Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №909/411/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/411/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 (повну ухвалу складено 03.06.2026, суддя О.В. Рочняк) про зупинення провадження у справі

у справі № 909/411/26

за позовом Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області, м. Івано-Франківськ

в інтересах держави в особі Бурштинської міської ради Івано-Франківського району Івано -Франківської області, м. Бурштин

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД", м. Івано-Франківськ

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 187 391,50 грн

Господарський суд Івано-Франківської в ухвалі від 28.05.2026 у справі № 909/411/26 постановив задоволити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД" та зупинити провадження у справі № 909/411/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При ухваленні рішення місцевий суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі, оскільки Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження щодо перевірки конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який є однією з основних правових підстав заявленого позову, а результат його розгляду безпосередньо впливатиме на вирішення спору. Враховуючи, що суд не наділений повноваженнями самостійно вирішувати питання конституційності законів, а рішення Конституційного Суду України є обов`язковими та остаточними, суд визнав наявною об`єктивну неможливість розгляду справи до ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 та п. 4 ч.1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зупинення провадження.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд: - скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської від 28.05.2026 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; - стягнути з відповідача судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026, склад колегії з розгляду справи № 909/411/26 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, поданою на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 про зупинення провадження у цій справі.

22.06.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 909/411/26.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурором зазначено таке:

- для обов`язкового зупинення провадження необхідна одночасна наявність двох умов: об`єктивної неможливості розгляду справи та неможливості встановити й оцінити обставини на підставі наявних доказів. У цій справі такі умови відсутні, оскільки зібрані докази є достатніми для вирішення спору по суті, а суд не навів жодних мотивів, які б свідчили про їх недостатність;

- конституційне провадження не встановлює обставин, що мають преюдиційне значення для цієї справи. Предметом розгляду Конституційного Суду України є питання конституційності норми права, а не встановлення фактичних обставин, які впливають на доказування у цій справі. Відтак, відкриття конституційного провадження саме по собі не створює об`єктивної неможливості розгляду спору та не може бути самостійною підставою для зупинення провадження;

- на момент звернення з позовом спірний договір був повністю виконаний, а відповідні правовідносини припинилися. З огляду на перспективну дію рішень Конституційного Суду України, можливе визнання спірної норми неконституційною не поширюватиметься на завершені правовідносини, а тому не матиме вирішального значення для розгляду цієї справи.

Скориставшись своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено заперечення проти доводів апелянта, зокрема, з огляду на таке:

- позовні вимоги ґрунтуються виключно на застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», конституційність якого перевіряється Конституційним Судом України. Оскільки саме ця норма є визначальною матеріально-правовою підставою позову, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність об`єктивної неможливості вирішення спору до ухвалення рішення Конституційним Судом України, що відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 227 та п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України;

- апеляційна скарга фактично зводиться до твердження про достатність зібраних доказів, однак ігнорує те, що предметом конституційного провадження є норма права, без застосування якої вирішити спір неможливо. Господарський суд не має повноважень самостійно оцінювати конституційність закону, тому до завершення конституційного провадження він об`єктивно позбавлений можливості остаточно вирішити спір із дотриманням принципу верховенства права;

- твердження апелянта про те, що майбутнє рішення Конституційного Суду України не поширюватиметься на спірні правовідносини, ґрунтується виключно на припущеннях щодо змісту та темпоральної дії рішення, яке ще не ухвалене. Крім того, спірні правовідносини не можуть вважатися остаточно завершеними, оскільки предметом судового розгляду є дійсність додаткових угод та наслідки їх укладення у вигляді повернення коштів, а отже юридична доля цих правовідносин ще не визначена судовим рішенням;

- розгляд справи до вирішення Конституційним Судом України питання конституційності норми, яка є основною правовою підставою позову, створював би ризик ухвалення рішення на підставі акта, правова доля якого ще не визначена, а також ризик його подальшого перегляду. Саме тому, оскаржувана ухвала відповідає принципам верховенства права, правової визначеності та процесуальної економії, а доводи апеляційної скарги не спростовують її законності та обґрунтованості.

З огляду на приписи ч.10 ст.270 ГПК України, з врахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, судова колегія встановила такі обставини:

Івано-Франківська окружна прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Бурштинської міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД" про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 25.02.2022, № 2 від 28.02.2022 та № 3 від 25.08.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2022/94 від 27.01.2022, укладених між Бурштинською міською радою і ТзОВ "ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД"; та про стягнення з ТзОВ "ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД" на користь Бурштинської міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області 187 391, 50 грн безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що при укладенні спірних додаткових угод сторонами було порушено приписи п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідно до вимог зазначеної норми, у будь-якому разі, ціна за одиницю товару не може бути збільшена більш ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами проведення процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2026 відкрито провадження у справі № 909/411/26 та призначено підготовче судове засідання.

06.05.2026 у справі № 3-78/2026 (178/26) Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно з якими істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, — не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

З огляду на викладене, Господарський суд Івано-Франківської області дійшов висновку про зупинення провадження у справі № 909/411/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, при вирішенні питання про зупинення провадження суд у кожному конкретному випадку має з`ясувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка перебуває на розгляді іншого суду, та чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи (постанови від 27.03.2019 у справі № 910/15707/17, від 04.08.2021 у справі № 903/636/20, від 14.09.2022 у справі № 911/1977/21).

При цьому, сама лише взаємопов`язаність справ не свідчить про наявність підстав для зупинення провадження. Метою застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України є недопущення ухвалення судового рішення у ситуації, коли вирішення іншої справи може визначати можливість або неможливість правильного застосування норм права чи встановлення обставин, які мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів враховує також правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.01.2023 у справі № 914/2930/21, відповідно до якого, вирішуючи питання про зупинення провадження, суд повинен проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення рішення в іншій справі, їх взаємозв`язок із предметом спору та підставами позову.

Відповідно до ст. 147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України та вирішує питання щодо відповідності Конституції України законів України та інших актів у визначених Конституцією України випадках.

За приписами ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки Конституційного Суду України є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Як вбачається з матеріалів справи № 909/411/26, предметом спору є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Бурштинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД» про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 25.02.2022, № 2 від 28.02.2022 та № 3 від 25.08.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2022/94 від 27.01.2022, а також про стягнення 187 391,50 грн безпідставно отриманих коштів.

Предметом конституційного провадження у справі № 3-78/2026 (178/26) є не встановлення фактичних обставин конкретного господарського спору, а перевірка відповідності Конституції України положень закону, застосування якого є визначальним для вирішення даної справи.

В даному випадку, саме п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є тією нормою матеріального права, на порушення якої прокурор посилається як на підставу недійсності спірних додаткових угод та застосування наслідків у вигляді повернення коштів.

За таких обставин, результат розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) безпосередньо впливає на правову оцінку спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що Конституційний Суд України не встановлює фактичних обставин господарського спору та його рішення не має преюдиційного значення у розумінні ст. 75 ГПК України. Водночас, зазначене не спростовує висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі.

Преюдиційність стосується встановлених судом фактів, які не підлягають повторному доказуванню, тоді як у даному випадку значення має не встановлення фактів, а визначення правової можливості застосування норми матеріального права, яка є основою позовних вимог.

Господарський суд при розгляді спору не наділений повноваженнями самостійно вирішувати питання щодо відповідності закону Конституції України, оскільки таке повноваження належить виключно Конституційному Суду України.

Таким чином, до ухвалення рішення Конституційним Судом України у справі № 3-78/2026 (178/26) існує об`єктивна правова невизначеність щодо подальшого застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що наявність у матеріалах справи достатніх доказів виключає можливість зупинення провадження.

У даному випадку, підставою для зупинення провадження є не неможливість встановлення фактичних обставин через недостатність доказів, а неможливість остаточної правової оцінки спірних правовідносин без визначення питання щодо конституційності норми закону, яка підлягає застосуванню.

Саме по собі встановлення обставин укладення додаткових угод, їх змісту, виконання договору та проведення розрахунків не усуває необхідності вирішення питання про те, чи може бути застосована норма, на яку посилається прокурор як на підставу своїх вимог.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги щодо того, що можливе рішення Конституційного Суду України не матиме значення для даної справи через перспективну дію рішень Конституційного Суду України.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Разом з тим, на момент вирішення питання про зупинення провадження суд не може передбачати зміст майбутнього рішення Конституційного Суду України, обсяг його правових наслідків чи можливість застосування відповідних висновків до конкретних правовідносин.

Посилання апелянта на те, що договір сторонами виконано, а правовідносини припинені також не свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження, оскільки предметом розгляду у цій справі є не лише факт виконання договору, а правомірність внесення змін до його істотних умов та наслідки таких дій.

Відтак, остаточна правова оцінка цих правовідносин безпосередньо залежить від вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка регулює відповідні правовідносини.

Колегія суддів також враховує, що аналогічний підхід до оцінки правового значення відкриття Конституційним Судом України провадження щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» застосовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 04.06.2026 у справі № 927/1704/23, якою касаційне провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26). Зазначене свідчить про те, що питання конституційності вказаної норми має істотне правове значення для вирішення спорів, у яких її застосування є предметом судової оцінки, а зупинення провадження до визначення Конституційним Судом України правової позиції щодо відповідної норми права відповідає завданню господарського судочинства щодо ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Івано-Франківської області про наявність передбачених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у справі № 909/411/26 до завершення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а зводяться до іншого тлумачення норм процесуального права та незгоди з оцінкою судом правового значення конституційного провадження.

За таких обставин, апеляційна скарга заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 у справі № 909/411/26 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є своєчасне вирішення спорів, а дотримання розумних строків розгляду справи є однією з основних засад судочинства незалежно від форми її розгляду.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).

Розумність строків залежить від об`єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.

Відтак, судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що був об`єктивно необхідним для вирішення справи.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури відмовити.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 про зупинення провадження у справі № 909/411/26 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік