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання);

2) шкідливого результату такої поведінки - збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника податку на додану вартість механізм, який би дозволяв йому включити податок на додану вартість за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, залежить реалізація покупцем майнового інтересу, продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків.

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що місцевий господарський суд правильно встановив, що Акціонерне товариство "Завод "Маяк" зобов`язане було скласти та направити на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні на загальну суму 12.071.446,16 грн, в тому числі ПДВ 2.011.907,69 грн., однак не вжито належних заходів для реєстрації в ЄРПН податкових накладних, складених за результатами здійснених господарських операцій з позивачем, наслідок чого позивач позбавлений можливості відобразити у деклараціях з податку на додану вартість податковий кредит на загальну суму 2.011.907,69 грн та, відповідно, зменшити податкові зобов`язання на зазначену суму.

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв`язок з неможливістю включення позивачем суми ПДВ 2.011.907,69 грн до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на таку суму, яка фактично є збитками позивача., та, відповідно, наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Завод Маяк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений Акціонерним товариством "Завод Маяк" за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "Завод Маяк".

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 29.07.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді В.В. Андрієнко

М.А. Руденко